Перший національний насправді герой, бо змушений бути одночасно соціально-просвітницьким, патріотично-виховним і паралельно ще й думати про банальну популярність і навіть рейтинги. Менеджерам каналу постійно доводиться віртуозно вкладати у прокрустове ложе власного існування «Світські хроніки» Каті Осадчої, що підтримують імідж сучасності, та етнографічну Христину Стебельську із її новим проектом «Між нами»

 

Насправді дуже важко переламати усталене уявленяя про Перший національний, як про щось ортодоксальне й архаїчне. Спостерігаючи за розвитком каналу, можу з повною відповідальністю сказати: у нього є власне обличчя і воно, на щастя, без пришелепкуватої, вічно задоволеної посмішки а-ля комеді клаб. Певен, що навіть при такому скромному репертуарі відомих програм, Перший національний має всі шанси та підстави розширити коло своїх прихильників, але чомусь цього не робить або просто не вміє правильно позиціонувати себе. Іноді здається, що Перший ніби соромиться, як провінційна краля серед столичних кокеток. Насправді ж, маючи таке політичне шоу, як «Один за всіх», і ведучого Юрія Громницького, можна без усілякого страху виходити на прю зі всіма розкрученими-перекрученими «Свободами». «Один за всіх» – надзвичайно майстерно зроблений продукт, із чіткою сюжетною будовою, завжди ясно окресленою темою та диригентською роботою ведучого. Ну і що з того, спитаєте ви, хто взагалі чув про цю програму? Всі знають лише про «Свободи» – і не тому що вони такі круті, а тому що професійно розпіарені. Ми живемо в такий час, коли популяризувати слід навіть якісне.

 

Зовсім «свіжий» проект Першого «Між нами», без сумніву своєчасний і актуальний. Гармонійно вписується в нього ведуча Христина Стебельська – це її формат, але знову «сюсі-пусі»: Україна – рай для арабів. Із таким твердженням погодитися важко, особливо коли знаєш, як ці самі араби бояться у нашім раї ввечері вийти на вулицю. Можливо, пані Христині варто було б говорити і про неприємні речі, аби прищеплювати європейцям-українцям риси толерантності, терпимості, гостинності. Заглом же програма дуже потрібна і зроблена людьми небайдужими, а це надважливо.

 

Дійсно, бути корисним і красивим важко, але треба намагатися. Перший національний намагається, і йому це поволі, та все ж удається, от тільки бракує того, що називається нині словом «піар», а без нього ніяк.