Парувати населення у форматі розважального шоу - давня телевізійна гра, яку перевершує тільки артистичне побиття горшків, викриття подружніх зрад і парад брутальних звинувачень перед вдячною аудиторією. Все, що закінчується «Вікнами» Нагієва, має з чогось починатися.

От, наприклад, на початку 90-х була така страшенно популярна програма, «Любов з першого погляду», яку показували спершу на «Останкіно», а потім - на РТР. І це було не менш всенародне видовище, ніж страждання бразильської рабині. Сам формат перебував у чудотворному резонансі з драматургією кожного сільського кутка: Свєті подобається Ваня, але Ваня упадає за Ніною. Ніна вирощує гарбузи і для Вані, й для Стьопи з сусіднього села, бо сама закохана у Колю, який працює трактористом і марно волає під вікнами Свєти про свої безмежні почуття. Такі клубки пристрастей можуть розмотуватися по-різному. Або Свєта раптом зрозуміє, що Коля їй більше підходить, або Стьопа поїде в столицю, вступить до університету культури й мистецтв, де закохається у перукаря Миколу з Чуднівського району, хоч про це й слова не скажуть у «Любові з першого погляду». В будь-якому разі, процес обговорення і спостереження за людським паруванням триватиме, і я не знаю нікого на своєму кутку, кого б це зовсім не цікавило. Варто зазначити, що внаслідок єднання чиїхось сердець у публіки з'являється ще один інтерес: що молодим подарували на честь такої знаменної події. В «Любові з першого погляду» головним призом була романтична подорож. Слово «Канари» тоді в багатьох громадян викликало заздрісно-солодкаву прострацію, тож це був справді крутий приз. Вартий того, щоб усім кутком стрепенутися.

Очевидно, успіх першої на пострадянському телебаченні любовної гри відтворити неможливо. Почасти внаслідок невблаганної чавунної ходи інших популярних форматів, почасти через демократизацію суспільства, внаслідок якої Свєта, Ніна й Ваня також вступили до університету культури, значно спростивши процедуру парування й побудови громадянського суспільства.

Отже, шлюбні ігрища на сьогоднішньому телебаченні відбуваються в набагато простіший спосіб, як-от на каналі М1. Посилають Маша і Віталя есемески, а калькулятор на екрані їм пише: ви сумісні на три відсотки, а тому, Маша, тікай від цього задрипанця подалі, й не озирайся. Або ж навпаки: ви створені для любові, відсотків на дев'яносто п'ять, починайте плодитись у мирі й злагоді. Все чесно, як у житті, де безліч віртуальних парканів обклеєно шлюбними оголошеннями.

Прагнуть шлюбу здебільшого ангели й апостоли. Ніде в світі немає стільки добрих, лагідних, усміхнених, роботящих, турботливих, красивих і романтичних істот, як у цих оголошеннях. І коли чергові проповідники апокаліпсису кажуть, що всі згрішили й мають пакувати валізи, я їм не вірю; вони просто не знають про існування шлюбного раю, цього чудового супермаркету щастя, де щедрі поєднуються з великодушними, життєрадісні з відповідальними, а прекрасні з аристократичними.

Цього року в рахат-лукумних надрах ідеального й благочестивого парування трапилася знаменна подія: канал СТБ скинув полуду з очей своїх і створив шоу, якого так бракувало ангелам і апостолам.

На відміну від усього попереднього досвіду ігрового блазнювання й несправжності, програма «Давай одружимось!» реалістична, як твори Олеся Терентійовича Гончара. Вона проста й відкрита, як душі учасників, і наповнена позитивом, як фінальний шлюбний кошик - продукцією спонсора.

Одне тільки незрозуміло: навіщо всі ці ангели й апостоли прагнуть одруження? Більшість із них починають свою аргументацію з оповіді про нещасний досвід останньої любові чи шлюбу. І наражаються на істинну лавину співчуття й розуміння. Так, це несправедливо. Ангели й апостоли не повинні страждати, вони варті як мінімум кошика з продукцією спонсора, шлях до якого уквітчаний перспективою нового шлюбу.

«Чому ви вирішили одружитись?» - питають у молодого й осяйного артиста, переповненого щастям. «Одна подушка - щастя нема», - вишукано й метафорично відповідає майбутня зірка. Й ніхто, ніхто в студії не пропонує молодій людині придбати ще одну подушку, ні. З небесними істотами так не жартують. Усі емоцій тут вивірені й точні. Ось, наприклад, янголиця з дитинним усміхом згадує, як від нещасної любові спробувала покінчити життя самогубством - стрибнула під маршрутку. А її обранець - тяжко пив, курив і аморально поводився. У це неможливо повірити, вони - чудова пара, дайте їм швидше шлюбного кошика. Отак. Ніхто не полишить цієї студії ображеним чи приниженим. Навіть молодий танцівник, якому ведуча зі своїми помічницями виписує неприємний діагноз, - навіть він вийде зі студії в блаженному стані: для нього парування не відбулося, а втім, хіба це для ангелів і апостолів головне? Та й глядачеві, правду кажучи, не так важливо, яка там пара складеться - хіба збагнеш цих небесних істот? Просто на кутку завжди цікавляться, що було з ангелами й апостолами перед тим, як вони потрапили у програму «Вікна».