Кілька днів тому не останній політик в цій державі з досить недвозначними претензіями щодо участі в головних електоральних перегонах не менш недвозначно натякнув, що засоби масової інформації вимагали від нього гроші за публікації або появу в ефірі.

Хто ж насмілився? По-перше, відома радіостанція, «на якій час від часу здавав ранкові іспити»,  з політика, буцімто, запросила $1500 за один виступ, а якщо «пакетом», то $12 тисяч за 10 ефірів. «Якщо не платитиму - в ефір не попаду, бо інші платять», - пише політик у своєму блозі. По-друге, відома російськомовна газета, «якою в Союзі зачитувалася уся молодь комсомольського віку», оцінила свою «гарячу лінію» для Гриценка у 40 тисяч гривень з мотивацією «бо всі платять».

Далі у тексті йдеться про «поважне інформаційне агентство, на яке посилаються більшість Інтернет-видань» і «інтернет-видання, яке вирізняється дотепними заголовками новин».  

«Фігура умовчання» виявилася більш ніж красномовною: адже в країні чи не єдина розмовна станція - «Радіо Ера FM», на якій за збігом обставин є й програма «Ранковий іспит», та й в «улюбленій газеті комсомольської молоді» рідкісна птаха не прочитає натяку на «Комсомольскую правду в Украине». Що ж до решти фігурантів, то тут думки, приміром, редакції ТК, розійшлися, бо серед інформаційних агенцій і УНІАН, і «Інтерфакс» є однаково цитованими серед українських видань, а от найдотепнішими заголовками було визнано заголовки «Української правди», хоча обговорювали також «Обком» та «Обоз».

Тим не менш попри явну скандальність заяви, вона викликала не більше занепокоєння в медіасередовищі, ніж колись заява завуча моєї школи: «У нас ЧП! Учень З. палив у туалеті». Завучеві школи тоді розсміялися в обличчя - навколо туалету традиційно стояла димова завіса, заяву ж Гриценка просто проігнорували.

Першим на цю тему ТК розмовляла з Борисом Ложкіним, президентом Українського медіахолдингу. Він був відвертим, говорив відкрито, спростовував усі закиди на адресу «Комсомолки» переконливо й артистично. Ложкін першим серед наших співрозмовників висловив думку, що основна мета заяви - викликати в преси бажання виправдовуватися, і як результат цих виправдань - отримати безмежний піар.

Другими таку ж версію озвучили мені колеги з «Ери». «Я утримаюся від коментарів до того, як зможу на цю тему переговорити з самим Анатолієм Гриценком», - сказав ТК Віталій Дикий, заступник генерального директора радіостанції з творчих питань. Між іншим, за його словами, пана Гриценка на «Еру» й справді запрошують дуже часто. Востаннє, наскільки йому відомо, запрошували у вечірній ефір у минулий понеділок, за два дні до заяви, тобто 16 березня, на 20.00 в програму «2Д». Абсолютно безкоштовно. Однак прес-секретар Анатолія Гриценка Андрій Лисенко відмовив радійникам, мотивуючи це тим, що пана Гриценка вже запрошено на ефір до Андрія Куликова. «Якщо бути відвертим, то в студії у Куликова Гриценко з'явився о 22.40. Міг би й до нас встигнути», - дивується пан Дикий.

Олена Притула, головний редактор одного з підозрюваних у дотепності заголовків сайту, сказала, що не коментуватиме заяви Гриценка - «хто вимагав, той хай і коментує». 

Цікаво, що ринок вперше за багато років виступив з консолідованою позицією: ми грошей не вимагаємо, це не ми. Крапка.

Іншої думки дотримуються політики. Ганна Герман (Партія регіонів) несподівано підтримала Гриценка. Не в деталях, звісно, бо в заяві ж нікого не названо, а по суті сказаного. «Я не здивована такою заявою: чим ближче до виборів, тим більше таких випадків», - визнала пані Герман. Проте сказала, що сама зробити аналогічну заяву не готова: «бо закриєш собі дорогу до ЗМІ взагалі». За її словами, продається усе, аж до сценаріїв ток-шоу. Нащо купувати сценарій? Щоб дізнатися, які запитання ставитиме ведучий...

Її колега по партії Володимир Ландік, якого майже невідступно супроводжує камера пов'язаної з ним «родинними» узами телекомпанії «Ірта», теж сказав, що не вважає заяви Гриценка голослівними. «Я думаю, що джинса є у багатьох виданнях, наші журналісти хочуть хоч з мертвого, але взяти», - наголосив пан Ландік, але теж нікого конкретно назвати не побажав.

Юрій Стець («НУ-НС») засудив джинсу як явище, а Гриценка закликав «відкрити личко», тобто назвати усіх здирників поіменно. «Якщо це просто чергова спроба довести, що журналіст може бути продажним, і при цьому немає ніяких доказів, то такі поважні політики, як Гриценко не мають права дозволяти собі такі речі. Я вимагав би від Анатолія Гриценка чітко назвати медіа та імена журналістів, яких, на його думку, можна вважати продажними», - сказав Стець. Сам Стець від почесної місії викриття «джинсовиків», як і інші його колеги, ухилився.

На останніх виборах я сама вмовляла керівника виборчої кампанії однієї з політичних сил «по секрету» дати мені розцінки на «розміщення» в різних медіа. «Наша політсила таким не займається», було сказано мені з дружньою теплотою в голосі: мовляв, розумієш, я б залюбки, але чого нема, того... нема? Чи все таки є?

Мені відомо достатньо випадків, які стосувались ЗМІ, на які не натякав Гриценко. «10 тисяч євро за шпальту», - поділилася інформацією людина, через яку проходила писулька, в результаті надрукована в умовно поважному тижневику.

А от скільки було в чемоданчику, який занесли в інший однаково умовно поважний, але більш барвистий тижневик, за обкладинку «з лідером партії», я не знаю. «Сидиш у своїй "Детектор медіа", нелякана, життя не знаєш...», - повчала мене обізнана людина, проте суми не називала. До слова: з цієї обкладинки усій редакції тижневика виплатили зарплату. «Чорну».

Неконкретне, безадресне, риторичне звинувачення в корупції - зовсім не те, чого сподіваються виборці від політика, який зробив «порядок» наріжним каменем своєї програми. Після своєї гучної заяви Гриценко має або називати - хто, де, коли і як вимагав від нього гроші,  або це буде найкоротша виборча кампанія в історії України. І не тому що ЗМІ такі-сякі, злопам'ятні й заради цехової солідарності спроможні поставити Гриценкові кам'яний хрест. ЗМІ ні до чого... не спроможні. Просто країні більше не потрібен президент, який постійно закликатиме вірити собі на слово і влаштовуватиме показові корпоративні екзекуції будь-кому - хоч ЗМІ, хоч Кабміну.