Коли краще сміятися з російських терористів

Коли краще сміятися з російських терористів

24 Січня 2024
1556
24 Січня 2024
15:00

Коли краще сміятися з російських терористів

1556
Якщо когось і треба висміювати в теперішніх комедіях — то не ворожих диверсантів, не дівчат із Коломиї, не переселенців зі Скадовська.
Коли краще сміятися з російських терористів
Коли краще сміятися з російських терористів

З багаторазового, переважно критичного обговорення свіжого новорічного гумористичного контенту вилетіла комедія «Новорічна зміна» виробництва ICTV2, прем'єра якої відбулася в ефірі 1 січня. На фоні гучних скандалів довкола окремих номерів «Кварталу-95» та «Дизель-шоу», а також згаданого всує комедійного мінісеріалу «Новорічна шкереберть» ця стохвилинна стрічка пройшла непоміченою. А дарма.

Підстав поговорити про «Новорічну зміну» більш ніж достатньо. Адже якщо відкинути новорічний контекст, побачимо проблему, що ризикує лишитися складовою умовно «патріотичного» теле-, а в перспективі — кіноконтенту незалежно від дати, під яку будуть (або не будуть) підганяти наступні прем’єри та покази українські виробники. Тут знову обмовка: нема проблеми в тому, що для українських сюжетів росіяни нарешті стали ворогами. Навпаки, це дуже добре. За умови, що ворог — не карикатурний.

Бо поки триває війна і в Україні від російських рук, куль, бомб, дронів і ракет гинуть люди, росіяни точно не кумедні «чмоні». Це серйозний, причому далеко не дурний ворог. І жанрове кіно — тут мова насамперед про нього — ефективно працює водночас як інформаційний, просвітницький, агітаційний, у хорошому розумінні цього слова — пропагандистський, мотиваційний і компенсаторний ресурс. Адже інструментарій жанрового кіно дозволяє показати, як українські герої в даній конкретній історії перемагають російських ворогів. Не лише на полі бою — поки що нічого не знаю про нові суто воєнні проєкти на кшталт «Кіборгів», «Снайпера» чи «Наших котиків», а більше в нашому тилу, ближньому й віддаленому.

На перший погляд, «Новорічна зміна» таким вимогам і потребам відповідає цілковито. Адже, за сюжетом, група російських терористів під виглядом персоналу зі кейтеринг-сервісу проникає в підвал Жовтневого палацу в Києві, аби вибухом знищити віцепрем’єра та групу військових і волонтерів. І тут не обійтися без захоплення заручників. А отже має бути міцний горішок, який поламає всі підступні плани й самотужки знищить диверсантів.

Схема робоча, повторювалася не раз, великим гріхом черговий повтор не є. Жанрові історії люблять саме за повтори, розуміючи їх як стабільність. Ясно, що герой у фіналі всіх переможе, ще й заслужить чи закріпить любов героїні. Тут важливо, як герой переможе, наскільки вигадливими й водночас реалістичними будуть сценаристи й продюсери. Ну, щоб вигадана історія не виглядала зовсім уже фантастичною.

Творці «Новорічної зміни» впоралися з усім. Крім одного: вибору жанру свого фільму. І тут вони не винуваті, що, подолавши нарешті страхи й упевнено називаючи росіян ворогами, менеджери різних каналів і медіагруп дотепер не подолали страх перед іншими, крім комедії, популярними жанрами. Досі існує переконання, що новорічні прем’єри — лише для комедій у різних їхніх формах. При тому, що згадана вище кінокласика «Міцний горішок», як і «Міцний горішок-2» — фільми саме новорічні.

А ще точніше — різдвяні. Адже в обох випадках герой Брюса Вілліса потрапляє в небезпечну пригоду в ніч перед Різдвом, коли всі люди доброї волі святкують і веселяться. Аж тут терористи захоплюють спершу хмарочос, потім — аеропорт, і далі вже не до сміху. Навряд чи навіть зараз, коли українські новини щодня повідомляють про жертв російського терору, «Міцний горішок» глядачі сприймають як криваву драму. Навпаки, ця класика бойовика лишається водночас розважальним кіно — і при цьому не комедією.

Анонсуючи «Новорічну зміну», продюсер Дмитро Хрипун каже: «Це добра, натхненна, казкова історія. Тут є все, щоб потішити кожного в родині, яка збереться за новорічним столом. Гумор, детектив, пригоди, любов, білосніжний песик — це святковий коктейль, який приправлений любовʼю знімальної команди». І якщо прибрати із сюжету російських терористів, так воно і є. Продюсер зовсім не покривив душею.

У фільмі справді прийнятний дотепний гумор. Десь м’який, десь не надто коректний, але від того не сороміцький і не брутальний. Наприклад, капітан поліції Юрій Коваленко, батько коханої головного героя, свого підлеглого лейтенанта Остапа Мазура, проти його стосунків зі своєю донькою Ланою. А коли дізнається, що вони вже коханці, кричить: «Ти мені ножа встромив у спину!», чуючи у відповідь: «Не ножа і не тобі!» Обоє — досвідчений і молодий офіцери, — внаслідок своєї публічної сварки покарані чергуванням у новорічну ніч. І, як диктують неписані (хоча Бог його зна, може десь кимось і писані) канони, неодмінно мають розкрити злочин століття, врятувати місто або світ від утілення лиховісних намірів злочинної групи з харизматичним лідером на чолі. При цьому неодмінно помиритися. А кохана героя так само неодмінно має потрапити в полон до лиходіїв. При цьому не сидіти пасивно, зображаючи жертву, а діяти, створюючи ворогу проблеми.

Новорічні випуски поліцейських комедій — не новина. Різниця в тому, що «Новорічна зміна» — окремо взятий телевізійний фільм формату тіві-муві, до яких поволі починають у нас повертатися, бюджети вимагають. А раніше під ялинку ICTV готувало окремі новорічні епізоди популярних поліцейських сералів. Згадуються «Пес. Новорічне диво» та «Дільничний з ДВРЗ. Операція “Новий рік”». Творці «Новорічної зміни» цілком могли піти за накатаною схемою аналогічних прикладів, включно з введенням в історію симпатичного песика. Проте зробили поправку на воєнний час, замінивши кримінальників російськими терористами.

А це, як на мене, конфліктує з комедією. Хай це справді святкова казка. Доволі весела, ще й наповнена близькими глядачам, передусім глядачкам, матримоніальними конфліктами. Вони дещо старорежимні. Ну хіба сьогодні доньці треба батьківське «добро» на весілля? Конфлікт майбутнього тестя з потенційним зятем так само на рівному місці: Коваленко просто затявся, що Мазур не пара Лані. Сама ж Лана намагається помирити пару, яка розлучається через зраду, проте у зраді сторони звинувачують одне одного. Втім, повторюся, для консервативного комедійного сюжету такі конфлікти навіть дуже прийнятні.

Натомість російські терористи в українській комедії можуть і мають право з’явитися вже після нашої перемоги. Навіть у СРСР під час війни німці не поставали в художньому кіно недолугими, недалекими й криворукими. Тупенькими ворогам дозволяли бути вже після перемоги над ними.

Так, у Британії комедії на воєнну тематику з’явилися аж у 1950-х — маю на увазі франшизу про містера Піткіна («Містер Піткін у ворожому тилу» і так далі). У Франції — приблизно тоді ж, і старший глядач пам’ятає «Бабетта йде на війну» та «Велику прогулянку». Поляки створили комедію «Пригоди каноніра Доласа, або Як я розпочав Другу світову війну» 1970 року. Американці відрефлексували навіть не на Другу світову, а на війну в Кореї комедією «Військово-польовий шпиталь», хоча там якраз знущаються з ворога внутрішнього, тупиих солдафонів і корупціонерів. Та й в Україні середини 1970-х вийшла на екрани військова комедія «Дачна поїздка сержанта Цибулі».

У «Новорічній зміні» проблеми в російських терористів починаються з того, що вони отаборилися в підвалі Жовтневого палацу — а тут тривога, і підвал виявився також бомбосховищем. Тобто люди спускаються в бомбосховище — а там російські терористи. Персонажі цього ще не знають. Зате це відомо глядачам, котрі самі під час тривоги ховаються в бомбосховищах. Для кого як, а для мене така ситуація не дуже комічна. Інший російський терорист спокушається на олів’є з яблучком і це стає його слабким місцем. Питання: чому на салат не може спокуситися звичайний злочинець, не росіянин? Або ось: у залі серед заручників чимало військових. Проте вони починають діяти, коли Мазур із Коваленком уже дають росіянам чортів. Тоді як логічно показати в дії саме військових, героїзація на часі.

І хоча російські диверсанти справді не надто карикатурні як у тупості, так і в злості, згадані й не згадані епізоди для комедійного рішення не надто пасують. Принаймні, поки ворог становить пряму та реальну загрозу. А загальний висновок: як український виробник, так і український глядач давно став заручником комедій. Доречні вони чи не дуже.

Якщо когось і треба висміювати в комедіях, якщо й виставляти когось недолугими — то не ворожих диверсантів, не дівчат із Коломиї, не переселенців зі Скадовська. Для цього є громадяни з Пушкіним та іншою російською й проросійською ватою в голові. Їх перемагати треба так само, як ворожих диверсантів. Для цього комедія якраз і підійде.

Скриншот відео: фільм «Новорічна зміна»/Серіали ICTV

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1556
Читайте також
15.03.2024 11:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
1 677
03.02.2024 14:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
1 950
13.01.2024 12:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
3 657
06.01.2024 09:00
Марина Леончук
«Детектор медіа»
2 349
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду