Назва проєкту апелює до форми металевих елементів, якими начиняють ракети російського зенітного комплексу «Бук» разом із вибухівкою. Вони мають форму метелика. Саме вони залишили близько 800 характерних отворів у кабіні пілотів малайзійського боїнга, що був збитий російськими військовими 17 липня 2014 року над Україною.

  Кадр із фільму

Українська прем’єра «Залізних метеликів» відбулася на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA у червні минулого року. Здобувши головний приз фестивалю Rights Now!, фільм вийшов у прокат. Кінопрем’єра «Залізних метеликів» виявилася не надто успішною: за перший вікенд касові збори склали близько 125 тисяч гривень, а переглянули фільм трохи більше тисячі людей. Для порівняння: документальний фільм «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова, що вийшов в останній день літа 2023 року, за перший вікенд прокату зібрав понад 530 тисяч гривень, що зробило його найкасовішим документальним фільмом українського прокату на той час. Навесні цього року рекорд побив документальний фільм Антона Птушкіна «Ми, наші улюбленці та війна», що зібрав у національному прокаті 2,3 мільйона гривень. За цей період фільм переглянули близько 13,5 тисячі глядачів.

Здається, українці вирішили, що нічого нового в «Залізних метеликах» вони не побачать. Адже на момент виходу фільму не лише розслідування злочину, а й суд над винуватцями у загибелі 298 пасажирів та екіпажу літака вже завершився. Окрім того, трагедію 2014-го затьмарило повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Понад два роки росіяни масово, цинічно, підступно і безкарно вбивають українців. Тож у нас кожен день — 17 липня. Але попри все «Залізні метелики» є одним із найважливіших документальних проєктів цієї війни. Він показує зв’язок між безкарністю та злочином і ставить питання, чи достатньо зробив світ, щоб зупинити російську агресію.

 Кадр із фільму

«Залізні метелики» створено кінооб’єднанням «Вавилон’13» у копродукції з TRIMAFILM (Німеччина) та RBB/ARTE (Німеччина) за підтримки Українського культурного фонду та Державного агентства України з питань кіно. Фільм став одним із переможців 12 пітчингу Держкіно у 2019 році. Держава профінансувала проєкт на 2,3 млн гривень, це трохи більше за половину його вартості. Реліз планувався на кінець 2020 — початок 2021 року, але відбувся лише на початку 2023-го, коли «Залізні метелики» поїхали на міжнародний фестиваль «Санденс» у США. Торік фільм також узяв участь у Берлінському міжнародному кінофестивалі та фестивалі Movies That Matter в Гаазі, а цього року претендує на 8-му національну кінопремію «Золота дзиґа» у категорії «Найкращий документальний фільм».

Насправді «Залізні метелики» складно вважати документальним фільмом через велику кількість художніх прийомів. Деякі критики навіть назвали його «гібридним». У проєкті використовується анімація, символічні вставки — наприклад, кадри з хлопцем, що збирає іграшковий літак, або обгорілі соняшники — та театральні перфоманси.

 Кадр із фільму

На відміну від кольорових документальних кадрів та анімації, перфоманси чорно-білі. Це посилює відчуття сюрреалістичного нічного жахіття, що виникає від авторського відео. Так, заборону очевидцям розповідати правду про авіатрощу режисер передав через танець. «Ополченці» вриваються в будинок місцевих жителів і починають кружляти з ними по кімнаті під радянську пісню «Віра в людей». Камера вихоплює то молоток, то закритий рукою рот, то військові берці. Після військових місцеві скорено дивляться телевізор із російською пропагандою.

 Кадр із фільму

В іншому перфомансі російські військові перед використанням «Бука» мажуть обличчя та руки чи то кров’ю, чи багнюкою, а може і тим, і тим одночасно. А пасажирів збитого боїнга Роман Любий показав у вигляді величезної черги до місця катастрофи, що димить. Люди стоять в полі зі своїми наплічниками, а голос за кадром називає загиблих. Потім стає зрозуміло, що їхні імена читає суддя на процесі у справі MH17 у Нідерландах, що завершився восени 2022 року. Нагадаю, що окружний суд Гааги визнав винними у катастрофі літака двох російських офіцерів Ігоря Гіркіна-Стрєлкова та Сергія Дубинського й одного українського «ополченця» Леоніда Харченка та засудив їх до довічного ув’язнення.

Документальний матеріал, що використали творці фільму, теж не завжди передбачуваний. Окрім відео з місця трагедії, записів із телефонів очевидців, радіоперехоплень розмов «ополченців» і російських військових, відео з розслідування Bellingcat про перевезення «Бука», комп’ютерного моделювання катастрофи та запису судового процесу, «Залізні метелики» містять уривки радянського науково-популярного фільму про ЗРК «Бук» і сюжети з російських пропагандистських каналів. Вони наочно ілюструють російську брехню, звичку до якої Росія успадкувала від Радянського Союзу.

 Робі Уларс на тлі уламків літака, кадр із фільму

Також фільм використовує приватні фото та відео одного з родичів загиблих із Нідерландів, що самотужки поїхав на Донбас у 2014 році у пошуках правди. Колишній військовий Робі Уларс втратив у катастрофі боїнга над Донбасом 20-річну кузину Дейзі. Разом із дівчиною загинув її хлопець Браян. Вустами Уларса творці «Залізних метеликів» озвучують те, що лежить поза межами розслідування катастрофи та судового вироку виконавцям злочину. «Це політична справа з самого початку. Коли країни пов’язані економічно, то виникає відчуття, що відбуваються певні домовленості. Щоб переконатися, що якщо справа дійде до суду, деякі речі можна буде зберегти. Економічні зв’язки між країнами. Тобто ми в Нідерландах судимо російських солдатів і водночас купуємо російський газ для наших домівок. Якось дивно виходить», — поділився з журналістами думками Уларс під час судового процесу.

Прокурор Вард Фердинандуссе, кадр із фільму

Наприкінці фільму звучить ще одна неочікувана цитата. «Російський письменник Олександр Солженіцин сказав, що насилля можна виправдати лише брехнею. А брехню можна підтримати лише насиллям. Коли вбивають сотні невинних людей, а світ не намагається з’ясувати правду про це і покарати винних, то він надсилає повідомлення, що люди — це здобич. Якщо ми з’ясуємо правду в цій справі, то це може допомогти запобігти насиллю в майбутньому», —  каже на судовому процесі в Нідерландах прокурор Вард Фердинандуссе.

В останніх кадрах фільм показує майбутнє, яке ми отримали: повномасштабне вторгнення в Україну, обстріли українських міст і масову евакуацію. Мабуть, у справі МН17 було з’ясовано не всю правду, чи не так? Адже в кожного злочину є замовник, і допоки він залишається безкарним, шукатиме собі нову здобич. Вчора це пасажири малайзійського боїнга, сьогодні українці, а завтра…