Цитату, винесена в заголовок, узято з репліки Валерія Хорошковського на саміті YES у Ялті. В такий спосіб віце-прем'єр схарактеризував відносини України з Російською федерацією в економічній співпраці. Проте слова екс-глави СБУ якнайкраще підходять, аби визначити основні тренди новин і телепрограм упродовж тижня.

Звісно, контент новинних телересурсів залежить від стрічки повідомлень. А вони минулого тижня починалися з міждержавних відносин України й Туреччини, а також неньки та ЄС. Завершився цей тренд репортажами з саміту в Ялті, де українська сторона зазнала нищівної поразки в намаганнях переконати гостей високого зібрання у винуватості Тимошенко.

«М'якою еротикою» можна було цілком назвати паркетні сюжети «Фактів» ICTV та «Репортера» Нового каналу понеділкового вечора про те, як Віктор Янукович розмовляв з генеральним секретарем Ради Європи Турбйорном Ягландом. У відповідь на зауваження пана Ягланда, що Юлію Тимошенко не варто було саджати, а розглядати її політичне рішення щодо газових контрактів у парламенті пан президент не знайшов нічого ліпшого, окрім нав'язлих у зубах тез про незалежність українського правосуддя.

Того ж вечора обидва ресурси з холдингу Віктора Пінчука продемонстрували так само паркетний сюжет про вручення вірчих грамот кількох нових послів президенту України. І «Факти», і «Репортер» при цьому наголосили, що до своїх обов'язків став новий посол ЄС в Україні Ян Томбінський, який змінив невгамовного й - зазначимо від себе - незручного для нинішньої української влади Жозе Тейшеру. Але яку політику провадитиме новий європосол, не уточнили. Натомість присвятили розлогі сюжети про перші радощі й неминучі прикрощі від ратифікованої Україною Зони вільної торгівлі з країнами СНД. Якщо Петро Порошенко на цих кадрах виглядав цілком задоволеним тим фактом, що українська карамель не обкладатиметься митом у СНД, то прем'єр Микола Азаров, як повелося останнім часом, бідкався з чергової віроломності свого «стратегічного партнера» - Росії. Там, бач, запровадили утилізаційний збір для вітчизняних авто, тож Україні, пригрозив пан Азаров невидимим ворогам, доведеться ухвалити дзеркальне рішення. Антиросійський пафос у промовах Азарова досяг апогею на Ялтинському саміті наприкінці тижня, тож можна припускати: ремствування на російських партнерів у понеділок було такою собі артпідготовкою до «патетичної сонати» у виконанні прем'єра в суботу.

«Київський час» на 5-му змусив згадати один із недавніх сюжетів програми розслідувань «Гроші» на каналі «1+1». Журналісти 5-го зняли сюжет, як глава КМДА Олександр Попов передає міській станції швидкої допомоги кілька новеньких реанімобілів «Пежо». Цього разу, щоправда, на відміну від Дніпропетровська, де, за розповіддю «Плюсів», суперсучасні медичні машини дарували лікарям кандидати в депутати, обійшлося без передвиборної риторики та сліз удячності мудрій, добрій і турботливій владі.

Ознакою посилення звинувачувального дискурсу проти Юлії Тимошенко, зокрема й тренду щодо її відповідальності за всі гріхи взагалі саме перед відкриттям Ялтинського форуму, можна було вважати й свіжий скандал навколо ув'язненої екс-прем'єрки. Як відомо, у вівторок, 11 вересня, Сергій Власенко оприлюднив лист співкамерниці Юлії Володимирівни Юлії Абаплової, де вона писала, що відеоінтерв'ю про тиск з боку ВІП-ув'язненої давала під тиском працівників колонії. Про прес-конференцію Сергія Власенка та організовану слідом альтернативну «прес-конференцію» в Харкові повноцінну інформацію подали хіба що в «Сьогодні про головне» 12 вересня на ТВі. Тим часом із загальнонаціональних каналів лише «Репортер», та й то вже наступного дня, спромігся повідомити про обшук, влаштований у палаті екс-прем'єра пенітенціарною службою. При цьому редактори послугувалися офіційною інтернет-сторінкою ДПтС, де було сказано, що під час обшуку в Юлії Тимошенко знайдено технічні пристрої, заборонені для в'язнів. Про те, що це були дозиметри, не заборонені для використання навіть у тюремній камері (а ця інформація вже більше доби була доступною в інтернеті), жодного слова сказано не було. Але, як кажуть, і на тім спасибі! Адже, окрім опозиційного ТВі, більше ніде на телеканалах про нову спецоперацію з дискредитації Юлії Тимошенко (думка Сергія Власенка) нічого не сказали. Тим часом те, що сталося, теж мало характер такої собі артпідготовки до обговорення справи Тимошенко на Ялтинській зустрічі.

Юлія Абаплова дає інтерв'ю обраним журналістам

Між тим, «Факти» в четвер, 13-го, вразили неймовірною щільністю офіціозних сюжетів на один квадратний сантиметр ефірної площі. Першим пустили в ефір розлогий сюжет про зустріч Віктора Януковича та прем'єр-міністра Туреччини Реджепа Ердогана. Витримане в дусі найкращих пріснопам'ятних пропагандистських роликів часів Центрального телебачення, це відео містило всі необхідні для цього жанру кліше. Тут вам і взаємні посмішки з гарячими рукостисканнями (добре, хоч без поцілунків обійшлося!), і прохід президентського полку почесного караулу з гвинтівками на плечах, і червона доріжка перед Адміністрацією президента... Ну, й закадровий синхрон ведучої, котра щосили намагалася переконати глядача у надважливості Туреччини як стратегічного партнера для України. Тобто цей візит влада спробувала перетворити на демонстрацію зацікавленості в нашій державі ще когось, окрім Росії чи Китаю.

Наступні кадри зі щасливою Даркою Оліфер на тлі Лівадійського палацу, де мав відкриватися вже згаданий саміт YES, організований безпосереднім шефом колективу каналу, мали переконати глядача: те, про що йому нині розповідають, - найголовніша подія року.

Далі показали, як Микола Азаров переймається долею Олеськівського родовища сланцевого газу й просить фірму «Шеврон», яка виграла тендер на його розробку, прискорити темпи. Аби якнайшвидше позбутися енергозалежності від Росії.

Не знаю, за кого мають глядача менеджери «Фактів», але наступний сюжет, про Бориса Колесникова, який полетів до США... подивитися на наземне метро, свідчить - глядач як такий редакторів програми не обходить. Це треба було постаратися - влаштувати відверту «підлянку» віце-прем'єру, бо ж усім ясно, що літав пан Колесников за гроші того самого глядача - платника податків.

Ну, й кульмінацією демонстрації вірнопідданих настроїв у «Фактах» став сюжет про те, як держава в особі перших посадовців дбає, щоб новий урожай не згнив і для цього будує потужні овочесховища та великі ринки. Висновок, якого доходить кореспондент: «Засилля імпорту стане ще меншим». Виходить, що нині воно «ще більше»? Бо колись було просто «меншим»?

Тим часом ТВі не припиняє зусиль із просвітництва виборців. Минулого тижня Мустафа Найєм та його гості в програмі «Сьогодні про головне» зробили два важливі відкриття щодо національних особливостей виборчого процесу. В одній із програм розглядали результати розслідувань журналіста УП Сергія Лещенка про те, кого українські олігархи протягли у партійні списки. Шляхом нехитрих підрахунків та схем глядачу запропонували версію: головний фундамент не лише виборчого процесу, але й усієї нинішньої системи політики та економіки - Ренат Ахметов. Для чого олігарху ігри в демократію, коли він може легким порухом брови зупиняти чи провокувати загальнодержавні катаклізми, лишалося здогадним. Ну, може, Ренат Леонідович усе-таки хоче виглядати європейцем перед своїми західними бізнес-партнерами. В Лондоні, наприклад...

Друге відкриття ТВі всеукраїнського масштабу стосувалося соціології. Напередодні Центр Разумкова оприлюднив дані, що різниця в результатах опитувань може сягати 5% залежно від того, де людина заповнює анкету, на вулиці чи в приміщенні. Мустафа Найєм зауважив, що ці відсотки якраз становлять прохідний бар'єр до парламенту. Тож нехтувати ними не можна. Але чи можна в такому разі довіряти екзитполам, розбіжність між результатами яких та «намальованими» цифрами стала однією з причин помаранчевого Майдану? На це запитання з готовністю відмінника взявся відповідати регіонал Владислав Лук'янов. Він завів стару пісню про веб-камери на дільницях, які буцімто не дозволять сфальсифікувати результатів волевиявлення. Натомість представник «Свободи» зауважив, що соціологія завжди давала його політсилі втричі менші рейтинги, ніж ті, які вона мала після виборів. Питання, що ж робити з такими кричущими розбіжностями в опитуванні, повисло в повітрі.

Вечір п'ятниці 14 вересня засвідчив переростання м'якої еротики в жорстке порно на Першому каналі в програмі «Шустер live». Чи не вперше на пам'яті вашого оглядача Савік Шустер дозволив собі нищівний випад проти чинної влади. Хоча темою програми був податок на розкіш (точніше, чи зможе він зробити бідних багатшими, а не навпаки), на великому студійному екрані показали кадри «націоналізації» приватної шахти на Луганщині. Тут ведучий попросив прокоментувати цей жах із бритоголовими бійцями колишнього власника шахти, який балотується самовисуванцем на рідному окрузі. Історія вийшла настільки ж ганебною для влади, наскільки й типовою. Як завжди, коли йдеться про успішне підприємство гірничо-видобувної галузі, на нього накинули оком ті, хто відповідає в країні за паливно-енергетичний комплекс. Бо саме за наказом міністра паливенерго Юрія Бойка шахту передали нібито у власність держави. Жодні суди, до яких зверталися з позовом адвокати підприємця, не винесли рішення на його користь. Навіть касаційної скарги не стали розглядати! Коментуючи цей сюжет, Савік Шустер звернувся до Олександра Голуба, який перед цим полум'яно відстоював націоналізацію стратегічних галузей: «От вам і приклад націоналізації!». Знічений комуніст відбився малозрозумілими посиланнями на те, що захоплення шахти - це не націоналізація, а переділ власності.

У студії Савіка Шустера

Чому автор і ведучий політичного ток-шоу раптом дозволив собі відвертий наїзд не просто на владу, а на людину з так званої групи Фірташа, можна пояснити хіба що його розвиненою чуйкою й тим, що студія Шустера знімає нині фільм на тему «Чи можна чесно виграти вибори на мажоритарному окрузі?» Героєм його став такий собі Павло Єлізаров, кандидат у депутати на одному з округів Черкащини. Пікантність ситуації в тому, що Павло Єлізаров - один із акціонерів студії Шустера. Тим часом коротенький сюжет про тижневе перебування потенційного депутата на окрузі лише підтвердив те, що всі й без того знають: виборець мріє про ковбасу за 2,20 і якісь матеріальні блага від депутатів. Отож, за висновками героя фільму, на місцях дуже важко боротися з адмінресурсом влади.

Звісно, оминути саміт YES, позиціонований як головна міжнародна подія року, не посмів жоден канал. Утім, про те, як Кондоліза Райс пройшла повз Віктора Януковича, навіть не привітавшись, не показали ніде, за винятком, як і варто було чекати, ТВі. Тим часом цей сюжет був хітом інтернету. Канали групи StarLightMedia у висвітленні саміту зосередилися на широких планах Віктора Пінчука та Леоніда Кучми. Надто ж журналісти цих каналів уподобали репліку Леоніда Кучми на адресу Миколи Азарова про те, що, може, годі ходити до Росії з простягнутою рукою. «Інтер» теж дозволив собі легку фронду в іронічному сюжеті про стосунки України та Росії. Історію цих непростих відносин було зроблено в ключі фрази власника каналу Валерія Хорошковського про «м'яку еротику та жорстке порно».

Тим часом найбільш збалансованим та інформативним сюжет про Ялтинський саміт вийшов у ТСН («1+1») 15 вересня. Кореспондент сумлінно розповіла, а оператори показали і шматок прес-конференції Рината Кузьміна, де останній висловлює впевненість у тому, що провину Тимошенко у справі Щербаня буде доведено. Показали й синхрон Інни Богословської, який перекреслив будь-які надії європейської спільноти на прогрес у справі Юлії Володимирівни. І якщо на Першому національному сюжети про саміт подавалися як велика перемога України на міжнародному поприщі (хіба що над здоровим глуздом! - Авт.), а на каналах холдингу Віктора Пінчука  - як особиста заслуга власника, то більш сумлінні редакції продемонстрували головне: з Україною міжнародній спільноті каші не зварити, а Росія починає дратувати українців своїм тиском щодо Митного союзу.

Під завісу тижня на ТВі вийшов другий випуск нового ток-шоу Вікторії Сюмар та Світлани Заліщук «Вибори-2012. З іншого боку». Задум цієї телепрограми - поміняти місцями експертів та політиків, тобто це такий собі «анти-Шустер». Отож, головними дійовими особами тут, на відміну від більшості подібних форматів на українському телебаченні, є експерти - фахівці та представники громадських організацій. Вони висловлюють свої думки та бачення тієї чи іншої проблеми в суспільстві, а політики намагаються розповісти, як їхні політичні сили розв'язуватимуть ту проблему, пройшовши в парламент. Ідея досить плідна і, як показали два ефіри, надається до розвитку. Дівчата-модератори стараються, аби під час обговорення пропорційно були представлені всі гості. Проте, як на мене, варто було б усе-таки ретельніше підходити до вибору питань, що розглядаються по конкретній темі кожної програми - обираючи найголовніші два-три. Та й до вибору учасників дискусії: було б добре, як би це коректніше сказати, їх урізати. Не в правах і хронометражі, а в кількості. Бо наразі картинка виходить аж занадто перенасиченою та перенаселеною. А це для телевізора не дуже прийнятно.

Вікторія Сюмар і Світлана Заліщук у «Виборах-2012. З іншого боку»

Отака вийшла еротика з порнографією. Хоча це для українського глядача аж ніяк не дивина, бо того, що йому часто-густо показують замість інформувати, іншими словами й не позначиш.

Фото - vsekommentarii.com, з відеоряду «Харьковских известий», 3s.tv, tvi.ua