Креатив дилетантів

І

Першу частину програми «Шустер live» було присвячено найрезонанснішій темі минулого тижня - трагічній катастрофі автобуса на залізничному переїзді неподалік міста Марганець на Дніпропетровщині, в якій загинуло 45 людей.

До участі в програмі запросили вельми кваліфікованих (принаймні, на погляд Шустера) експертів - двох екс-міністрів транспорту (Йосип Вінський, Євген Червоненко), чинного заступника міністра (Володимир Корнієнко) та лідера профспілки транспортників (Віктор Гербеда). До розмови також долучилися кілька депутатів (Давид Жванія, Микола Катеринчук, Кирило Куликов), яких не запідозриш у тісному фаховому знайомстві з транспортною проблематикою, але які не марнують можливостей зайвий раз «засвітитися» на телеекрані

Розмова, слід зазначити, виявилася доволі змістовною - в першу чергу завдяки не високопосадовцям, а достатньо відвертому інтерв'ю водія-маршрутника. Загальні фрази чинних і колишніх чиновників про відсутність реформ на транспорті та «людський фактор» різко дисонували з простим викладом житейських фактів - безсовісна експлуатація з боку власників автобусів та маршрутів, нелімітований робочий день, використання дешевої праці нелегалів, величезне корупційне навантаження, практична відсутність медичного контролю.

Колишні й теперішні урядовці багато розмовляли про необхідність реформ, але жоден із них не продемонстрував глибокої обізнаності й розуміння загальносвітових тенденцій у розвитку систем громадського транспорту. І це лише зайвий раз підтвердило, що в Україні міністри, які отримують посаду в рамках політичних домовленостей без урахування практичного досвіду і фахових якостей, неспроможні напрацьовувати довгострокові рішення у сфері транспортного планування. Проблема - наприклад, у великих містах - обтяжується безконтрольною забудовою, ліквідацією трамвайного руху, відсутністю практики використання вільних дорожніх смуг виключно для громадського транспорту. Дерегуляція системи перевезень надає їй хаотичного й неконтрольованого характеру, що є чи не головною причиною трагедій, подібних до дніпропетровської.

На жаль, до того, щоб вести мову про реальні плани покращання ситуації, справа не дійшла.

Показово, що інший аспект транспортної проблеми - необхідність цілісної державної політики в цій галузі, якої не вдалося реалізувати жодному з урядів у новітній українській історії - підняв журналіст Віталій Портников:

«Виталий ПОРТНИКОВ: Мені здається все ж так, що ми маємо говорити, говорити про те, що у нас не має нормальної системи громадського транспорту як такої, тому, що всі, хто був хоча б один раз в будь-якому європейського місті знає, що на вулицях цьог8о європейського міста не має маршрутних таксі, і не може бути. Там прекрасна система громадського транспорту в тролейбусах, трамваї, автобуси. Все приходить по розкладу, що відбувається у нас наших містах, якщо у нас прибрати маршрутні таксі Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, вони просто встануть. У нас все, що робиться за ці десятиліття, у нас фактично руйнується система громадського транспорту. У нас, навіть, зараз знімаються трамвайні рейки, коли в усіх містах Європи вони ставляться, як найбільш швидкий зручний рух транспорту в усіх містах Європи виділяється додаткова полоса для транспорту, у нас виділяється додаткова полоса для того, щоб стояли Мерседеси на вулицях міста. І це досить просто пояснити тому, що в такій величезній системі, коли є оця величезна кількість приватних фірм перевізників є величезна можливість для корупції, якщо буде нормально ходити тролейбус, трамвай і автобус такої корупції вже не буде - це перше. Друге, у нас не має нормального порядку між міських перевезень. В усіх містах знову-таки, європейських, на які ми рівняємося, є чіткі правила перевезень пасажирів автобусами великими за розкладом. Ці автобуси пов'язані із залізницею. Точно відомо, коли ти приїжджаєш поїздом в той чи інший міський населений пункт, там пересідаєш на автобус їдеш далі. І тому це все так працює, і тому до речі, на переїзді не може з'явитися автобус, коли їде потяг, бо вони між собою так чи інакше з гармонізовані в русі, в розкладі. Ще один великий момент це те, що в усіх великих містах, в європейських країнах є просто невеличкі одно вагомі поїзди, які везуть людей на найближчі відстані. У нас ходять ці електрички, величезні всі ці поїзди на великі відстані, а люди на маршрутках їздять там, скажімо там, в Київській області до Ірпеня, до Білої церкви. Їздять на електричках під Донецьком, піж Дніпропетровськом, хоча там можна їздить на маршрутках, я маю на увазі. Хоча там можна спокійно пукти один вагон, який буде спокійно раз на годину перевозити до маленького від обласного центра вагон, який буде, там можуть маршрутки виконувати допоміжні функції, як вони можуть виконувати допоміжні функції на околицях міст. Доставляти до якихось маленьких населених пунктів, скажімо там від кінцевої станції метро до якогось селища в тій чи іншій області. Можна це все організувати, але знову кажу, якщо це організується, зникає можливість корупції на транспорті, а вся наша держава побудована для того, щоб люди, які нею керують заробляли на ній гроші, а не для того, щоб ми їздили. Коли це зміниться, ми будемо спокійно з вами їздити, тоді Україна буде країною, ми будемо пасажирами і громадянами, і не буде таких жахливих аварій. Це все дуже просто.»

ІІ

Друга частина програми розпочалася з повернення до розгляду теми гучних результатів міжнародного аудиту діяльності уряду Юлії Тимошенко. Втім, розмова чомусь зосередилася навколо одного епізоду - нецільового використання коштів, отриманих Україною в рамках Кіотського протоколу. Кошти «екологічного» спрямування попередній уряд визнав за краще витратити на позику пенсійному фонду. І якщо представники провладної коаліції мали намір скористатися ефіром для чергового етапу викриття корупційності своїх попередників, то своєї мети вони практично не досягли.

На роль головного звинувачу чомусь було обрано Аллу Александровську - представника фракції КПУ, яка робила акцент на недотриманні формальних правил використання згаданих японських« коштів», що дало змогу спікеру БЮТ Григорію Немирі апелювати до інтересів пенсіонерів. Суттєво пом'якшила обвинувальний пафос і точка зору інших опонентів попереднього уряду - Ксенії Ляпіної та Петра Порошенка, - яка звелася до констатації, що в даному випадку можна говорити саме про нецільове використання, але аж ніяк - про розкрадання.

Водночас Немиря намагався нав'язати двобій представнику Kroll, Inc. Томмі Хелсбі. Вся аргументація екс-віце-прем'єра зводилася до дискредитації самої компанії та замовного характеру її роботи. Однак пан Хелсбі щиро зізнався, що в його роботі не було нічого замовного і що результати було оприлюднено саме замовником, що не є поширеним явищем серед основної маси клієнтів. Зі свого боку Kroll, Inc. Не порушував жодних принципів професійної етики. Більше того, Хелсбі визнав: ішлося про те, щоб «розслідувати дії цілого уряду, а не певної особи, розслідувати цілий ряд конкретних операцій». «Ми не отримали завдання полювати на якихось відьом», - заявив він, відкидаючи звинувачення у політичному замовленні. При цьому він додав, що у звіті «мова про гроші, які втрачено для бюджету. І це істотні суми».

Власне, на цьому заявлена тема й «погасла», а Немирі не вдалося розгорнути весь набір дискредитаційних аргументів, як це зробила на «Великій політиці» Юлія Тимошенко.

Куди більше уваги викликала тема економічних реформ нової влади. Владу представляли двоє людей, які формально несуть відповідальність як за продукування економічних стратегій (виконавчий секретар Комітету з економічних реформ Ірина Акімова), так і за їх практичне втілення (голова Держпідприємництва Михайло Бродський). Дещо дивним видався підбір кандидатури на те, щоб першим представити точку зору опозиції.

З одного боку, Олег Ляшко ніколи не відзначався змістовними виступами на економічну тематику. З іншого - як персонаж гучного «секс-скандалу», про що побіжно згадав під час програми Савік Шустер, він навряд чи міг зосередити увагу аудиторії на власних економічних викладках. Схоже, що поява в ефірі популярного ток-шоу була важливою в першу чергу для самого депутата як певний показовий жест, демонстрація впевненості.

Так чи інакше, прямого зіткнення в ефірі представників влади й опозиції не вийшло. Натомість вихід в ефір представників кримського об'єднання підприємців із різкою критикою проекту Податкового кодексу засвідчив неприємний для влади факт - що заявлені реформи згубно відбиваються на популярності партії влади навіть у їхній традиційній електоральній «вотчині».

Спробуймо виокремити систему аргументів, до яких вдалися спікери від влади, щоб захистити свої економічні погляди.

Ірина Акімова:

• - не можна говорити про відсутність реформ, слід виявити більше терпіння, щоб дочекатися практичних результатів рішучих кроків влади;
• - приклади практичних кроків на підтримку бізнесу: суттєве скорочення (на третину) кількості ліцензій на ведення підприємницької діяльності, яке триває;
• - реформування спрощеної системи має дві головних мети: зберегти спрощені умови для найдрібніших підприємців у сфері послуг та водночас запобігти використанню такої системи для уникнення оподаткування.

Михайло Бродський у своїй публічній риториці рідко коли послуговується раціональними аргументами, а часом у своїй безапеляційності доходить до кумедних заяв. Так, 11 жовтня під час «Свободи слова» на ICTV, порівнюючи президента Януковича з генералом де Голлем, він повністю заперечив бойові заслуги генерала (хоча того, як відомо, було двічі поранено в боях під час Першої світової війни), при цьому заявивши, що читав «особисту автобіографію де Голля».

У цій програмі Бродський також не зрадив собі:

• - фактично переклав відповідальність за низькі зарплати бюджетників та соціальні виплати на підприємців-спрощенців, через яких, на його думку, трильйон гривень виходить з-під оподаткування;
• - поставив у пряму залежність від практичної відміни спрощеної системи зростання ВВП удвічі (!);
• - закликав підприємців (очевидно, саме дрібних) поділитися з народом.

«Михаил БРОДСКИЙ: Не поднята ни один налог не увеличен. Налоги только уменьшены. Не один налог не увеличен, повторяю, кроме единой ставки предложили, увеличит на 600, но я хочу задать вопрос, все-таки, я согласен предпринимателям тяжело расставаться, они хотели бы 0. Я согласен с ними. Это действительно тяжело платить налоги, это во всем мире так. Но я хочу задать все-таки вопрос, у нас 2 миллиона таких предпринимателей на единой ставке. Умножаем на 500 тысяч оборота и получаем 1 триллион у нас без кассовых аппаратов, без налогов, по сути, в обороте денег. Это ровно еще один ВВП страны. Мы сегодня платим, средняя пенсия в стране 1000 гривен, минимальная 724. Если б нам удалось увеличить в 2 раза ВВП, мы бы с удовольствием увеличили пенсию в 2 раза. Если бы нам удалось увеличить в 2 раза ВВП, мы бы среднюю зарплату врачей и учителей, у которых 1600 грн. увеличели бы в 2 раза и сделали 3200. Сегодня такая задача стоит у власти. Только что господин Ляшко объяснял, что у нас недостаток в бюджете средств. Он говорит нету денег. Мы поэтому мы все время выходим на запозичення. Но в конце концов когда-то этому должен настать конец. Мы не можем все время ходить с протянутой рукой, мы не можем запозичуватись, наш процент от ВВП уже не позволяет больше брать в долг. Нам когда-то нужно взымать в конце концов внутри страны. Надо чтобы люди начали платить хотя бы небольшие налоги. Только тогда мы можем ответить врачам и учителям, и нашим пенсионерам, когда мы им поднимем пенсии и зарплаты».

Як бачимо, тема економічних реформ у риториці спікерів влади показово поповнилася, так би мовити, «звинувачувальною» складовою. Поступово на підприємців-спрощенців, які останнім часом демонструють здатність до самоорганізації та організованого протесту, приміряється роль «ворогів народу». Чи відбувається це спонтанно, чи є частиною якогось плану з дискредитації «непокірного» малого бізнесу - але в будь-якому разі вибір такої тактики досить сумнівний за наслідками.

Очевидно інше. Якщо влада хоче переламати ситуацію й забезпечити публічну підтримку своїх ініціатив, їй необхідно нарощувати асортимент позитивних реальних аргументів та прикладів. Період очікування позитивних зрушень вичерпався, й у риториці відбувається відчутна «пробуксовка», по суті - «відбування номера».

Наприклад, апеляція до нульових ставок оподаткування легкої чи суднобудівної промисловості не виглядає переконливою для масової аудиторії - особливо якщо її не підкріплено конкретними декларованими цілями, підтвердженими цифрами й економічними викладками. Хоча б тому, що виживання величезної частини українського населення нині пов'язане саме з малим, «базарним» бізнесом. Тому і загроза для нього сприймається значно гостріше.

Те ж саме стосується антикорупційної тематики. Інтерес аудиторії до корупційних «заслуг» попереднього уряду також вичерпується. А актуальних прикладів боротьби явно бракує. В цьому плані могла би прислужитися, скажімо, історія викриття зловживань «молодої команди» київського мера, але вона пішла «за кадр» із міркувань кулуарного перерозподілу владних повноважень у столиці. Залишається лише спостерігати, як узгоджуватиметься прикладний політичний інтерес влади з інтересом гідного публічного представництва.

Що ж стосується рекомендацій для телевізійників, то корисним і цікавим для аудиторії видається спроба експериментальних перевірок окремих заяв державних чиновників. Ось, наприклад, спробувати зареєструвати підприємство за 15 хвилин в інтернеті, про можливість чого публічно заявив віце-прем'єр Сергій Тігіпко.

Не спіймали - не злодійка?

І

Минулого тижня найбільша опозиційна сила - БЮТ- не мала підстав нарікати на інформаційну блокаду. Юлії Тимошенко вдалося побувати на двох ток-шоу підряд. Зокрема, на «Свободі слова» Андрія Куликова 11 жовтня умови для Юлії Тимошенко були більш ніж комфортні. Замість Анни Герман їй міг опонувати лише Михайло Бродський. Проте, на диво, в першій частині він обрав тактику захисту або просто не був готовий цього вечора змагатися з колишньою шефинею. Його репліки під час монологів Тимошенко жодного разу не досягли мети і не могли переконати глядачів у тому, що «кожне слово Юлії Володимирівни завжди є брехня». Понад те, Тимошенко сама озвучила заяву Бродського від 2005 року, в якій він засуджував «азаровщину».

Втім, треба визнати, що Бродський не був повністю неправий, даючи таку жорстку оцінку Тимошенко. Річ у тім, що екс-прем'єр-міністр саме за допомогою брехні намагалася пояснити свою нинішню позицію стосовно влади та змайструвати аргументи, щоби звинуватити Януковича в узурпації влади. Проте щоби зловити Тимошенко на брехні, потрібно було б всю «Свободу слова» витратити на пошуки відповідної інформації.

Експертам «Детектор медіа» вдалося знайти кілька прикладів, які свідчать про прагнення Тимошенко переписати історію. Лише в одному епізоді вона кілька разів дезінформує глядачів, намагаючись нав'язати нову інтерпретацію своїх переговорів із Януковичем у травні-червні 2009 р.:

«Тимошенко: ... я вам скажу, що влітку, коли вже було очевидним, що перед країною стоїть величезна загроза приходу кримінальної диктатури, тоді вже, коли була криза, коли я побачила, що вже всі позиції демократичних сил зруйновані і здані, я знала, що є велика вірогідність приходу Януковича до влади - до абсолютної влади. І саме тоді, знаючи, що з країною не можна грати ва-банк, знаючи, що такий ризик для країни, як втрата незалежності, втрата наших національних інтересів, втрата нашої національної самоідентичності і руйнація економіки - це такі загрози, які потрібно запобігати їм, а не потім героїчно долати, як сьогодні. І я вважала, що потрібно було тоді знайти сили в парламенті, в суспільстві, поміняти Конституцію, і зробити Конституцію з балансами і противагами - більше парламентську, ніж президентську, - зробити так, щоб хто б не прийшов на посаду президента, яке б прізвище там не з'явилося, щоб не було, як 20 останніх років: приходить кожен раз новий президент - і кожен раз країна страждає від персональних вад характеру президента. І ніякого захисту у країни немає. Як кажуть, знаєте, в технічних питаннях, - захист від неосвіченої людини, а кажуть навіть, вибачте, «від дурака». Кожен, в силу свого мінімального інтелекту, країну підлаштовує під себе. Я хотіла, щоб влітку, коли вже була загроза приходу Януковича на посаду президента, зробити так, щоб Конституція була найкращим запобіжником від усіх цих випадковостей, і щоб не від прізвища президента залежало, як живе країна, а від порядків, правил і положень Конституції. І я майже довела вже це до логічного завершення, і мені здавалося, я вже знайшла ті компроміси для того, щоб прийняти парламентську, в більшості, модель Конституції України. І тоді б сьогодні ми не думали би, що робити. Ми б не читали новини в Інтернеті й у газетах як з поля бою, а ми би вже жили в країні спокійній, збалансованій, без війни і без таких ризиків, як індивідуальність людини, яка приходить на посаду президента. Я і далі, до речі, вважаю, що ми 20 років ходимо по замкнутому колу. Ми кожен раз ставимо ставки на вождя, на гетьмана, на сильну партію, на сильного лідера. Але потім, коли доходимо і обираємо - причому, кожен свого, - то ми бачимо, що знову тупик. Тому що захисту в конституції немає. І ми ніколи не можемо спрогнозувати, що кожна людина, яка прийшла, буде завтра робити. Так було і в 2004 році, так і в 2010. І тому я вважаю, що нам перший раз потрібно об'єднатися не навколо тільки лідера або доброї сильної політичної партії, - нам перший раз треба до парламентських виборів знайти суспільні сили, інтелектуальні сили, врахувати всі недоліки і всі переваги розвитку демократичних європейських і інших країн світу, і зробити проект країни до того, як прийде будь-який лідер чи будь-яка партія, і об'єднатися навколо ідеї, а не навколо обличчя, яким би воно симпатичним не було. У когось ніс не такий, у когось овал обличчя, хтось непогано позує перед телекамерами - на цьому потрібно ставити хрест. Не від форми носа і зачіски залежить, як буде жити країна, а від того, наскільки ми зможемо зробити нарешті те, що мусили за двадцять років зробити - інтелектуальний проект країни третього тисячоліття» (11.10.2010 «Свобода слова», ICTV).

А ось витяги з заяви Тимошенко від 7 червня 2009 року:

«...Всі 4 політичні сили - Партія регіонів, блок Володимира Литвина, БЮТ, більша частина "Нашої України - Народної самооборони" погодилися, що заради людей, заради країни треба об'єднатися. Саме всі разом, а не як каже чорна пропаганда: "Поділити країну на двох".

Я думаю, більшість людей пам'ятає, як ще 20 жовтня минулого року, на самому початку світової фінансово-економічної кризи я звернулася до нації і сказала такі слова: "Цілі країни - успішні, заможні і багаті опинилися на межі банкрутства та розорення, гіганти світової промисловості і банківської сфери за одну мить перетворюються на жебраків та злиднів. Страшна хвиля кризи не розрізняє ані кордонів, ані націй. Дев'ятим валом котиться вона по світу. І ніхто не знає коли і як її зупинять". І тоді ж я сказала, що в усіх країнах для протидій цій кризі об'єднуються всі політичні еліти, влада та опозиція, парламенти, президенти та уряди. Саме тоді я закликала негайно забути про всі політичні суперечки, про передвиборчі баталії, про парламентські та президентські вибори та створити у Верховній Раді об'єднання всіх без винятку фракцій для протидії кризі. І саме з того моменту я почала працювати на об‘єднання, крок за кроком, день за днем, єднаючи всіх, консолідуючи для національного примирення. Переговори йшли надзвичайно важко, але - все ж таки йшли! На жаль, сьогодні Віктор Янукович поставив на них крапку.

Він, в односторонньому порядку, нікого не попередивши, вийшов з переговорного процесу, зробив гучну політичну заяву, поставивши, власне кажучи, хрест на об'єднанні, на шансі для України...

Для протидії економічній кризі спочатку треба припинити політичну кризу. А головна причина політичної кризи - це зміни до Конституції 2004 року, проти яких я радикально виступала, яким заперечувала і за які не голосувала. Ці зміни зруйнували всю систему влади в Україні, зробили державу некерованою, слабкою, напівзруйнованою, нездатною протистояти кризі.

Сьогодні в країні, за чинною Конституцією, ніхто ні за що не відповідає, вона створює кілька антагоністичних і взаємовиключних центрів ухвалення рішень, вона дисбалансує управління державою, несе хаос, анархію та повну відсутність будь-якої відповідальності...

Зміни до Конституції треба ухвалити негайно. Бо чинна Конституція - це елемент нищення держави та її суверенітету. Жити за такою Конституцією і надалі - неприпустимо. Нам треба чітко розмежувати повноваження та відповідальність Президента, Прем'єр-міністра, парламенту. Нам необхідно створити з "нуля" незалежну судову владу. Нам треба визначитися в якій державі, і з якою формою правління ми хочемо жити.

Саме для цього, разом з переговорами про об'єднання ми напрацьовували, важко напрацьовували, проект змін до Конституції, який мав, після остаточного опрацювання, всенародного обговорення та публічного ухвалення пройти всі процедури Верховної Ради і бути прийнятим. Ми мали подарувати країні європейський державний устрій...».

Отже, у 2009 році Тимошенко планувала не боротися з майбутньою «кримінальною диктатурою» Януковича, а об'єднуватися з ним, і зміни до Конституції були не метою, а всього лише розмінною монетою в цих переговорах. Тепер Тимошенко воліє не просто забути про це, а й змусити інших не згадувати цього. Тобто, її поведінка й особисті прорахунки були важливим чинником перемоги Януковича. Звісно, якщо це визнати, слід іти з політики. Отже, залишається шлях брехні.

ІІ

Виступ Юлії Тимошенко на «Великій політиці» пройшов у менш сприятливій обстановці, ніж на ICTV. Головною перешкодою для монологічного виголошення заготовлених Тимошенко меседжів стала наполегливість Євгенія Кисельова у з'ясуванні ставлення Тимошенко до оприлюднених напередодні даних перевірки діяльності її уряду, проведенної із залученням американських юристів.

Окрім того, Кисельов постійно, але доволі тактовно, нагадував Тимошенко, що, окрім критики влади, вона не пропонує жодних альтернативних рішень. Оскільки лідерці БЮТ справді бракувало свіжих прикладів, вона знову вдалася до спогадів про свої попередні заслуги.

Як і у випадку «Свободи слова», Тимошенко приписувала собі вчинки й думки, які їй не могли належати. Про це добре свідчать архіви, наприклад, «Української правди»:

«Евгений КИСЕЛЕВ: Юлия Владимировна, ну. Простите, пожалуйста, ну, ведь тоже вы не нарисовали того светлого будущего Украины, в которое вы хотите ее привести там, я не знаю. И потом, у меня вопрос, вот вы, если бы победили на Президентских выборах, вы что бы не пытались консолидировать власть и получить максимум полномочий. Вы не поставили бы, скажем, вопрос о конституционной реформе 2004 года? Ведь такая попытка вами предпринималась в 2007 году.

Юлия ТИМОШЕНКО: Ви знаєте, я думаю, що моя політична діяльність, вона завжди публічна, і саме тому в 2006, і в 2007 роках на парламентські вибори ми йшли з новою конституцією, ми йшли з пропозицією, що ні стара конституція, яка була в 1996 році, ні нова конституція, яку від реформували нашвидкоруч, вона не вирішувала головних питань і головних завдань. Влада не підконтрольна, люди з владою не можуть розправитися, якщо вона їм не подобається. Ніхто не може захистити своїх прав і свобод, ніхто не може відчувати себе свобідним, вільним, захищеним. І тому. Якщо ви піднімете весь бекґраунди наших виборів, то ви побачите, що на кожні вибори ми йшли з ідеєю нового порядку в нашій державі. Це значить нова конституція і ключові системо утворюючі закони».

«Дебати Тимошенко - Мороз на "Громадському радіо"

Вівторок, 24 лютого 2004 року

Юлія Тимошенко: Справа в тому, що ми єдині в тому, що конституційна реформа чесною владою має бути обов'язково здійснена. І навіть той варіант, який давав Олександр Олександрович Мороз конституційних змін, він підписаний і мною, і Віктором Андрійовичем Ющенком, той варіант суттєво відрізняється від тих змін, які проголосовані зараз і які є компромісом з владою, які ми не сприймаємо.

Власне, в чому суть питання? Реформа, яка проголосована 24 грудня минулого року, і навколо якої шуміха, що 156 всього рук пораховано на відеозапису, і проведена абсолютно з порушенням законодавства реформа. Що вона робила? Вона забирала у людей право обирати президента країни.

Сергій Рахманін: Цей варіант вже ми проїхали.

Юлія Тимошенко: Але ж ні. Ми його не проїхали. Тому що, власне, те, що сьогодні запропонували, третього, це по суті є практично тим же самим. Якщо 24 грудня забрали у людей право обирати президента, то 3 лютого повернули людям право обирати президента, але ж президента без справжніх повноважень, які дають можливість цьому президенту виконати обіцянки перед народом. Тобто дали обирати абсолютно пусту постать...

Мова іде про те, що повноваження президента, і я не хочу зараз читати, от переді мною лежать всі ці документи зміни до Конституції. Я можу сказати, абсолютно відповідаючи за свої слова, що президент, якщо ці зміни до Конституції відбудуться, якого дадуть обирати суспільству, нічим суспільству допомогти не зможе, бо у нього залишаються екстремальні повноваження - розпускати парламент, збирати Раду національної безпеки і оборони, вносити кандидатуру прем'єр-міністра, яку йому в руки дасть більшість, яка сьогодні повністю прокланова, повністю.

І він мусить обов'язково тільки цю кандидатуру внести, і ніяку іншу, і на це йому дається 15 днів. Він не має права звільнити ні силовиків, він не має права звільнити ні прем'єр-міністра, він стає болванчиком, і просто мені дуже шкода, що людей займуть цією справою, коли насправді влада буде залишатися у руках більшості існуючого парламенту».

Інтерв'ю Юлії Тимошенко «Українській правді» 20.09.2005 року:

- Чи правда, що ви не проти дострокових парламентських виборів, щоб політреформа вступала в дію разом з новим парламентом не в березні 2006, а восени-взимку 2005?

- Я дуже адекватно оцінюю ситуацію в країні. Дуже адекватно! Я розумію, що до політичної гармонії для прийняття необхідних країні рішень дуже далеко. Я бачу, що в країні не моїми руками почата справжня війна.

- То ви за дострокові вибори в парламент чи проти?

- Тому я б не заперечувала проти дострокових виборів. Важливо, щоб у Верховної Ради для цього була політична воля. Я сьогодні розмірковую, яка концепція є гірше - конституційна реформа чи збереження того хаосу, який є сьогодні.

Тимошенко перериває інтерв'ю, щоб одночасно поговорити по двох телефонах

Ти знаєш, я була послідовним противником, щоб неконтрольована влада переносилася з президентського палацу в будинок парламенту. Я була переконана, що у президента є характер, який дозволить на базі пошуку гармонії провести реформи. Сьогодні ми бачимо повний розвал політичного поля і хаос у організації влади. Мене це не може влаштовувати.

Питання тут не в протистояннях Тимошенко і Порошенка, а в тому, наскільки людина на найвищих шаблях влади змогла адекватно реалізувати свої конституційні права. Я не хочу, щоб колись в країні повторювався такий безлад.

- До чого ви схиляєте більше - до політреформи чи збереження нинішньої системи? У вас за стіною в кабінеті Олександра Турчинова, у його сейфі, лежать 46 підписів під поданням до Конституційного суду про незаконність змін до Основного закону. Ви будете їх подавати?

- Я поки рішення не прийняла. Ми на поточному тижні остаточно приймемо рішення. Я не виключаю, що вихід з кризи - введення інших балансів між гілками влади, що передбачено змінами до Конституції.

Інтерв'ю Юлії Тимошенко «Українській правді» 17.02.2006 року:

- Минулого тижня президент Ющенко у своєму посланні до парламенту назвав сценарій: перегляд політреформи через референдум. Як ви ставитеся до цієї ідеї?

- Власне, є Конституція. І я пам'ятаю, коли Кучма пропонував проводити референдум стосовно Конституції, то Ющенко казав, що це абсолютно незаконна справа. Більше того, референдум - це величезна помилка, на яку штовхають президента його "хлопці".

Результат, отриманий на такому референдумі, може бути нищівним для Віктора Андрійовича. Президент говорить, що за його даними, реформу сьогодні підтримують 2% громадян України. Я б порадила президенту якомога швидше позбутися тих радників, що приносять йому такі дані.

- Ну, Ющенко змінив думку стосовно референдуму - так само як ви змінили думку, коли змирилися з політреформою. Хоча у Турчинова в сейфі досі лежать підписи депутатів під поданням до Конституційного суду про скасування політреформи, але ви його не вносите...

- Ми абсолютно послідовні щодо політреформи, ми голосували проти неї. А щодо подання - то під ним чимало підписів людей, які більше не є членами нашої команди. І ми просто не можемо віддати ці підписи, коли не знаємо, чи підтвердять вони їх. Крім того, куди здавати ці подання? В нас що, сформований Конституційний суд?

- При бажанні це можна зробити.

- Я вважаю, що шлях зараз має бути таким: вигравати парламентські вибори, створювати конституційну комісію і робити нову Конституцію України. Тому що ця Конституція є настільки розшматованою і розбалансованою, вона настільки невиважена - це просто поспіхом проголосований випадковий документ! Але вона уже вступила в дію. І я зараз не бачу необхідної концентрації політичних сил, що могла б скасували ці конституційні зміни.

- Ющенко пропонував зробити нову редакцію Конституції України. У вас тут збіглися погляди?

- Вони збігаються у думці, що потрібна нова Конституція. Але концептуальне наповнення Конституції - це питання, про які ми ще не говорили.

Інтерв'ю Юлії Тимошенко «Українській правді» 11.10.2006 року:

- А який далі розвиток ви бачите? Куди ми рухаємося і де ми будемо через кілька місяців, через рік?

- Сьогодні можна зробити декілька висновків, причому висновків, які потребують невідкладних дій.

По-перше, ми маємо унікальне, суто українське, надбання: президент і прем'єр, секретаріат президента і уряд перебувають в опозиції один до одного. Уряд торпедує президента контрасигнаціями, звільненням губернаторів, апетитами щодо бюджету і так далі. Секретаріат у відповідь оновлює свою армію, забороняє кортежу Януковича перекривати дороги і відправляє назад не контрасигновані укази. Ще трохи, і вони один одному будуть сірники в замки встромляти і таємно різати один одного в своїх підсобних господарствах.

По-друге, для будь-якої країни така ситуація може оцінюватися як глибоко ненормальна, як хвороба, що тягне за собою крайню політичну нестабільність, а далі і руйнацію економіки та інвестиційного клімату країни. І таким чинником, який викликав цю політичну ненормальність, є, безумовно, конституційна реформа.

У нас такі важливі документи, як Конституція України завжди ліпляться нашвидкуруч, переважно вночі.

Конституція 1996 року приймалася вночі (тоді якраз, якщо пригадуєте, Мороз теж боявся референдуму і втрати посади спікера), і саме тому були породжені драконівські повноваження Кучми, саме тому у нас завжди знаходилися в конфлікті уряд і президент. Саме тому всі конфлікти завжди закінчувалися відставкою уряду через рік - півтора після призначення. Перша "нічна" Конституція породила цю ситуацію.

А вже зміни до Конституції, які також приймалися нашвидкуруч і під впливом досі непоясненої наукою політичної ейфорії, призвели до руйнації держуправління. Якщо ми не усунемо головну причину тектонічних змін в політиці, нам важко буде говорити про наведення порядку в державному управлінні.

- Але коли ви були щирі? Зараз, коли кажете, що потрібно усувати політреформу? Чи півтора роки тому, коли у вас на руках було 45 заяв від депутатів до Конституційного суду для скасування політреформи, які лежали, як ви казали, в сейфі у Турчинова, але які ви так і не подали до КС?

- Ну, по-перше, нам якраз неможливо закинути, що ми непослідовні відносно Конституційної реформи. В тому парламенті наша фракція не дала жодного голосу за реформу. Я також жодного разу не дала іншої оцінки цій політреформі, крім як технології з проведення реваншу старої команди влади.

Власне, так все і вийшло. Не хотілося б бути Касандрою, але досі все що я говорила, збувається з дивовижною послідовністю.

- Але очевидно інше - коли ви відчували, що розширені повноваження прем'єра можуть перейти до ваших рук, ви не робили щось для того, щоб зупинити цю реформу, а навпаки...

- Це не так. Ми не могли подати подання до Конституційного суду, тому що не було самого Конституційного суду. Запитайте у всіх моїх найближчих соратників. Я не сказала жодного доброго слова про цю реформу від моменту її прийняття.

- Але навесні 2005 року Конституційний суд був!

- Ні, в той час був інший КС - кучмин суд. І розраховувати на те, що він ухвалить правосудне рішення, було б недалекоглядно.

Зараз Конституційний Суд з'явився, і ми проводимо серйозну експертизу відносно наших колишніх документів і подань до Конституційного Суду щодо неконституційності політичної реформи. І ми будемо найближчим часом збирати фракцію й ухвалювати рішення з цього питання.

- Ви кажете, що треба прибрати першопричину - саму політреформу. Який інструмент для цього існує?

- Власне, цей інструмент нами називався неодноразово. Ми публічно оголошували, що ця політреформа прийнята з суттєвими порушеннями процедур, з суттєвими порушеннями положень Конституції, і що це була велика авантюра певної купки людей.

Є всі правові підстави вважати, що ця реформа є такою, яка не відповідає Конституції України. Країні потрібна нова Конституція, збалансована, професійна, яка враховує і заздалегідь нейтралізує весь попередній негативний досвід.

Інтерв'ю ЮліїТимошенко «Українській правді» 16.04.2008 року:

- Ваша заява про те, що ви виступаєте за перетворення України на парламентську республіку - це було ваше домашнє завдання перед поїздкою з тим, щоб оголосити саме в Страсбурзі?

- Парламентська республіка, враховуючи сьогоднішні політичні реалії в Україні - це адекватна позиція.

- Коли ви для себе вирішили, що підтримуєте парламентську республіку? Напередодні ввечері перед виступом?

- Коли уважно вивчила всі "за" та "проти" парламентської форми правління.

- Але ж згадайте, як три роки тому після прийняття політреформи ви називали це збоченням!

- Це правда. Незбалансованість сьогоднішньої Конституції призводить до перманентних політичних криз. Я і зараз вважаю, що тоді було адекватною дією не голосувати за політреформу. Бо вона принесла в Україну хаос.

- А тепер, виходить, ви хочете поглибити цей хаос?

- Я хочу провести нормальну збалансовану конституційну реформу. Вона буде докорінно відрізнятися від того хаосу, який був започаткований у 2004 році.

- Враховуючи, що ви пропонуєте парламентську республіку, повноту влади сконцентрує в своїх руках прем'єр?

- Буде дуже багато влади у опозиції, буде достатньо влади у президента, і буде абсолютно чітка виконавча вертикаль в уряду. І саме головне - уряд завжди буде спиратися на більшість у парламенті.

- Можна розуміти, що в разі внесення змін до Конституції ви остаточно відмовляєтеся від участі у виборах президента?

- Я давно сказала, що готова підтримати президента.

- Все-таки, може таке статися, що ви будете брати участь у виборах президента?

- Я можу сказати тільки те, що я сказала.

Справді, зараз наша команда має найвищі шанси для перемоги на виборах президента. Саме тому ми хочемо скористатися цим унікальним часом, щоб на рівні Конституції в Україні була закріплена демократія.

І я вірю, що парламентська форма правління - дуже сильна форма правління, якщо її правильно конституційно побудувати. Це не значить, що в країні буде відсутній президент або він не буде вибиратися всенародно. Його повноваження будуть визначені форматом парламентської республіки.

- Ви не думаєте, що ваша заява про парламентську республіку буде сприйнята як черговий привід для розколу коаліції?

- Ні, це - черговий привід для правильного реформування країни.

Тимошенко понесе свої зміни до Конституції у Раду вже наступного тижня

07.05.2008, «Українська правда»

Прем'єр Юлія Тимошенко сподівається наступного тижня внести до парламенту проект змін до Конституції.

Про це вона повідомила на брифінгу у Кабміні.

"Я дуже сподіваюся, що наступного тижня зміни можуть бути внесені до парламенту на базі консолідованої більшості Верховної Ради, причому конституційної більшості", - сказала Тимошенко.

Вона знову наголосила на необхідності внесення змін до Конституції.

На брифінгу Тимошенко також згадала про ситуацію навколо Фонду держмайна.

"Фонд продовжує залишатися корупційним осередком в Україні. Я сподіваюся, що наступного тижня Верховна Рада проголосує за призначення нового керівника Фонду", - сказала вона.

При цьому Тимошенко назвала нормальним те, що зміна керівництва Фонду супроводжується конфліктом.

"Справжня боротьба з корупцією ніколи не проходить гладко. Якщо вона супроводжується спротивом, то це перша ознака, що ми все робимо правильно, наводячи лад у державі", - сказала вона.

Тимошенко також було поставлено питання про намір президента Віктора Ющенка під час візиту до Лондона виступити з доповіддю про результати помаранчевої революції.

На це вона відповіла, що "від доповідей треба переходити до звітів".

"І президент має одним з перших звітувати, що було зроблено за ці три роки", - сказала Тимошенко.

Як відомо, раніше прем'єр заявляла, що виступає за внесення змін до Конституції, за якими Україна має стати парламентською республікою.

Тимошенко через два тижні влаштує важливу презентацію

10.09.2008, «Українська правда»

Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко обіцяє презентувати нові зміни до конституції через 2-3 тижні.

Про це вона заявила на прес-конференції у середу.

"За всіма розрахунками, які ми маємо, потрібно 2-3 тижні, щоб якісно проект допрацювати, провести консультації з усіма експертними середовищами, академічними закладами", - сказала вона.

Тимошенко пообіцяла, що все "це буде робитися дуже публічно" («Українська правда»).

Отже, Тимошенко ніколи не підтримувала реформування Конституції, яке справді вирішувало би проблему влади в Україні, точніше, ставила би державний апарат та олігархію під контроль більшості населення країни. Натомість щоразу йшлося лише про прикриття власного бажання здобути максимум влади. Тобто, жодних відмінностей із Ющенком і Януковичем. Особливо промовистими є її слова в дебатах із Морозом про те, що президенту необхідні повноваження, щоби втілювати зміни. Саме про це нині каже Янукович. А 2006 року Тимошенко прямо натякала, що політичну реформу можна скасувати шляхом звернення до Конституційного суду. І це вже було після того, як закон 2222 став частиною Конституції.

ІІІ

Тимошенко у притаманній безапеляційній манері почала спростовувати результати міжнародної перевірки окремих напрямків діяльності її уряду шляхом дискредитації самих міжнародних компаній. Тобто, Тимошенко зайняла позицію, що будь-яка перевірка її діяльності у владі буде упередженою та сфальсифікованою.

Кисельов намагався їй гідно опонувати, але Тимошенко зі своїми звинуваченнями і згадкою про причетність головного підрядника Trout Cacheris до справи Монікі Левінськи та справи Гонгадзе, було важко зупинити. Таким чином вона намагалася знизити довіру до будь-яких озвучених даних цієї перевірки.

Натомість експерти «Детектор медіа» переконані, що в Тимошенко був інший, більш виважений і прозорий шлях захисту.

Річ у тім, що «міжнародного аудиту» як такого не було: власне, відомі аудиторські компанії з так званої великої четвірки не було залучено. Аудит проводило Контрольно-ревізійне управління, підпорядковане Кабінету міністрів, а залучені компанії займалися «розслідуванням», що мало на меті «визначення кола діяльності, яка викликала підозри та мала місце в різних державних інституціях, а не проведення розслідування конкретної сфери діяльності в найдрібніших деталях». При цьому найняті компанії діяли «у тісній співпраці з представниками КРУ». Тобто, йшлося про підготовку висновків про відповідність фактів, знайдених КРУ, певним видам порушень фінансової та бюджетної дисципліни. Самі іноземні компанії визнають у звіті, що діяли без рішення суду.

Чому Тимошенко не згадала про цей факт? Адже можна було передбачити, що довіра глядачів до КРУ, що підпорядкована Кабміну, буде набагато нижча, ніж довіра до зовнішніх експертів, які цінують свою репутацію і не підважать її заради звичайного контракту з урядом досить бідної країни. Тим більше, що КРУ знову очолила людина Азарова - Петро Андрєєв, який у 2006 році голослівно звинуватив міністра оборони Анатолія Гриценка у багатомільйонних розтратах, але згодом з'ясувалося, що підстав для таких звинувачень узагалі немає, і Гриценко навіть виграв позови щодо захисту своєї честі та гідності. Цей факт справді кидає тінь на достовірність чергової перевірки КРУ. Але Тимошенко вирішила вдатися до маніпулятивних прийомів захисту.

Поведінка Тимошенко стає ще більш незрозумілою, якщо простежити за розвитком дискусії. Євгеній Кисельов в одному з наступних запитань вирішив навести кричущі приклади зловживань у сфері охорони здоров'я, зокрема в сфері держзакупівель. Навмисне чи ні, але ведучий у цей момент підіграв Тимошенко, оскільки однією з ключових фігур зловживань, згідно з даними американців, був нинішній міністр охорони здоров'я Зіновій Митник. І екс-прем'єр-міністр одразу про це згадала, назвавши Митника особистим лікарем Миколи Азарова.

Отже, звіт зовнішніх аудиторів кидав тінь як на підлеглих Тимошенко, так і на людей із команди Януковича й Азарова. Звісно, Партія регіонів воліє про це мовчати, звинувачуючи лише Тимошенко, тоді як Тимошенко всі сумнівні моменти стосовно своєї команди називає маніпуляціями, але закликає вірити у виявлені цим же звітом зловживання опонентів. У результаті висновки американських фахівців втрачають цінність, оскільки одразу перетворюються на піар-інструмент обох сторін.

«Евгений КИСЕЛЕВ: Там говорят, например, о мошеннических действиях в 2008-2009 году во время приобретения минздравом через ряд подставных фирм-посредников медицины и лекарственных препаратов. Ну, давайте не будем сейчас. Эти все документы лежат в открытом доступе в интернете по-английски, по-русски. Давайте дадим возможность желающим подробно с ними ознакомится.

Юлия ТИМОШЕНКО: Я говорю про те, що конкретно є претензією до мене, де написано прізвище Тимошенко. Що стосується будь-яких інших питань, пов'язаних з мінздравом. Ви знаєте, що у нас квоти розподілялися, ви знаєте, що це..

Евгений КИСЕЛЕВ: То есть получается, что вы не отвечаете за все правительство?

Юлия ТИМОШЕНКО: Ні, не більше того, я відповідаю. І я робила все для того, щоб там навести лад. За цю квоту відповідав Ющенко. І як сталося, що там опинилися люди регіоналів, займалися закупівлею сьогоднішній міністр охорони здоров'я уряду Азарова. До речі він є у тому числі і його лікарем персональним. То я хочу запитати тоді у колишнього президента тоді, як такі люди потрапляли за його квотами. І я, коли були прем'єр-міністром, я створила робочу групу, куди запросила прокуратуру, СБУ, всіх, кого можна було і попросила перевірити ціни по яким закуповував Мінздрав все, що закуповував. І більше того, я жодного зауваження від генеральної прокуратури тоді не отримала, тому що там працювали прямі колеги Азарова, це сьогоднішній міністр охорони здоров'я. Я можу вам сказати, що генеральна прокуратура і тоді була в такому складі, працювала і сьогодні».

Водночас не зрозуміло, чому Євгеній Кисельов не пригадав Тимошенко причетність її політичної сили до створення так званої тендерної мафії й відповідного закону, який дозволив вимивати мільярди гривень із державного бюджету під прикриттям тих самих «державних закупівель». Адже саме ці схеми заклали основу для подальших подібних зловживань. Або достатньо досвідчений ведучий із Росії ще не знає всіх тонкощів української корумпованої політики, або на цю тему було накладено табу через причетність багатьох високопосадових членів Партії регіонів до цих схем.

Отож, без доведення до логічного завершення звинувачень на адресу Тимошенко в ефірі це могло виглядати як цькування з подачі влади. Проте й стиль захисту Тимошенко від таких закидів навряд чи міг здобути прихильність і довіру глядачів.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Детектор медіа» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Картинка - uk.wikipedia.org