Інформаційна прелюдія до знесення наметового містечка вранці 3 грудня почалася з візиту до підприємців-протестувальників Віктора Януковича та Миколи Азарова в суботу 27 листопада. Президент позиціонував себе таким «добрим царем», який нарешті розібрався з проблемою по суті та став на бік «народу»:

«Перший національний: "Підсумки дня" (випуск 20:59:35)

27.11.2010

Сюжет №1

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: "Я проти того, щоб підсилювати цим кодексом, підсилювати адміністративний тиск Податкової Адміністрації на бізнес. Категорично проти. Якщо там буде будь-яке підсилення, ми його будемо прибирати. Яким чином - ми домовимось. Якщо необхідно буде накласти вето, воно буде накладене. Якщо ми... Як? Я вам кажу, я зроблю так, як це потрібно буде державі. Ви можете тут сумнівів ніяких не мати".

Світлана ЛЕОНТЬЄВА, ведуча: Прем'єр-міністр, який був на Майдані разом із Президентом запевнив, що немає жодних перепон для корегування спірних норм Податкового кодексу. Микола Азаров пообіцяв, що діалогу зі спрощенцями придаватиме більше уваги.

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: "Я на вашому боці. Приймаємо рішення".

Микола АЗАРОВ, Прем'єр-міністр України: "А я на чийому боці?"

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: "Микола Янович, захищайтеся, ви ініціювали це Податковий кодекс".

Микола АЗАРОВ, Прем'єр-міністр України: "А як без Податкового кодексу?"

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: "А зараз працюйте. Працюйте, ось вам громадськість".

Микола АЗАРОВ, Прем'єр-міністр України: "Всі повноваження у нас є".

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: "Ось вам громадські обговорення починаються. Працюйте".

Микола АЗАРОВ, Прем'єр-міністр України: "Все, что надо сменить, всё изменим"».

У підсумкових інформаційних програмах керівництво Кабміну вже демонструвало повну згоду з президентом: не визнаючи своїх помилок і відповідальності за недосконалий кодекс, Азаров і Тігіпко запевняли, що підуть назустріч побажанням протестувальників:

«"1+1": "ТСН. Тиждень" (випуск 19:30:00)

28.11.2010

Сюжет №4

Сергій ТІГІПКО, віце-прем'єр-міністр України: "Розділяю ставлення на дві частини. З одного боку, я вже бачу, що є політична частина. Опозиція робить свою справу, влада повинна робити свою справу. Владі потрібен Податковий кодекс. На певні компроміси ми пішли і можемо ще йти. Але є рішення, по яким, я вважаю, ми не повинні йти ні на які компроміси. І це торкається двох питань. Через спрощену систему оподаткування у нас іде велике обкешування, велика відмивка грошей. І друге - через цю систему іде велика кількість контрабанди. Ми можемо, в принципі, піти на те, щоб збільшити обсяг реалізації, про що говорять. Але тут, я ще раз хочу сказати, хочемо збільшувати обсяги - ми повинні кожного разу думати про контроль. Потрібно думати про касові апарати"».

«"Iнтер": "Подробности недели" (випуск 20:00:00)

28.11.2010 3:00:26

Сюжет №3

Корреспондент: То есть вы считаете, где-то на этом уровне была допущена ошибка? Недослышали, недопоняли друг друга?

Николай АЗАРОВ: Да, конечно, и самое главное видимо не провели конструктивный диалог. Я вообще приятно удивлён тем, что люди понимают государственные подходы. Они мне говорят: да, мы понимаем, что бюджет надо вовремя принять, да, мы понимаем, что страна не может жить без бюджета. Поэтому если люди исходят из государственных позиций, но при этом имеют свой интерес, бизнес интерес, мы это понимаем прекрасно - значит мы должны услышать друг друга. Два варианта решения: либо вето на кодекс и сразу же вот эти предложения, которые мы наработаем, Верховный совет, в виде законодательных предложений, что бы Верховный совет немедленно рассмотрел и внёс поправки в налоговый кодекс. Налоговый кодекс в таком случае принимается и бюджетный процесс. Ну, бюджетный процесс задерживается. Второй вариант - более предпочтительный с моей точки зрения. Значит, Налоговый кодекс подписывается, но вступает в силу только после вступления в него тех изменений, о которых мы договоримся. И таким образом бюджетный процесс не задерживается, он работает".

Корреспондент: Но с учётом всех изменений и дополнений...

Николай АЗАРОВ: "Да, с учётом уже всех тех договорённостей. Потому что при таком раскладе, который сейчас происходит, мы сможем выйти на принятие бюджета только в конце декабря месяца. Поэтому нам очень важно синхронизировать процесс внесения изменений и бюджет"».

Про справжні мотиви влади могли здогадатися хіба найбільш цинічні глядачі, якби вони мали можливість порівняти примирливі заяви Януковича та Азарова з меседжами чиновників із Мінфіну (заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко) та ДПАУ (заступник голови Сергій Лекар), заангажованих спікерів від влади (Віталій Кулик, Центр дослідження проблем громадянського суспільства, Олена Макєєва, голова правління Ради незалежних бухгалтерів та аудиторів, Олександр Булавін, Європейський інститут політичної культури, Юрій Лукашин, тижневик «2000») під час «Свободи слова з Андрієм Куликовим» 22 листопада.

Отже, влада продовжувала роботу з «промивання мізків». Зокрема, наголос робився на тому, що підприємці в цілому не мають рації, оскільки не розуміють всієї прогресивності кодексу. З цією метою показовими є репліки Тетяни Єфименко. Вона неодноразово використовувала «блискучі узагальнення» та «посилання на авторитет», як-от: «так працюють у всій Європі», «я фахівець, я знаю, які є в світі норми спрощеної системи оподаткування».

Приміром: «Тетяна Єфименко, заст. міністра фінансів України: Тому що всі норми, які місять в собі Податковий кодекс, обговорювалися в дуже багатьох колах, в тому числі й фахових. Я - фінансовий технолог, я знаю, які є в світі норми спрощеної системи оподаткування. Я пропоную нашим політикам, владі, парламенту ті норми, які можуть бути прийнятні сьогодні. І серед них є така норма, як оподаткування спрощеним податком юридичних осіб. Він має право на існування, але якщо було зважено позитивні і негативні риси, це стосується в тіньовому секторі економіки. Тому що це 40 % української економіки. 40 % економіки не сплачує податки, а сплачують інші. Я згодна, що ми повинні були знайти іншу формулу, коли можна запровадити цей податок, і одночасно зробити якісь механізми, які захистять від тіньового сектора. Таким механізмом запроваджена система оподаткування малого бізнесу, коли кожна фірма, яка буде мати обіг до 3 млн грн, вона буде звільнена від сплати податку на прибуток.

Оксана Продан, голова Комітету захисту підприємців при опозиційному уряді: Звільняти від того, чого немає, і не треба. Ви говорите про автоматичне відшкодування ПДВ. В урядовому проекті автоматичного не було по-справжньому. Після доопрацювання в Хомутинніка щось з'явилося, Але виключно для підприємств, які мають чисельність більше 20 чоловік. Чому?

Тетяна Єфименко, заст. міністра фінансів України: Тут є правила, які сьогодні є такими, які працюють по свій Європі, і ми маємо такий вектор європейський. Наше законодавство ми намагаємося згармонізувати з європейським. Це стосується і акцизних податків, і ПДВ. У кожному разі ми побачимо і позитивні речі в цьому явищі, і негативні. Давайте сядемо за стіл як фахівці, ви дуже добрий фахівець».

Далі Сергій Лекар із податкової адміністрації використав прийом «перекладання провини» з влади на підприємців-протестувальників:

«Сергій Лекар, заступник голови Державної податкової адміністрації: Ви говорите "ми": ми хочемо, ми робимо, ми пропонуємо. А не враховуєте, що є друга половина суспільства - наші виробники, люди, які мають робочі місця - того, що їм зменшують податок на прибуток, на ПДВ. Чи не враховуєте ви того, що вони цього не зможуть зробити при накладенні вето?»

Зрештою, лояльний представник «бізнесу» - Олена Макєєва, голова правління Ради незалежних бухгалтерів та аудиторів, свідомо чи несвідомо прирівняла підприємців, які підтримують кодекс, до тих, хто «працює і платить податки і хоче жити в Європі», а протестувальники, таким чином, автоматично потрапили до категорії тих, хто «не платить, не працює і не хоче жити в Європі». Це класичний прийом «перенесення» на потрібні групи позитиву й негативу, чим у ток-шоу на попередніх тижнях активно займалися Бродський і Тігіпко:

«Олена Макєєва, голова правління Ради незалежних бухгалтерів та аудиторів: Неправда. Есть немало предпринимателей, субъектов бизнеса, юридических и физических лиц, которые довольны теми положениями, которые есть в этом кодексе. Очень большое количество бухгалтеров радуются. Это огромный прогресс. И нельзя не заметить эту часть предпринимателей. Вы говорите от имени физических лиц, которые митингуют. Но есть и предприниматели, которые представлены как юридические лица, которые работают, платят налоги и хотят жить в европейской стране. И они поддерживают это кодекс».

Тож не варто дивуватися, що після президентського вето і швидкого врахування президентських пропозицій у проголосованому заново Податковому кодексі наметове містечко на Майдані було ліквідовано. Влада цим, а також стилем своєї участі в ток-шоу та новинах показала, що демократію готова терпіти лише як явище короткочасне й кероване.

До речі, ведучому Андрію Куликову та його команді експерти «Детектор медіа» роблять перше суттєве зауваження. Річ у тім, що представництво з боку влади було домінуючим порівняно з представництвом із боку підприємців: двоє (Олександр Данилюк, керівник Всеукраїнського центру сприяння підприємницькій діяльності, Оксана Продан, голова Комітету захисту підприємців при опозиційному уряді) проти шести.

Крім того, виникає питання, чому до студії з кількох десятків представників Координаційної ради запросили тих двох, між якими виникли взаємні неприязні почуття і звинувачення у зраді та переговорах із владою. Цей момент також не пройшов непоміченим для глядачів. Навряд чи може бути критерієм відбору те, що Данилюк та Продан більше за інших «світилися» в теленовинах та інформаційних повідомленнях. Тобто, заздалегідь формувалася атмосфера не дискусії по суті питання, а похідних конфліктів між учасниками дискусії.

Програма «Шустер live» 26 листопада зачепила кілька тем. Несподівано гострий виступ Леоніда Парфьонова на врученні премії Лістьєва (який попри великий резонанс уже за тиждень практично випав з інформаційного обігу сусідньої держави) став приводом не стільки поговорити, скільки згадати про власні проблеми в інформаційній сфері, згадати справу Климентьєва і нагадати про претензії, які висувають Україні європейські структури саме з цих проблем.

Втім, як і очікувалось, найбільш суперечливою і гострою виявилася тема Голодомору, чергові роковини якого відзначалася саме в ці дні. Серед тих історичних тем, які обговорюються в українському суспільстві, тема Голодомору є однією з найбільш об'єднавчих. Згідно із соціологічним опитуванням, проведеним 2010 року, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом.

Натомість провладні політичні сили та їхні спікери певною мірою змушені транслювати оцінки тих історичних подій, оглядаючись на російську позицію з цього питання. Яка, як відомо, базується на спростуванні тези про Голодомор як спланований геноцид українського народу.

Відомо, що альтернативні точки зору щодо спростування інтерпретації голоду 1932-33 рр. як геноциду українського народу зводяться до наступних тез:

-          Голодомору взагалі не було, а була посуха на значній території СРСР (а не лише в Україні), в результаті чого в населення були певні проблеми з харчуванням. Кількість загиблих (мільйони) завищено з метою політичних спекуляцій;

-          голод було викликано необхідністю експортувати значну кількість зерна для сплати закупівель передових технологій, необхідних для індустріалізації СРСР, тобто метою було винятково зерно, а не загибель селян;

-          те, що в Україні загинуло значно більше людей, аніж в інших регіонах, викликано лише «перегинами» тодішнього керівництва України;

-          конфіскація продовольчих запасів виправдана тим, що воно дозволило здійснити індустріалізацію, а індустріалізація - перемогти Німеччину у Другій світовій війні.

В цьому контексті позиція спікерів влади виглядає проблематичною з точки зору адекватного сприйняття електоратом. Ситуація була б для них ще більш скрутною, якби скандальні публікації сайту Wikileaks з'явилися кількома днями раніше. А вони, як відомо, засвідчили, що офіційна Москва негласно використовує засоби політичного тиску на міжнародному рівні, щоб обмежити процес визнання Голодомору в Україні геноцидом. Там, зокрема, йшлося про отримання президентом Азербайджану документу від президента РФ Медведєва, в якому зазначено: якщо Азербайджан в ООН визнає більшовицький штучний голодомор в Україні «геноцидом», «то ви маєте забути про Нагорний Карабах взагалі».

З огляду на вищезгадані обставини, спікерам влади доводилося робили акцент на звинуваченні опонентів у політичних спекуляціях навколо трагічної теми і штучному нарощуванні цифр загиблих від голоду. Більше того, один із штатних спікерів ПР Інна Богословська навіть не ставила собі за мету розбиратися в проблематиці, зате без будь-яких доказових аргументів (типовий приклад «бездоказового твердження») для початку звинуватила попередню владу у використанні Голодомору для розпалювання антиросійських настроїв. Потім провела паралель із Голокостом, де таки, мовляв, справді був геноцид. А в 1932-33 рр. знищували клас (підхопивши тезу своєї опонентки Ірини Геращенко, яка, швидше за все, мала на увазі, що однією з цілей геноциду було заможне українське селянство) і це відбувалося і в Казахстані, і на Кубані (свідомо опускаючи інформацію про домінуюче тоді на Кубані українське населення). А завершила - як і під час обговорення будь-якої теми - звинуваченнями на адресу попередньої влади. Причому навіть не політичного характеру, а кримінального. Як це давно заведено в українському політикумі - без доказів.

Ось цей набір тез:

Інна Богословська:

«... Мы не должны использовать эту тему как антироссийский аргумент. Потому, что вы это долали. Пять лет тему Голодомора пытались использовать как тему ненависти к россиянам. Возьмем Израиль и всем известный Холокост корда фашисты уничтожали евреев именно по национальному принципу.... Фашисты уничтожали цыган за то, что они цыгане. А Ирочка (Геращенко) вы сей час правильно сказали уничтожали на самом деле класс. Точно так же в Казахстане, в Ставрополе уничтожали класс середняков. На Кубани. Поэтому. Трагедия была? Да? Да. На трагедии ваша власть спекулировала? Да. На памятнике - построили его без проекта, в пять раз больше украли, чем должны были (!) Позор? Позор! Давайте называть правду! И последнее, Савик!

Спекулировать на национальной трагедии - аморально. Так же, как аморально было во времена правления Ющенко снимать с местных бюджетов деньги с детских садов и направлять их на строительство памятников Голодомору».

Підсумок

Обговорення теми акцій протесту підприємців чітко висвітило кілька підходів. Концепція тих, хто представляв точку зору провладних політсил (читай - Партії регіонів) виглядала просто:

1) в Податковому кодексі є чимало недоліків, над якими необхідно працювати;

2) підприємці мають право на протест. Але політизація їхнього протесту неминуче приведе їх до розколу, а політичні лозунги на кшталт вимоги парламентських виборів та відставки тих чи інших політиків не мають нічого спільного з вимогами до податкового законодавства.

Точка зору опозиційних політиків протилежна - мовляв, підприємці зрозуміли, що без політичних змін неможливо гарантувати реалізацію своїх економічних інтересів.

Представники самих підприємців наполягали, що вони здатні розібратися й захистити свої інтереси і без політиків.

Під час цієї дискусії депутат від ПР Лук'янов, якого важко віднести до блискучих ораторів, доволі яскраво проілюстрував один із принципів роботи - саме роботи - партійних телеспікерів. Це коли людина приходить на ефір з конкретною заготовкою і транслює її незалежно від розвитку сюжету програми й атмосфери дискусії, що доволі часто дисонує з обставинами й нівелює весь ефект. Ось і цього разу депутат спробував відродити улюблену тезу Михайла Бродського - про безсовісних підприємців, що приховують свої надприбутки, прирікаючи бюджетників на злидні. Теза не знайшла гідного відгуку в аудиторії й у ведучого. Але таких спікерів цінують не за полемічні здібності, а швидше за дисциплінованість.

Цікаво спостерігати, що попри гостроту обговорення навколо проблем малого бізнесу й оподаткування і доволі частих згадок про офшорні мільярди олігархів, практично ніхто з політиків нічого на цю тему не деталізує - ні конкретних прізвищ, ні підприємств, ні цифр - хоч усі ці дані навряд чи надто секретні для депутатів.

Взагалі, найбільш гостро на цю тему прозвучав виступ журналіста Віталія Портникова, який зібрав мало не рекордну підтримку студійної аудиторії - понад 98%:

«... Потрібно починати податкову реформу із заборони вивезення мільярдів і мільярдів доларів в офшори. І це робиться саме тими людьми які працюють над податковим кодексом, які приймають податковий кодекс і які голосують за податковий кодекс. Тепер мені цікаво шановні підприємці, яких компромісів ви чекаєте від цих депутатів, одні з яких мають ці підприємства, а інші обслуговують тих людей - віце-прем'єрів та міністрів які мають ці підприємства. І вони роблять все щоб зберегти свої мільярди і побудувати країну в якій бідні будуть утримувати бідних, а багаті будуть просто вивозити гроші із нашої країни. Це перше. Друге. Нам треба зробити все можливе, щоб запровадити декларації, як розходують свої гроші чиновники, тому що ми одразу побачимо, що вони живуть не на зарплату. Третє. Нам потрібно, щоб люди, які купують собі за мільйони всі ці "Майбахи", всі ці "Бентлі", які ми бачимо на вулицях, всі ці величезні маєтки - щоб вони сплачували податок із цих покупок! І цього вистачить на всі пенсії».

До речі, мало не наступного дня підприємці-протестувальники додали до своїх гасел вимогу ліквідувати кіпрські офшори.

Взагалі, ми, глядачі, мали б дякувати ведучим прямоефірних шоу за те, що маємо можливість доволі часто чути справді гострі виступи - щоправда, переважно журналістів і політологів (того ж Портнікова чи Карасьова) - які ставлять справді актуальні запитання і означають реальні проблеми. Але! Для ведучого схожого шоу на Заході звинувачення в крадіжках, бюджетних зловживаннях і ухиленні від сплати податків майже однозначно стало би приводом до «розкрутки теми». В нас той же Савік Шустер зовсім не прагне розпитувати гостей, кого саме вони мали на увазі, розповідаючи про зниклі на Кіпрі неоподатковані мільярди доларів...

Втім, як сказав Леонід Парфьонов, «я сам не герой и призывать других к подвигу не собираюсь»...

Отже, маніпулятивні прийоми «фальшивого авторитету», «навішування ярликів», «перенесення негативу», можливо, є найбільш уживаними в наших політичних телевізійних ток-шоу. Швидше за все, тут річ у тім, що всередині наших політичних сил не так багато добровольців нелегкої справи прямоефірного спілкування з телеглядачами. А знайти серед них таких, хто, як кажуть у народі, «не дасть собі в кашу наплювати» політичним опонентам і нахабним телеведучим - ще складніше.

От і кочують з ефіру в ефір одні й ті ж персонажі - і політиків, і експертів, - які просто за визначенням неспроможні бути фаховими експертами з усіх розглядуваних питань. А це вже саме по собі передбачає, що замість розмови по суті чергової дражливої теми буде лише трансляція упереджених «заготовок».

Спікери такого роду - як правило, на відміну від тих, хто претендує на фахові оцінки - практично ніколи не залишають студію, зводячи будь-яку проблематику до намагання багаторазово повторити «доручену» їм тезу. Як правило - вказати на головних винуватців усіх без винятку проблем - «колишня влада», «опозиція», «підприємці-оптимізатори, через яких страждають бюджетники» тощо.

Судячи з усього, й авторів програми така ситуація переважно влаштовує - принаймні є гарантія, що конфлікт, а значить - видовище і рейтинг буде гарантовано. А розмова по суті суспільних проблем є зайвою, бо часто показує слабкість і недолугість влади.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Детектор медіа» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Фото - «Коммерсантъ»