Майже весь минулий тиждень на телеекранах панували настрої приголомшеної розгубленості через неспроможність рідної міліції знайти того, хто розстріляв трьох охоронців торгівельного центру «Караван». Щоправда, під завісу тижня публіку немало потішив президент Янукович. Йому вдалося вимовити слово «уран» як «Іран», що дало деяким журналістам привід до нещадної іронії. Втім, розпочався інформаційний тиждень не надто весело.

Перший знак біди з'явився в новинних випусках уже в понеділок, хоча й не на перших, сказати б, шпальтах. Телеканал СТБ у «Вікнах», можливо, виконуючи вимоги Меморандуму про дотримання демократичних стандартів у висвітленні виборів, подав досить розлогий сюжет про порушення під час жеребкування задля визначення членів дільничної виборчої комісії на одній із дільниць Дніпропетровська. Порушення полягало в тому, що організатори процедури не дотрималися принципу випадкового вибору майбутніх членів ДВК. Як наслідок - до неї не потрапив представник кандидата в народні депутати Якова Безбаха. Автори сюжету сумлінно подали синхрони всіх учасників події - як самих організаторів, котрі стверджували, що все відбулося законно, так і адвокатів кандидата, які заявили, що подаватимуть на голову ДВК до суду. Принагідно зауважу: мене особисто постать Якова Безбаха зацікавила тим, що його передвиборна агітація вклинюється між програмами загальнонаціональних каналів... на Черкащині, де я минулого тижня перебувала. Округ, де балотується згаданий кандидат, явно не має жодного стосунку до Черкаської області, і глядачам, які мешкають, приміром, у місті Сміла, це прізвище геть нічого не говорить. Пояснити це загадкове явище можна хіба тим, що трансляція цифрового ефірного мовлення на Черкащину ведеться з Дніпропетровська. Що територіально, мабуть, до цієї області найближче. Втім, Бог із ним, тим дніпропетровським кандидатом, його кількасекундної реклами можна навіть не помітити. А ось куди поділася сітка Першого національного в тій-таки Смілі - величезне запитання. Річ у тім, що тут під логотипом Першого ведуться нескінченні моно- та діалоги українських письменників, переважно радянської пори, а також читаються їхні твори. З надрукованої в усіх газетах програми Першого тут показують лише Новини о 21-й. Це при тому, що саме в таких невеликих містечках дуже люблять Михайла Поплавського та «золотих гусаків». Хто позбавив глядача улюбленого каналу в цифровому варіанті - мені наразі невідомо...

24 вересня жоден канал не оминув трагічної події - загибелі в незаконних автоперегонах Сергія Чекашкіна. Сюжет про стрітрейсерів дуже розлого подали в ТСН («1+1»). Окрім аматорського відео, де жовтий «додж» Чекашкіна стартує ганятися з червоним «ферарі», показали скорботний синхрон міністра економічного розвитку Петра Порошенка, в міністерстві якого загиблий працював. Розвиток цей сюжет отримав у «ТСН. Тижні», де журналісти вичавили з трагедії на Бориспільській трасі біля села Щасливе все, що можна. Включно з коментарями легальних драгрейсерів, які саме завершили свої цілком офіційні змагання, присвятивши їх пам'яті щойно загиблого друга. Один із них, до речі, зауважив, що його надзвичайно здивував факт участі Сергія Чекашкіна в підпільних перегонах на Бориспільській трасі. Адже, як запевнив легальний автогонщик, це була людина, яка активно «уводила людей с улицы». Ця інформація дала підстави ведучій Аллі Мазур говорити про подвійне життя загиблого стрітрейсера.

25 вересня всі загальнонаціональні канали одностайно висвітлили акцію «Захисти своє право знати. Скажи "ні" закону про наклеп!». «Факти» на ICTV настільки перейнялися суспільною значущістю теми, що сюжетом про акцію розпочали вечірній випуск. Показали білі перші шпальти газет та журналів, із якими ті вийшли у вівторок, а також зібрали чимало синхронів від представників обох сторін - тих, хто голосував за цей закон, і тих, хто вважає його неприйнятним. Серед перших був, звісно ж, Михайло Чечетов, рука якого дала сигнал до ухвалення скандального законопроекту Віталія Журавського, серед других, яких було значно більше, - медіаексперт Тарас Шевченко, міністр та медіавласник Петро Порошенко і навіть Борис Колесников та Володимир Литвин.

Так само сумлінно підійшли до висвітлення акції проти закону про наклеп і в ТСН. Щоправда, помістили його, згідно з усталеною для «Плюсів» шкалою пріоритетів, між сенсацією про призначення Олега Блохіна головним тренером київського «Динамо» й візитом Віктора Януковича до США та звільненням пана Толстоухова з посади директора київського зоопарку. Але за емоційний вигук Бориса Колесникова: «Это (закон. - Авт.) чистый идиотизм!» ТСН можна пробачити багато. З регіоналів, які ухвалювали його в першому читанні й не бачать у законі жодної небезпеки, знайшли такого собі геть немедійного персонажа Володимира Вечерка. Останній цілком серйозно заявив, що закон треба просто змінити й доопрацювати. Веселий цинік Юрій Луканов, голова Незалежної медіа-профспілки України, спираючись на свою багату біографію, сказав: «Совєцький Союз! Це все ми переживали!».

Акція проти закону про наклеп

Ну, а ввечері 26 вересня сталося те, що й досі не дає спокою більшості співвітчизників: у ТЦ «Караван» на вулиці Лугова, що на київській Оболоні, невідомий упритул розстріляв трьох охоронців і тяжко поранив четвертого. «Вікна» не стали нервувати глядача з перших кадрів випуску о 18.00, поставивши сюжет про бійню в супермаркеті після розповіді про рекордний петриківський розпис. На той момент у розпорядженні редакції, вочевидь, була лише скупа інформація міліцейської прес-служби.

«Факти» о 18.45. натомість подали вже розширений сюжет про цю трагедію. Журналісти побували на місці події й подали синхрон речника ГУВС у м. Києві Ігоря Михалка, що керівництво «Каравану» обіцяє заплатити 100 000 гривень тим, хто повідомить інформацію про злочинця.

Після цього на екрані з'явилася напрочуд серйозна Дарка Оліфер із розповіддю про виступ Віктора Януковича з трибуни генеральної асамблеї ООН, де він говорив про миротворчі сили України, які готові берегти мир у будь-якій точці планети. На продовження теми щодо закону про наклеп кореспондент «Фактів» навела синхрон президента про те, що закон Журавського - це помилка.

У той-таки випуск заверстали сюжет про чергове порушення виборчого законодавства. Цього разу - щодо кандидата-мажоритарника Олександра Третьякова. Докладно розповіли про всі перипетії його реєстрації, у якій кандидатові ЦВК таки відмовила. Апеляційний суд, куди звернувся пан Третьяков, його скаргу щодо порушення відхилив, але команда кандидата здаватися не збирається.

У ТСН 26 вересня сюжет про стрілянину в «Каравані» поділили на дві частини: спершу дали такий собі анонс, у якому показали ошелешених продавців центру, які не чули пострілів. Пообіцявши ексклюзивні подробиці згодом, ведуча перейшла до спецрепортажу Олександра Шилка з Нью-Йорка. Він виявився чи не єдиним із журналістів, хто вписав візит президента на генеральну асамблею ООН у контекст резолюції американського сенату щодо України, стисло передавши її зміст. І лише після того, як журналісти розповіли про відмову в реєстрації Олександрові Третьякову та про невизначену долю закону про мітинги перед другим читанням, перейшли до подробиць кривавої стрілянини в «Каравані». Ексклюзиву, щоправда, окрім стендапу автора на місці події, не вийшло. А загалом на той момент відео зі зловмисником у розпорядженні журналістів ще не було, тому журналістам довелося обмежитися констатацією факту, що тіла загиблих чомусь довго не вивозять. Вашого оглядача вразила якась дуже вже кострубата фраза автора: «У деяких з них були навіть сім'ї!». Якщо він хотів цим підкреслити весь жах того, що сталося, то треба було висловлюватися чіткіше й більш співчутливо. Бо вийшло, що наявність родин для 30-річних чоловіків - це якась фантастична річ.

Наступного дня ТСН продовжив цю тему, подавши кадри відео з камер спостереження «Каравану» та спробувавши розпитати колег загиблих про те, якими вони були. На це запитання журналіста відповів лише один, сказавши, що хлопці були дуже хорошими. Тут-таки глядачеві продемонстрували синхрон міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка про те, що особу вбивці вже встановлено. Згодом, утім, з'ясувалося, що ця інформація, м'яко кажучи, далека від істини.

28 вересня в ТСН, вочевидь, намагаючись бодай у якийсь спосіб заповнити інформаційні лакуни в справі про розстріл у ТЦ «Караван», пустили свою журналістку слідами втечі зловмисника. Хто їй про це розповів, лишилося невідомим. Але кореспондент сумлінно пройшла весь шлях утікача від «Каравану» до дороги, де він, як припускають, сів на маршрутку. У свідки автор сюжету, «оздобленого» інфографікою, що показувала шлях убивці, взяла тих, хто трапився під руку - двох малолітніх хлопчаків. Обоє вони на власні очі не бачили нікого й нічого, але краєм вуха щось чули від дорослих, тож малі мешканці військового містечка на околиці Києва охоче поділилися здогадами з допитливою тітонькою. Запитання останньої «А звідки він міг знати про це (діру в паркані. - Авт.)?» повисло в повітрі. Підозрюю, що, на превелике розчарування журналіста, діти просто не володіють телепатією й не зуміли прочитати думки того, хто тікав від переслідувачів...

На відміну від новин «Плюсів», «Факти» 27 вересня, наступного дня після трагедії, підійшли до її висвітлення не з емоційно-пригодницько-фантастичного боку, а суто інформативно. Тут теж показали відео з камер спостереження, але за ексклюзив не видавали. Натомість до коментарів запросили президента Федерації індустрії безпеки України Олега Барана. Він кваліфіковано відзначив спокій і холоднокровність, із якими діяв стрілець, та наголосив на необхідності закону про охорону. Тут-таки сказали, що все могло бути інакше, якби в закладі була «тривожна кнопка». До всього іншого, охоронці не мають зброї й тому не можуть протистояти нападникам. Втім, Віталій Захарченко закликав глядачів у разі правопорушення звертатися тільки до міліції!

Того ж дня «Репортер» на Новому каналі у випуску о 19.00 зробив головний акцент інформаційної картини дня на акції журналістів проти закону про наклеп. Головною родзинкою стали репортажі з регіонів. Приміром, глядачі дізналися, що львівські покупці газет із розумінням поставилися до порожніх перших шпальт друкованих видань, адже вони були поінформовані про такий протест журналістів проти закону про наклеп. А ось одесити не змогли втямити, з якого це дива їм підсунули «неповносправні» газети. Тим часом редактор «Чорноморських новин» жодних проблем для журналістів у законі про наклеп не бачить. «Репортер» також подав у цьому контексті синхрон головного редактора Kyivpost Катерини Горчинської про те, що «це не можна пропускати!» До сюжету підверстали інформацію, як російські колеги заздрять українським у їхній солідарності.

Увечері 28 вересня глядачів Першого національного дуже розвеселив Олесь Бузина, який із регулярністю залізничного потяга мігрує від Євгенія Кисельова до Савіка Шустера й навпаки. Цього разу він «примігрував» на «Шустер live» як кандидат у народні депутати в рідному Шевченківському районі Києва. Відомий скандаліст, якого на ток-шоу запрошують задля надання останнім драматургії та перцю, цього разу теж не підвів. Коли йому нарешті піднесли мікрофон, пан Бузина вчепився в нього так, наче це востаннє, і видав усе, що він думає про депутатів нинішніх і майбутніх. Звучало це приблизно так: «Ви шукаєте корупціонерів? Так вони всі висять на білбордах! І їх треба на тих білбордах реально повісити!». Цікаво, його притягнуть до відповідальності за заклики до повалення державного ладу чи ні?

У тій-таки програмі лідер УДАРу Віталій Кличко на запитання ведучого, чи стикався великий боксер із корупцією, розповів просто-таки моторошну історію. Виявляється, його мамі, яка після смерті чоловіка-військовослужбовця прийшла отримувати належні вдові 10 місячних окладів, спочатку відмовили в законному праві через нібито відсутність коштів. Але, розповів Віталій далі, потім відвели в куточок і пошепки запропонували оборудку: «Якщо віддаси половину, гроші знайдуться».

Виходить, що навіть всесвітньовідоме ім'я - не гарантія від корупції, перед якою в нас, як перед смертю, всі рівні? Проте, як писав Орвел, мабуть, «деякі тварини рівніші». Чи багатші або впливовіші.

У неділю в «Подіях тижня» на каналі «Україна» дозволили собі досить жорстко покепкувати з Віктора Януковича. Репортаж із 64-ї генеральної асамблеї ООН кореспондент «України» зробив у надзвичайно іронічному ключі. Що, втім, для цього телетижневика - фірмова фішка. Проте знущатися з самого президента... Ось як це виглядало. Після короткого звіту про асамблею у синхроні журналіста виринула згадка про президента Ірану Ахмедінеджада, який не припиняє своїх нападок на Ізраїль та готує атомну бомбу, а потім, без жодного переходу, що може свідчити про навмисний прийом, кореспондент сказав: «... Но как понять, на чем будет работать лаборатория в Харькове - на высокообогащенном уране или еще на одном Иране?». Проілюстрували це кадрами з президентом, який справді назвав уран Іраном. Далі журналіст знову ж таки подав синхрон Віктора Януковича про те, що він «пройшов процедуру фотографування з Бараком Обамою», й поставив риторичне запитання: «Ну почему так трудно президенту сказать, о чем был разговор с Обамой?».

Градус іронії знизився, коли Андрій Данилевич розповідав про лежачий страйк Юлії Тимошенко в лікарні Укрзалізниці та її перше від початку ув'язнення відеозвернення до співгромадян. Власне, кадри, як Юлія Володимирівна тарабанить шпилькою свого модельного черевичка об двері лікарняної палати, коментарів просто не потребують, адже ті, хто це відео знімав, чудово розуміли - незважаючи на ходунки, в яких сидить Тимошенко, високі підбори аж ніяк не можуть свідчити про тяжку хворобу хребта. Навпаки, це цілковито перекреслює факт хвороби. Тож слід неохоче визнати: влада, на відміну від опозиції, лідером якої є Юлія Тимошенко, знову спрацювала на випередження, виставивши екс-прем'єра злісною симулянткою. І лежачий страйк Юлії Володимирівни на знак протесту проти відмови ДПтС у візиті до неї Сергія Власенка, Олександра Турчинова та Григорія Немирі, про який уже згаданий адвокат Власенко розповідав як про дві доби лежання лідера опозиції на холодній бетонній підлозі, у виконанні операторів-охоронців перетворився... на сидіння перед дверима палати. Досить комфортне, як показали глядачеві. Ну що ж, факт жорсткої дискредитації віп-бранки, як кажуть росіяни, «на лице», себто, на екрані всіх українських телевізорів.

Тим часом у неділю пішов п'ятий день пошуків убивці з ТЦ «Караван». Жодних результатів вони не дали, про що й повідомили всі інформаційні телересурси. Це дало привід укотре замислитися - якщо за наявності відео злочинця, інформації про маршрут його втечі та цілком професійно складеного психологічного профайлу стрільця не знайшли, то де гарантія, що трагедія не повториться буквально завтра? І що кулі не влучать у звичайного покупця? Що ж тоді в такому разі робить міліція, кого захищає - громадян, на податки яких вона існує, чи владу від тих самих громадян, які чомусь, невдячні такі, хочуть почуватися в безпеці, захищати свої права на мітингах і чути й бачити правду? Запитання риторичне...

Фото - magnolia-tv.com, ua.euronews.com