Мова – не лише основна домінанта сигнальної системи. У світі людей розумних вона виконує найважливішу функцію – спілкування. В усі часи до тих, що вправно володіли словом, ставилися з особливою пошаною. От лише епоха, коли вправлялися в ораторському мистецтві, на превеликий жаль, відійшла в далеке минуле. Сучасники найчастіше віддають перевагу віртуальному спілкуванню, що не надто сприяє розвитку мови, образному мисленню тощо…

Для багатьох глядачів зразком володіння мовою стають телевізійні ведучі. І ось тут слід застерегти довірливих, що намагаються вдосконалюватися в такий спосіб. Сказати, що з українською мовою на телебаченні геть катастрофічна ситуація, не можна, але що мова там надто засмічена – це факт! Особливо помітні проколи у ведучих, які грішать великою кількістю русизмів, що калькуються на український лад. Річ у тім, що для більшості ведучих українська є виключно робочою, а за межами своїх програм вони спілкуються російською. Невже редактори не помічають такі постійні ляпи, як «да» замість «так», «приймати участь» замість «брати участь», «дуже чудовий» та «дуже прекрасний», «я вас дякую», «задати питання» замість «поставити питання»? Подібні недоліки легко усуваються за допомогою списку найчастіших помилок. Потрібне лише бажання вдосконалюватися.

Інколи можна почути й зовсім протилежну думку, мовляв, мова телебачення надто рафінована, нежива. Але це теж не зовсім правда. Скажімо, дуже по-новаторськи підходить до цього питання ведучий «Шансу» Андрій Кузьменко, досить органічно вживаючи рідні йому галицизми. Взагалі, безпосередність Кузьми інколи навіть спантеличує. Процитую звернення Андрія до Могилевської: «Ти їм стільки дирок пробила, що вони вже не хлопці, а скоріше дівчата. Різні там пірсинги, фістинги…» Шкода, що нам не показали, як Могилевська робила фістинги учасникам «Шансу», гадаю, що рейтинг цієї програми побив би всі існуючі рекорди. Воістину, слово не горобець, випустиш, а він тобі ляпне на голову…

Подібні словесні «штучки» трапляються нерідко. Якось почув із вуст одного шановного метра такий неологізм, як «меценація». З подальшої розмови зрозумів, що малося на увазі «меценатство». Веду до того, що мова характеризує людину, а телебачення – не базар, хоча за «базаром» теж потрібно стежити. І щоб нарешті закінчити з цією темою, назву канали, котрі дуже відповідально ставляться до власної мовної політики, – це «1+1», СТБ, ICTV, НТН. Принаймні, після мого особистого «моніторингу» ведучі саме цих каналів отримали від мене найменше зауважень.

Загалом, минулий телевізійний тиждень був досить банальним, а точніше сказати – звичним. Розважальне телебачення чітко виконувало своє основне завдання – справляти враження благополуччя, свідомо чи несвідомо прищеплювати глядачеві міщанські цінності у вигляді безкінечних реклам, серіалів і сумнівних розваг. І все це – на тлі вічного коаліційного екстазу, в якому б’ється наша бідна країна.

Єдиним світлим враженням стала програма «Не спортивне життя» на каналі «Мегаспорт», присвячена легендарним братам Романові та Василеві Вірастюкам. Вийшов надзвичайно зворушливий і щирий телевізійний нарис про вольових людей із чіткою життєствердною позицією та справжніх патріотів своєї землі, хоча і звучить це в наш час, м’яко кажучи, дивно. Виявляється, цікавими можуть буди не лише розповіді про кримінальних авторитетів, якими забитий екран, а й про позитивних героїв. Доречно виглядає в кадрі й ведуча «Не спортивного життя» Валерія Ушакова. От лише обраний нею солодкаво-загравальний тон віщування більше підійшов би до такої розваги, як секс по телефону. У мові все важливо: зміст, інтонація, артикуляція. Тож людям у «ящику» слід пам’ятати, що вони, окрім того, що є носіями «себе красивих», є ще й носіями культури, мовної в тому числі.