Минулий тиждень в інформаційному просторі відзначився передусім неймовірним, просто-таки апокаліптичним прогином перед нинішнім президентом з боку телеканалів, які транслювали його телеміст «Діалог з країною». Після того як цифрова версія Першого національного показала його тричі за два дні, Олександр Пантелеймонов може розраховувати не лише на блискавичне зникнення принизливої абревіатури «т.в.о.» перед його новою посадою генерального директора Першого, але й на щось більш матеріальне. Але чотиригодинний прямий ефір, у якому Віктор Янукович спілкувався з «простим народом», відбувся 22 лютого. Тим часом до п'ятниці телевізійники мали про що сказати глядачеві й робили вони це, як завжди, в залежності від інтересів своїх власників.

Скажімо, в понеділок, 18 лютого, топовими темами стали «дороги й дурні». Першими переймалися на колегії КМДА, другими виставили себе бійці «Беркуту», яких послали на розгін мирного пікету під Гостиним двором.

Перший національний у «найкращих» традиціях зобразив катастрофу зі станом українських доріг як підступи неймовірно холодної зими. Тут докладно розповіли про те, що керівництво «Київавтодору» так оперативно зреагувало на скарги автомобілістів, що навіть не змогло вийти до пікетувальників, котрі на свою біду вийшли протестувати до будівлі комунальної корпорації саме тоді, коли в КМДА йшла термінова колегія саме щодо порятунку київських доріг. Симптоматично пролунав синхрон поки що начальника цієї служби Георгія Глинського, мовляв, «маємо, що маємо, робимо, що можна».

Тема розширеної колегії КМДА стала одним із центральних сюжетів у вечірніх «Фактах» ICTV. Тут розповіли, що міністр інфраструктури Володимир Козак пообіцяв відремонтувати шляхи до травня.

Тим часом першим сюжетом понеділкових «Фактів» став усе-таки розгін захисників Гостиного двору. Тут показали, як міліція стрункими лавами і в усеозброєнні поперла «свинею» на беззахисних людей, незважаючи на те, що серед них були народні депутати. Які, здається, досі ще не зняли з себе недоторканності. Кадри, як певні власної правоти беркутівці запроторюють до автозаків киян, переконали в одному: Україна вже перетворилася на поліцейську державу, де взагалі зникло поняття про законність чи незаконність, а існує лише поняття доцільності. Та й то лише для влади.

Не оминули тут і парламентської кризи. Ще в понеділок спікери від ПР щиро переконували журналістів, що вихід один - вибори за мажоритарною системою. «Руковод» Чечетов чомусь був упевнений, що його сила набере в такий спосіб не 226, а 300 голосів. Тим часом Арсеній Яценюк твердив, що в разі розпуску ВР й оголошення позачергових виборів їх треба проводити за відкритими партійними списками.

«Репортер» Нового каналу того ж вечора доповнив сюжет колег по холдингу про катастрофічний стан доріг синхроном градоначальника Олександра Попова, який висловився проти звільнення пана Глинського з посади голови «Київавтодору», бо він, мовляв, не винен у тому, що на нас раптом зненацька напала зла зима.

Саме в понеділок сталася подія, з якою багато хто з аналітиків пов'язував успішне просування України до євроінтеграції. Йдеться про те, що Чернігівський апеляційний суд, розглянувши клопотання захисту Юрія Луценка про звільнення останнього з колонії за станом здоров'я, міг його задовольнити. Але нічого подібного не відбулося, й чернігівські судді винесли вердикт, що екс-міністр має цілком задовільне здоров'я, аби й далі «лікуватися» в Менській колонії. Сюжети про «незвільнення» Луценка подали «Факти», «Репортер», «Подробиці» («Інтер») та ТСН («1+1»).

У вівторок на ТВі у програмі «Сьогодні про головне» гостями Ілони Довгань та Мустафи Найєма були народні депутати від «Свободи», які постраждали від рук захисників порядку біля Гостиного двору. Юрій Сиротюк та Андрій Міщенко розповіли про атаку «Беркуту» подробиці, які старших людей змусили повірити в повернення сталінських часів. Бо як інакше розцінювати те, що пікетувальників мало що позбивали з ніг, але ще й дві години в автозаках (у яких сиділи й народні обранці!) тримали в дворі Подільського райвідділку, не реагуючи на жодні намагання свободівців звернутися до міністра внутрішніх справ. Присутні в студії (тут була ще й громадська активістка Владислава Осьмак, яку глядач знає за телеекскурсіями Андріївським узвозом) цілком слушно твердили - якщо вже народний депутат із його статусом не може себе захистити, то що тоді казати про людей, не обтяжених високим статусом. Після такої розмови синхрон начальника прес-служби столичної міліції Ігоря Михалка про те, що «Беркут», зім'явши беззахисних оборонців архітектурної пам'ятки силою зброї та наданих повноважень, діяв законно, викликав болісні спазми діафрагми. Чи то від сліз, чи то від болю...

Тим часом вівторок у Верховній Раді став днем вишиванкового демаршу опозиційних фракцій на знак протесту проти слів Михайла Чечетова в п'ятничному ток-шоу Савіка Шустера тоді ще на Першому національному. Пан «європеєць» тоді заявив, що вишиванку можна носити де завгодно, тільки не в парламенті.

Кадри депутатів у барвистих вишиванках стали окрасою новинних випусків на більшості каналів. Їй-бо, зроду не думала, що слова Ірени Карпи про те, що вишиванка в нас нині дуже модний тренд, підтвердять саме депутати. А виявилося, що в усіх український народний одяг є, та ще й який красивий! Синхрон Михайла Чечетова про те, що до Верховної Ради треба ходити «в костюмах і галстуках», як це роблять депутати європейських парламентів, а те, що оце демонструє опозиція, - ознака хуторянства, був дуже роздратованим. Він, мабуть, ніколи не бачив, у чому ходять на засідання Палати лордів англійські пери - вони там сидять у перуках і камзолах. І нікому з депутатів Палати общин на думку не спадає критикувати колег за ретроградство. Традиції, знаєте!

20 лютого, в середу, інтернет-простір вибухнув сенсацією про одкровення Рената Кузьміна в його інтерв'ю радіо «Эхо Москвы». Перший заступник генпрокурора України заявив, що його відомство назбирало достатньо доказів причетності Леоніда Кучми до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Сенсація знайшла місце в короткому повідомленні хіба що в ТСН, де Лідія Таран навела слова Кузьміна про причетність Кучми та на тлі кадрів про затримання Олексія Пукача зацитувала його останні слова в суді, коли засуджений до довічного ув'язнення екс-генерал назвав імена Кучми та Литвина в контексті свого вироку.

Зрозуміло, що жодного слова чи рядка про чергову сенсацію від Кузьміна, який ніколи не змириться з власною поразкою в спробі притягти до відповідальності колишнього найвищого посадовця держави, ні у «Фактах», ні у «Вікнах» та «Репортері» не було. Тут свято бережуть спокій свого власника та його тестя. Натомість «Факти» й «Репортер» демонстрували обережне фрондерство проти чинної влади. Приміром, кореспонденти ICTV з'їздили до Луцька й підготували вельми збалансований репортаж про можливе закриття поліклініки, що обслуговує 40 тисяч людей. Через сюжет червоною ниткою йшла думка: закриття поліклініки, а отже й звільнення лікарів-фахівців, не всі з яких зможуть стати сімейними, на що спрямовано медичну реформу, - це наслідки недолугої медичної реформи, яку щосили протягує Банкова і яка призводить лише до скорочення медичних установ та зменшення лікарів на місцях.

І про Верховну Раду не забули. Проте журналісти й редактори «Фактів» не стали вкотре констатувати наявність парламентської кризи, а перейнялися бюджетом ВР, 60% якого, виявляється, йде на депутатські пільги. До коментарів запросили опозиціонера Андрія Пишного та двох безробітних екс-нардепів - Володимира В'язівського та Юрія Кармазіна. Перший чесно зізнався, що доки шукатиме роботу, йому платитимуть депутатську зарплатню. Другий на пряме запитання кореспондента театрально здивувався, мовляв, він поки що не знає, як житиме далі, й не в курсі того, що безробітним депутатам належить зарплатня.

«Репортер» тим часом повідомив, що юний суддя Печерського райсуду Руслан Киреєв пішов на підвищення - його зробили заступником голови того самого суду. Адвокат Юлії Тимошенко Сергій Власенко прокоментував цю подію в тому сенсі, що це цілком очікувана матеріалізована вдячність Віктора Януковича всім, хто брав участь у засудженні екс-прем'єра.

21 лютого, в четвер, тему «медичної реформи» підхопили в ТСН. Тут докладно розповіли тепер уже про київські проблеми, де в новому мікрорайоні закрили амбулаторію. Як з'ясували кореспонденти, до неї має претензії «Київенерго».

Натомість «Подробиці» на «Інтері» зосередилися на темі, яка для телеканалів холдингу StarLightMedia стала табуйованою. Йдеться про вже згадану резонансну заяву Рената Кузьміна від 20 лютого. Журналісти «Інтера» почали сюжет із розповіді про те, як уранці 21 лютого в мережі поширилася «новина», що в аеропорту «Жуляни» затримали Леоніда Кучму (насправді «новину» того дня розповсюдило й агентство «Укрінформ», тим самим, услід за УНІАН, продовживши небезпечну тенденцію публікації фейкових новин інформагенціями. Особливої цинічності таким діянням авторів спецоперацій у даному випадку надало те, що в ній було задіяно державне (!) агентство). Пізніше з'ясувалося, що Кучму не затримували, і не в Жулянах, а в Борисполі через складні погодні умови було затримано авіарейс Київ - Харків, яким мав летіти Леонід Кучма.

Після цього на «Інтері» подали синхрон Кузьміна з інтерв'ю радіо «Эхо Москвы», а далі дозволили собі навести слова Кучми про те, що душа Вишинського (генеральний прокурор за часів Сталіна. - Авт.) перебралася в душу одного з українських прокурорів.

Журналісти поспілкувалися й із головою ТСК ВР у справі розслідування вбивства Гонгадзе Григорієм Омельченком. Останній розповів, що докази причетності Кучми до резонансної справи він ще 2006 року передав до прокуратури.

Далі надійшла черга Валентини Теличенко, адвоката Мирослави Гонгадзе. Попри те, що потерпіла сторона подала на вирок Пукачеві апеляцію щодо розслідування мотивів та встановлення організаторів убивства Гонгадзе, пані Теличенко висловила свою незгоду з позицією ГПУ. Адже остання не мала права оприлюднювати якісь обвинувачення без вручення повідомлення про підозру. Адвокат також не розуміє, чому це треба було робити саме тепер.

Ну, а політолог Віталій Бала на пальцях пояснив, із чим пов'язано всю цю кучміаду. Експерт прямо сказав, що це така собі помста другому президентові за те, що він відкинув звинувачення Юлії Тимошенко в причетності до вбивства Євгена Щербаня.

Журналісти ТСН теж не оминули увагою топову новину, проте обмежилися відео з коментарем Леоніда Кучми в Харкові, де він порівняв Кузьміна з опричником Сталіна Вишинським, чия душа «попала» в душу українського прокурора. Також Лідія Таран нагадала глядачеві, як засуджений до довічного ув'язнення Олексій Пукач висловив бажання, аби з ним поруч на лаві підсудних сиділи Литвин і Кучма.

Тим часом у четвер депутати, так і не дійшовши згоди щодо форми персонального голосування, абсолютною більшістю ухвалили заяву про євроінтеграцію України, про що поінформували всі новинні ресурси того вечора.

П'ятниця, 22 лютого, як уже було сказано вище, принесла небачені враження від спілкування президента з народом. Небачені, бо досі жоден із глав держави не дозволяв собі так розслабитися в прямому ефірі, щоб випромінювати цілковиту певність у тому, що «правильной дорогой идем, товарищи!» Ніхто з притомних людей, звісно, не сподівався на те, що «Діалог з країною» буде незрежисованим дійством, де всі охочі матимуть змогу поставити президентові животрепетні запитання. Так само ті притомні люди розуміли, що сам формат телемосту між президентом і його підданими банально скопійовано з російського телевізійного спілкування «Путін - російський народ». Отож очікувати якихось відкриттів було би просто смішно. Бо все повторювалося до найменших деталей: якщо Володимир Володимирович кілька років тому розпорядився надіслати вбогій дівчинці рожеву сукенку, про яку вона мріє, то наш гарант пообіцяв допомогти пенсіонерці виконати рішення суду. Але чотири години прямого ефіру зорганізувати так, щоб усі «трудові колективи», мобілізовані й вимуштрувані, по кілька годин стоїчно чекали своєї черги, аби поставити ретельно відібране редакторами запитання, треба таки вміти!

Здається, організатори цього дійства справді, як сказала б шеф-редактор «Детектор медіа» Наталя Лигачова, втратили не те що планку, а й плінтус. Хіба що вони, може, не знають різниці між цими поняттями, а відтак цілком щиро вважають: завдання журналістики полягає в тому, щоб якнайнижче прогнутися перед чинною владою. І тоді буде їм щастя! Єдиною «благою вістю», яку приніс із собою Віктор Янукович у павільйон студії імені Олександра Довженка, звідки йшла трансляція «Діалогу...», була новина про те, що Верховна Рада таки запрацювала.

Саме цій події присвятив Савік Шустер свою першу за кілька років після відходу з «Інтера» програму на цьому каналі. Деякі інтернет-ресурси писали, що тему було змінено буквально перед початком програми, бо редакторська група, готуючи її, не сподівалася, що більшість усе-таки погодиться на умови опозиції щодо персонального голосування, й планувала обговорювати парламентську кризу напередодні саміту Україна - ЄС.

Перехід до ФК «Барселона», з яким ведучий порівняв пропозицію перейти на «головний канал країни» з Першого національного разом із його колишнім гендиром Єгором Бенкендорфом, передусім вилився в розширення хронометражу до трьох із гаком годин. Порівняно з двома годинами на Першому. Відтак гості програми отримали не обмежуваний ніким ліміт часу. Ну, й глядач, котрий не заснув після першої години трансляції, не без роздратування споглядав до болю знайомі обличчя й слухав до болю знайомі пікірування майже до перших півнів.

А якщо підсумувати всі враження від рестарту «Шустер live» на «Інтері», то їх можна вкласти в одну фразу: «Свобода від Шустера» означає лише те, що тут цілком неконтрольовано можна розмовляти російською державним чиновникам - перше. Друге: так само безконтрольно можна славословити чинного президента, як це зробив на знак подяки за високу посаду віце-прем'єра колишній губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул (для повноти враження чиновникові треба було хіба що впасти на коліна й битися лобом об підлогу). Третє - опозиція в цій програмі присутня суто для декорацій, бо їй або ж ставлять запитання, на які немає наразі відповідей, або ж відверто провокативні. І четверте - все це скидається на потьомкінські села для міжнародних спостерігачів. Тобто: хелло, Геро (Герман Ван Ромпей. - Авт.), ти шо, не бачиш, шо у нас свобода слова аж зашкалює?

Не випадково ж російський виконавець Петро Наліч, якого Савік Шустер запросив у якості музичного десерту до своєї рестартової програми на «Інтері», перед виступом не міг до тями прийти, будучи в захваті від української дискусії. На запитання Савіка Шустера «Я надеюсь, вы насладились нашей дискуссией?» російський учасник «Євробачення-2011» відповів: «Мы сидели в гримёрке, это было потрясающе». Ну та, вони ж такого в себе не бачать...

Останній день тижня, напередодні саміту Україна - ЄС, приніс цікаві думки від радника президента Дмитра Видріна на каналі «Тоніс» у його авторській програмі «Маятник Фуко». Вочевидь, це був повтор, бо ведучий та його гість, німецький аналітик і політолог, до речі, один із улюблених гостей уже закритої програми Євгенія Кисельова на «Інтері» «Велика політика» Александр Рар, привітали глядачів із Новим роком.

Але менше з тим, може, вони вітали з китайським Новим роком. Головне все-таки, що радник президента України загнав у глухий кут свого співрозмовника. Дмитро Видрін пригадав оповідання Рея Бредбері «Ефект метелика», заявивши, що для нього цим ефектом стала поява темношкірої прибиральниці в нью-йоркському готелі, яка поставила хрест на кар'єрі колишнього директора МВФ і реального претендента на посаду президента Франції Домініка Строс-Канна. Філософ пояснив, що саме з іменем останнього він пов'язував так звану Лісабонську стратегію, яка мала на меті створення в Європі науково містких виробництв замість того, щоб переносити виробництво взагалі кудись у колишні колонії на Схід.

На все це злегка ошелешений пан Рар відповів, що «Лісабонська стратегія» не запрацювала аж ніяк не тому що Строс-Канна звинуватили в легковажній поведінці, а тому що почалася фінансова криза. А взагалі, додав Александр Рар, Європа нині долає виклики кризи, розпочавши реалізацію новітніх енергетичних технологій. Приміром, використовуючи енергію сонця та вітру. Як кажуть у дипломатичних протоколах, сторони дійшли висновку, що Україна - це все-таки Європа, хоча їй доведеться ще довго це доводити.

Насамкінець - враження від тижневого огляду «Euronews - Україна» від 24 лютого. Тут показали сюжет про італійського студента, який написав пісню Pure Italia, але не знайшов визнання на батьківщині. За його словами, які б хотілося адресувати всім українським студентам, половина його земляків по закінченні університетів хоче покинути батьківщину. Вони хочуть виїхати чи то до Бельгії, де він сам знайшов притулок, чи то ще кудись. Але, як каже той самий колишній студент, цей процес цілком зворотній - до Італії їдуть студенти з Іспанії та Франції. Не кажучи вже про північ Африки.

Фото - inter.ua, 3s.tv