У Міжнародній секції зібрано чотири вагомі світові прем’єри, окремий блок «Фокус: Україна — Швейцарія», присвячений новітньому альпійському кінематографу, а доповнюють покази національні прем’єри та перевірені часом фестивальні хіти минулих едицій.

Нижче — детальний путівник головними стрічками програми, які варто внести до свого глядацького плану.

«Батьківщина»

Режисер: Павел Павліковський

Відзнаки: Приз за найкращу режисуру на Каннському кінофестивалі 2026

Павел Павліковський повертається до великої форми після тріумфу «Іди» та «Холодної війни». Події стрічки розгортаються влітку 1949 року. Нобелівський лауреат Томас Манн (Ганнс Цішлер) приїздить до Німеччини вперше за шістнадцять років вимушеної еміграції. Його супроводжує донька Еріка (Сандра Гюллер) — найгостріша критикиня батька та його персональна секретарка.

Для Еріки повоєнний простір — це насамперед територія колективної провини, тоді як Манн розчаровано шукає в ній залишки колишньої гуманістичної культури. Тим часом східна й західна зони Німеччини, розколоті Холодною війною, намагаються використати ім’я письменника у власних політичних кампаніях. Павліковський будує роуд-муві, де чорно-біла графіка кожного кадру відсилає до репортажної фотографії середини XX століття.

«Клубне дитя»

Режисер: Джордан Фьорстмен

Відзнаки: Офіційна програма Каннського кінофестивалю 2026 (Un Certain Regard)

Дебютний повнометражний фільм режисера й актора Джордана Фьорстмена, знятий на 35-міліметрову плівку. Головний герой Пітер — промоутер нью-йоркських нічних вечірок. Його будні складаються з хаотичного ритму клубів, легких грошей і безперервного тусовочного шуму. Звичний порядок речей руйнується в той момент, коли на порозі з’являється десятирічний син Арло, про існування якого Пітер раніше навіть не здогадувався.

Фьорстмен вдало оминає дешеву сентиментальність і ситкомні кліше: нічне життя Мангеттена показане з близької відстані — виснажливим і водночас привабливим. Це середовище, де раптове батьківство вимагає від героя кардинальної зміни власних звичок та ідентичності.

«Не впускай сонце»

Режисерка: Жаклін Цюнд

Відзнаки: «Леопард» за найкращу роль на кінофестивалі в Локарно 2025 (Леван Гелбахіані), Цюрихська кінопремія за операторську роботу

У світі стрічки через аномальну спеку міське життя повністю перемістилося на нічний час. Висока температура й вимушена ізоляція змушують людей шукати штучні шляхи подолання самотності. Головний герой Джона працює в агентстві, що надає послуги супроводу й імітації сімейних зв’язків: сьогодні він грає роль близького друга, завтра — дорослого сина. Все ускладнюється, коли новий замовник наймає Джону виконувати обов’язки батька для дев’ятирічної дівчинки.

«Віражі»

Режисерки: Селін Каррідруа, Алін Сютер

Відзнаки: Офіційна програма Чиказького міжнародного кінофестивалю 2026

Літо в Женеві. Йоганна працює на конвеєрному збиранні елітних годинників. Після роботи вона відновлює в гаражі старий Volkswagen Beetle, щоб узяти участь у місцевих аматорських перегонах. Свого часу через гендерний перехід Йоганні довелося залишити спільноту автомеханіків, але тепер вона повертається в це середовище на власних умовах. Авторки показують особисту історію через виробничі процеси й повсякденну рутину женевських околиць.

«Сліди»

Режисерки: Аліса Коваленко, Марися Нікітюк

Відзнаки: Приз глядацьких симпатій секції Panorama Dokumente Берлінале 2026, офіційний кандидат від України на премію «Оскар» 2027

Документальна робота, в центрі якої діяльність правозахисниці Ірини Довгань. Переживши російський полон у 2014 році, вона присвятила себе документуванню воєнних злочинів. Ірина їздить звільненими населеними пунктами України й фіксує свідчення жінок, які зазнали сексуального насильства й катувань з боку окупаційних військ. Стрічка фокусується на складній терапії подолання травми та поверненні голосу тим, кого намагалися примусити мовчати.

«За перемогу!»

Режисер: Валентин Васянович

Відзнаки: Переможець програми Platform МКФ у Торонто 2025, Гран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю

Після закінчення війни режисер Валік (його зіграв сам Валентин Васянович) опиняється в глибокій професійній та особистісній кризі. Кіновиробництво зупинилося, дружина з донькою залишаються у Відні, а зв’язок із сином майже втрачено. Прагнучи зібрати докупи власне життя, Валік разом із колегами-кінематографістами починає знімати експериментальний фільм про кризу власних родин. Васянович працює на межі іронічної саморефлексії та ігрового кіно, досліджуючи побут і психологічний стан українських митців у момент переходу до мирного життя.

«Демони»

Режисерка: Наталка Ворожбит

Відзнаки: Офіційна програма Кінофестивалю в Локарно 2026

Екранізація власної п’єси Наталкою Ворожбит, у якій свою останню роль у кіно виконала Руслана Писанка. Початок 1990-х років, Полтавщина. Головна героїня, харизматична жінка Ніна дає прихисток росіянину, який вважає себе письменником. Жінка розраховує на спільне майбутнє, проте містичний контекст української провінції та її фольклорне тло поступово витягують на поверхню справжній характер і темні наміри непроханого гостя.

«Носоріг»

Режисер: Олег Сенцов

Відзнаки: Конкурсна програма «Горизонти» Венеційського кінофестивалю 2021

Кримінальна драма Олега Сенцова про 1990-ті роки в Україні. Стрічка відтворює шлях молодого хлопця на прізвисько Носоріг від вуличних бійок до верхівки місцевого криміналітету. Це жорстке дослідження епохи первинного накопичення капіталу, бандитизму й соціального зламу, що відбувалися в промислових регіонах країни після розпаду СРСР.

«Химера»

Режисерка: Аліче Рорвахер

Відзнаки: Учасник офіційної конкурсної програми Каннського кінофестивалю 2023

Італійське узбережжя Тірренського моря, 1980-ті роки. Британський археолог Артур повертається до містечка, де приєднується до чорних копачів — «томбаролі», які розграбовують давні етруські гробниці. Артур володіє специфічним даром: він здатний фізично відчувати підземні порожнечі. Для нього цей талант є не стільки способом заробітку, скільки метафізичною спробою віднайти зв’язок із втраченою коханою Беньяміною.

«Анатомія падіння»

Режисерка: Жюстін Тріє

Відзнаки: «Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю 2023, Премія «Оскар» 2024 за найкращий оригінальний сценарій

У затишному будинку у французьких Альпах знаходять мертвим чоловіка. Єдині свідки події — це його дружина, успішна письменниця Сандра, та їхній незрячий син Даніель. Оскільки слідство не може однозначно встановити причин падіння з висоти, Сандрі висувають звинувачення у вбивстві. Судовий процес перетворюється на публічне розбирання шлюбних конфліктів, заздрості й меж особистої свободи всередині родини.