По краплі вичавлювати з себе гумор учасники проекту каналу ICTV «Останній комік» почали ще в вересні, коли в різних містах України тривали кастинги. Тому можна вважати, що власне проект стартував тоді, коли відібраних учасників поселили в окремому будинку і вони, власне, почали змагатися, хто кого пережартує.

 

Нагадаю, в чому полягає суть проекту. «Останній комік» – українська версія формату американського каналу NBC Universal Television Studio «Last Comic Standing». 45-хвилинна програма, яка виходитиме щонеділі, являє собою щось на кшталт турніру коміків-аматорів. Ведучий шоу – ді-джей Паша (Павло Шилько). Хоча шеф-редактор програми Ольга Мурга і запевняла, що під час відбіркових турів довелося відмовитися від вікового цензу, за право залишитися останнім коміком жартуються і гуморять молоді люди віком до 30 років. Принаймні, так усі виглядають. Протягом п’яти тижнів вони щодня отримують якісь ідіотські завдання, котрі, за стратегічним задумом, мають стати демонстрацією їхньої розкутості, винахідливості і, власне, почуття гумору. Хто краще впорається із завданням, той отримує так званий імунітет: його не можна «мочити».

 

«Мочилово» – наступний етап гри. Кожен в окремій кімнаті на камеру висловлює, хто, на його думку, найменш смішний у їхній нібито веселій компанії. Буквально треба сказати наступне: «Я смішніший, ніж…» і вставити відповідне ім’я. Той, проти кого висловилися найчастіше, обирає собі супротивника. Потім обоє жартують перед глядачами у студії. Чиї жарти сподобалися народу найбільше, той лишається. Інший, відповідно, вибуває з гри. Так триватиме до того часу, доки не лишаться двоє. З яких найсмішнішим, тобто – останнім коміком, лишиться тільки один. У якості призу останній комік підпише контракт із каналом ICTV на створення власного гумористичного шоу.

 

Здається, все просто. Бо вважається, що гумористичні програми дають високі рейтинги. Можливо, в такий спосіб і варто виявляти таланти – Петросян, «Аншлаг», «Криве дзеркало» та інші імпортовані продукти вбивають почуття гумору у зародку, «Вечірній квартал» дедалі частіше стає політично заангажованим, а модний «Камеді клаб Україна» кудись зник із ефіру, виходять лише повтори старих програм на каналі «Сіті». Отже, за результатами «Останнього коміка» теоретично можна влити в гумористичну телеіндустрію дещицю свіжої крові.

 

Поки що кров є. Та сама кров, якої обливається серце, коли дивишся на потуги молодих людей пережартувати одне одного. Насправді гуморити на замовлення так само не вдається, як лякати на чиюсь потребу. Згадайте «Кімнату жахів» у стандартному «Луна-парку»: спорохнявілих опудал не бояться навіть діти дошкільного віку. Хоча все ніби правильно: темрява, скелети з ножами, бабай за рогом. Нас посилено і за всіма правилами лякають, а нам не страшно.

 

Із цього приводу пригадується класична історія. Якось у компанії, де був Володимир Висоцький, опинився військовий в чині майора. Підпивши, він почав чіплятися до артиста: «Володю, ану поспівай!» На що Висоцький роздратовано відповів: «Майоре, ану постріляй!» З будь-яким видом мистецтва, тим більше з таким тонким, як естрадний гумор, відбувається те ж саме: якщо хтось змушений смішити народ за командою «Ану, жартуй!», ефект у переважній більшості випадків буде зворотнім.

 

Через те я не розумію, що смішного в розвагах, придуманих учасниками проекту для самих себе. Одного обмазали морозивом, другого полили водою, третього – шампунем, четвертому розкидали постіль і взагалі зробили в кімнаті бардак. Лишається для повного щастя замастити когось уночі зубною пастою, перейнявши цінний досвід радянських піонерських таборів. Проте нічого дивного в цьому не буде, так само, як і смішного. Наприклад, коли в кінокомедії остаточно бракує гумору, починається кидання тортами й тістечками з неодмінним влучанням кремовим тортиком у чийсь писок.

 

Конкурсні завдання за здобуття імунітету – теж окрема розмова. У програмі від 28 жовтня, скажімо, всі учасники мусили бігати Хрещатиком і Майданом та сікатися до перехожих. Кожен із молодих гумористів умовляє незнайомих людей проголосувати за нього, пославши sms-повідомлення вартістю 2 гривні. Хто умовить більшу кількість народу, той переміг.

 

Чи несподіване незаплановане завдання, яке вони виконували в програмі від 4 листопада: сфотографуватися з лисим, негром, людиною з пірсингом, із натовпом людей та зафіксувати власний поцілунок із незнайомцем. У цьому плані «насмішив» один із учасників: підійшов до бабці з соняхом і запитав, чи не бачила вона когось із пірсингом у пупку. Бабця, природно, нічого не второпала, а ми повинні реготати – бачте, мовляв, які дурні в нас бабці і наскільки дотепні молоді коміки. Люди глибоко пенсійного віку взагалі вдячний матеріал для розкутої молоді, яка хоче працювати в телевізорі. Наприклад, можна підійти до цієї ж самої бабці і запитати, наскільки регулярне її статеве життя. Однозначна відповідь: «Шо-шо?», показана в ефірі, за чиїмось таємним задумом, зірве оплески та щирий сміх.

 

Коли учасникам запропонували, теж у якості конкурсу, придумати проект власного гумористичного шоу, я зрозумів – «Останнього коміка» треба припиняти чи як мінімум переформатовувати. Бо теоретично перемогти може кожен, і переможець, як зазначалося, таки запропонує свій проект. Що це може бути? Ось одна дівчина запропонувала програму «Сексуальні чмошники» – змагання серед пацанів по зніманню дівок на вулицях. Багато хто зациклений на «зірках»: вони серйозно вважають, що це смішно, коли співак чи актор самі роблять вдома ремонт або вдягають на себе власний перешитий вмілими руцями одяг. Практично всі проекти були зарубані на корню професійними телевізійниками, на що учасники шоу відповідали: «Нас критикують та оцінюють некомпетентні люди».

 

Не буду зупинятися на процесі «мочилова». Бо не хочеться зайвий раз мусолити тему моральності чи неморальності гри, в якій людина людині – вовк і подібні хижацькі якості тут треба демонструвати. Зрештою, це не товариській матч, а гра на вибування. Єдине, що насторожує: на адресу одного з учасників, Андрія Криворучки з Харкова, прозвучала фраза: «Він небезпечний, тому що смішний». Виходить, обговорення і «мочилово» – шанс для нездар затоптати талановитішого? Хто ж тоді лишиться і хто робитиме шоу для IСTV – чи не найбільший нездара?

 

Правда, двобій дещо вирівнює ситуацію. Той, кого визнали найменш смішним, під час двобою все одно вилітає. Цей епізод «Останнього коміка» виглядає чи не найцікавішим: учасники доводять, що вміють не лише фотографуватися з неграми, поливатися шампунями і вигадувати шоу «Сексуальні чмошники», а справді готові спробувати себе в естрадному гуморі. Але навіть це – теорія. Бо на практиці все дуже неправильно і чимось нагадує мені принципи роботи конкурсу романів та сценаріїв «Коронація слова». На конкурс присилаються рукописи, журі визначає кращі – але при цьому мусять обрати, що краще: детектив чи мелодрама, фентезі чи психологічний роман тощо. Насправді всередині гумору так само є жанровий поділ. Уявіть собі ситуацію, коли вам треба визначити, що смішніше – клоунада чи пантоміма. Клоун мусить змагатися з клоуном, мім – із мімом. На «Останньому коміку» дуелянти демонструють настільки різні жанри гумору, що порівнювати їх, а тим більше оцінювати у грі на вибування, не зовсім логічно і, на мою думку, не надто коректно.

 

Андрій Криворучка виявився насправді не дуже смішним. Можливо, він просто невдало обрав тему і жанр: монолог в образі. В нього не вийшло зіграти замученого побутом главу сім’ї, міського мужчину віком за 45 років. Очевидно, відчуваючи це, гуморист-аматор намагається викликати в глядачів моментальну реакцію фразами типу: «Зять сидит в туалете, петрика гоняет».

 

Цьому монологові інфантильного дядька його суперник, киянин Анатолій Яцечко, протиставив набір скетчів у форматі «стенд-ап комеді». Молодій аудиторії, котра зібралась у залі, такий формат очевидно ближчий, ніж гумор, випестуваний «Кривим дзеркалом». Та й тему він обрав вдячнішу – пародіює рекламу: «Новый “Данон виагра” – даже ложка стоит!», «Одинокая женщина ищет хрен в пачке сухариков!» тощо. Подібний напрямок у більшості його жартів. А ось один зовсім незрозумілий: «Сенсация – одетая Светлана Лобода!» Я, наприклад, дивлюся телевізор регулярно, приділяю увагу кожному каналу і ніде не бачив голої Світлани Лободи. Її, Лободи, в телевізорі взагалі не так уже багато. До чого тут Лобода, а заодно і Шуфрич, який, за переконанням гумориста аматора, їздить по ресторанах і всюди жере на шару. Навіть зміст карикатури мусить перегукуватися з реальністю, як, наприклад, численні апеляції до захоплення Віктора Ющенка старожитностями і бджолами. Проте гумор про закаляний памперс, із якого можна, наче з глини, виліпити собачку, запропонований Яцечком, сподобався глядачам більше, і в програмі від 28 жовтня Криворучка вибув.

 

Наступний тиждень – ті ж самі граблі. Вибракувана під час чергового «мочилова» киянка Анастасія Свенцицька виконала монолог в образі від імені собачки, власниця якої – блондинка. Звісно ж, тупа і недалека особа, котра їсть собачу їжу, ставить песику брекети і робить ще багато дурниць, перерахованих в інтернеті, де є збірники анекдотів про блондинок. Фінал цього монологу – блондинка переплутала стать собачки, не розгледівши в ній кобеля, і тепер веде йому ще одного кобеля для злучки. Смішно?

 

Зрозуміло, чому обраний нею для дуелі Олександр Іванов із Хмельницького переміг. Він пішов шляхом найменшого опору, так само обравши формат «стенд-ап» гумору і дав характеристику звичаям вітчизняних весіль. Тут я здаюся: це було смішно, бо всі спостереження відповідають дійсності: похмільний наречений, щаслива і вагітна наречена, подарунки, котрі діляться на «конверты и всякую хрень», перша шлюбна ніч, під час якої рахують гроші в конвертах – усе те, що ми знаємо, частково пережили і просто не помічаємо. Та, повторюся, надто різні жанри пропонують на глядацький суд дуелянти. Через те явна перемога Іванова залишає неприємний осад: боксер змагався з гімнасткою, хоча мусив би з боксером. Бо в тих самих «Танцях із зірками» румба не змагається з вальсом…

 

А головне – шоу «Останній комік» і далі триватиме в такому ж невдячному насамперед для самого гумористичного жанру форматі.