Дослідницька журналістика на телебаченні: пошуки зупинено на півдорозі
Конкретно: писатиму про нові телепроекти: «Попередження» (ПЦ «Закрита Зона», Перший національний») та «Агенти впливу» («Інтер»). Попереджаю: нижче – суто суб’єктивні враження. Якщо читач очікує, що я, за класиком, «Наче Бог, відаю, що є добро і що є зло», прошу набрати іншу адресу у браузері…
Ніколи не позиціонував себе як телевізійного, або будь-якого іншого штибу, критика. Ба більше: телебачення дивлюся виключно у пошуках «Коломбо», Поплавського, Черновецького та картинок гаряче любимої Coolbab’и. І уявіть: клацаючи канали, замість розкішної пропагандистки музичної попси з М1 раптом натрапляю на Миколу Вересня. Та ще й проти ночі, та ще й на Першому національному каналі! Програма добігала кінця, і я мав насолоду подивитись лише останній сюжет, який за яскравістю вражень міг конкурувати із виступом співочого ректора. Після перегляду з’явилось нестримне бажання поділитись враженнями із колегами по цеху.
Однак оцінювати проект на підставі єдиного сюжету – неповага до авторів програми, колег і читачів сайту. Мусив узяти тайм-аут на тиждень, аби передивитись «від корки до корки» новий телепроект продюсерського центру «Закрита зона» - «Попередження» з Миколою Вереснем. На той момент в ефірі «Інтера» з’явилась ще одна споріднена прем’єра – програма Артема Шевченка «Агенти впливу». І хоча після перегляду другого випуску «Попередження» мій критичний запал згас, мушу «відповідати за базар» і робити огляд.
Перша жертва – Микола Вересень. Мій переляк від його появи на Першому каналі був викликаний сюжетом про нещасного працівника МНС, який, рятуючи самогубця, випав разом із ним із вікна будинку – на смерть! Жахлива історія, гідна шоу «Без табу» Ольги Герасим’юк. Подача інформації була відповідною, що й спричинило мій культурний спротив.
Однак, подивившись наступний випуск програми, можу припустити: то була просто невдала робота окремого журналіста. Напевно, укладач програми розумів, що це несмак (зокрема відеокадри з тілом чоловіка, який лежить на асфальті, та його колег, що стоять навколо шоковані), проте, очевидно, не мав чим замінити цю попсу. Та що це змінює? Так чи інакше, але це відверте «бидло-порно» просоталося в ефір, і Вересень намагався якось порятувати сюжет, «обговорюючи» ситуацію з експертом. Ганьба – однозначно: ведучому, редактору та керівництву «Закритої зони».
Однак сюжети наступного «Попередження» не були відверто попсовими. Йшлося про порушення прав душевнохворих, ситуацію із зараженням донорської крові, нарешті – про вибивання боргів із клієнтів банків. Загальний настрій усіх сюжетів я назвав би поміркованим заграванням із пересічним глядачем.
На відміну від «Закритої зони» Володимира Ар’єва, що виходила до 2007 року на 5 каналі, «Попередження» Вересня не планує «бити по штабах». З огляду на склад аудиторії Першого каналу, формат обраний правильно. Мешканці далеких сіл, де телеприймачі не ловлять нічого, крім Першого, мабуть, із цікавістю слухатимуть страшилки про знущання над хворими у психлікарнях, бо ж вибивання боргів із малограмотних, чи то не дуже схильних до аналізу й підрахунку сум виплат за отриманий у банку кредит на купівлю олігархічної мобіли.
Власне, під брендами «Закритої зони» та Миколи Вересня глядачеві пропонують «чтиво», «жуйку», інформаційне сміття, яке так легко і смачно перетравлювати. Але користі від нього майже ніякої.
Втім, Вересень намагається демонструвати у студії певний наліт інтелектуальності. Та це не допомагає. Завдання розібратись у суті проблеми ніхто не собі не ставить. Щоправда, у сюжеті про заражену кров журналіст якось доповз до теми держзакупівель, та на тому час його збіг. А головний зміст сюжету полягав чомусь не у пошуку причин проблеми, а у змалюванні жахливої картинки, такого собі коміксу: багато малюнків і розповідей постраждалих про те, як саме вони страждають, мало тексту й зовсім немає жодних намагань дістатись першоджерела біди. Це вже не схоже на помилки авторів сюжетів – це, вочевидь, і є генеральним завданням програми, що проглядає в усіх журналістських роботах.
Проте поява «Попередження» є, напевно, видатною подією для Першого каналу. Тут тобі й зірковий ведучий, і теми, які обговорюватимуть у лікарняних чергах чи на відпочинку після важкого трудового дня пенсіонери, робітники та селяни всієї країни. Знайде відгук у глядацьких душах і сюжет, присвячений душевнохворим. Без сумніву, українська медична галузь – зона суцільного лиха, де на кожному кроці кояться численні порушення. Ось тільки щодо порушень у конкретній лікарні, про яку йшлося у сюжеті «Попередження», журналістові не вдалося мене переконати. А все тому, що сюжет, як і вся програма, успадкувала головні вади «Закритої зони» - однобічність і прокурорський тон, що зберігається навіть за умов позірного дотримання критеріїв неупередженої журналістики.
Власне, гість студії, який коментував сюжет – шанований захисник прав психічно хворих всєя України Семен Глузман, - інтелігентно не підтримав позицію автора сюжету. Коротко кажучи, щось потеревенили та й розійшлися…
Втім, хоча «Попередження» за стилем і темами є, без сумніву, «жуйкою», є й приємні моменти. Передусім те, що обгортка до посереднього наповнення виконана якісно, що рідко зустрічається в українському телеефірі. Операторська робота, режисерська майстерність підготовлених матеріалів – усе на належному рівні, а як для Першого національного, то й на неймовірно високому рівні.
Про другу прем’єру говорити цікавіше. «Агенти впливу», принаймні, після перегляду двох випусків, «картинкою» складають враження якісного продукту, гідного одного з лідерів національного телебачення. Тут, як і в «Попередженні», навряд чи дочекаємось «граничних запитань», до яких мало б привести журналістське розслідування, на перший погляд, «побутових» тем. Попри очевидну обережність при підготовці конфліктних сюжетів (а конфлікти, схоже, обрано «фішкою» проекту), журналісти знов не шукають головного винуватця, спиняючись на середині шляху до істини.
Відповідальність роботодавця за травми, отримані на робочому місці – чудова тема. Але ж дослідження проблеми мало б привести журналіста до профспілкового боса, якому слід було поставити питання руба: чому українські профспілки бездіяльні (хіба що за винятком тих, що гуртують приватних перевізників)? Чому не працюють закони про захист прав працівників? Це вже запитання до наглядової інстанції – Мінпраці, прокуратури тощо. Та автор сюжету вирішив обмежитись сльозливою розповіддю про те, як людина постраждала на виробництві, а поганий роботодавець хоче викинути її геть. Решта сюжету – синхрони скаліченого механіка на милицях. За душу шарпає, але після цього хочеться хіба що поплакати, але не переломити ситуацію на користь закону та найманого працівника. Неконструктивно якось виходить…
Але зроблено з любов’ю, фахово. Дуже смачна жуйка вийшла.
Загалом, два нових телепроекти важко сплутати із низкою схожих одна на одну численних кримінальних та соціальних програм. Рівень виконання однозначно зростає, і те, що телеканали обирають саме такий шлях боротьби за глядача, тішить. Що ж до власне інформаційного наповнення, то програм також є, але дуже повільний. На екрани вже виходять скандали, але їх винуватцями досі оголошують «стрілочників», не говорячи про те, що коріння лиха – у СИСТЕМІ, яка не працює. Однак, якщо йти таким шляхом, так чи інакше дійдеш до гострих запитань найвищим посадовцям, а не власнику автомайстерні чи головлікарю провінційної лікарні. А до такого прогресу наше телебачення, та й суспільство, поки що не дозріло.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
19
аналитик
6054 дн. тому
Ельцов! забирай Елену и кофе! еще можешь захватить с собой Степуру. Будет о чем поговорить) Для ваших диалогов больше подойдут "одноклассники". А здесь достаточно выложить отрицательную динамику рейтингов и все станет понятно без комментариев.
Тетяна Єльцову
6064 дн. тому
Браво! Дякую.
Єльцов
6067 дн. тому
2 Олена
Отже, Олено, послідовно доходжу до треті стадії обговорення моєї замітки: питаюся ваш телефон чи бодай і-мейл. Не певен, що Телекритика саме те місце, де мають публікуватися особисті дані найтаємніших агентів впливу та працівників закритих зон. наводжу адресу, за якою всі ваші таємниці будуть надійно збережені: cripo@mail.ru
Єльцов
6067 дн. тому
2 Олена
Отже, Олено, послідовно доходжу до треті стадії обговорення моєї замітки: питаюся ваш телефон чи бодай і-мейл. Не певен, що Телекритика саме те місце, де мають публікуватися особисті дані найтаємніших агентів впливу та працівників закритих зон. наводжу адресу, за якою всі ваші таємниці будуть надійно збережені: cripo@mail.ru
Олена
6067 дн. тому
"Ледве втримуюся аби не запросити на каву".
Так запрошуйте. )
Ельцов
6067 дн. тому
2 Роман Лавров:
Роман, я вообще-то говоря, не злобливый. Может излишне эмоциональный, вот и складывается ошибочное впечатление. Знаю и Тему Шевченко и Арьева с его командой (жаль только, что с автором некоторых комментариев Аленой еще не познакомился). И ко всем с любовью отношусь и желаю только успеха. Потому и критикую. А хвалебные оды обычно пишут скрытые враги. С уважением, Ельцов
Роман Лавров
6067 дн. тому
Прекрасно! Будем считать, что Вы приняли мои слова адекватно, Вы аргументированы, убедительны, -..... и Вы правы! Что тут говорить, правы, и всё тут, замечательно, что заговорили, про уровень, вот давайте разбирать каждую составляющую, и начнем с этого самого уровня! Никому и не нужно разбираться в сутности проблем, вот в чем вся история, другое важно - создается иллюзия, что в этом будут "разбираться", т.е. сигнал будет услышан, или нет? Вы, на самом деле мне глубоко симпатичны, Вы не боитесь встревать в проблему, Вы разбираетесь в существе вопроса, - вы притягиваете мое внимание, когда я Вас вижу на экране, а теперь давайте договоримся с Вами заочно - пишите остро, зло, но по-ма-гай-те коллегам. Ведь если мы не поменяем тон на доброжелательный, то нас не услышат! О рейтингах - и тут Вы правы, никогда не стоит ложиться под аудиторию, об этом ещё Немирович-Данченко писал, даже он! Но исследуя панель, мы исследуем весь комплекс проблем, связанных с продуктом. Насчет дискуссии о новичках, дебютантах, Олег, давайте немного погодим, и конечно со временем будем работать в известном Бродвеевском ключе, но, давайте не будем спешить, чуть-чуть погодим. Думаю, Вы меня услышали верно. Остаюсь с уважением к Вам - Роман Лавров. В комментари к моему комментарию, Вы были для меня более убедительным, и сделали своим союзником, жму Вашу руку!
Ельцов
6067 дн. тому
Олена, розвиток нашої дискусії мені починає подобатися. В ній з"являється конструктив. Зізнаюся, після фрази: "Олеже, після такого змістовного пояснення, я ладна вчитися у вас навіть сексу" я згоден більш детально зупинитися на поясненні своїх думок і вражень від перегляду програми, до якої Ви вочевидь маєте якийсь стосунок. Якщо мій рівнень знань у цій галузі Вас не влаштує, ми зможемо продовжити спілкування в інших сферах, які можуть Вас цікавити. Не виключаю, що нам для більш глибокого розвитку дискуссії не вдасться обмежитися віртуальним спілкуванням. Можливо, в інших сферах я виявлюся для Вас більш авторитетним, аніж у тележурналістиці.
А оця фраза: "Буду слушать только Ельцова!" просто зворушила й сподіваюся, йде від самого серця. Ледве втримуюся аби не запросити на каву.
За Ельцова
6067 дн. тому
Олена, для начала расскажите больше о себе.-)
Олена
6067 дн. тому
Так кто же такие МЫ? Что это за свехсила разума?
За Ельцова
6067 дн. тому
Как раз в этом аспекте сам Ельцов консультируется с нами. -)
Олена
6068 дн. тому
Кто такие мы? Зачем мне вас слушать? Буду слушать только Ельцова!
За Ельцова
6068 дн. тому
Но на всякий случай. Вы покажите сначала что умеете, а мы покритикуем.
За Ельцова
6068 дн. тому
Олено, ваша реакция настораживает. -)
Искренне надеюсь, что с сексом у вас лучше чем с журналистскими расследованиями. -)
Олена
6068 дн. тому
"Врешті-решт, я ж не сексу вас вчу"
Олеже, після такого змістовного пояснення, я ладна вчитися у вас навіть сексу.
Ельцов
6068 дн. тому
2 Оленці:
відповідаю у послідовності поставлених запитань:
- розімні люби бивають від народження. Гадаю, я не виключення.
- Чому таке критичне сприйняття моєї критики не зрозуміло: жити вас не вчу. Врешті-решт, я ж не сексу вас вчи, а висловлюю своє сприйняття продукту, який ви пропонуєте широкій громадськості.
І ще порада: не треба "тикати" ховаючись під псевдо (не певен, що ми знайомі, або ж що настільки знайомі). принаймні, я своїм хоршоим знайомим як правило представляюся - навть перед тим, як нахамити.
" Лаврову:
Я говорил не о том, как лично я-непревзойденный сделал бы идеальный сюжет. Речь шла о принципах: или гнать попсу и давать ответы в стиле желтой прессы, либо доходить до конца, если уж назвался исследователем.
Судить меня по моей работе вам вряд ли удастся, если конечно не отыщете мои сюжеты в программе "Досье" 7-летней давности. посмотрите - давайте подискутируем.
Будет Вам известно, что обсуждать дебюты - не дурной тон, а общепринятая практика. И, кажется, я даже не первый на "Телекритике" в своем обзоре этих программ. А что там вы у себя на летучках и когда обсуждаете - ваше внутресемейное дело. Но по крайней мере, я бы радовался, услышав ЛЮБУЮ критику, поскольку взгляд со стороны чрезвычайно полезен, ибо когда паришься над программой день и ночь, трудно оценить свой труд.
Для любителей простых предложений коротко сформулирую суть своих претензий к програмам: "желтизна и заигрывание со зрителем" - это прежде всего относится к "Попередженню", а относительно обеих программ - не желание подниматься выше местечкового уровня виновников выявленных проблем. А значит - тема не раскрыта и собственно, никакое это не расследование, а очередная слезливая история, ориентированная на нетребовательного зрителя. Насчет рейтинга, который для вас, как я понял - всему голова, то согласен: показывая кровавые сцены, легче всего найти понимание у широких слоев населения. Именно поэтому столь популярны всякие малаховы-нагиевы. Но уважающий себя профи этим дерьмом заниматься не станет. Толпу нужно воспитывать, а не подигрывать ей (но при этом рискуя потерять в рейтинге). А кроме того, можно доходчиво интересно рассказывать и серьезные вещи, только для этого требуется высокий про
Роман Лавров
6068 дн. тому
Не могу понять ради чего было это выступление? В самом деле с критикой у нас не складывается, попытки навязать "а, я бы сделал так! ", - ничего общего с критикой не имеют. Уважаемый господин Ельцов, возьмите на вооружение:" Художника судят по законам созданным им самим" - это так на всякий случай. Ещё раз, пожалуйста, перечитайте свою статью, и увидьте, что она написана не для чего так на всякий случай!, сверхзадача - "я увидел, и не могу молчать". Будет вам известно, что обсуждать свежие, только что созданные программы - дурной тон, в телевидении так не принято. Программы должны устояться, какие бы мастера их не готовили. Что до отдельных сюжетов, то, замечу Вам, они бывают удачными, менее удачными, а вот так сразу, - пардоньте. Программы только -только стартовали, и по определению - сюжеты не могут быть одинаково равновеликими, это же не цирковая программа! Вы ведь - коллега, а коллегам такой тон и более того критическое выступление - не к лицу, так на всякий случай! Это я о цеховой солидарности!! Никогда после двух недель эфира мы публично друг-друга не обсуждаем, поинтересуйтесь! И вот ещё,что: к счастью передачи делаются не для группы товарищей, а для очень широкой аудитории, посему - давайте дождемся панели и посмотрим на долю аудитории, а иначе рассуждения ни чем не подкреплены, кроме Вашего "нравится- не нравится", несерьезно как-то в самом деле! От себя скажу: я поздравляю ребят с хорошим стартом проектов, Артем Шевченко как всегда - молодец, держит уровень и марку, молодец! Программы "Закрытой зоны" - бренд, как всегда молодцы, и поздравление каналам!
За Ельцова
6069 дн. тому
Может вам еще и денег дать?
Олена
6069 дн. тому
Олег, чому ти такий розумний? Навчи нас жити і як робити!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ