Головні герої-політики фільму: Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Володимир Гриньов, Олесь Доній.

Герої-фінансисти: Віктор Пинзеник, Ігор Мазепа.

Герої-експерти: Ярослав Грицак, Юлія Мостова, Андрій Курков, Олександр Положинський.

Герої-студенти: Єлизавета Ясько, Марина Батуріна, Тетяна Головченко, Іван Прядко, Анна Остапчук, Ігор Поляков, Олеся Столяр, Олексій Нечипуренко, Ярослав Марецький.

Завдання стрічки, про що й оголосили його автори від початку - звести героїв разом, щоб почути, що вони думають одне про одного, і з'ясувати, чи зможуть разом писати біографію країни.

«Речників підбирали разом, - розповідає Олексій Мустафін, - я і редактор фільму (Настя Образцова). Вважаю, що підбір студентів надзвичайно вдалий, за що я щиро вдячний Насті. Особливо якщо врахувати, що терміни були дуже стислі - два з половиною місяці».

Ключові етапи становлення держави за сюжетом фільму: проголошення незалежності, запровадження гривні, Помаранчева революція. З погляду глядача, такий вибір тем, звісно ж, цілісно не відображає новітньої історії, особливо якщо зважити, що найяскравішим останнім моментом речники називають події 2004 року. Втім, таку схематичність задали співавтори стрічки - молоді герої.

«Від самого початку ми вирішили, що включатимемо події, які згадають і про які говоритимуть самі студенти. Це, так би мовити "їхній вибір", - продовжує пан Мустафін. - Але саме тому, мені здається, фільм вийшов жвавим, справжнім діалогом між поколіннями, де в чому песимістичним, де в чому оптимістичним».

Песимізм фільму - у згаяному часі від становлення незалежності, чи, як різкіше висловилася Юлія Мостова, у «втраченому поколінні», що певним чином підкріплює жаль дарунком «дармової» незалежності (Ярослав Грицак, Володимир Гриньов); у втрачених можливостях нереалізованої «спадкоємності влади» (Леонід Кучма); у зневірі постмайданного періоду.

Жорсткий і дещо спрощений погляд студентів вихоплює з короткої ретроспективи 20-річчя «вільний» капіталізм і спроби батьків будь-що вижити. Цинізм політики та економіки впереміш з інфантилізмом як оксюморон дозрівання і «статевої ініціації», коли молодь стикається з тим, що для них зводили «будівничі». Де для них замало місця та повітря.

Тож остерігаються, чи навіть бояться, жити в химерній будівлі з «сіренькими» і «водяними» нинішніми політиками, які безлико присутні на одноманітних білбордах. Які безлико гамселять одне одного у Верховній Раді, і так само безликі для пам'яті молодих поколінь.

За словами Олексія Мустафіна, телеканал звертався з пропозицією записати інтерв'ю з чинним президентом: «На жаль, наші плани не співпали... Але з іншого боку - фільм вийшов лаконічнішим, стрункішим і фінал таким чином став відкритішим. Зараз я вважаю, що це плюс».

Зрештою, як писав англійський історик сер Волтер Рейлі: «Якщо хтось, пишучи сучасну історію, піде за Правдою надто близько до її підборів, вона повибиває йому зуби». Фільм на СТБ витримав середню дистанцію, але зумів якісно поєднати різні страти суспільства, чого бракує нинішньому телебаченню.

Що стосується інших емоцій (окрім певного розчарування та все ж оптимістичного завершення), то фільм досить м'який та, певним чином, навіть виправдувальний до попередніх президентів.

Особливо це видно у нарешті винайденій формулі-поясненні «кравчучки»: «Коли сьогодні поставити 100 людей, які займаються бізнесом, поставити і запитати: "Хто починав з кравчучки?". Кажу, 60 чоловік піднімуть руки... Ті люди, які брали валізу і колесики до неї, їздили по світу продавали-торгували, нагромаджували кошти і тут робили свій бізнес. Ставали або серйозними бізнесменами, або середньої руки. Ті, які критикували "кравчучку", до цього часу під парканами» (Леонід Кравчук).

Сум політиків через брак відчуття коренів (ідентичної належності до України) в молодих не викликав запитання - чому ж вони не зробили всього, щоби це укорінення плекати? І хоча Леонід Кучма й визнав провину, відповіді на питання: «Хто відповідатиме?» немає.

ТК поставила Олексію Мустафіну декілька запитань стосовно стрічки:

- Олексію, що, на вашу думку, є кульмінацією фільму?

- Кульмінація - момент, коли молоді дають зрозуміти, що не збираються виправдовувати надій, покладених на них старшими.

- Наскільки вдався «діалог між поколіннями»?

- Цілком.

- Але ж як може вдатися діалог, якщо молоді не збираються виправдовувати сподівань старших?

- Яка країна - такий і діалог. Саме це і є показовим.

- Тобто глухого зі сліпим?..

- Не зовсім. Це просто різні покоління. І я не скажу, що одне краще за інше. Але жити доведеться в одній країні.

- Ви задоволені рейтингом фільму?

- Ні. Засмучений.

- Маєте пояснення?

- Гадаю, що люди останнім часом сприймають ТБ як суцільне шоу. Може, це й справедливо. Але ж до цирку ви не ходите в очікуванні філософського диспуту?

Сам фільм отримав досить високе визнання у вимогливої аудиторії Facebook - тих, хто або дивився фільм, або потім скачав годинну стрічку вагою понад гігабайт із торрентів і поширював далі соцмережами. На самому сайті СТБ стрічки немає. Чому - автор фільму не знає. Продукт, який потенційно міг би завести на профільний сайт частину тверезомислячої аудиторії, пройшов повз увагу керівництва каналу.

Чи може це свідчити, що документалістика на СТБ живе дещо окремо від каналу, який за всіма зовнішніми параметрами спрямований на розваги? Питання відкрите.