Кількість жінок, здатних виблагати у чоловіка телепрограму і проплатити ефір, зростає, і це більше тішить, аніж засмучує, бо, зрештою, роботою забезпечується велика армія технічних працівників, плюс різноманітна візажно-стилістична челядь, що чаклує над черговою українською зіркою.

 

І все ж у цій ситуації є те, що відверто дивує. Знаходяться – щоправда, окремі – досить мудрі люди, котрі фахово намагаються проаналізувати такі новаторські проекти, як «Шоу Оксани Марченко» каналу ТЕТ, і приписати абсолютно не характерні для них якості та чесноти. Дійшло до того, що без сумніву миловиду пані Марченко на повному серйозі порівнюють із Опрою. Певна річ, мають на увазі не зовнішню схожість, а «спільну» манеру ведення шоу. Як на мене, то їх поєднують лише мільйони, які одна заробила, а інша профукала на абсолютно посереднє телевізійне шоу, від якого користі, як то кажуть, ні розуму, ні серцю. Не рятують його ані найзоряніші гості, ані режисерсько-операторські знахідки, ані бездоганний макіяж ведучої, ані чудові сукні, бо нема найголовнішого – того, що банально називають «пропустити крізь власне серце». А коли вже бути відвертим до кінця, то і пропускати, за великим рахунком, немає чого, бо навіть радість у цьому шоу якась неприродно радісна.

 

Несправедливо було би мовчати про ще одну панночку – Тетяну Рамус, котра із затятістю середньовічного вояки періодично штурмує канали, чим доводить таким пакосникам, як я, що без телебачення та білбордів їй не прожити. Не можу збагнути, чим таким особливим збагатився нещодавно «оновлений» 5 канал, надавши можливість красуні Рамус читати із суфлера поганою українською мовою різну маячню, видаючи її за надзвичайно важливі речі, на які українцям конче слід звернути увагу. Але якщо ці проекти існують – значить це іще комусь потрібно, окрім поважних чоловіків красунь-ведучих.

 

Коли вже зайшло про родинні підряди на телебаченні, як не згадати парочку «сільських гламуристів» Мухарського та Єгорову, які врятували в усіх сенсах цього слова провальний минулорічний проект «Шлюбні ігри» на ICTV. Без сумніву, саме ці ведучі якнайкраще впоралися із поставленим завданням, не вдаючись до примітивних жартів і постійної награності ситуацій, що створювали минулі ведучі. Сніжана та Антін виглядали надзвичайно природно і переконливо, бо нічого не вдавали, а, як мені здалося, просто озвучували власний сімейний досвід. Саме це і є цінним на телебаченні, особливо на нашому, де живих історій, пропущених крізь власне серце, – кіт наплакав.

 

І насамкінець. Що не кажіть, а репортажі Каті Осадчої із Московського кінофестивалю були надзвичайно професійними – виключно найсмачніше, найцікавіше і, що найприємніше, зі справжньою любов’ю до нас, глядачів. Саме так, а не інакше, можна протрактувати блискуче інтерв’ю з почесним гостем фестивалю голлівудським актором Віллом Смітом. Приклад зі «Світським життям» Катерини Осадчої тут наведено як доказ того, що секрет успіху ведучого не зводиться до палкої любові себе в телевізорі, а криється у звичайній повазі до тих, хто його дивиться. Все надзвичайно просто. Зверніть увагу!