Оновлений проект «Легко бути жінкою», що стартував на Першому національному 25 серпня, змінив і декорації, й «акторів». Тепер програма виходить у прямому ефірі, у форматі ток-шоу та за участі двох трійок ведучих. В ефірі чергуються Тетяна Гончарова - Інна Цимбалюк - Ірина Антонович та Галина Янішевська - Ольга Сумська - Тала Калатай.

Актуальність самого факту появи програми для жінок на державному каналі переоцінити важко. Адже, якщо звернутися до звітів жіночих громадських і правозахисних організацій, у нашому суспільстві й досі не вирішено такі проблеми українок, як дискримінація, домашнє насильство, незначна й недостатня участь в органах державної влади та місцевого самоврядування, відсутність механізмів гендерного законодавства.

Проект виходить у ранковому праймі, з 10-ї по 11-ту годину, й можна сміливо припусти, що його аудиторією є домогосподарки, безробітні жінки, молоді мами, бабусі та інваліди. Докладний перелік «розваг» переліченої категорії жінок в Україні, можна знайти на сайтах ГО. Власне, вони не змінилися ще з часів критичного реалізму Тараса Шевченка: надмір хатньої роботи, бідність, алкоголізм членів сім'ї, відсутність культури звернення до психологів та, у сільській місцевості, громадський осуд як покарання за будь-яку відмову від кріпацтва. На відміну від європейок, наші пенсіонерки подорожують набагато рідше, а неповносправні жінки часто приречені на вбогість і самотність. Звісно, тут також є винятки - самодостатні, впевнені в собі та матеріально незалежні українки, але, погодьтеся, о 10-й ранку такі навряд чи перебувають біля телевізора. А якщо йдеться про такий спосіб самореалізації, як ґаздиня в селі Яблуниця Яремчанського району Івано-Франківської області, то видається, що така радше «клацне» на кнопку каналу «Рада» чи 5-го, аніж роздивлятиметься варіації створення фото у стилі пін-ап.

Саме тому, як на мене, розважальне ток-шоу «Легко бути жінкою» є проектом космічної оригінальності. Вже сама назва програми викликає асоціації з анекдотами про блондинок - спробуймо уявити собі телепроект під схожою дискримінаційною вивіскою - «Смішно бути чоловіком». Так, ми пам'ятаємо, що в назву вкладено «тонку дотепну» іронію. І вона була б ще й доречною, якби йшлося про дещо інше спрямування телепроекту: наприклад, сферу трансгендеру з київською Монро в ролі ведучої. Бо, зрештою, у XXI столітті значення має вже не сама стать, а самосвідомість і особистісні цінності людини.

Тож чи є життєво необхідним українським жінкам саме розважальний проект на ТБ, яке і без того їх забавляє «кварталами», петросянами, талантами, концертами та безкінечними серіалами про складну жіночу долю, питання вже не риторичне. Але тут справа навіть не у форматі, а в тому, що тематичні розважальні ток-шоу не обов'язково мають бути пустими. Жінок без вищої освіти можуть і перелякати ток-шоу на тему «Ви і місцеве самоврядування», але реалізувати гостре й видовищне обговорення окремих аспектів цієї проблеми трьом ведучим цілком під силу. Не менш захопливою є тема дискримінації - якщо цілитися не в «лоб», а в серце. І на «ура» аудиторія сприйняла б будь-яку програму про депресію чи методу розподілу подружніх обов'язків.

Натомість, для «Легко бути жінкою» пріоритетним є стан порожнечі і «зоряної» невагомості. Тут часто порушуються такі «важливі» теми, як «Екстравагантність - сміх чи гріх?», «Ерогенні зони», «Істерика. Що це?», «Полювання на олігарха», «Бути гейшею», «Види, класи та типи чоловіків», «Як зробити чоловіка генералом?» тощо. Інтелектуальною вершиною дискусій у студії є «Домашнє господарство - справа жіноча?» та «Жінка з чоловічим характером». Напевне, на державному каналі вважають, що про самоповагу й необхідність самореалізації жінкам мають нагадувати на MTV та M1.

Для обговорення до студії запрошують двох-трьох відомих людей, яким ведучі інколи дозволяють уставити кілька реплік. Йдеться не обов'язково про якихось фахівців чи експертів. Скажімо, поради щодо повторного шлюбу впевнено дають рестораторка Маргарита Січкар та відомий своїм непростим характером продюсер Юрій Фальоса. А особливостями чоловічих комплексів діляться скульптор Олег Пінчук і дизайнерка Олена Голець.

Також до участі в програмі запрошують кухаря з чергового київського ресторану, який здебільшого непомітно для глядачів готує різні кулінарні «дива» - салат олів'є, приміром, або грецький. У цьому місці хочеться запитати, чи не переплутали редактори програми Україну з Америкою, де залежній від напівфабрикатів більшості й справді час показати, як овочі ріжуться кубиками.

Також під час програми подаються невеликі тематичні сюжети. Причому тріо Галина Янішевська - Ольга Сумська - Тала Калатай надають перевагу чорно-білій чи кольоровій «хроніці» у супроводі урочистої начитки з інтонаціями дикторів 60-х. А Тетяна Гончарова - Інна Цимбалюк - Ірина Антонович частіше показують динамічне відео з фактами з «Вікіпедії» і більш чи менш прагматичними тезами.

У студії ток-шоу модерн еклектично «підфарбовано» хай-теком. Тут мають місце такі комбінації, як ванна на позолочених ніжках, «шахова» підлога, офісне крісло та фотошпалери з морськими хвилями. З точки зору комфортного перегляду все це і добре, й погано. Добре, тому що учасникам ток-шоу не загрожує клаустрофобія. Погано, тому що студію умовно поділено на два майже автономних округи. У правому ведеться основна розмова ведучих із головним гостем. Тимчасом як другорядний гість переймається своєю другорядністю у завеликому кріслі в лівій частині і здебільшого мовчки спостерігає за перебігом подій. Не те щоб йому нічого було сказати, просто правій автономії здебільшого не до нього. Зате учасника у лівому куті оточують майже безсловесні дівчата - як правило, з модельної агенції. Здебільшого вони старанно виконують роль меблів: і в цьому не можна не вклонитися Першому за те, що він із юних літ учить жінку знати своє місце й усвідомлювати місію.

Здається, що автономний поділ не зовсім зручний і для самих ведучих: перш ніж поставити питання «лівому» гостю, вони змушені щонайменше підхопитися й виконати кілька «па». При цьому незручні паузи не завжди рятує бадьора музика.

Стиль ведення програми в кожного тріо свій. У випадку з Тетяною Гончаровою - Інною Цимбалюк - Іриною Антонович маємо справу зі сформованою командою. Ролі розподілено приблизно так: Тетяна Гончарова говорить цікаві речі, але надто голосно (хоча й, що приємно, вже значно тихіше, ніж у перших випусках програми), Інна Цимбалюк видає репліки банальні, але робить це ненав'язливо, а Ірина Антонович каже речі виважені й мудрі, але тихо й рідко. Причому Тетяна Гончарова - чи не єдина з-поміж шести ведучих, яка позиціонує себе передовсім як особистість, а тоді вже жінка. Але не пані: вона не соромиться за потреби оголосити, що її сукня з секонд-хенду, загримувати для програми про екстравагантність обличчя чорними колами - під панду; висловлювати аргументовані, а не кокетливі судження; відібрати у двох (!) кухарів пляшку шампанського й намагатися відкоркувати її самостійно. Щоправда, часто між цікавими ідеями та їхнім практичним утіленням у Гончарової великий відрив: як у випадку з пандою, коли замість екстравагантної чи смішної її «тваринка» вийшла трохи трешевою - так зазвичай трапляється, коли дорослі граються в дитячий карнавал.

Загалом, трійця відрізняється прогресивнішими поглядами, відповідно, цікавішими гостями, і, напевне, вбачає суть формату як привід для розмов, експериментів та відвертостей про практичні речі. У випуску «Одяг секонд-хенд» ведучі розповіли про те, хто вбирається у секонд та до якої міри шкідливим є цей одяг. Далі розмова «плавно» перейшла до вегетаріанства та ведичної кухні, яку доповнив сюжет про масаж бамбуковими палицями. Тобто почали з секонд-хенду, а перейшли на вторинні речі загалом - у суспільстві, мистецтві, побуті.

Консервативнішим є тріо Ольга Сумська - Галина Янішевська - Тала Калатай. Усі його учасниці найбільше люблять незалежність, а особливо - незалежність одна від одної, а тому часто і по-різному перебивають і перекрикують колег. Усенародно любима «Роксолана» користується будь-якою нагодою, щоб підкреслити, як управно вона готує, шиє, рухається й розмовляє. Галина Янішевська не надто довго розмірковує над витонченістю своїх жартів і охоче дозволяє кепкувати з себе самої. Її не завжди делікатною наставницею виступає Тала Калатай, яка в межах програми, користуючись нагодою, нерідко ставить запитання про все, чого вона досі не знала, в обмін на абзаци досвіду з власного життя.

І щодо тем, і щодо стилістики ведення це тріо часто примушує згадати призабуті легковажними сучасниками віхи історії телебачення. Наприклад, спостерігаючи, як стирчать технічні «дротики» з вечірніх суконь дам, згадуєш грубий гумор бурлескних 70-х у США. При цьому вдягнена в «балетні» шати Галина Янішевська пропонує колегам «цілувати її в пачку». Втім, щодо тонких парфумів Тала Калатай не пасе задніх: вона легко може дозволити собі такі фрази, як «Наша Галя балувана» чи «Нашу Галю можна лише підносом переконати». Ольга Сумська в цьому букеті видається взірцем вишуканості і сценічної майстерності.

Улюбленими темами цього тріо є різні способи сублімації допитливості й елегантності. Візьмемо хоча би програму «Полювання на олігарха». «Олігархи і їх дружини, секрети зваблення і приборкання - все це та багато іншого дивіться далі в найактуальнішому шоу країни», - йдеться в анонсі випуску. І ведучі не розчаровують. Вони, можна сказати, беруть бика за роги: детально розпитують гостей про найменші нюанси: до яких саме ресторацій ходять олігархи, просять підказати, біля яких станцій метро ті заклади розташовані. Одна з героїнь тематичного сюжету взагалі наголошує: «Жінка має вміти себе продавати». Сподіваймося, ці слова було сказано в переносному сенсі й вони не мають стосунку до борделів Європи.

Заряд оптимізму - це все, на що у випадку вдалої прямоефірної імпровізації може розраховувати аудиторія «Легко бути жінкою». Так, звісно, глядачкам важливо знати, що для очищення карми в завантажену «секондом» пралку важливо покласти трохи солі.

А може, їм треба знати, як захистити свої права на роботі, як відстояти більшу зарплату, ніж у колеги-чоловіка, кому заявити про те, що чоловік б'є дитину? Ймовірно, не була б заявою інформація й про те, що вони мають повне право делегувати частину справ і повноважень «сильній» половині. Мабуть, їм важливо усвідомлювати, що хімічний склад неякісних дезодорантів, які ввозять в Україну, призводить до необхідності ампутувати груди. Вони мають розуміти, що про депресію і нічні кошмари краще розповісти не лише подрузі, а й фахівцю. Запитали би, врешті-решт, чи легко були жінкою в Україні, Лайму Гейдар, хоча вона навряд чи залишилася б у студії, де всіх і кожного перебивають уже на другій фразі. Можливо, українкам було б цікаво почути й про другорядні речі - що справжні француженки не заліплюють нігті «французьким акрилом» і взагалі їх не фарбують, що окрім майонезу існують тисячі варіацій соусів, що до супермаркетів краще не ходити...

Але українкам шоу подобається: «Легко бути жінкою» має непогані показники. За даними компанії Gfk Ukraine, середня частка програми складає 2,38%, тоді як середня частка каналу - 1,96% (аудиторія «18+», панель «Вся Україна»). Керівництво каналу страшенно задоволене, і з жовтня обіцяє розширити проект до двогодинного формату, з 10.00 до 12.00.