За черговою політичною ковбаснею, яка стала найяскравішою візитівкою нашої революційної країни, телебачення увійшло в новий сезон майже непомітно, без нових бажаних прем’єр. Усі кинулися в політику з надією порубати капусти. Навіть такі відносно аполітичні, як ТЕТ і «Сіті», теж не втрималися від спокуси підзаробити на перегонах. 

До речі, найпомітніші метаморфози відбулися саме на «Сіті». Кращим і сучаснішим став інтер’єр студії, от лише викинути б подушки, які нічого не додають, тільки відволікають ведучих (бо щось із ними таки слід робити), заважають гостям і сприймаються на екрані, наче виразки. 

«Ранок-сіті» перетворився на «Ранок по-київськи» і набув справжніх ознак столичності. Ведучі трохи подорослішали, набралися досвіду, і виглядають більш впевнено, розкуто і переконливо. Програма справді по-ранковому динамічна, багатосюжетна, дотепна і корисна. Також «Сіті» намагається підкріпити власний статус за допомогою кількох зубрів вітчизняного телебачення, що от-от презентують власні проекти. Прагнення подорослішати і помудрішати, а відтак розширити аудиторію, цілком правильне та зрозуміле, бо досі канал виглядав надто вже попсово. Здорові амбіції говорять про прихований потенціал. 

Ну і нарешті те, від чого наші політики найбільше пруться, а глядачі плюються, – це безкінечні політичні ток-шоу та теледебати – тягомотина зі взаємозвинувачень та обіцянок дати ще більше м’яса в кожну хату, правда, цього разу завтра, а ми, блін, звикли, що краще можливе сьогодні, себто ніколи… Звикли, тому гаслам про стабільність не віримо, а захисників майбутнього – боїмося. 

Усі програми, що намагаються бути серйозними в цій ситуації, одразу стають нудними, бо все зводиться до старої оскомини типу – «людина, дитина, країна» чи до чергового сідлання коника «російська мова», що давно вже став клячею і ледь-ледь скаче під вагою «полум’яних» вершниць Інни Богословської та Наталі Вітренко. 

Найправильніша тактика в іронічному шоу Романа Чайки «5 копійок». Програма досить складна стилістично і по формі. Такий формат вимагає від ведучого гострого відчуття моменту і точного диригування «базаром». 

Дивитися «5 копійок» прикольно, адже це єдине шоу, де «правдоборцям» не зовсім комфортно. Від них вимагають чіткості та прозорості думки, піддаючи все здоровому сумніву. Додає програмі і присутність молодих інтелектуалів. Дійство відбувається в постійному русі та напрузі, що допомагає авторам витримати високий градус від початку до кінця ефіру. 

P.S. В останніх «5-ти копійках» політолог Вадим Карасьов озвучив надзвичайно важливий момент нашої політичної реклами, коли за гасла видаються очевидні речі, як-от «щаслива родина – успішна країна». Цікаво, на чиї вуха розрахована ця локшина?! У «5-ти копійках» чесно спробували розібратися, чи залишилися ще десь у нас нелякані лохи. З ефіру склалося враження, що таких лохів – окрім самих виголошувачів гасел – таки не лишилося.