«Золота булава» - новий цикл на Першому національному телеканалі. На появу чергового передвиборчого проекту можна було б і не звернути особливої уваги: подібні «дискусійні клуби» нині запускає чи не кожен канал, бо ж, як кажуть, дорога ложка до обіду. Та ідеологи вищезазначеної програми представили її строкато, мов циганську спідницю, і не помітити проект було просто неможливо. Тим паче, що за ложку до обіду правило не що інше як сама булава!

Переглянувши яскраве дійство 15 листопада, я відчув такий дискомфорт, наче наївся несумісних продуктів.

Почну з назви: «Золота булава». За задумом авторів, це і є ота омріяна влада, якої прагнуть учасники передвиборчого марафону? Оригінально! І головне - ново! Вона, студійна булава - натуральна, розкішна, багата, блискуча, щоразу з'являється в кадрі, «підкреслюючи», що такою ж розкішною і багатою є й наша українська влада. Не булава, а просто кубок влади!

Якщо ще цю «омріяну булаву», за задумом сценаристів, вручать майбутньому новому президенту, буде взагалі натурально по-бутафорськи смішно!

Протягом усієї історії України, яку, як писав Володимир Винниченко, «без брому не прочитати», безвинне слово «булава» компрометували так, що виставляти її «штучним трофеєм», принаймні, нерозумно.

Проілюструю це рядками з власного вірша:  

                «...Що булавою грає, мов циркач,

              Запрошує в ті ігрища незрячих.

                  Вкраїнці б'ються - Україна плаче,

                  Бо булаву ту мають вже за квач!»

А поет Михайло Шевченко про «наш об'єкт» сказав на свій лад:

               «Колись ми бились тою булавою,

                А нині, мов дурні - за булаву!..»

Отож назва програми з її символом явно програшна.

За принципом доміно, «Булава» породила зриму еклектику в претензійному оформленні студії: незрозумілу «цегляну підлогу» (чи не натяк на підлогу древньоруського храму?) вкриває оргскло. Височіють елементи «візантійських колон», за якими стоять  два журналісти: він і вона. Ведучий, якого щиро шаную та поважаю, безумовно, у вишиванці. Натомість ведуча - чомусь ні.

Ще одне безвинно скомпрометоване сучасними лжепатріотами слово і поняття - «козаки».

Ці «несправжні козаки» сидять у студії, «смокчуть» реквізитні люльки під бутафорськими возами, адже палити в студії, ясна річ, заборонено. Перед ними видніються такі ж штучні ватри, що на крупному плані «спалахують» жовтогарячими ганчірками...

Ненавиджу несправжність! Тим паче, коли вона стосується дорогого, рідного серцю - твоєї країни, її символів, історії, культури... Образа бере, чесне слово!

Чому від програми на Першому (!) національному, яку ведуча сміливо охарактеризувала як «головне політичне шоу країни» тхне еклектикою, несмаком і вторинністю?!

Вторинними, нехай вони не ображаються, були й vip-гості в студії. Йдеться не про кандидатів у президенти, як зазвичай ведеться на інших телеканалах, а їхніх представників із другого-третього ешелону влади.

Перепрошую за емоційність, але дуже вже болісно реагує душа на шароварщину, несмак, який - свідомо чи ні - намагаються представити найвищим творчим проявом українства.