Що б то було, якби геть усі українці раптом зацвірінькали своє солов`їною і державною?  Ой, либонь, нам  би снилося таке, що всі прокидалися б у холодному поту. Це ж не щось там таке, дрібне якесь.

Це ж був би печерний націоналізм. Ми ж не поляки якісь там задрипані. Ми ж не французи якісь жабоїди. У нас іще з царських часів націоналізму – ні!!!! А тим більше буржуазному, який вигадали при совку, так взагалі – сто разів ні!!!

Але ж таки не вдалося скрутити йому голову остаточно. Солов`їна і державна тепер матиме міцний захист у вигляді кулаків Віталія Кличка.  Нам цю радість подарувало телебачення, коли робило репортаж про його зустріч з виборцями у Львові. Славетний боксер вибачився, що поки що балакає з помилками, але незабаром він вдосконалить своє вміння. Ото якби справді кулаками можна було солов`їну захистити, то тепер навіть Тайсон би мусив нею забалакати. Не кажучи вже про малоросів, які руками і ногами відбиваються від свого коріння. Теоретично вони від вигляду кличкового кулака не тільки забалакали б, а ще й шаровари з вишиванками поодягали б.  Але практика показує, що в цій справі більше мізки важать, ніж кулаки.

А загалом, як завжди, перед виборами всі захищають мови - хтось російську, а хтось українську. Телебачення ж, саме того не бажаючи, дає нам  деякі фактики, які дозволяють помізкувати  над тим, що ж є українська мова під час виборів. Оце в програмі „Час” 5 каналу зійшлися у словесному герці двоє непримиренних опонентів – кандидати до парламенту Євген Кушнарьов і Давид Жванія. Ні, говорили вони не про мовні проблеми, а про те, хто кого і куди посадить, коли вони прийдуть до влади. Але ваш покірний слуга звернув увагу на інше: Євген Кушнарьов, який разом з Партією Регіонів затято бореться за російську як другу державну, відповідав на запитання ведучого українською мовою. А Давид Жванія, котрий з Нашою Україною відстоює статус виключно української як державної, балакав мовою „старшого брата”.  Ну був би він яким-небудь Миколою Азаровим – з ним все зрозуміло. Але він же Жванія все таки.  Тільки не кажіть, що він, мовляв, етнічний грузин і йому важко. Якось Президент Грузії Міхаїл Саакашвілі давав інтерв`ю нашому телебаченню нашою державною мовою. Може, попросити його, аби він дав парочку уроків своєму земляку? У нас був Георгій Гонгадзе, який вів телевізійні передачі українською мовою. У нас є Вахтанг Кіпіані, який робить те ж саме.  Отож, вибагливий виборець неодмінно поцікавиться: чим українська мова є для Жванії і його сили у політичній картковій грі – шісткою чи тузом?

А коли я у передачі Наталі Мосейчук „VIP-жінка” на тому ж 5-му каналі почув мову голови Житомирської державної обласної адміністрації Ірини Синявської, то мав позитивний шок. Вона розмовляла такою грамотною українською – я аж не міг повірити, що чую політика. З першого погляду видно було, що українська для пані Ірини рідна і вона не вивчила її спеціально у зв`язку з політичними змінами. Але ще більше шокований я був, коли камера переїхала до Голови області додому і вона забалакала зі своїм маленьким онуком російською мовою.

Найбільше я боюся, що хтось з політиків, так би мовити, проукраїнського спрямування, прочитавши ці рядки,  дасть сувору настанову своїм дітям і родичам: на камеру – тільки державною. Ліпше було б, аби вони самі себе запитали: якщо навіть для тієї еліти, яка належить до носіїв мови, вона не є цінністю і вони не збираються передавати її дітям, то для чого за неї боротися? Треба чесно сказати: нам українська без потреби, ми обійдемося російською. І будемо, як індіанці в Америці: вони горді, але мову свою давно вже забули. Тільки пір`ям іноді користуються.

Отож, не варто дивуватися, що 135-у  річницю від народження лесі Українки лише осіб п`ятдесят святкували лише. Про це теж телебачення сказало. Але, погодьтеся, рядові громадяни, як правило, не пам`ятають у кого з класиків коли день народження. Ці дати пропагувати треба. А ви чули протягом останніх місяців, що Лесі Українці 135 років від дня народження? Я – ні! Так оце робити щось треба продумано і системно.

Як завжди, мені анекдот пригадався. Сидять козаки. Один каже: „панове, чи не бачить хтось близько москалів?”. „Ні, - відповідають, - немає!”. „Ну, тогда поговорим по-русски”.

Юрій Луканов.