«Не з марнославства ми взялись за меч, але з любові»

«Не з марнославства ми взялись за меч, але з любові»

5 Травня 2023
2652
5 Травня 2023
15:00

«Не з марнославства ми взялись за меч, але з любові»

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
2652
Світова прем’єра фільму українського документаліста Дмитра Грешка «Король Лір: як ми шукали любов під час війни» відбулася на фестивалі SEEfest у Лос-Анджелесі.
«Не з марнославства ми взялись за меч, але з любові»
«Не з марнославства ми взялись за меч, але з любові»

SEEfest, присвячений кінематографу Південно-Східної Європи, проходить щорічно протягом першого тижня травня в межах усього Лос-Анджелеса. У фестивалі беруть участь документальні й ігрові фільми з країн Південно-Східної Європи та Кавказу.

Ідею фільму «Король Лір: як ми шукали любов під час війни» подав театральний режисер В’ячеслав Єгоров. Разом з акторами-аматорами, які, рятуючись від війни, приїхали до Ужгорода з різних куточків України, він вирішив поставити на сцені «Короля Ліра» Шекспіра — і зафіксувати результат на камеру.

Дмитро Грешко дебютував зі «66 сценами Ужгорода» у 2018 році. Далі були картина про гірських рятувальників «Снігові барси Карпат» і короткометражка про працівників швидкої допомоги «Врятуйте мене, лікарю!», відзначена спецпризом на кінофестивалі «Молодість». Світова прем’єра торішнього фільму «Між небом і горами» відбулася на фестивалі Sheffield DocFest у Великій Британії.

Композиційний метод Грешка — це поєднання на позір далеких мотивів, котре дозволяє витворити ту чи іншу історію. Так, у «Між небом і горами» йшлося про карпатське село в розпал COVID-19, а головними дійовцями були місцеві бригади швидкої допомоги. Напруга будувалася на зіткненні раціоналістичного дискурсу медицини з ірраціональною впертістю горян, підсиленою жорсткою структурою обрядового циклу: гуцули як ні в чому не бувало грали весілля, святкували Водохрещу й Великдень, у недузі не зізнавалися і в лікарню не йшли. У підсумку виходила влучна й тривожна неігрова комедія  про українське суспільство часів пандемії.

У «Королі Лірі» Грешко зіставляє життєві драми акторів і текст Шекспіра. Олексій Дашковський (Лір) — учитель англійської мови, евакуювався з Ірпеня, коли в місто почали заходити російські військові. Руслана Тимофій (Блазень) прибула з Катеринівки Харківської області — наразі ця територія є прифронтовою зоною. Юлія Горелкова (Корделія) покинула обстрілюваний Чугуїв разом із чоловіком, батьком з інвалідністю та двома неповнолітніми синами. Олена Аляб’єва (Регана) приїхала з Харкова з чоловіком, матір’ю та неповнолітньою дочкою. Софія Алмаз (Гонерілья) до війни жила в Кривому Розі, навчалась у школі. Евакуювалася разом із матір’ю та братом, а тато залишився вдома. Кожен із п’яти спочатку вступає з монологом про те, як вони зустріли 24 лютого, що думали й відчували, за яку рутину намагалися вхопитися як за порятунок, яких утрат зазнали. Своєю чергою ці оповіді чергуються із фрагментами, де Олексій, Руслана, Юлія, Олена, Софія або вже існують у шекспірівських образах, або вживаються в них на репетиціях — не без болю та сумнівів. В’ячеслав Єгоров намагається зшити всі лінії по-своєму; на його переконання, «Лір» — це не про конфлікт через владу, а про любов: «Не з марнославства ми взялись за меч, але з любові». Окремо варто згадати фрази-рефрени, які герої(ні) повторюють щоразу в інакших обставинах, наче закляття: В’ячеслав — «любові вимагає час», Олексій — «я засинав уже під зенітками» або він же, із Шекспіра — «добре летиш, пташко, прямо в ціль» — спочатку на руїнах свого житла, а потім уже на сцені, — це достоту театральний прийом.

Власне, найцікавіші моменти фільму виникають завдяки зіткненню двох катастрофічних реальностей — Шекспірової та української. Ось Олексій у ролі Ліра ділить царство між невдячними дочками — а в наступному кадрі йде серед руїн Ірпеня — згорьований король у згорілому королівстві. Юлія привозить свого тата в інвалідному візку в центр допомоги біженцям — і зовсім не дивно побачити, що саме їй випало грати Корделію. Софія Алмаз (Гонерілья) розмірковує: «Надзавдання — стати королевою» — і тут же показують, як вона прибирає у волонтерській їдальні у футболці з написом: «Хьюстон, у нас проблема».

Грешко з його хистом до монтажу поєднує ці різнорідні й суперечливі елементи в єдине ритмічне ціле, точно розставляючи акценти, обіграючи відмінності та відтіняючи характери так, що всі «місця стику» починають випромінювати високу емоційну енергію. Досягнута єдність — мистецька й людська — дає потрібну відповідь. Театр, сцена стають тою самою любов’ю, котрої вимагає час. Давня правда; але її варто пережити знову.

Фільм можна буде переглянути з 2 по 8 червня у київському кінотеатрі «Жовтень» в рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Скриншот відео: upuastudio/YouTube

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2652
Читайте також
13.05.2023 14:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
2 993
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду