Неначе й не було цих двох кризових років - таку думку викликає перелік нових проектів, які готують на новий сезон українські телеканали. Величезна кількість дорогих шоу за всесвітньо відомими форматами, кадрова карусель із перетіканням облич із одного каналу на інший, політика відсувається навіть не на другий - на третій ‑ план чистою розважалівкою та квазісоціальним інфотейнментом. Не порівняти із тривожним початком сезону 2009/2010, коли все трусилось від кризового виснаження та дихало близькими президентськими виборами. Місцеві вибори, призначені на 31 жовтня, ймовірно, взагалі не відобразяться на всеукраїнському телеефірі - політичній силі, якій прагнуть догодити медіавласники й менеджери, зовсім не потрібна ані прозорість передвиборних змагань, ані відкриті трибуни для дискусії, вони волітимуть вирішувати свої електоральні питання в регіонах без зайвого шуму. Шум, розголос страшенно дратують чинну владу. До того ж, саме нерозважливі дії останньої у сфері медіа є найбільшим джерелом внутрішнього й міжнародного негативу, накликаного владою на свою голову.

Не на життя, а на частоти

8 червня сталася передбачувана, але від того не менш вражаюча подія. Окружний адміністративний суд міста Києва повністю задовольнив позовні вимоги телегрупи «Інтер», скасувавши рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення від 27 січня 2009 року про результати конкурсу на вільні частоти. До того здавалося, що «двигун» позивачів Валерій Хорошковський і його патрони, відчуваючи, що градус одіозності зашкалює, все ж пригальмують. Однак, вочевидь, хміль уседозволеності занадто сильно вдарив у голову новому розпорядникові медійної сфери, й він вирішив піти до кінця. Представник відповідача - Нацради - отримавши згори відповідні інструкції, попросив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. А троє членів регуляторного органу, які на той час мали повноваження, поширили заяву, де висловили радість із приводу позбавлення від плями гріхів Нацради минулого скликання.

На практиці це означало лише відновлення доконкурсного статус-кво для ТВі і 5-го. У них залишались їхні ліцензії, за якими вони вели мовлення дотепер, та інші можливості розширення, окрім горезвісних 10-ваттників. Звісно, гроші, вкладені в розгортання ефірної мережі, втрачені, але ж ця авантюра від початку була ризикованою, тож інвестиції у неї інакше як венчурними вважати не можна.

Втім, як виявилось, на карту було поставлено значно більше, ніж просто розширення мережі. Судячи із заяв керівництва ТВі про те, що канал «викидають із ефіру» та є загроза його існуванню, інвесторові було гарантовано успіх затії із перетворенням 10-ваттників на кількакіловаттники, а також ‑ що не менш важливо ‑ перенесенням одного з передавачів до Києва, після чого канал приростав «золотою» столичною частотою. І якщо ця затія остаточно провалиться, принаймні, чинне керівництво каналу ризикує своїми посадами. Що ж до 5-го каналу - другого найбільш постраждалого в цій історії - його сигнали SOS пояснюються тим, що напередодні завчасно, із розрахунком на нові частоти, в ліцензію однієї із двох компаній - власниць 5-го каналу, НБМ та «Експрес-інформ», були внесені зміни, які не відповідають програмній політиці нинішнього 5-го. Хоча умови ліцензії неважко змінити знову, якщо на те буде воля власника.

У боротьбу за виконання ризикованих бізнес-планів керівництва каналів включились журналісти ТВі та 5-го, громадянські активісти, опозиційні політики й навіть міжнародні організації. Певна річ, тактика була обрана єдино можлива - протести проти наступу влади на свободу слова та  незалежні ЗМІ. Що й казати, позиція їхня була дуже вигідною - на переможцеві суду, групі «Інтер», тавра ніде ставити: і фактичний монополіст на ринку, і належить голові СБУ, а останній ще й поєднує цю посаду з місцем у Вищій раді юстиції, що дає змогу впливати на суддів. Своє здивування з цього приводу вже висловила низка міжнародних спостерігачів. Та, власне, меркантильні інтереси інвесторів зовсім не виключають наступу на свободу слова. Рекламні плакати із закликом «ловити на звичайну антену» в Києві замінили на інші - «Служба безпеки, руки геть від телебачення!».

Постраждали канали подали апеляцію; але «Інтер» і його власник вочевидь не мають наміру поступатись. 14 серпня, напередодні судового засідання (яке врешті було перенесене на 26 число), ТВі, 5 канал і кримська ТРК «Чорноморська», що зазнала раптових перевірок КРУ начебто через свою опозиційність, провели годинний попереджувальний страйк. Чи є вимкнення ефіру малих опозиційних каналів дієвим засобом тиску на владу - питання дискусійне, однак із кожним днем розвитку цієї історії імідж влади зазнає дедалі дошкульніших ударів. Можливо, вона могла б виплутатися, швидко провівши конкурс і віддавши ТВі із 5-м стільки ж частот, скільки вони втратили. Хоча й це не можна вважати законним виходом, адже діє заборона на присвоєння нових аналогових частот.

СБУ+«Інтер»+Нацрада=?

З 26 червня у Нацраді з питань телебачення та радіомовлення знов є більшість. Верховна Рада обрала чотирьох членів за своєю квотою. Зробила вона це, не лише не прислухавшись до рекомендацій Комітету з питань свободи слова та інформації, а виконавши їх із точністю до навпаки. Троє кандидатів, яких комітет призначати не рекомендував: Оксана Єлманова, Ірина Опілат та Євген Баранов, стали членами Нацради, скоріш за все, завдяки високій протекції Валерія Хорошковського. Принаймні, так кажуть обізнані люди. Не зваживши ані на вимоги опозиції, ані на заклики громадських організацій, усіх незалежних кандидатів депутати «прокотили», віддавши четверте місце Миколі Фартушному, який у минулому вже працював у Нацраді. Якщо раніше була можлива ситуація, описана в матеріалі «Дзеркала тижня», коли перший заступник голови Нацради Оксана Головатенко кричала в телефонну трубку: «Валерію Івановичу, вони не хочуть голосувати!», то тепер, імовірно, всі голосуватимуть правильно. Відповідно до засад державної безпекової політики.

Семеро дійсних членів нового скликання Нацради розгорнули бурхливу діяльність: оголосили інвентаризацію передавачів загальнонаціональних мовників, анулювали ліцензії восьми каналів мультиплексу МХ-4, які так і не вийшли в ефір, пообіцяли переглянути розмір ліцензійного збору, активно долучають нові канали до списку адаптованих до українського законодавства тощо. Задля економії коштів було ліквідовано регіональні секретаріати (не інститут представників) та департаменти, також, за попередніми даними, відмовились від проведення телетрансляції урочистої церемонії нагородження галузевою премією «Телетріумф». Попереду також обіцяний «чесний конкурс» на частоти, за якими страждають ТВі із 5-м каналом. Задля справедливості слід зазначити, що жахливих наслідків «хорошковізації» та «регіоналізації» Нацради, які пророкували найбільш песимістично налаштовані експерти: різкого зростання кількості російської мови, утисків опозиційних каналів і перерозподілу частотного ресурсу на користь групи «Інтер» тощо, поки що не спостерігається. Утім, цілком можливо, що головним напрямком нацрадівського впливу чи тиску на телерадіоорганізації стане провінція, адже наближаються місцеві вибори, коли регіональні мовники набувають особливого значення.

Яке суспільство, таке й мовлення?

Коли три роки тому президент Національної телекомпанії України Віталій Докаленко заявляв, що «в Україні вже є суспільне мовлення - Перший національний», було смішно. Коли нинішнє керівництво Першого декларує перехід до «принципів суспільного телебачення», масштаби цинізму починають лякати. Канал, який будують на базі НТКУ Єгор Бенкендорф і Валід Арфуш, не тільки не має нічого спільного з суспільним мовленням: його програмне наповнення, тональність та якість інформаційного продукту явно суперечать принципам СМ. Та що тут казати, якщо заступник гендиректора телекомпанії Арфуш в інтерв'ю УНІАН навіть не криється: «...Я вважаю, що Перший національний обов'язково повинен бути провладним. Вважаю, що в кожній країні повинен бути такий канал. Яка б влада не була, завжди знайдеться канал, який її критикуватиме. А Перший має завжди висвітлювати роботу влади, доносити лише позитивну інформацію до глядачів. Тоді люди нехай самі судять, чи справді все так, як кажуть на каналі. Перший національний має підтримувати владу, а влада повинна знати, що Перший національний завжди її захищатиме». Ось вам і принципи суспільного мовлення.

Найперша засада програмно-кадрової політики нового керівництва НТКУ полягає в перетягуванні на канал друзів і знайомих, аж до членів родини - однією з ведучих «Дитячого «Євробачення» стала дочка Валіда Арфуша. Друга - вже відома нам за спробами команди Казбека Бектурсунова (загалом усе це від початку добряче пахне «бектурсунівщиною») комерціалізувати та осучаснити ТРК «Київ»: що було добре для комерційних каналів першої п'ятірки, те підійде й для осушеного державного болота, й навіть випадкова аудиторія, «зачеплена» під час зеппінґу, буде більшою за «рідну» аудиторію каналу. Для тих «рідних» глядачів, які не захочуть полишати канал після меліорації, але й не будуть у захваті від філії «Фабрики зірок» і телеверсії журналу «Папараzzи», залишають Михайла Поплавського, «Сільраду» і ще кілька старорежимних проектів. Комерційної джинси, прихованої і неприхованої реклами в ефірі каналу буде ще більше - окрім уже наявних програм виробництва ESGroup, з'являться щогодинні спонсорські блоки. Канал навіть найняв справжнє піар-агентство - немислиме марнотратство для старої НТКУ.

Бурхлива діяльність нового керівництва розколола колектив. «Опозиційна» його частина на зборах висловила недовіру Бенкендорфу й компанії, однак «провладна» негайно відреагувала декларацією довіри керівництву. Подейкували, що підписанти другого листа ризикували у разі відмови втратити місце, але хто вже тепер у цьому розбереться? В усякому разі, заплановані скорочення виявились не такими радикальними, щоби спонукати до протестів більшість співробітників НТКУ. Бенкендорфові вирішили дати шанс.

Можливо, амбітні завдання, які ставить перед каналом нове керівництво - спочатку повернення в топ-10, а потім і наближення до вершини рейтингової таблиці телеканалів, - і реально виконати. Однак залучення потужностей каналу для створення привітального панегірика на день народження Віктора Януковича, а також участь головного кіношника НТКУ Марка Греся в проекті «Інтера» до Дня Незалежності, демонструють ступінь зрощення державного каналу, групи «Інтер» і влади не гірше за прямолінійні зізнання Арфуша. Так само, як і зміст новин Першого - канал, незважаючи на куций хронометраж інформаційної програми, тримається у трійці антилідерів за кількістю матеріалів із ознаками замовності, й є лідером за кількістю замовчаних суспільно важливих подій, фактів і думок. Отже, в новому сезоні Перший обіцяє виглядати вельми оригінально завдяки поєднанню совдепівсько-казенного колориту з клаптиками стилю й обличчями «Інтера», Нового каналу та інших комерційних мовників. Але нічого спільного з суспільним мовленням це не матиме.

А тим часом влада готує чергову профанацію ідеї суспільного мовлення до офіційного затвердження. «Концепція створення національного суспільного телебачення і радіомовлення», породжена в нетрях владних кабінетів без участі загальновизнаних незалежних медіаекспертів, передбачає створення СМ на базі державного телебачення і радіо, бюджетне фінансування, Фонд держмайна в ролі засновника. Головне, втім, не джерело фінансування, а спосіб управління. «Нагляд за діяльністю Національної суспільної  телерадіокорпорації України здійснює наглядова рада НСТУ, яка формується по одному представнику від: президента України, кожної фракції Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та загальнонаціональних громадських організацій: освітніх, наукових, релігійних, спортивних, мас-медійних, правозахисних, творчих, підприємницьких, молодіжних, жіночих, осіб із особливими потребами та ін. У випадку незнаходження консенсусу серед окремих неурядових об'єднань щодо єдиної кандидатури до складу наглядової ради протягом конкретно визначеного терміну, з метою забезпечення дієздатності наглядової ради, право остаточного вибору кандидата делегується профільному комітетові Верховної Ради України». Елементарна арифметика дає п'ять-шість провладних членів наглядової ради проти двох-трьох опозиційних/незалежних. Ця ситуація може змінитись лише у разі, якщо в майбутній ВР буде багато опозиційних фракцій, що навряд чи реально. Не кажучи вже про те, що від громадських організацій у наглядову раду громадського мовника запрошують лише одного представника, та й того врешті-решт, судячи з усього, будуть обирати депутати. Тобто, «суспільне» мовлення буде цілком залежне від влади.

На жаль, серйозних протестів у суспільства й опозиції ця єзуїтська «концепція», що нині виносять на «всенародне обговорення», не викликала, як і перетворення Національної телекомпанії на філію групи «Інтер» і придворний продакшн Адміністрації президента. Влада цілком слушно розважила, що суспільству поки що не до мовлення.

Руки дійшли

Криза природним способом загальмувала розвиток малих каналів у складі великих медіагруп - кинувши всі наявні сили на підтримку каналів-флагманів, здатних заробляти на рекламі, вони заморозили менш масштабні проекти до кращих часів.

Найсерйозніші зміни спіткали канали-сателіти «1+1». ТЕТ у новому сезоні запустить декілька власних адаптацій розважальних шоу, а також російські шоу та серіали, зокрема скандальну «Школу». Переоформивши ліцензію, канал став цілком розважальним і відмовився від «публіцистичних та інформаційно-аналітичних» продуктів - такими, певно, вважались «Дивись!» і «Дивись, хто прийшов!».

Канал «Кіно» почав змінюватись іще до нового сезону, з транслюванням футбольних матчів. Футбол на «Кіно» ‑ чудернацьке поєднання, але це ненадовго: з нового сезону канал зватиметься «2+2». 29 липня перейменування затвердила Нацрада. Концепція також матиме дві складові - кіно і спорт, що мають становити коктейль із магічною дією на чоловіків. Виробляти ж програми для малих каналів групи буде спільний плюсівський продакшн, яким завідує Віталій Докаленко.

На малих каналах групи «Інтер» передусім кадрові переміщення: «Мегу» очолить гендиректор MTV-Ukraine Костянтин Стрюков, місце якого у свою чергу займе програмний директор MTV Андрій Уреньов. Перед новим керівництвом «Меги» стоятиме оригінальне завдання: аудиторію, завойовану новою реінкарнацією «Мегаспорту», доведеться... тепер уже не омолоджувати, а навпаки, зістарювати. Адже її надмірна юність (12-25) та неплатоспроможність маркетологів групи «Інтер» не влаштовує.

На осінь призначений черговий старт нових нішевих каналів групи «Україна»: у жовтні - «Футбол-екстра», що задовольнятиме вишукані смаки футбольних маніяків, у листопаді - довгоочікувана ТРК «Новини» з Сергієм Поповим на чолі, а також кіноканал, очолюваний Іваном Букрєєвим, керівником відділу стратегічного планування групи.

Словом, на ринку стане ще тісніше, й штовханина на стику першої та другої десятки рейтингу обіцяє бути не менш завзятою, ніж на верхніх його позиціях. І ніякого тобі природного добору - йти з ринку ніхто не поспішає. А телевізійний ринок цього жаркого й насиченого подіями літа став не менш зарегульованим, але ще залежнішим навіть не від влади, а від одного з центрів впливу в ній. І питомого імунітету, необхідного для захисту від монополізації, нечесної конкуренції, подальшого узалежнення, політичного та економічного тиску, більшість гравців ринку не виявляють. Ті ж, що виявляють - не досить сильні, щоб зупинити державну машину, яка несе своє розуміння «стабільності і реформ» на українське телебачення.