Коли рік тому стартував перший сезон «Нового відліку», «Детектор медіа» писав про якісне, але сковане самоцензурою воєнного часу шоу. Політики та медіа тільки поверталися до дискусій і, здавалося, на фоні найбільшої проблеми поки не готові говорити про інші проблеми прямо.

Другий сезон, який вийшов в ефір 14 березня 2024 рік, здається, навпаки, мотивується війною. Обговорення якості української дипломатії загострюється її життєвою необхідністю. Але також, звісно, поступовим відновленням політичного життя. Попри тиждень умовлянь із боку каналу, представники влади не прийшли на ефір і троє опозиційних політиків сповна цим скористалися.

Гостями шоу були: Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС» (голова парламентського комітету у закордонних справах у 2014–2019 роках); Андрій Осадчук, народний депутат України, фракція «Голос»; Володимир Огризко, міністр закордонних справ України (2007–2009), керівник центру дослідження Росії; Олексій Гончаренко, народний депутат України, фракція «Європейська солідарність».

У порівнянні з першим, другий сезон шоу достатньо відрізняється: випуск тепер триває рівно півтори години, з нього зникли всі зайві рубрики, натомість додалися ввімкнення регіональних лідерів (у цьому випуску були священник і мер Конотопа). Крім того, у програми тепер двоє ведучих: до Андрія Діхтяренка із Суспільного приєдналася журналістка «Радіо Свободи» Власта Лазур.

Умовно короткий ефір нинішнього токшоу можна розділити на дві частини: де гості пояснюють міжнародну політику й де критикують українську владу за неякісну міжнародну політику. З явним акцентом на останнє.

Поступово у студії Першого склалася ситуація, коли троє з чотирьох гостей просто звинувачували Офіс президента та «Слугу народу». І, щоб ви розуміли масштаби, Олексій Гончаренко, представник «Європейської солідарності», був ще найбільш стриманим із критиків.

Нардеп від партії Петра Порошенка критикував владу за базові помилки: наприклад, парламент лише зараз мав ратифікувати угоду зі Словенією, кошти з якої… вже використали. Також Гончаренко виступав проти призначення генерала Залужного послом, мовляв, уся система почала розвалюватися, коли актор став президентом: люди не на своєму місці.

Олексій Гончаренко

Схожі звинувачення лунали від Андрія Осадчука. Він критикував українську владу, адже та лише зараз організувала визнання  російських «виборів» нелегітимними. Це начебто занадто пізно і, враховуючи бюрократичні процедури, вже не встигне вплинути на позицію інших країн. Як так вийшло? В Остапчука є пояснення: «Український народ проголосував у 2019 році за людей із вулиці [...] Низька якість управлінська і професійна з роками дається взнаки».

З іншого боку, двоє людей принаймні не звинувачували частину української влади в роботі на Росію. На відміну від Ганни Гопко: «Російська гідра, на жаль, присутня не лише у вищих владах, спецслужбах і так далі. Тому що багато є кроків, які робляться для того, щоби Україна не виграла цю війну, зсередини». Крім того, екснардепка згадувала про потенційних проросійських агентів у посольствах.  Цікаво, що коли пані Ганна почала говорити про Андрія Єрмака вже в іншому блоці, ефір завис ;)

Ганна Гопко

І Гончаренко, і Гопко критикували також телемарафон «Єдині новини». За дискримінаційну гостьову політику марафону (це правда) і за те, що держава спрямовує на марафон купу грошей під час війни. 

Загалом ці троє гостей Суспільного встигли згадати ще про багато проблем української дипломатії: від нефахових послів до роботи з Конгресом і Папою Римським. Але цілісного уявлення про українську дипломатію та її проблеми це глядачам, звісно, не дало. Якихось відповідей на проблеми, крім зміни управлінців, також. За півтори години токшоу за відсутності представників влади могло сформувати лише одну думку про українську дипломатію: проблем багато, бо влада непрофесійна.

Звісно, «Слуги народу» самі винні, що проігнорували ефір. І ведучі Андрій Діхтяренко та Власта Лазур насправді намагалися якось зупинити таку нераціональну дискусію. Проте не дуже вдало. Наприклад, у відповідь на репліку Олексія Гончаренка про «президента-актора» ведучий згадав про Рональда Рейгана. І, звісно ж, миттєво отримав відповідь про довгу політичну кар’єру президента США між цим його титулом та акторським минулим. Власта Лазур закинула Осадчуку на його «людей із вулиці проти людей із досвідом» жарт про «Сам себе не похвалиш». Але це ніяк не вплинуло на градус і кут обговорення. Урешті ведучий навіть зацитував допис глядачів, які запитували під час трансляції: невже Суспільне тепер — опозиційний канал?

Андрій Діхтяренко 

Звісно ні, Суспільне все ще збалансований канал. Просто ведучі не втримали дискусію в технократичному руслі конкретних проблем і рішень. А опозиційні політики більше не стримували себе від політики, як рік тому. Якщо влада й далі ігноруватиме відкриті токшоу, можливо, каналу слід кликати більше експертів чи, принаймні, колишніх чиновників, як Володимира Огризка. Він якраз лишався острівцем стриманості й навіть попросив ведучу не натякати, що Папу Римського просто купили.

Щодо власне міжнародних справ, то гості встигли закріпити думку, що світ потроху прокидається й починає розуміти російські виклики. Олексій Гончаренко, наприклад, трактував, що французькі війська не підуть звільняти Донецьк, але у випадку катастрофи зустрінуть Росію по Дніпру. Ганна Гопко озвучила радикальну, але цікаву думку: українці можуть боротися, щоби наступним Папою Римським став українець.

Чесно кажучи, дивно було після майже дворічної перерви бачити настільки «заряджене» внутрішньою політикою токшоу. І хочеться сподіватися, що далі Суспільне все ж повернеться від неконструктивної критики до конструктивної. Але у фіналі можна лише погодитися з ведучим Андрієм Діхтяренком: «Дискусії повертаються».