Підрахунок голосів та оголошення результатів виборів мерів та депутатів місцевих рад залишався топ-темою протягом усього тижня. В цілому телеканали не зійшли з накатаної колії позитивно-нейтрального висвітлення підсумків виборів. Основними меседжами більшості сюжетів були такі:

- системних і масових порушень не було. Недоліки пояснюються недосконалим виборчим законом, який президент наказав удосконалити;

- партія регіонів стала головним переможцем місцевих виборів;

- БЮТ поступається місцем головної опозиційної сили на заході України «Свободі» Олега Тягнибока.

Зовсім в іншому ключі дискусія навколо виборів розгорталася на ТРК «Україна» у програмі «Шустер live».

5 листопада в ток-шоу Савіка Шустера вдалося майже повністю вкомплектувати «штат» учасників програми у відповідності до рівня інтересу політично ангажованої аудиторії. Переможці та головні їхні суперники з чотирьох міст України - від заходу до сходу і півдня одностайно зголосилися до участі в ток-шоу. У кожного з них були свої причини - хтось хотів публічної легітимізації власної перемоги, а хтось - так само публічно намагався цю легітимність підірвати.

Лінія поведінки фігурантів шоу була на диво схожою - незалежно від політичної орієнтації та навіть цифрових електоральних показників. У тих кандидатів у мери, що здобули перевагу згідно з підрахунками територіальних комісій, майже рефреном повторювалися такі аргументи:

- звинувачення з боку конкурентів у фальсифікаціях - не більш ніж жалюгідна спроба виправдати поразку;

- головна мета переможців - за їхніми словами - має цілком аполітичний, суто господарський характер (на кшталт «місту треба готуватися до зими»), вони наполягали на особливій конструктивності своєї позиції;

- у виступах більшості переможців і тих, хто поступився, читається відверте намагання дистанціюватися від гострої обвинувачувальної персональної риторики, до якої охоче вдавалися під час кампанії (можливо, за винятком конкурентів із Одеси).

Яскраво вираженим персональним конфліктом була дискусія кандидатів у мери Одеси Гурвіца та Костусєва - що пов'язано з давньою історією їхнього протистояння. Характер взаємних звинувачень попри намагання обох конкурентів «зберегти обличчя» перед телекамерами, дав достатньо повне уявлення про те, як проходила виборча кампанія. Тут тобі і звинувачення, адресовані Костусєву, у використанні антисемітської риторики, а навзаєм - звинувачення до Гурвіца щодо організації проплачених мітингів, до яких примусово залучаються працівники бюджетних організацій, згадки про виїзд родини Гурвіців до Ізраїлю напередодні дня голосування, а у відповідь - доволі детальна розповідь про негаразди в родинному житті Костусєвих.

Треба віддати належне іншим кандидатам - до подібних аргументів персонального характеру вони майже не вдавалися. Мабуть, найбільш миролюбною була ефірна зустріч кандидатів в мери Луганська від провладної більшості - комуніста Спиридона Кілінкарова та чинного мера, регіонала Сергія Кравченка. Хоча драматизм ситуації був очевидний і про фальсифікації на окремих дільницях Кілінкаров був змушений сказати - адже ціна питання була буквально в два десятки голосів. (Втім, через кілька днів питання по меру Луганська було вирішено, і можна лише здогадуватися, які компенсації було тут задіяно.)

Для головних опонентів ключовою темою виступів була апеляція до того, що вся система виборів - від свіжоприйнятого закону до організації виборчого процесу - була «заточена» не просто під перемогу партії влади, а в принципі створювала можливість для фальсифікацій, якими могли в першу чергу скористатися ті кандидати, на боці яких був адмінресурс.

У достатньо гострій дискусії наводилися факти, які безпосередньо стосувалися організації виборів - тобто тієї теми, яка має значно більшу суспільну вагу, ніж персональна доля того чи іншого градоначальника чи претендента на його посаду. До заслуг ведучого програми Савіка Шустера варто віднести те, що він достатньо наполегливо акцентував увагу глядачів саме на цій темі. Що, до речі, викликало роздратовану реакцію спікерів провладної партії. Нижче наведемо окремі приклади, які звучали у виступах учасників програми:

«Эдуард ГУРВИЦ: Несомненно, я так считаю, потому что за 20 лет участия в выборах я еще не видел столь грязных и бесчестных, и я бы даже сказал - подлых выборов. Это проявилось во всем. В избирательной кампании, в действиях избирательной комиссии, в административном ресурсе, который не просто использовался, это была вакханалия административного ресурса, позорящая власть. Это проявилось в действиях после выборов, в ночь выборов и после выборов. Мы не могли получить до сих пор, вот сегодня, протокол выборов, результатов. Его нет. Для того, чтобы обратиться в суд. 21-го числа, когда должны были быть созданы участковые комиссии, не было тоже списка участковых комиссий. Их создавали в одном месте, в штабе Алексея Костусева. Ведь территориальная комиссия была создана из людей, пять из которых работали непосредственно у начальника штаба Костусева Козаченко, двое входили в его круг окружения, а остальные были подобраны тоже исключительно своевольно без учета мнений целого ряда партий. Причем печати некоторых партий-фантомов находились в сейфе у председателя областной администрации. Скажу больше, что шесть членов этой избирательной комиссии - беспредельной комиссии - проходят по уголовным делам. И, следовательно, находятся под полным влиянием. По своему образу и подобию они создали и участковые избирательные комиссии. Поясню. Участковые избирательные комиссии - 347 - это тысяча сорок одна руководящая должность: председатель, заместитель и секретарь. Так вот, 110 представляли партию Селянскую, около ста - 92 - Дети войны, 87 - "Відродження", 116 - "Товариш", то есть это - партии-фантомы. А зато "Фронт змін" - 2 человека, причем они были определены в роддом и в противотуберкулезный госпиталь. Партия "За Украину" - ноль. "Рух" - 2. "Наша Украина" - ноль. И так далее. То есть стало понятным, что весь этот список создавался в одном месте и с одной целью - сфальсифицировать выборы. И это было сделано в полном объеме».

«Юрий СОЛОВЕЙ: Ви знаєте, я слідкую за сьогоднішньою дискусією і вкотре просто переконуюсь в тому, що коли цинізм переважає над усім, коли на чорне дальше говорять біле і коли стараються робити свої вибори не на позитиві, а на тому як очорнити ту чи іншу людину. ...Якщо говорити про ті речі, про ті системні порушення, які супроводжував цей виборчий процес в Івано-Франківську. Тому що сьогодні нажаль прикро констатувати, що ті технології які 4 роки працювали раніше на сході, сьогодні з успіхом працюють і на заході тому, що це не нормально коли для прикладу, в Івано-Франківську виявляють 18 тисяч додатково надрукованих бюлетенів з кандидатами на посаду міського голови. Хіба це нормально, коли від політичної партії, яка мене висунула, я є позапартійний, але для участі у політичному процесі мене висунула політична партія "Третя сила", з 110 дільниць включаються 5 чоловік до складу дільничних виборчих комісій.

...А те, що відбуду лося взагалі під час виборчого процесу, це просто апогей цих всіх речей тому, що за день до виборів кожна дільнична виборча комісія отримала так званий уточнений список виборців. Де містилась інформація не по 50 чоловіках, які брали участь, мали можливість взяти участь додатково у виборчому процесі, а це була копія реального виборчого списку. І за нашими, за тою інформацією яка надходить до нашого штабу, ті люди які голосували не за своєю адресою, записувалися в цей додатковий, так звану копію цього списку, а ті люди які за реальною адресою записувались в реальну. І за результатами голосування переносились просто підписи в реальний список виборців. Хіба це нормальна ситуація, коли я вам наведу просто приклад одного протоколу. Дільниця 15007, кількість бюлетенів які отримано людьми на руки складає 1429, кількість проголосованих 1457. Сьогодні треба чітко розуміти, що сьогодні 30% населення нашого міста перебуває по за межами взагалі України. Я говорю про те, що сьогодні є абсолютно всі підстави стверджувати про те, а до нас сотні дзвінків сьогодні надходять з інформацією про те, що за цих людей було проголосовано.

Сьогодні тут говорилося про Івано-Франківськ. Я хочу сказати, там реально в значній мірі вибори були сфальсифіковані. Зараз я вам нам дані просто по Івано-Франківській області, не по місту. А зараз по Івано-Франківській області. Різниця між тим, що показували екзітполи, при чому всі повторювалися екзітполи. Хтось казав: "Свобода" має 24,7, інші казали - 24,6. Але плюс - мінус в десяті відсотка. "Свобода" знаєте скільки отримала? 16,15, мінус 8,14. Наприклад, "Батьківщина" отримала мінус 0,48 так само відкресали. "Фронт змін" отримав мінус 0,85. "Наша Україна" - мінус 1,05 . ну, ніби то в межах статистичної похибки. Зато Партія регіонів отримала плюс 2. Атк само начеб то в межах статистичної похибки, але чомусь ці мінус, а вони - плюс. А чому "Свобода" аж мінус 8,14? Я не розумію. Тут всі оголосили на минулих виборах. Були різні екзітполи, що наприклад в тому самому Львові «Свобода» мала отримати результат приблизно 34%. Знаєте, скільки зараз рахують? 27. В тому самому Тернополі, де зараз проблеми, "Свобода" мала отримати 32%, а зараз - 26. Як так? Мінус 7%, мінус 8%, мінус 9%. Це говорить тільки про одне, що ті вибори, які зараз відбувалися, вони є абсолютно сфальшовані. Собі дозволяли повністю все робити, що хотіли робити. У Львівській області 20% протоколів, не протоколів, а бюлетенів, в яких зазначено, що вони є зіпсованими, те що ви говорили по Дніпропетровську. Ну, так не буває. Коли стоїть галочка за "Свободу", а потім випадково начебто це бюлетень перечркнуто, або інша галочка є. при чому, я маю сказати, масові такі випадки по цілій території України. Але товариство, це є кримінал. Ніхто не сів за отакі речі. Просто вдумайтеся, в одному місті, яке має 10% виборців Київської області 5000 голосів тільки в однієї політичної партії. То про які чесні вибори ми можемо зараз говорити? Про яку демократію, яку говорить теперішня влада, ми можемо констатувати факт? Через то товариство, я думаю, що ця влад такими своїми діями, хоче вона того, чи не хоче, але якщо негайно не буде зупинена ота вакханалія, ото беззаконня. Я просто хочу їм нагадати, з чого почався так званий помаранчевий майдан ? я зараз не убуд робити висновків, чим він завершився. Але з чого він почався? Якщо ця влада має хоч крихту совісті і має хоч крихту терпіння до свого народу, вони повинні зрозуміти. Що якщо зараз вийдуть люди на вулиці, а даруйте, ще трошки, ми зараз людей стримуємо, але завтра ми можемо цього не робити, тому що лбди самі вийдуть і будуть протестувати проти такої ганьби. І ттоді, даруйте, помаранчева революція для вас буде виглядати як дитячий садочок, як забава в пісочницю. Тому що цього разу, як народ вийде на вулицю, буде зовсім все по-іншому. Зупиніть беззаконня, зупиніть цю вакханалію, зупиніть ці протизаконні речі, які повністю фальшують результати волевиявлення».

«Святослав ОЛИЙНЫК: В принципе это вещи которые важно сказать в этой передаче. Что я еще хотел бы попросить Партию регионов уважаемую делать, ну не пугайте всех тюрьмой, ну ради Бога. Смотрите в городе Новомосковске...

Савик ШУСТЕР: Юрий Мирошниченко записывайте.

Святослав ОЛИЙНЫК: В городе Новомосковске случайно избрали мера, который не от партии регионов, мой помощник. Этот человек 3 дня не ночует дома, я его прячу.

Савик ШУСТЕР: Это где?

Святослав ОЛИЙНЫК: Город Новомосковск, Днепропетровской области. Предыдущего мера посадили тоже в тюрьму в ходе избирательной кампании. Юра я не могу, я народный депутат Украины, мне страшно. Я не знаю что выбирать, эмиграцию или следственные действия для себя, я не понимаю, как людям жить вообще. Мер города избранный людьми, 70 тысяч населения, не ночует дома, он ночует у меня потому, что какой-то, не хочу, опять сейчас прерву, дал команду его арестовать, по материалу которого не существует в природе. Я обзвонил, это же все мои подчиненные прокуроры, я их всех обзвонил. Я говорю, да что же вы такое делаете. Они говорят, он плохо отозвался о губернаторе. Я говорю, это преступление. Ну вот у нас такая команда. Я сегодня первый раз за три дня это команду приостановил на завтра. Это издевательство, мер избранный не может попасть. Еще один случай. 60% людей в Полесском районе Киевской области проголосовало за депутата в облслветы Сергея Рыбалко. В 1 ночи ворвался «Беркут», начал подсчет бюллетеней, ни как в Австрии, а как в Украине. И оказалось на утро, что этого кандидата все-таки нету. Я вас прошу, перестаньте это делать. Это гадит страну, это гадит ее имидж, это в конечном счете всем нам даст отрицательный результат уже в следующем году».

«Олег Зарубинський:... Я наприклад вважаю, що мер міста, міський голова, селищний голова не повинен правити і управляти. Якщо б мова йшла про посаду, де людина має бути менеджером, який організовує чиновників для забезпечення життєдіяльності міста. Людина яка забезпечує життєдіяльність міста посилаючись і спираючись на свій досвід, от що має бути міський голова. А якщо безумовно йдеться про те, що ця посада дає можливість мати відкати від різноманітних грошових і коштовних проектів міських. Якщо ця посада дає можливість разом із своєю більшістю організованою в Раді, за рахунок надання тих чи інших посад, дає можливість дерибанити дорогу міську землю. Якщо ця посада дає можливість маніпулювати управліннями, службами і таке інше, то завжди буде і комунальну власність, то завжди будуть такі спаринги, правильно було сказати, без правил. Тому мені здається, що проблема в цій конфліктній ситуації і вона ще буде загострюватися, я переконаний, полягає в тому, що треба дивитися глибше. Треба дивитися, чим має бути місцеве самоврядування, ким і чим і які функції мають бути в міського голови, в селищного голови і так далі».

Нарешті, Савік Шустер несподівано досить активно долучився до критичної оцінки місцевих виборів, навівши оцінки зарубіжних інституцій;

«Савик ШУСТЕР: Слушайте, ну. Вся Европа и весь Запад говорят о том, что выборы не соответствовали никаким стандартам. Читаю. Читаю, господин Колесниченко. Госдепартамент США: «выборы не соответствовали уровню открытости и честности установленными последними президентскими выборами. Национальные и зарубежные миссии, наблюдатели сообщили о многочисленных процедурных нарушениях в день выборов». Правильно? Есть? Есть. Это госдеп - Государственный Департамент США.

Вадим КОЛЕСНИЧЕНКО: Я принимал участие в контроле мониторинг аза выборами. За выборами наблюдали международные наблюдатели специально уполномоченные. Они сделали официальное заявление. Госдеп находится за океаном.

Савик ШУСТЕР: И что?

Вадим КОЛЕСНИЧЕНКО: У них, что здесь шпионы-разведчики сидят?

Савик ШУСТЕР: При чем тут?

Вадим КОЛЕСНИЧЕНКО: А как нам быть тогда с международными наблюдателями.

Савик ШУСТЕР: У них здесь нет посольства, у них здесь нет людей.

Вадим КОЛЕСНИЧЕНКО: Савик, вы меня извините, везде делается комментарий представителей специально уполномоченных. Госдеп не уполномочен мировым сообществам комментировать результаты выборов.

Савик ШУСТЕР: Я не хочу занимать время. Господин Колесниченко. Хорошо. Госдеп не уполномочен, никто не уполномочен, Европа не уполномочена. У меня прост перечень этих заявлений. Я не буду забирать программу.. время программы. Я думаю, что мне люди поверят, что Запад очень сильно сомневается в итогах выборов. Это не мнение. Я не выражаю мнение, это факт.

...Значит, вот «Economist», о котором говорил Эдуард Гурвиц. Пожалуйста. Economist. Коллеги, журналисты. "Местные выборы в основном были проведены, чтобы распределить государственные должности среди сторонников господина Януковича после избрания. Некоторые шаги господина Януковича зеркально отражают шаги Владимира Путина. Но в отличии от России, Украина не владеет достаточными ресурсами, чтобы двигаться вперед без реформ"».

Традиційні спікери від Партії регіонів цього разу вирішували два завдання. По-перше, їхній напрацьований роками досвід мав допомогти тим провладним кандидатам, які не мали нагоди раніше виступати в загальнонаціональному ефірі, так би мовити, в повномасштабному форматі (як, скажімо, чинний мер Луганська Кравченко), або, крім того, ще й мали доволі одіозну репутацію (Кернес). По ходу програми доволі чітко визначилися «ролі» спікерів.

Агресивна манера поведінки Колесниченка знадобилася для трансляції «дискредитаційних» месиджів:

-          мітингувальники на Думській площі в Одесі - провокація з боку Гурвіца, який таким чином намагається виправдатися перед спонсорами своєї виборчої кампанії;

-          негативні оцінки виборчого процесу з боку громадських організацій проплачено їхніми закордонними фінансовими донорами;

-          факти порушень і документи, на які посилаються учасники програми (Тягнибок, Філенко, Аваков) є не чим іншим, як маніпуляцією свідомістю глядачів.

(Заради справедливості, слід зазначити, що згадувані в програмі документи про порушення справді можна було б роглянути детальніше, і це значною мірою могло б нейтралізувати подібні закиди.)

Тема «конструктиву», про яку ми згадували раніше, взяв на себе Михайло Чечетов, транслюючи наступні меседжі:

-          результати виборів, навіть якщо вони викликають небезпідставні сумніви, слід визнати - передусім з міркувань забезпечення «стабільностіі керованості»;

-           народ своїм спокійним сприйняттям результатів виборів засвідчив (!) їхню легітимність. Щоб обґрунтувати цю «геніальну» тезу, Чечетов навіть вдався до аналогій із Помаранчевою революцією;

-          спроби опозиційних кандидатів боротися з фальсифікаціями - не більш ніж відсутність у них політичної культури;

-          на виборах «не було інтриги», оскільки ПР випередила всіх «у три рази». (Ця теза мала, очевидно, означати, що, маючи таку велику перевагу, партія влади не мала потреби вдаватися до фальсифікацій. Хоча залишається запитання, що саме тут є причиною, а що - наслідком.)

«Михаил ЧЕЧЕТОВ: ...на мой взгляд главным судьей является избиратель, народ. При чем, народ судит дважды. Один раз он судит, когда бросает бюллетень. А второй раз народ судит своей реакцией после подсчета голосов. Если взять 2004 год. Народ свою точку зрения сказал на выборах. А потом, когда на востоке посчитали, что некорректно вели себя помаранчевые, на западе посчитали, что некорректно сели себя Партия регионов. Народ поднялся и там, и там. На майдан пошли. То есть, вторично народ оценил неправильность выборов. Некорректность. А сейчас получилось, когда выборы закончились, то градус политической температуры в обществе упал до нуля и ниже. То есть, иными словами, народ своим спокойствием легитимизировал 100-процентно результаты выборов. Понятно, что правильно говорили, здесь был представитель с Европарламента, который говорит: у вас еще не научились политкорректности, культуре. Да, это действительно, в Америке еще ни одна ночь не закончилась, и подсчет голосов на президентских выборах был завершен, а уже МакКейни пришел в офис Барака Обамы и поздравил его с победой. Хотя и у нас Партия регионов демонстрирует культуру. На выборах в Запорожье мэр, проигравший, наш представитель Партии регионов, он пришел и поздравил представителей партии БЮТ с тем, что он победил. Поэтому я думаю, и здесь нужно по Харькову сдержать все-таки эмоции, выйти на конструктив, признать победу Геннадия Адольфовича(Кернеса)».

Спікером №3 від ПР виступив депутат Юрій Мірошниченко. Можливо, в силу того, що він номінально представляє у парламенті президента України, Мірошниченко (принаймні в цій програмі) на відміну від своїх однопартійців не мав потреби транслювати надто дражливі й суперечливі тези і виступив у звичному для себе жанрі «добрих побажань». Власне, обговорення конкретних фактів порушень чи реакція на прямі звинувачення не входить у тактичний піар-арсенал жодного спікера-регіонала. Але у випадку з Мірошниченком усе, як правило, зводиться до запевнень і обіцянок абсолютно загального, але цілком позитивного характеру - з якими, очевидно, має пов'язуватися позиція президента.

Щоб не займати місця прямим цитуванням, наведемо лише перелік ключових меседжів із виступу Мірошниченка:

-          президент гарантує свободу слова;

-          Україна твердо стоїть на шляху демократії;

-          минулі вибори - це наш спільний досвід побудови демократії;

-          наші вибори поки що не відповідають європейським нормам демократії. Але відповідальність тут полягає не лише в позиції Партії регіонів;

-          президент виступив з ініціативою реформування виборчого законодавства;

-          позиція президента абсолютно принципова - волевиявлення громадян України має бути захищене;

-          всіх, хто винен у порушеннях, має бути покарано.

Як бачимо, меседжі вельми обнадійливі. Залишається лише очікувати їхньої трансформації в практичні кроки. А тим часом більш переконливим виглядало висловлювання Віталія Кличка (яке, до речі, об'єднало аудиторію «Шусте live»):

«Виталий Кличко: Нас много раз обманывали, и давайте будем откровенными, продолжают обманывать политики. И подтверждением тому - та низкая явка, которая была сейчас на местных выборах. Подтверждением тому - то количество людей, который проголосовали против всех».

Іншою важливою темою стало призначення нового Генерального прокурора України Віктора Пшонки. За всіма ознаками систему прокуратури очолила людина, особисто лояльна до президента. До речі, Пшонка й не приховував своєї щирої відданості Януковичу і готовності виконувати його накази.

При цьому жоден із телеканалів не наважився проаналізувати минуле і «трудовий шлях» нового Генпрокурора. Зокрема, його суперечливу роль у непрофесійному розслідуванні справи про вбивство журналіста Ігоря Александрова. Хоча можна досить легко знайти публічну інформацію про догану прокурору Донецької області Віктору Пшонці від Генпрокурора Святослава Піскуна за порушення під час розслідування цієї справи. Ніхто не наважився навіть спробувати взяти коментар на цю тему в самого Піскуна, який також проголосував як депутат від Партії регіонів за кандидатуру Пшонки.

Замість цього більшість телеканалів приділили увагу заявам і обіцянкам нового Генпрокура довести до кінця справу Гонгадзе та заново розслідувати справи Чорновола та Ющенка. А це, очевидно, не мало іншої мети, окрім особистого піара нового «члена команди президента». Об'єктивної інформації про те, чого варто чекати від нового Генпрокура, які його сильні та слабкі сторони, глядачі так і не отримали

«Глава ГПУ: Ющенко снова должен сдать анализ крови. Эксклюзивное интервью

Iнтер: Передача "Подробности" (випуск 20:00:00)

06.11.2010

Сюжет №3 (уривок)

...Аким ГАЛИМОВ: Если внимательно изучить Вашу биографию, можно заметить что некоторые изменения в вашей карьере связаны с изменениями в карьере Виктора Януковича. Можно говорить о том...вот Вы себя считаете человеком команды президента в Генеральной прокуратуре?

Виктор ПШОНКА: "Конечно, я член команды президента. Президент взял на себя большую ответственность и объявил об этом уже своими указами, своими решениями, о том, чтобы у нас действительно была правовая держава, правовое государство, чтобы были профессиональные законы, и конечно, я как генеральный прокурор - член команды по исполнению всех тех решений, которые принимает президент".

Аким ГАЛИМОВ: Этот факт того, что вы член команды президента - это раз, и два - отмена политреформы 2004 года, и фактически у президента есть прямое влияние на генпрокурора, он может его уволить. Как вы считаете, это не повлияет на объективность расследования тех дел, которые ведет генеральная прокуратура?

Виктор ПШОНКА: "Президент объективный человек, его девиз в жизни - равность всех перед законом, поэтому я благодарен президенту. И буду конечно все делать, чтобы с 11-тысячным коллективом прокуратуры профессионально, высоконравственно служить народу Украины"».

«Ще один виходець із Донеччини очолив цього тижня Генеральну прокуратуру

"1+1": Передача "ТСН. Тиждень" (випуск 19:30:42)

07.11.2010

Сюжет №5

Алла МАЗУР, ведуча: Тим часом ще один виходець із Донеччини очолив цього тижня Генеральну прокуратуру України. Із новим її керівником у Президента взагалі майже родинні зв'язки. Віктор Янукович хрестив сина Віктора Пшонки. Артем Пшонка також працював у прокуратурі. Нині він народний депутат. А батько прийшов на посаду генпрокурора з місця його першого заступника. Вирішальну роль у його призначенні, - кажуть у парламентських кулуарах, - зіграла незалежність Віктора Пшонки від різних груп впливу у самій партії влади. Сам він називає себе членом команди Януковича і не приховує, що прислухатиметься лише до побажань Президента. Особливих змін у діяльності відомства за нового генпрокурора не передбачають. Однак він вже виявив бажання переглянути результати слідства щодо отруєння Ющенка. Будь що до січня закінчити скандальну справу вбивства Гонгадзе і провести ексгумацію тіла та відновити слідство щодо загибелі Чорновола».

«Масових порушень на місцевих виборах не було

ICTV: Передача "Факти тижня" (випуск 18:45:00)

07.11.2010

Сюжет №2

Оксана СОКОЛОВА, ведуча: Масових порушень на місцевих виборах не було. Органи прокуратури отримали окремі скарги на основі яких порушено 10 кримінальних справ за фактами підкупу виборців або членів комісій, підробки та викрадення виборчих документів. Так відзвітував новий генеральний прокурор України. Цього тижня цю посаду обійняв Віктор Пшонка. Повноваження Олександра Медведька скінчилися 3-го листопада. Він чи не перший генеральний прокурор, якому вдалося протриматися на посаді увесь 5-річний термін. Медведько навіть заявляв, що планує залишитися на другий термін. Але у Президента Януковича була інша позиція, і він подав до Верховної Ради кандидатуру заступника Медведька - Віктора Пшонку. "За" проголосували майже 300 народних обранців».

Інтелектуальний двобій без правил

Кілька слів варто сказати і про двобій міністра закордонних справ Костянтина Грищенка та екс-віце-прем'єра з питань європейської інтеграції та близького радника лідерки БЮТ Григорія Немирі.

Ще у вересні під час телемосту у «Великій політиці», організованого з Нью-Йорку, Костянтин Грищенко пообіцяв взяти участь у дебатах з опозиційним главою МЗС Григорієм Немирею в ефірі цієї програми. Тема інтелектуального двобою обіцяла багато цікавого:

«РЕПОРТАЖ: Евгений КИСЕЛЕВ: Смотрите прямо сейчас: дипломатическая дуэль: министр иностранных дел Константин Грищенко и бывший вице-премьер Григорий Немыря в прямом эфире поспорят о том, правда ли, что Европа и США разочарованы новой украинской властью, что европейская интеграция Украины застопорилась и страна все больше попадает в зависимость от России».

Зазначимо контекст цієї дискусії. Грищенко і Немиря є випускниками елітних радянських вузів, що готували кадри для партії та дипломатії СРСР: Грищенко закінчив МГІМО, а Немиря - Донецький державний університет, а в 1988-му захистив кандидатську на тему «КПРС і роззброєння», яка за профілем близька і Грищенку. Проте якщо Грищенко належав до «золотої молоді», якій було гарантовано кар'єрний і життєвий успіх в СРСР, Немиря через своє походження міг претендувати максимум на партійні посади середньої ланки в своєму регіоні. Разом із тим, в умовах незалежності кожен із них зміг зробити блискучу кар'єру. Тобто фігури в дискусії за досвідом і вагою були приблизно однаковими. На нашу думку, саме ця рівність призвела до різкого підвищення градусу дискусії.

Не відомо, які теми Євген Кисельов планував запропонувати учасникам дебатів, проте з самого початку розмова пішла в деструктивному руслі. Замість того, щоб відповідати на поставлене ведучим запитання, Грищенко взявся паплюжити опозицію за «непатріотичні» дії за кордоном. У відповідь міністр отримав облизня: Немиря показав на конкретному прикладі, як сам Грищенко займається дискредитацією власної країни перед іноземною аудиторією.

Після цього обидва політики почали з'ясовувати, хто зробив більше користі та шкоди Україні на своїй посаді. Це виглядало настільки дико, що навіть ведучий не втримався, щоб дати цілком адекватну оцінку тому, що відбувається на його очах:

«Евгений КИСЕЛЕВ: Простите пожалуйста, тут реплика. Честно говоря, это вопрос к нашим обоим гостям. Вот когда вы стоите и в таком формате спорите друг с другом. Честно говоря, такое впечатление складывается, что в Украине нету Министерства иностранных дел, но есть министерство иностранного пиара. То есть, вы считаете, что ваша деятельность помогает каким-то образом продвигать... Вот такое впечатление, что как бы как оппозиция, так и власть вносит некий деструктив во взаимоотношения с тем же ЕС, потому что одни ездят жаловаться на других, а другие - на первых».

Зростання напруження в студії навіть змусило Євгена Кисельова запровадити особливий таймінг для утримання суперечки в певних цивілізованих рамках. Які, як справедливо зауважив Немиря, Грищенко намагався раз у раз порушувати, коли репліки опонента зачіпали персону Віктора Януковича та коли міністру бракувало аргументів заперечувати факти, наведені опозиціонером. Недарма голосування безпосередньо присутніх у студії (глядачів та журналістів) показало перевагу Немирі над Грищенком.

Треба окремо зазначити, що обидва учасники не втрималися, щоби не використати «домашні заготовки» й загнати опонента в глухий кут. Так, першим почав Грищенко, коли після вкрай напруженої дискусії, яка засвідчила абсолютну полярність поглядів, запронував Немирі стати своїм радником, попередньо натякнувши, що коли Немиря праював на мільярдера Сороса, він сам отримував 10 доларів в МЗС.

Реакція Немирі була симетричною: радник Тимошенко згадав про скандал навколо намагання МЗС збудувати житловий будинок у заповідній зоні Києва (Пейзажна алея). Оскільки Грищенко після цього взагалі втратив рівновагу, безпідставно звинувативши опонента в брехні, моральна перевага в кінцевому підсумку залишилася за Немирею. Тим більше, що коли Кисельов навмисне запитав у наступній частині передачі першого заступника голови КМДА Олександра Попова про будинок МЗС, Попов повністю підтвердив слова Немирі. Кисельову нічого не залишалося, як швидко перейти до іншої теми:

«Григорий НЕМЫРЯ: Це просили мене люди, Кияни, які до речі європейськості нашої країни і європейськості нашої країни. Костянтине Івановичу активісти громадської ініціативи "Бережи старий Київ" та жителі старих будинків. Не аплодуйте, не треба, це ознака подавляючої більшості. Та жителі будинків, які знаходяться вздовж Пейзажної алеї просили мене запитати вас, чи розуміють чиновники Міністерства закордонних справ, які наполягають на розчистці місця для побудови багатоповерхової будівлі в заповідній зоні, що буде зруйновано дитячій сквер. Що будинок, в якому ви стоїте першим на черзі на квартиру, фактично руйнує європейський Київ, коли багатоповерховий монстр буде збудований там, де заповідна зона, яка охороняється ЮНЕСКО. Це не є питання опозиції, це питання європейськості України.

Евгений КИСЕЛЕВ: Об этом мы поговорим в следующей части нашей программы. К нам прейдет мер Киева, господин Попов и мы этот вопрос ему переадресуем. Сейчас я хотел бы обратить внимание всех на результат голосования наших зрителей, которые смотрели, звонили, посылали СМС сообщения. "Кто, на ваш взгляд был более убедительным в этой дискуссии". И результат 78 против 22 в пользу господина Грищенко. Я прошу рукой проголосовать здесь присутствующих. У нас есть аудитория наших зрителей, у нее есть свои специфические способности. Господа студенты у нас здесь присутствуют, студенты гуманитарных специальностей киевских вузов. В консерватизме их заподозрить трудно. Пожалуйста, проголосуйте, кто победил в этой дискуссии. Кто за Грищенко. Кто за Немырю. Примерно разделились пополам. А господа журналисты. Кто был более убедителен. Журналисты за Немырю.

Константин ГРИЩЕНКО: Буквально два слова. Я за все життя жодного разу не отримав житла від держави в жодному місці. І не стою на черзі. Коли ви не користуєтесь даними, хоча б не зателефонувавши мені. Оце вже особистий випад. Я хотів би сказати, що це як раз, жодного разу від держави, будучи міністром, будучи людиною, яка була на вістрі самих складних питань, ви переходите дійсно на особистості. Це означає, що у вас не вистачає аргументів.

Григорий НЕМЫРЯ: Це ви відповіли тим людям, які просили задати вам це запитання.

Константин ГРИЩЕНКО: Якщо ви користуєтесь наданою інформацією, то тоді на кожного з нас в інтернеті. Я дуже вдячний вам, що ви показали, яким чином ви користуєтесь інформацією.

Григорий НЕМЫРЯ: Я сподіваюся, що Міністерство закордонних справ відмовиться від ідеї будувати багатоповерховий будинок в заповідній зоні біля Андріївської церкви.

Константин ГРИЩЕНКО: Я вам ще раз кажу, що це не є способом переконувати людей, бо якщо це спосіб говорити те, що не відповідає дійсності, бо ні в якій черзі я не стою, жодного разу квартиру не отримував. А ваше намагання, через такий спосіб вплинути на свідомість людей, це не є європейський підхід. В брудних технологіях підхід з папірцем, це як раз вам. Нажаль, притаманне.

Евгений КИСЕЛЕВ: А про этот дом мы обязательно поговорим, я клятвенно вам обещаю, что это будет первый вопрос, который я задам руководителю города Киева, господину Александру Попову в следующей части нашей программы после рекламы. Я благодарю всех.

Реклама.

Евгений КИСЕЛЕВ: Мы снова в прямом эфире. Мы - это программа "Большая политика". И я, ее ведущий Евгений Киселев. Мы продолжаем наш выпуск и в этой части, как и было обещано, пришла еще одна очень важная персона. Я приветствую в нашей студии первого заместителя главы Киевской государственной городской администрации Александра Попова, который сейчас фактически руководит столицей, если называть вещи своими именами. И первый вопрос, который я хочу задать вам, в некотором смысле не запланированный, но вот я клятвенно пообещал участникам предыдущей дискуссии. Который возник у нас в предыдущей части программы, мы обратим вам. Соответствует ли действительности разговор о том, что, в центре города, на Пейзажной алее ведется некое жилищное строительство. Возводится какой - то элитный дом, в котором, якобы, должен получить квартиру господин Грищенко, Министр иностранных дел. И в ходе этого строительства нарушается застройка центра города, разрушаются какие - то памятники старины.

Александр ПОПОВ, исполняющий обязанности мера Киева: Я думаю, что речь ведется о доме, заказчиком которого является владелец Министерство иностранных дел, но строительство этого дома еще не начиналось. Но, насколько я знаю, было официально законно получено разрешение на проектные работы связанные с проектированием такого дома. Поэтому, с моей точки зрения, конфликтная ситуация и по этому объекту и по другим, они в Киеве возникают, они должны разрешаться цивилизовано. Я глубоко убежден, что нужно стоить или не строить должно, зависеть от нескольких важных факторов. Первое, это мнение жителей. Мы обязательно должны считаться с киевлянами и обязательно должно быть их приоритетом их желание иметь такой объект или не иметь. Второй вопрос, это тоже принципиальный подход, это мнение специалистов. У нас есть Архитектурно - строительный совет, который с изменением кадрового потенциала работает очень эффективно, там люди, которые преданны и патриотичны по отношению к Киеву. Они очень ценят и свой профессионализм и будущее города Киева, поэтому их решения должны быть очень важными при принятии. Или депутатским корпусом, потому, что они дают разрешение на отведение земельного участка или проведение тех или иных работ. То есть, такие решения должны приниматься в такой способ. Что касаться конкретно конфликтной ситуации, я думаю, что нам нужно с Константином Ивановичем сесть за стол переговоров, и мы готовы предложить не менее интересные и подходящие для министерства земельные участки, которые могли бы тот проект, который разработан применить для того, чтобы построить такой объект. Я думаю, это был бы нормальный цивилизованный подход и таким путем нужно идти.

Евгений КИСЕЛЕВ: Спасибо. То есть, вопрос в некотором смысле будет у вас на контроле?

Александр ПОПОВ: Да, конечно. Как и все остальные».

Отже, невдача діалогу між представниками влади й опозиції засвідчила повну неготовність обох сторін визнавати бодай частину правоти у словах і діях опонентів. А коли немає наміру шукати компроміс та істину, на перший план виходять маніпуляції та вміння змішувати опонента з багном. Суперечку Грищенка й Немирі ще можна вважати цілком пристойною на тлі стилю Богословської, Колесніченка, Бродського чи Фаріон. На жаль, лінія, яку влада взяла на озброєння у спілкуванні з опонентами та глядачем, призводитиме до того, що сенсу в публічних дискусіях ставатиме все менше.

© З прямої мови директора інституту Горшеніна Володимира Фесенка, ICTV, «Факти тижня», 07.11.2010

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Детектор медіа» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.