Подейкують, пересічні європейці майже не цікавляться політикою. Чому майже? Бо вони, як люди меркантильні, досить пильно стежать за соціальними законами. Ну а ми, українці, мов скажені, стежимо за кожним словом лідерів, наївно вірячи, що можна на щось впливати. Я теж не виняток. От здавалося б, нащо мені дивитися підсумкові новини тижня, та ще й на всіх трьох провідних каналах ?! А таки ж дивлюся!

 

Про інтерівські «Подробиці тижня» взагалі не маю чого сказати. Звичайне повторення всього, що канал висвітлював протягом тижня. Незмінна студія, ведучий і вже традиційне інтерв’ю. Все стримано, без емоцій і наче без інтересу. Враження, що «Подробиці тижня» не особливо переобтяжують власних творців, як, власне, і творці особливо над програмою не гнуть спину, ну хіба в моменти перемовин стосовно участі в програмі перших осіб держави. Тому за старою системою оцінки «Подробиці тижня» вище «задовільно», на жаль, не тягнуть.

 

Коли вже мова про «головний» канал, то скажу, що із щемливим трепетом подивився вечір-концерт, присвячений пам’яті Володимира Висоцького. Гадаю, всі (особливо в регіонах, де не в кожного є супутникове чи кабельне телебачення) подякували «Інтеру» за чудовий вечір. Щоправда, заслуга – мається на увазі інтелект, творча реалізація, новаторство – належить не «Інтерові». Добре, що є колеги в Москві – із ними рейтинги завжди будуть забезпечені.

 

Не без цікавості переглянув документальну стрічку про Володимира Маяковського, теж на «Інтері» і теж, здається, не власного виробництва. Колись чув думку, що «Інтер» – це канал, орієнтований виключно на російськомовне населення. Волію думати, що це не так і в «Інтера» значно більші амбіції. Долі таких українських поетів, як Олександр Олесь, Олена Теліга, Тодось Осьмачка, Павло Тичина, Володимир Сосюра та інших, значно яскравіші та багатші, ніж доля мого улюбленого поета Маяковського. Та боюся, «Інтер» ніколи не зробить про них документальне кіно, бо пані Безлюдній «нужны лишь раскрученные звёзды».

 

Дуже подібні за формою подачі підсумків «ТСН»із Аллою Мазур на «1+1» та «Факти тижня» з Оксаною Соколовою (ICTV). Якщо не брати до уваги суб’єктивні акценти, розставлені цими каналами, обидві підсумкові програми дуже вигідно вирізняються на тлі інтерівських «Подробиць тижня» – вони ексклюзивніші, живіші та динамічніші. «Факти тижня» просто філігранні за формою та послідовністю подачі коментарів і сюжетів. Навіть скомпрометований помаранчевий колір в оформленні студії додає програмі життєствердності, що для нашої країни, погодьтеся, надважливо. Надзвичайно гарним, розумним і щирим було інтерв’ю з Катериною Ющенко. Воно виявилося на диво зрозумілішим, ніж інтерв’ю із главою держави.

 

Підсумкові випуски «ТСН», безперечно, поступаються «Фактам тижня». Алла Мазур, як на мене, досі не зовсім комфортно почувається, походжаючи студією. Не надто вдалий і червоно-брунатний колір студії, він відволікає і, як відомо, бентежить. Утім, може, саме такі емоції й бажають викликати у своїх глядачів плюсовці? Відповідно, підсумкові «ТСН» на «1+1» отримують оцінку «добре», а «відмінно» – «Факти тижня».

 

Насамкінець те, чим серце заспокоюється. Катя Осадча («Світське життя», Перший національний) та її блискучі репортажі й бліц-інтерв’ю із Паризьких показів от кутюр. Світові зірки говорять виключно для українського телеглядача, ну хіба це не круто?! Нарешті й за країну не соромно, бо Катя виглядала гідно – справжній світський репортер. Після таких героїв ніхто не посміє сказати, що це не «Світське життя».