Від початку березня в ефірі Першого національного виходить проект «Без цензури», котрий офіційний сайт каналу подає глядачам як програму журналістських розслідувань. Формат, погодьтеся, доволі вдячний, популярний та затребуваний.

Так само, як протягом існування СРСР масовою аудиторію були затребувані фільми про іноземних, здебільшого американських шпигунів. Це вони, найманці світового імперіалізму, займаються обробкою не надто стійких в ідеологічному плані громадян, аби підривати стовпи країни розвиненої демократії, якою називали Радянський Союз його керівники. Задля морального розкладання несвідомого населення прокляті буржуїни, фінансовані, звісно, ЦРУ (інколи - західнонімецькою розвідкою, а то й узагалі - ізраїльським «Моссадом») пруть через дірки в залізній завісі джинси, порнографічну продукцію, долари. Лише мудра політика комуністичної партії та професійність правоохоронців запобігає підриву основ... ну, далі ви, напевне, знаєте.

Чому така, на перший погляд, сумнівна аналогія з нібито корисною просвітницькою роботою, котру без жодної цензури, відповідно до назви проекту, веде нова програма державного телеканалу? Який, між іншим, нагадую, має чи не найбільше в країні покриття... Все дуже просто. Ваш автор уважно подивився протягом березня три випуски, і залишилося стійке враження: щонайменше в двох із них під виглядом журналістських розслідувань займалися відвертими маніпуляціями. Тасуючи пропоновані глядачам факти таким чином, аби люди, що мають у силу різних причин обмежений доступ до широкого інформаційного поля й, відповідно, позбавлені можливостей критично оцінювати почуте й побачене, зробили висновок: кругом лише вороги.

Ці вороги, за зразком завербованих, - як переконували півсотні років тому творці стрічок «Помилка резидента», «Досьє на людину в мерседесі» й «ТАРС уповноважений заявити...», - іноземними розвідками недобросовісних громадян, роблять усе можливе, аби підірвати авторитет нинішньої української влади та помножити на нуль усі позитивні досягнення й «покращення». У зв'язку з цим проект «Без цензури» починається з прицільного удару просто в лоб тим, хто злочинно підриває устої - прямою атакою на інтернет, котрий є основним розплідником наклепів, провокацій та іншої зарази, аж до незмінної порнографії.

Показово, що програма, ефір якої датується 7 березня, від перших хвилин бере бика за роги й чітко артикулює: нема жодних закликів до впровадження цензури в інтернеті, є лише потреба в жорсткому контролі. Адже громадяни, цитата, «без застережень споживають усе, чим годують їх мережеві ЗМІ». Знаєте, що ілюструє такі «недобросовісні харчі»? Сторінки «Української правди». Причому так, аби глядач добренно роздивився назву.

Я не схильний ідеалізувати «Українську правду». Я взагалі за своєю природою не схильний щось або когось ідеалізувати. Проте мене дивує, коли за кадром у першому ж побаченому мною випуску нового проекту телевізійного каналу, що фінансується з держбюджету, фрази «дуті сенсації», «брудні технології» та «безкарність призводить до безконтрольності» звучать саме на тлі логотипів інтернет-видань із давнім та стійким опозиційним статусом. Причому свобода слова як цінність ставиться під сумнів насамперед працівниками українських правоохоронних органів: мовляв, ще з радянських часів (?) наш народ не позбавиться хибного (!) переконання про правдивість усього, написаного в ЗМІ. За словами одного з задіяних у цьому випуску експертів із органів, преса в цілому має так звану презумпцію правди. Тому, натякають глядачам, краще всьому цьому не вірити.

Загалом випуск, присвячений інтернету як головному розсаднику єресі, протягом двадцяти хвилин рясніє явно пересмиканими фактами й підігнаними під відповідь задачками. Чого вартий сам початок: українська дитина вкоротила собі життя через те, що користувалася інтернетом, сиділа в соціальних мережах і звідти отримувала систематичні «дражнилки». Тобто якби дівчинку просто дражнили в школі, вона б через це не переживала або переживала, але не так фатально. Також нас попереджають: інтернет у сучасному світі здатен підняти людей на революцію, з чого мені особисто стає зрозумілою глибинна причина страху тих, хто проводить подібне «журналістське розслідування» перед безконтрольністю мережі. Ще одне пряме звинувачення - виявляється, активні блогери здатні заробляти в інтернеті грубі гроші. Звісно ж, не в останню чергу створенням явно замовних та відповідним чином проплачених текстів.

Про це прямо каже регіоналка Олена Бондаренко: зі слів людини, котра є обличчям та одним із активних спікерів діючої влади, мільйони українців чують: інтернет треба регулювати, бо там поширюють відверту брехню, прикриваючись боротьбою за свободу слова. Коли пані Бондаренко промовляє свої найпалкіші звинувачення на адресу безіменних маніпуляторів та поширювачів брехні проти політичних опонентів, камера оператора крупно фокусує портрет Віктора Януковича. І при бажанні може скластися враження: це президент-реформатор говорить чомусь жіночим голосом. Або Олена Бондаренко озвучує позицію Віктора Федоровича.

Загалом словосполучення «свобода слова» у випуску програми, котра називається «Без цензури», звучить подібно до призабутого з часів СРСР «зрада батьківщині». Її навіть порівнюють із інтернет-піратством: глядачів переконують, що використання неліцензійного контенту з порушенням авторських прав та оприлюднення небажаної для тієї чи іншої особи або політичної сили інформації - одне й те ж саме. Нарікаючи при цьому: в нашої міліції не досить прав, аби прикривати недобросовісні «інтернет-лавочки».

В аналогічному ключі витримано програму, присвячену валютним спекуляціям. У мене склалося дивне враження: цей випуск «Без цензури» став логічним продовженням попереднього. І на конкретному прикладі доводить, як працюють маніпуляційні технології. Знаєте, хто посіяв паніку на валютному ринку крани? Причому не лише восени минулого року, а ще раніше, років п'ять тому, коли долар США з 5 гривень раптом миттю став коштувати вісім. Правильно - засоби масової інформації. Насамперед незалежні й безконтрольні інтернет-видання, котрі розміщують оплачені валютними спекулянтами матеріали. Для чого це робиться? Аби відслужити месу жовтому дияволу, ясна річ! Більше переглядів - більше спонсорів, більше спонсорів - більше грошей.

У якийсь момент автори випуску так захопилися розвінчанням поширювачів недостовірної інформації, що забули: основна тема «розслідування» - валютні спекуляції. Повернувшись до неї, негайно знайшли винного - відомого багатія й філантропа Джорджа Сороса. Чому Сорос, котрий і без мене напевне має адвокатів? Тому, що саме з грантами від його благодійного фонду найчастіше пов'язують небажану для нинішньої влади діяльність громадських організацій та втілення окремих незалежних ініціатив, які так чи інакше дрейфують у річищі впровадження демократичних цінностей. Ну про які цінності говоримо, коли «розслідування» Першого національного дає зрозуміти: все це породження звичайнісінького валютного спекулянта...

Загалом випуск, присвячений валютним спекуляціям, пропонує сюжет для невеличкого фінансово-економічного трилера. Де Темна Сторона представлена комерційними банками та їхніми посіпаками, так званими незалежними (вважай - слугами іноземного капіталу) експертами, чия мета - підірвати (невже за завданням ЦРУ?) довіру до монетарної політики «професіоналів» із уряду. А всі джедаї зосередилися в стінах Нацбанку, керовані особисто Сергієм Арбузовим. Зізнаюся чесно: так і чекав, коли ж по телевізору скажуть, мовляв, тих, хто купує, продає й навіть просто має іноземну валюту, насамперед американські долари, варто саджати за фінансові злочини. Й навіть розстрілювати, як колись Яна Рокотова, Владислава Файбишенка та Дмитра Яковлєва півсотні років тому. Долари ж конфіскувати - на користь держави.

Коли в наступному випуску «Без цензури» заговорили про далеку від мого розуміння проблему страхування автомобілів, усе одно старанно додивився до кінця. Й почув висновок, якого дійшли автори в результаті чергового «розслідування»: й тут, у цьому сегменті поки що вільного, хоча й теж не ідеального та безпроблемного ринку, не вистачає жорсткого контролю влади. Буквально: взяти б їх усіх, цих страхових агентів, та загнати під єдину залізну руку. Порядку в оформленні автоцивілки більше не стане. Зате грошові потоки, котрими оперують страховики, контролюватиме... думаю, ви самі розумієте хто.

Не закликаю цензурувати «Без цензури». Так само далекий від закликів по можливості ігнорувати плід праці цілого колективу. Все одно цільова аудиторія читачів цього тексту не перетинається з потенційними глядачами Першого національного. Мені здається, старання переконати українців у тому, що біле - це насправді чорне, і навпаки, неодмінно вдарять по цій програмі бумерангом. Адже доводячи, що ЗМІ вірити не можна, а свободи й права людини - це міф та маніпуляції нечистоплотних грантоїдів, Перший національний поступово привчить глядачів не вірити побаченому й почутому у власному ефірі.

P.S. За інформацією «Детектор медіа», виробництвом проекту «Без цензури» займається продакшн-студія V-TV, виробник передвиборних антиопозиційних роликів «Останнє попередження» і документального фільму «Адов ад», через який подано кілька судових позовів проти Першого національного.