Політична доцільність та культурна необхідність

11 Лютого 2009
44368
11 Лютого 2009
11:49

Політична доцільність та культурна необхідність

44368
Чи може гідна людина стати міністром культури, якщо вона - не кум, не сват і не народний депутат?
Політична доцільність та культурна необхідність
Для початку цих суб‘єктивних нотаток – анекдот, знайомий, мабуть, усім недобиткам пострадянської інтелігенції, кому вже за 50.
 
Великий міжнародний вернісаж. Білетерка вимагає:
- Ваш вхідний квиток!
- Я Пікассо!
- Доведіть.
Пікассо одним розчерком пера відтворює малюнок своєї уславленої голубки миру, і його пропускають. Вслід за ним іде Фурцева, і також без квитка.
- Ми щойно пропустили без квитка Пікассо, і вас пропустимо, якщо ви доведете, що ви – міністр культури СССР.
- А хто такий цей Пікассо?
- Проходьте, товаришко Фурцева!
 
Насправді, звичайно, Катерина Фурцева якщо і не знала, хто такий Пікассо, то, принаймні, чула це прізвище – не такою вже безнадійною дурепою вона була. Проте анекдот народився не на порожньому місці. Бо сфера управління культурою в покійному Радянському Союзі була, делікатно кажучи, не найбільш престижною і не найбільш хлібною для номенклатури. Туди йшли (особливо у середню ланку) далеко не найліпші кадри. Залишковий принцип фінансування – після геть усіх! – плюс концентрація коштів на буквально кількох грандіозних ідеологічно витриманих проектах робили свою справу – справжня культурницька робота трималася на ентузіастах...
 
З іншого боку, культура в СРСР одночасно була й пропагандою. Це при тому ж залишковому принципі фінансування. Такий от оксюморон, неминучий для пізньототалітарного режиму, який вважав, що кращою пропагандою є число нових атомних підводних човнів і стратегічних ракетоносців (при цьому від свого люду це число ретельно приховувалося, а на Заході було добре відомим – ще одна ірраціональна «примочка» того часу). Проте за всіх зазначених тут обставинах усе ж культурний процес рухався – «валова» кількість хоч-не-хоч, але час від часу резонувала небезпечною для самого режиму якістю.
 
Але то минуле, і може виникнути запитання – навіщо нам його згадувати? А тому, що незалежна Україна, в якій теж є міністр культури, ще 18 років тому звалася УРСР і була, якщо хтось забув, складовою «Союзу непорушного». З усіма наслідками, які звідси випливають, та ще й помноженими на кризу (що стала у нас перманентною) та на малоросійські комплекси можновладців.
 
Іншими словами, залишковий принцип фінансування став залишковим у кубі (регулярні офіційні й неофіційні секвестри бюджету), помпезно-ритуальні дійства залишилися (тільки змінився антураж), а культурницькі практики (аж до роботи провінційних бібліотек) тримаються знов-таки на ентузіастах. Можливо, ще більшою мірою, ніж раніше, бо тепер у цих самих бібліотек безпардонно забирають приміщення, а музеї грабують не тільки відморозки, а й офіційні особи, яким забаглося мати вдома старожитності.
 
Ні, звичайно, затесався був серед міністрів культури Іван Дзюба, який зібрав команду інтелектуалів, здатних осмислити реальні суспільні потреби (в тому числі й ті, що їх соціум поки що раціонально усвідомити не може) та запропонувати ефективні методи зміни ситуації на краще – та ж лихо! Якраз тоді і стався отой обвал купоно-карбованця, ота інфляція на 10 тисяч відсотків, коли тисячі стали мільйонами. Ясна річ, на цьому святі надрукованих папірців, які цілими мішками роздавалися «правильним» людям, місце було всім – крім організаторів та діячів культури. А далі були більш чи менш правильні чиновники, чиє «вміле» керування культурою врешті-решт призвело до того, що у пізнокучмівські часи письменники на знак протесту проти нищення владою українського книговидання палили під стінами Кабміну власні рукописи...
 
А потім сталася Помаранчева революція, і міністром культури стала кума Самого, співачка, депутатка й дипломатка Оксана Білозір. Утім, пробачте: я й забув, що в уряді прем‘єр-міністра Ющенка роль міністра культури грав – саме грав! – славетний Богдан Ступка. Славетний не своїми менеджерськими вміннями чи незрівнянною інтуїцією, а вмінням талановито зобразити кого треба – хоч «втрачену душу», хоч бездушного негідника, хоч росіянина, хоч єврея. Що ж, міністерська роль не стала винятком, але чому тоді Богдана Сильвестровича не призначили міністром оборони? Он як він грав бравих генералів у різноманітних телесеріалах! Тож чи не закономірно сьогодні міністром є також актор, щоправда, значно меншого калібру Василь Вовкун, за сумісництвом – постановник масових етнографічних та політичних дійств?
 
Але до чого сьогодні все це? А ось до чого.
 
В інтерв‘ю «Радіо Свобода» Юрій Луценко (який, крім міністра внутрішніх справ, є ще й лідером «Народної самооборони», заявив, що його команда претендує на місця в уряді у разі його переформатування: «У нас є фахівці. Мова йде і про Олеся Донія як міністра культури, і Віктора Шемчука або Віктора Мусіяку на посаду міністра юстиції... Колеги ставляться з розумінням до наших інтересів. Тому я думаю, як мінімум, двох міністрів і від Самооборони ми побачимо в уряді».
 
А голова фракції БЮТ Іван Кириленко заявив, що всі кадрові питання про ротацію в Кабміні владної рада коаліції зможе розглянути на своєму засіданні у п'ятницю, 13 лютого.
 
Ось такі справи.
 
У мене особисто немає жодного сумніву, що Олесь Доній добре знає, хто такий Пікассо і вміє організовувати не тільки «День незалежності з Махном» у Гуляйполі. І, звичайно, на відміну від Дмитра Табачника, йому відомо, хто такий Іван Малкович. Але, як би це сказати коректніше... Ну, не можна призначати людину міністром культури тільки тому, що він чийсь кум або депутат від твоєї політичної сили. Все ж таки обіймати цю посаду, як на мій розум, може (точніше, повинен) достойник, котрий вдало поєднує у собі інтелектуала й бюрократа, людину книжну й людину публічну. А ще вміє дистанціюватися від поточних політичних проектів і пристрастей на користь загальнодемократичної візії та культуротворчості.
 
Найсмішніше, що персонаж із таким досвідом і таким розумінням справи в Україні є. На початку 2005 року кілька академіків ходили до новообраного президента Ющенка з пропозицією призначити цього достойника міністром культури. Наслідок відомий. Потім ця кандидатура знову спливала в колах інтелектуалів, думку яких начебто шанують «нагорі». Але, очевидно, справді – «начебто шанують». Адже хто такі вони, ці метри культури, коли йдеться про культуру під оглядом політичної доцільності?
 
«...Ці «прагматики» свято вірять в ілюзію, що добробут приносить той самий прагматизм, а не щось ефемерне, як стійка національна самосвідомість чи культура, що, як з’ясувалося, завжди має тільки національну форму. А всі її «інтернаціональні» відмінності, якими нам морочать голову з Москви, виявляються або вульгарним російським шовінізмом, або таким самим американським силіконовим продуктом... Тільки нації з чіткою самоідентифікацією, плеканою культурою можуть бути економічно та політично успішними. А нації без культури, без історичної пам’яті приречені на визискування згуртованішими спільнотами.
 
Чому українці історично весь час програвали росіянам, полякам та угорцям?.. Та тому, що це розвинені політичні нації, які мають всі потрібні для того ознаки. Це і мовна єдність, і чітка історична пам’ять (байдуже, чи відповідає вона історичній істині), і розвинена культура. Водночас вони мають і свою політичну культуру. Як-от Росія. Її політична культура може нам не подобатися, але вона є і відповідає росіянам, хоча ми можемо вважати її перверсією. Це і культура господарча – ведення бізнесу по-російському, що також може нам подобатися чи ні, однак вони намагаються нав’язувати і нам свої норми ведення бізнесу. А невдовзі знову спробують нав’язати і свою «суверенну демократію», тобто свою культуру в широкому значенні цього слова.
 
Тому відважуся ще раз повторити істину, яка є банальністю для цілого світу, але чи не цілковито відкидається в Україні. Культура забезпечує успішність націй. Культура забезпечує політичний успіх. Культура забезпечує добробут. Культура забезпечує військову спроможність. Бо тільки культура може змусити кількасот студентів іти помирати під якісь Крути. Бо тільки культура могла сповнювати сільських хлопців і дівчат сил, щоб десять років віддавати свої життя у безнадійній боротьбі УПА. Бо ж не за відсоток у реекспорті російського газу вони гинули. І, хоч як парадоксально, сьогоднішні злодюжки з Верховної Ради чи уряду користуються тією жертовністю, яку проявили ці, по суті, діти. Бо без дитячої самопожертви не було б цієї політичної конструкції з назвою «Україна», яку депутати стриножили і з якої користаються». («Український тиждень»)
 
Тарас Возняк. Головний редактор львівського журналу «Ї», який існує з 1989 року. Людина, яка багато років пропрацювала в бюрократичних установах, поєднуючи це з написанням вишуканих метафізичних текстів й організацією збіговисьок для інтелектуалів з України і не тільки з неї. Культуртрегер (пост)модерної доби, який твердо знає: «Культура – це не щось, що лежить облогом в архівах. Це стиль життя: і кухня, і відпочинок, і, врешті-решт, еротика». Мислитель і публіцист, що вільно володіє кількома європейськими мовами. Одне слово, потенційна кандидатура на посаду міністра культури, якої у нас ще не було.
 
Але – тільки потенційна...
 
Бо ж політична доцільність, видається, знову візьме гору, й партія кине Олеся Донія (чи когось іншого) туди, куди це буде потрібно. Їй, партії, а не сучасній українській культурі. З відповідними наслідками і для персонажів, яких «кинуть у прорив», і для самої культури.
 
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
 
Редакція «Детектор медіа» залишає за собою право не поділяти думки та міркування позаштатних авторів. Ми не підтримуємо жодних кандидатів на жодні міністерські посади і готові дати можливість висловитись тим, хто має іншу думку щодо можливих кандидатур на посаду Міністра культури.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
44368
Читайте також
29.09.2009 07:09
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
14 114
23.08.2009 11:23
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
15 120
20.07.2009 09:23
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
25 735
05.06.2009 10:25
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
12 990
11.03.2009 13:08
Андрей Рушковский, ShowОбоз
22 559
22.02.2009 10:27
Сергій Грабовський
, для «Детектор медіа»
6 134
Коментарі
18
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Фелікс
5788 дн. тому
to Фотина: треба зовсім не знати Донія, щоб написати, що в нього душа чиновника :):):)
Фотина
5789 дн. тому
Колись мудрий чоловік мені сказав: будь-яка влада гірша за попередню. Ймовірно тому, що з віком ит мьаємо більш прискіпливі й консервативні. Як на мене, і Доній, і Возняк, фігури значно дрібніші, ніж Вовкун. Чому його вважають тільки реживером етнодійств? Вовкун - людина крупного масштабу, досить познайомитись з його прозою, дійствами,присвяченими Сковороді, Хвильовому і т. д. Він ще до посади був глибоко укорінений у різні пласти мистецтва і культури. ПРинаймні, важко знайти в Україні музею, де б не знали і не поважали Вовкуна. Інша річ, що на цій посаді він не реалізував свій потенціал, бо Ющенко найняв його служити своїм козачком. ПРикро, що Вовкун погодився на це. І все-таки я з ьотвогою очікую нового імені міністра культури. Буду вдячна долі, якщо це буде не Доній - у джинсах, але з душею чиновника, і не Возняк з його претензією на елітарність, але по суті обиватель містечкового масштабу.
Ліберал Возняк при дупі Гриценка
5791 дн. тому
Анатолій Гриценко, Ігор Ісіченко та Віра Меньок отримали у Львові срібні ордени «Ї» Грудень 07 2008 http://zik.com.ua/ua/news/2008/12/07/161129 Учора під час традиційної акції «Межа року», яка відбулася удесяте, в Дзеркальній залу палацу Потоцьких у Львові капітула Незалежного культурологічного часопису «Ї» нагородила орденом «За інтелектуальну відвагу» Ігоря Ісіченка та Анатолія Гриценка, а також відзнакою «За добру справу» Віру Меньок , – про це сьогодні, 7 грудня повідомив кореспондент ЗІКу. Головний редактор електронного видання «Західна аналітична група», історик і перекладач Андрій Павлишин мав честь представити до нагороди голову комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Анатолія Гриценка, який, як з’ясувалося парадоксальним чином не має жодної державної відзнаки, як рівно ж й чиновницьких амбіцій. Капітула незалежного культурологічного часопису «Ї» визнала важливість справ, до яких докладає свої зусилля цей розумний політик, а саме – захист самого існування нашої держави в її виборі та відстоюванні свого керунку розвитку. Мотивацією нагородження Анатолія Гриценка, який прибув на церемонію у складі своєї дружньої сім’ї, було пошанування його зусиль на привнесення вагомої інтелектуальної та етичної компоненти в українське політичне життя, а також за персональну твердість у відстоюванні вартостей євроатлантичної цивілізації. Нагороду Анатолю Гриценку, який наголосив на тому, що, на жаль, за роки розбудови держави мало вділялося уваги розбудові громадянського суспільства, вручила мистецтвознавець, завідувачка відділу європейського мистецтва Львівської галереї мистецтв Оксана Козинкевич.
Белінський
5791 дн. тому
Слобода // 12.02.2009 02:16:24 Щодо Возняка, то далеко не кожен інтелектуал(тобто людина мисляча) ___________________ Возняк - не інтелектуал, це сервіліст. Він давно і нудно обсмоктує вже стару західну демагогічну жвачку, бо за це платять гроші на його дуже примітивний журнал. Тут правильно сказали: Возняк - це Табачник кальсонами навиворіт. Діма розводить східно-південних лохів писульками про націоналістів-фашистів і "бандерівця Ющенка". Возняк розводить лохів у Львові і Києві писульками про імперську Росію і дуже демократичні США та Ізраїль
аня_правда
5791 дн. тому
бідна країна, де альтернативою Донієві може бути Возняк. До Олеся в мене претензія хоча б така: якщо ти депутат, досить виступати в якості політичного аналітика (візьміть хоч би з Полохала приклад). А Возняк - що ж - було би смішно його випробувати на цій посаді, аби пан Грабовський позбувся ілюзій)
Слобода
5792 дн. тому
Дивно читатитаке від пана Сергія. Публіцист з нього (Грабовського) непоганий, а от державницького мислення небагато демонструє . Олесь відомий своїми культурницькими проектами давно і добре(дивно, що пан Сергій в курсі лише Гуляйполя). І за двадцять років в політиці має пристойну репутацію(що погодьтеся дуже нелего). Вміє відстоювати власну позицію, вміє керувати і водночас здатний до компромісів. Здається оптимальний варіант для міністра. Щодо Возняка, то далеко не кожен інтелектуал(тобто людина мисляча) може бути державним діячем. Реальна політика це не лише голі інтелектуальні схеми.
Jew
5792 дн. тому
По существу Возняк это Табачник навыворот, как извесно - хрен, редьки не слаще...
G.
5792 дн. тому
"Але – тільки потенційна..." Ото бо й біда. Уже всі у світі поволі приходять до думки про зміщення піраміди "базису і надбудови". Базисом є культура. І пан Тарас годен і осмислити, і зреалізувати цей базис. Чим далі - тим гострішою стає проблема інтелектуальної меншості в Україні Ніде їй нема місця і пристанища. Ото ж бо й біда...
greta
5792 дн. тому
А по-друге, керувати журналом - не означає, що може керувати чим завгодно - у тому числі й міністрерством. Це нагадує пресловуту "кухарку" - тільки з інтелектом. Ні, треба шукати когось із управлінським досвідом. Я б, так , на око взявши, Биструшкіна запропонувала - пройшов у цих бюрократичних "лабиринтах" і Крим, і мінідіні труби. І, наче, адекватним був.
greta
5792 дн. тому
Дивна пропозиція на посаду культурного міністра. По-перше, Возняк критично налаштований до Юлії Тимошенко, неодноразово читала його опуси про те, яка вона популістка, авторитарна і чи не від народження - корупціонерка. Ну а те, що неукраїнка і непатріотка - то про це я вже й не говорю.
jew
5792 дн. тому
Лучше сиыфилис, лучше ядра единорогов Кортеса -чем "Вознк"как имя нарицаительное в Кабмине
Телекритик
5792 дн. тому
Всі наче забули, що гуманітарним віциком планується Порошенко. Культурі відтепер буде відведено місце групи підтримки у перервах матчів Євро-2012. Тому в міністри треба Вітриченко чи Серебрянську - зараз серед cheerleader-ів найбільшою популярністю користуються художні гімнастки. До речі таким чином можна заразом ефективно вирішити питання культури як національної "врешті-решт еротики". Ставлення до культури як до пропаганди в крові сучасної влади - "З усіх мистецтв для нас найважливішим є ..." - замість трикрапки кожен політик пише своє. Тому питання культури місцевої, культури, яка відтворюється сама, і яка народжує ці самі "найважливіші" мистецтва залишається поза всілякою увагою. Здається, влада за самою своєю сутністю не здатна зрозуміти ролі культури. Як говорила на нараді хореографу Ларисі Венедиктовій заступник міністра культури пані Ольга Бенч: " Я вам потім виділю час, і Ви тут нам станцюєте."
Расист
5792 дн. тому
Цікаво, чому саме зі Львова до владних кабінетів потрапляє так багато холуїв у вишиванці, ладних будь-який чобіт лизати за копійку і плакати за козаччиною, за ненькою і т.д.? Ступка, він же "простиступка", Вовкун, батько і сини Лубківські? Про Ганьку Стеців і говорити годі...
Stasi
5792 дн. тому
Возняка? Цього львівського комсомольця? Красно дякуємо, досить нам такого добра! Звісно, це була б золота мрія Грабовського - отримати від Возняка якусь посадку, чи навіть корочку "радника". То був би славний мінкульт: ліберало-педерастична тусівка, яка б днями патякала про "еуропейські цінності", канючила американсько-єврейські гранти на "толерантність, боротьбу з расизмом, цінності мідл-класу і кіно для секс-меншин"
Пилип з конопель
5792 дн. тому
Все не так погано, пане Сергію, як ви тут пишете - все набагато гірше. Не можу не погодитися з тим, що Тарас Возняк - людина достойна поваги і здатна принести користь державі не лише творчою діяльністю чи громадською роботою. Також 3-4 роки тому дехто з колег цілком аргументовано пропонував на посаду міністра керівника незрівнянної львівської Дзиги Маркіяна Іващишина. Але у вашій аргументації є чималий недолік - ви перераховуєте чесноти людини, і при цьому не враховуєте реалії посади. Хоч і намагаєтеся це зробити на початку вашої репліки. Проблема не в міністрові - проблема в системі загалом. І в людській спільноті, яка системою керує. Вовкун, погодьтеся, людина іншої формації, на відміну від чиновників типу Богуцького: патріот, досвідчений продюсер. Але хто б не прийшов на посаду міністра нині - він не змінить нічогісінько! Хіба виб`є на якусь копійку більше з бюджету на добре діло, менше вкраде собі, або прибере якогось остаточного дурня з якогось міністерського відділу - і все! Все одно це буде радянська система керування культурою, а найперше - фінансами, економікою, політикою. Не врятує нас Возняк чи хтось у 100 разів кращий за нього. Нас врятує кардинальна зміна системи влади. А це може статися тоді, коли хоча б наша мистецько-журналістська спільнота, ця недобита інтелігенця та сциклива богема перестане пи*діти на кухнях та на форумах, про те, як все погано, а хоч трохи візьмется до роботи. Бо її голосу в державі не чути, її позиції нема взагалі, а кому ж іще починати з себе у нашій країні? Як мінімум, був би радий якби пан Тарас Возняк частіше бував у Києві та більше спілкувався з тутешніми однодумцями. Можливо, щось корисне разом би і придумали.
Викрутка
5792 дн. тому
Все вірно написано, але міняти шило на мило ніхто не буде. Хитррий Василько вже {CENSORED} заздалегідь, будьте певні, тому сидітиме в мінісрах і далі, таке не тоне!
орест
5792 дн. тому
ой,панове, не щастить нам із міністрами. Вовкун правдживий українець і це його найбільша заслуга. Людина він мілка і надто пихата,та це певно вплив сексорієнтаціїї. Найбільше любить гроші і нарешті біля того куорита про яке завжди снив і марив.
Кукринікса
5792 дн. тому
Пане Сергію, Ваша думка слушна назагал. Але , щодо персоналій - це субєктивно. Що з того, що пан Возняк має такі чесноти? Де гарантія, що він буде зваженим та ефективним топ-менеджером культури? Знову замаячать в коридорах і біля, й без того пісного, бюджетного корита спраглі жидо-гуцули. Доній - персона найоптимальніша. Тільки посада йому, нажаль, не світить. Юлю та її прихвостнів культура хвилює раз-чи-два на рік. А в крісло посадять якось злодійкуватого лизальника сідниць - типу чинного міністра економіки.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду