Канал СТБ, як відомо, не фаворит вітчизняного телепростору, але пестунчик долі – однозначно. От скажіть, будь ласка, кому ще з наших каналів щастить міцно триматись у п’ятірці лідерів, не докладаючи до цього особливих творчих зусиль і фінансових витрат? Отож! Усім іншим доводиться постійно випендрюватися, вражати монументальністю проектів, ґламурничати, веселити глядача, бо інакше рейтинги, заради яких вони так титанічно напружуються, йдуть коту під хвіст за лічені дні.

Виникає природне запитання: чому так? Причин, звісно, багато, і всі вони досить суттєві, та я зупинюся на філософській, точніше – світоглядній: дотриманні чи, навпаки, недотриманні традицій. На жаль, майже на всіх каналах вони відсутні. Зрештою, традицій ніхто ніколи й не плекав. За винятком СТБ. Із часом це почало давати результат.

Канал СТБ нагадує мені такого собі хитрого й розважливого вуйка, який ніколи не ризикує, а робить усе поволі, орієнтуючись на людей статечних, поміркованих і допитливих. Цю орієнтацію майже ніколи не порушують, навіть тоді, коли всі інші канали виправдовують свою надмірну «розважальність» вимогами часу й ринку. І в цьому виправданні таки є гірка правда сьогодення, яку канал СТБ не може ігнорувати завжди.

Дуже скоро прибічників цього каналу чекає сюрприз: яскраве, легковажне, нехарактерне для СТБ розважальне шоу «Еники-беники», аналог російського «Устами младенца». Програма, в якій діти описують словами й жестами предмет чи явище, а дорослі його відгадують. Це шоу мало високі рейтинги в Росії й залишається досі популярним у Німеччині та інших країнах. Наші «Еники-беники» вестиме народний артист Богдан Бенюк. Программ обіцяє бути довгою, дотепною і родинною – принаймні, таке враження склалось на запису однієї з програм, на якій мені пощастило побувати гостем. Ентузіазм та натхнення творчої групи виглядали щирими, а це багато значить. Незабаром країна побачить, як у наших зірок склалося з асоціативним мисленням.

Розмірковуючи про традиції на телебаченні, не можна обходити увагою його ветерана – Перший національний. Тим паче, цей канал останнім часом з усіх сил заявляє про себе не лише соціальними проектами на кшталт «Ваш вихід», а й такими зухвалими і ґламурними, як «Екіпаж» та «Світське життя». Дивно, що для телекритиків Перший канал досі перебуває ніби у шапці-невидимці. Колишня іронія щодо нього з кожним місяцем стає дедалі менш доречною, тим більше, коли взяти до уваги, що канал перебуває у досить пікантній ситуації, бо не може заманювати рекламодавця «шоколадками» на зразок «Comedy Club», «95 кварталу», «Аншлагу» тощо. Адже державний телеканал повинен бути соціально орієнтованим. Сподіватися рейтингів від програм «Сільський час», «Пенсія», «Надвечір’я» було б смішно. Але ж хтось у цій країні суцільного телевізійного щастя повинен говорити і про тих, хто живе у селі, працює на землі й мало переймається розвагами «успішних» співвітчизників.

Актуальністю, точністю акцентів та (поки що) незаанґажованістю приваблює програма «Точка зору» з ведучим Юрієм Громницьким, який виглядає у цьому форматі переконливо. Завжди змістовними й цікавими є «Вихідні по-українськи» - наприклад, просто захоплюючою була розповідь про Балаклаву.

Та, напевно, Перший національний ще не зовсім забув про шаровари та шапку-бирку – йому так і кортить примірити їх бодай на кілька хвилин. Наприклад, «Хутір Спотикач» - програма, як то кажуть, «за межами добра і зла». Так українці не жартували навіть у часи Гоголя й Остапа Вишні. Суцільний моветон, як сказала б Проня Прокопівна.

Незрозумілою, як на мене, є поява на Першому каналі реаліті-шоу «Від босячки до леді». Програма абсолютно не відповідає ментальним ознакам української жінки, тому й не збирає бажаної кількості глядачів. Та все це – наслідок не зовсім продуманого маркетингу, що за бажання легко виправляється. Найголовніше те, що Перший Національний рухається у правильному напрямку: наскільки можливо, зберігає традиції і поступово реформує власну архаїчну структуру. До речі, така практика не завадила б і тим каналам, які надто комфортно й безпечно почуваються на телевізійному Олімпі – досвід учить, що під Сонцем ніщо не вічне.