Інформаційний телеканал News One важко з чимось порівнювати, як і застосовувати до нього критерії оцінки звичного інформаційного телепродукту. Якщо спробувати оцінювати за формальними показниками, муситимемо визнати його безнадійним аутсайдером. Його частка аудиторії становить близько 0,1-0,15%, і її коливання залежать буквально від одного-двох піплметрів у зоні кабельного та супутникового покриття каналу. Він не може і навіть не намагається змагатися не лише з багатими загальноукраїнськими каналами, а навіть зі своїми безпосередніми конкурентами, «24» і 5-м. Майже цілковита відсутність власного відео, мінімалізм у побудові відеоряду, використання фото і телефонних коментарів («хрипушок») можна було б сміливо розцінювати як ознаки малобюджетної кустарщини телебачення, що за видовищністю межує з радіо. Ну що тут скажеш, окрім «шановні інвестори, не жлобіться на кадри, техніку й ПТС»?

Однак, якщо придивитися до новинного дискурсу News One уважніше, стає зрозумілим, що цей канал, попри всі його видимі недоліки, просто існує в іншій системі інформаційних та світоглядних координат. І, відповідно, орієнтується на зовсім іншого глядача.

В інтерв'ю, яке Лаврентій Малазонія дав «Детектор медіа» невдовзі після свого призначення генеральним продюсером телеканалу News One, він зазначив, що для його каналу «дуже важлива й потрібна» блогосфера. Я б таким формулюванням не обмежився: як на мене, News One у його теперішньому вигляді сам являє собою своєрідний блог. Телеблог - як закономірне продовження усіх цих відео-, аудіо-, та інших блогів, які на Заході вже активно тіснять класичні медіа. Звісно, за сьогоднішніх обставин на українському медіаринку для існування та виживання  такого проекту необхідні оранжерейні умови, головна з яких - поблажливість інвестора, чи то пак, мецената. Що ж, як бачимо, з цим News One поки що таланить.

Головною ознакою «блоговості» каналу є безперечна суб'єктивність картини світу, яку він пропонує. В тому, хто саме є суб'єктом цієї суб'єктивності, не засумнівається жоден, хто хоч трохи знає Лаврентія Малазонію. Рука, стиль та погляд Лаврентія явно відчуваються в усіх новинах каналу, створення яких передбачає певне осмислення й компіляцію фактів, а не лише обробку відео й скриптів Reuters. У мене, наприклад, останні сумніви відпали після десятихвилинного (!) тріумфального сюжету про закриття Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. Інші канали не приділили уваги, а може, просто не помітили наявності цього не такого вже й значного органу в довгому переліку розформованих чи реформованих органів влади, натомість News One виділив із усього потоку новин, пов'язаних із так званою адміністративною реформою, саме цю. Таке нехтування пропорціями умовної суспільної важливості подій, яка спирається на абстрактні уявлення про інтереси пересічного споживача інформації, характерне саме для блогерів - вони знають, що радше захоплять аудиторію щирою оповіддю про маловідому подію, аніж дублюванням уже загальновідомих і пережованих усіма іншими топ-новин. Як справжній блогер, редактор-диригент News One виступає передусім фільтром інформаційних потоків.

Інший свіжий приклад - приїзд до України керівника італійської енергетичної компанії Eni Паоло Скароні, який мав на меті домовитися про видобуток сланцевого газу. Це заплутана історія - тут і Росія з її Газпромом, і українські нафтогазові інтереси, й інші маловідомі загалові аспекти. Розкрутити цю тему в цікаву та динамічну story - завдання для інформаційного естета, а не для редактора-ремісника, який не відриває очей від рейтингових таблиць і думає лише про те, яка новина більше зачепить сумнозвісного «барбоса». Редактор посполитих новин із жахом відмахнеться від цієї теми, не розуміючи й не бажаючи розбиратись у тому, що ця подія може значити для України й чиї інтереси зачіпає - мабуть, саме тому жоден із загальноукраїнських телеканалів ані 13 грудня, коли Скароні приїхав в Україну, ані в наступні дні навіть не згадав про наші сланцеві перспективи. Для редактора News One, натомість, це була чи не єдина українська подія того дня, варта уваги. Романтика кремлівських геополітичних підступів, нафтогазових картелів, залаштункових олігархічних змов захоплює його значно більше, ніж зміни до бюджету, імітація реформ або черговий виступ руху Femen.

Будучи редактором сайту ТК, я багато разів мав справу з текстами й коментарями Лаврентія Малазонії, який, хоч і не працював на «великому» телебаченні, залишався одним із найцікавіших медіаекспертів країни. Кожен його допис завжди наповнений метафорами, алюзіями, ремінісценціями, смисловими «гіперпосиланнями» на події та явища, які виходять далеко за межі нашого звичного контексту. Ніколи не забуду своє перше зіткнення з цим явищем - у коментарі, присвяченому підсумкам телесезону, була, зокрема, фраза «продвинутая тинейджерская кукла Мукла заткнула за пояс буржуйку Барби». Моя реакція була достоту панічною - я нічого не зрозумів і не уявляв, як це взагалі можна зрозуміти. (Щось подібне, напевно, мусить відчувати простий смертний телеглядач, звиклий до новин а-ля «Інтер», при перегляді деяких сюжетів News One.) Тепер-то я знаю: якби не той коментар, я б ніколи в житті не довідався про існування «продвинутой тинейджерской куклы Муклы»... :)

Завдання показувати «не Україну і світ, а Україну в світі» News One виконує з немилосердною старанністю - переглядаючи новини каналу, де українська та «світова» інформація співвідносяться приблизно в пропорції 1:10, починаєш особливо гостро відчувати нашу хуторянськість. Світ у суб'єктивному фокусі News One має непопсовий присмак конспірології, есхатології та великої політики. Латиноамериканські диктатори, китайські дисиденти, космічні польоти та ядерні розробки, французькі та грецькі страйки, природні катаклізми, ляпи у відеоблозі Медведєва і тому подібне. Хоча без тигренят, бегемотиків і тому подібних солодкавих новин, якими сповнено імітації міжнародки в новинах інших каналів, теж не обходиться, однак їх рівно стільки, щоб у глядача не виникло відчуття, що його вважають за тупуватого сентиментального роззяву.

Поза тим, людям, які не становлять винятку із геніально сформульованого свого часу Савіком Шустером правила «коли починається переклад, нашим людям стає нецікаво», і які ще не почуваються громадянами інформаційного світу, навряд чи можна порекомендувати News One як повноцінне вікно у світ. Скоріш за все, вони просто загубляться в калейдоскопі різношерстих новин, важливість багатьох із яких є зовсім не очевидною на перший погляд. Це теж індивідуальна, «блогерська» специфіка бачення світового контексту.

Потенційну аудиторію News One я живо уявляю і, здається, зі значною її частиною навіть особисто знайомий. Це люди, чиї імена та прізвища у Facebook написано латинкою; які, не задовольняючись перекладами, заходять на оригінальний сайт Wikileaks і читають каблограми в оригіналі; які не спали й пильнували перед телевізором у ту ніч, коли в США був день президентських виборів, і щиро вболівали за того чи іншого кандидата. Це освічені та розвинені люди, орієнтовані на зовнішній світ, які регулярно «пасуться» на сайтах провідних західних ЗМІ і яким абсолютно не підходять зациклені на дріб'язкових внутрішніх процесах та зіпсовані інфотейнментом новини головних телеканалів батьківщини.

Чи якісна це аудиторія? Хіба що, знов-таки, в суб'єктивно-блогерському розумінні. Вони радше фрики, ніж япі, а відносно тих, кого в Україні заведено називати елітою (чи, як іронізує Володимир Золоторьов, «аелітою»), вони - цілковиті маргінали. Їх дуже мало, й сумнівно, що з часом стане набагато більше. Вони не сприймають реклами й алергічно реагують на будь-які спроби прокомпостувати їхні мізки, на зразок джинси чи політтехнологій. Їхнім первинним інформаційним середовищем є інтернет, вони вміють і люблять перевіряти інформацію, причому знають, де і як це зробити правильно. Аудиторія, скажімо щиро, зовсім не для Procter&Gamble. Але тільки для такої аудиторії новини handmade, за формою ближчі до powerpoint-презентацій, ніж до телесюжетів, але оригінальні за змістом і пропущені крізь суб'єктивний верифікаційний фільтр важливості та актуальності, можуть виглядати привабливішими за шик, лоск і гламур дорогих «Подробностей», «Событий» і «Фактів» із їхнім стандартним набором «головних новин», розтягнутих на годину.

Можливо, їм навіть іще краще підійшов би який-небудь телетвіттер, якби він існував. Ключовим тут є принцип handmade: що більше китайських товарів і розумних спам-ботів стає довкола, то більше цінується все, створене поштучно живими людьми. Й те, що ми звикли вважати «кустарністю», стає ознакою ручної роботи й із недоліку перетворюється на перевагу.

Утім, дистанційованість від містечкового українського контексту зовсім не означає ігнорування важливих подій. Навпаки, на серйозні інформаційні приводи в політичній та економічній сфері News One часом реагує значно швидше за конкурентів, демонструючи винахідливість у пошуку та доборі власних джерел. Наприклад, оперативно й інформативно (із залученням тих-таки телефонних коментарів, які б навряд чи влаштували «мажорські» телеканали, та цитат із депутатського твіттера) канал висвітлив бійку у Верховній Раді 16 грудня. Та навіть у цьому оперативному матеріалі не обійшлося без суто блогерської родзинки: «З джерел телеканалу News One стало відомо, що до депутатів від НУНС бютівці не зверталися за допомогою і не пропонували їм приєднатись до блокування Верховної Ради» (плюс коментар депутата-бютівця Сергія Власенка з цього приводу). Таким чином глядачеві на рівні підтексту пропонується дати самому собі відповідь на запитання: хто в нас сьогодні опозиція, і наскільки здатні до солідарності перед лицем спільної загрози політичні сили, які традиційно називають себе демократичними? Подібна сугестивна мораль трапляється в українських, і не лише, матеріалах News One на кожному кроці - і, звісно ж, подібна практика виходить за рамки звичних стандартів інформаційної журналістики.

Як експеримент із виходом у відкритий інформаційний космос, News One, без сумніву, вартий уваги та заохочення. Однак шансів протриматися достатньо довго, щоб завоювати стабільну аудиторію та навчитися показувати їй рекламу в обсязі, що забезпечуватиме бодай самоокупність, у проекту небагато. Можливо, одним із таких шансів буде створення системи телевізійних вимірювань, орієнтованих на нішеві телеканали, однак і це не панацея, адже цільова аудиторія News One зневажає телевізор, тяжіє до інтернету (де також можна переглядати новини News One, щоправда, лише найсвіжіші - ані архіву, ані прямої трансляції не передбачено) і занадто зайнята для того, щоб погодитися на участь у телевізійних дослідженнях. А може, News One якраз і є піонером-провісником нового modus vivendi нішевих телемовників, синтезу телеканалів і блогів, що вимагає мінімум ресурсів (фактично - одного редактора-креатора і декількох журналістів, режисерів і операторів для втілення його ідей) і може виживати в інтернеті, виробляючи бутіковий продукт, орієнтований на дуже вузькі цільові групи.

Питання лише в тому, як надовго стане готовності Вадима Рабиновича спонсорувати ці новаторські творчі пошуки. На жаль, попри масу людей, які роблять handmade й намагаються його продавати, ніхто з них поки що не збагатився, а на базарах у Яремчі й Ворохті переважають вишиванки made in China. Логіка «медіа - це тільки бізнес» всіляко сприяє виживанню телебачення made in China, протистояти ж їй може футурологічна прозорливість, яка підказує нам, що майбутнє - за телевізійним «індпошивом». Ось тільки майбутнє - в майбутньому, а гроші потрібні тут і тепер...