«Как по улицам Киева-Вия...»

О.Мандельштам

Літня спека нагадує про ілюзорність нашого так званого життя не лише маревом над дорогами, техногенними катастрофами і підвищенням артеріального тиску. Можливість роздягтися обертається на бажання прикритися від можливих опіків, водойми перетворюються на мікробний «бульйон Опаріна», з якого, за однією з версій, зародилося білкове життя на планеті. Якщо воно зародиться знову в якійсь калюжі, то буде сильно розчароване уявленням формальних господарів планети про своє місце на цьому світі.

Українці в цьому сенсі ідеальна, без жодних задніх і передніх думок, фокус-група, мляво проваджена політичними неофітами крізь це сезонне марево. Втім, маревість і млявість - неминучі ознаки українського інфотейнменту. Навіть приїзд патріарха Кирила як хіт інформаційних приводів із його пропозиціями вести бізнес морально, не зміг перекрити кількості запитів і відповідей на більш банальну тему «як вберегтися від спеки».

Сонливість як реакція на високий градус довкілля - типово українська реакція ще й тому, що довгими роками перегріта інформаційно-політична атмосфера України викликала спершу збудження ентузіастів, а потім їхній природний ступор, на межі впадання в кому. Або й крапку.

Тому все, пов'язане з цим «пограничним» станом свідомості, так чи інакше може бути оцінене нами дуже безпосередньо, без рефлексій. Обурився ж колись Казахстан на фільм «Борат»? Так отож.

Вийшов на українські екрани фантастичний трилер Крістофера Нолана «Початок» (Inception). Власне, точніше було б його перекласти - «впровадження». Заснований на трохи вже призабутій ідеї дідуся Кастанеди про усвідомлені сновидіння як ключ до інших реальностей. Магічна практика толтеків, яка мала на меті повне ігнорування нашої реальності, в цьому фільмі використовується як високотехнологічна відмичка до фінансових секретів конкурентів. Фахівці промислового шпигунства використовують спеціальні прийоми для видобування стратегічно важливої інформації шляхом вторгнення у сни інших людей. Важливу роль грає технологія, що дозволяє декільком людям занурюватися в один і той самий сон.

Фільм - високотехнологічний у тому сенсі, що будь-якому його глядачеві дозволяє дивитися своє власне кіно. Хочете «екшн»? Та донесхочу стрілянини, стільки, що Робокоп із суддею Дредом курять на балконі. Про любов? Так Ді Капріо вже в третьому фільмі поспіль втрачає дружину і дуже еротично супиться при цьому. Хочете ганста-драму? От вам складна мандрівка до сейфа і пошуки коду. Містикам узагалі можна розслабитись і зайнятися «транссерфінгом реальності». Але для чистоти безнаркотичного «тріпу» бажано забути, що ви бачили «Матрицю» й «Ефект метелика».

Але головна ідея фільму - навіювання думок, які фатально видозмінюють поведінку людини, тому що вона вважає, що це її власні думки. Мрія маніпуляторів усіх часів і народів.

Погляньмо на українську інформаційну повістку дня. Меджліс забив на президента, Московський патріархат шаманить про дощ, регіонали тлумлять Тігіпко віртуально, а журналіста Андрушко - УДО - на законних підставах. Київраду перетрахують майже по-лукашенківськи, і звідти щораз дужче смердить. Епічна драма про Гонгадзе, схоже, завершується в жанрі мильної опери «держслужбовці теж плачуть». У Львівській області гепатит, у Новоросійську нашим морякам не платять грошей, а бідака Віктор Пилипишин, голова Шевченківської райадміністрації - той узагалі пальця врізав.

Кожен, клацнувши мишкою або пультом, може дивитися своє власне українське кіно «про нашу жизнь», як вона є. Ага, ще є такі інформаційні дрібниці, як Податковий кодекс, єдиний податок, підвищення тарифів і цін на споживчі товари. Осінь обіцяє бути дорогою. Але хто хоче дивитися/читати/слухати щось напружуюче в таку погоду?

А що, взагалі хтось щось хоче, крім пива/квасу/потанцювати?

А хто сказав, що цей сонливий стан мине з тим, як спаде спека?

Погляньмо на анамнез.

В українське суспільство приблизно з 2002 року свідомі громадяни закачали велику кількість інформаційних «антидепресантів». В хід ішло все - і перевірені засоби, і сумнівні, і взагалі плацебо-дурилки. Несвідома тодішня влада не знайшла нічого кращого, ніж і собі позмагатися в інформаційній фармацевтиці, і повитрушувала в народ усе, що було в політичних аптечках Адміністрації президента.

Що вище збудження, то більше шансів, що організм його запам'ятає. Залежність починається з того, що людина для полегшення страждань, щоб вийти з депресії або взагалі без особливої необхідності, починає використовувати той чи інший препарат. Після тривалого застосування людині здається, що без цих ліків вона вже не проживе: виникає відчуття дискомфорту. Дискомфорт викликає потребу продовження прийому ліків. Якщо припинити прийом людина не в змозі, то це означає, що в неї вже сформувалася залежність. Так найчастіше трапляється при прийомі проносних, снодійних, болезаспокійливих, стимулюючих і багатьох інших ліків. Наприклад, людина тривалий час приймає снодійне. Сон налагоджується. Але колись потрібно і припиняти лікування. Отут «пастка» і зачиняється - людина заснути вже не може.

В 2004 році і в подальші роки в суспільний організм України вводилася водночас снодійна, проносна, болезаспокійлива і тому подібна інформація. Отруєння, втім, ставало не таким гострим, бо інформаційний продукт ставав дедалі легшим, аж доки не перетворився в масі своїй на «плацебо». Нас лякають, а нам не страшно. Не тому, що такі сміливі, а тому що «лякалка» якась картонна.

Нова влада постала перед необхідністю, з одного боку, охолодити перегрітий політико-інформаційний простір і привести до відносної тями його користувачів. З іншого - такий процес лише стимулював би усвідомлення факту, що «король - голий», і міг би ввести електорат напередодні місцевих виборів у стан клінічної електоральної смерті: через різку депривацію, позбавлення звичних мегадоз інформаційних стимуляторів. Через звикання вони вже нікого не стимулюють, але й впасти в ступор остаточно не дають.

Тому в ролі фахівця з керування сновидіннями було запрошено російського Ді Капріо - Кирила. Інформаційний супровід Кирила можна порівняти з ефектом від метадону, яким лікують наркоманів, хоча залежність від нього важча, ніж, скажімо, героїнова. Метадонова симптоматика характеризується роздратуванням, відчуттям того, що в житті пропускається щось дуже важливе. Варіант - повернути страждальця у сонливий неагресивний стан, у якому легко впроваджувати думки про те, що все йде, як належить.

У фільмі «Початок» герої занурюються дедалі глибше у сновидіння, і при цьому їхні реальні фізичні травми мало відчутні. Вони перебувають у смисловому просторі, який називають «лімб». Це реальне слово, воно означає в католицькому віровченні місце перебування душ, що не потрапили на небеса. Але це не пекло і не чистилище.

Судячи з того, як влада формує довкола себе інформаційний простір і меседжі в ньому, в неї не лишилось ані новин-збудників, ані новин-інгібіторів, а час пробудження невблаганно наближається. Можливо, тому президент Віктор Янукович увів до складу громадської гуманітарної ради виконавчого директора Асоціації психіатрів України Семена Глузмана? Він - видатна, вольова людина і чудовий фахівець-клініцист. Можливо, це на той час, коли ми, сплячі, прокинемося і зрозуміємо, що збуджуючих «новин» більше ніколи не буде? Бо лімб у Данте - це перше коло пекла.

Ми можемо скоро прокинутися. Але хто підніме нам повіки?