Психолог: Є така приказка: якщо тебе по обличчю б’є третій чоловік, то, може, проблема не в чоловіках, а в обличчі?

Учасниця шоу: Проблема во мне, я не отрицаю этого

Психолог: А що ви таке робите, що вони вас б’ють?

(Діалог із телевізійного шоу «Супермама», СТБ)

Спочатку було правило шести «с» та одного «г», — аудиторія хоче контенту про скандали, сенсації, страх, секс, смерть, сміх. Схема робоча, лише красиву концепцію псує буква «г» — гроші. І вже геть усе руйнує «н» — ненависть. Саме ця емоція, напевне, найбільш деструктивна та небезпечна — за її допомогою можна хоч війну починати, хоч владу втримувати. Але зараз ітиметься про один із найглобальніших видів цього почуття — ненависть жінок одна до одної та до самих себе.

Шоу, які будуються на мізогінії, на нашому телебаченні повно. Переважно це програми, в яких учасниці за щось між собою змагаються. «Чотири весілля» показує боротьбу за звання найкращої нареченої, «Богиня шопінгу» — найбільшої модниці, а «Супермама» та «Супержінка» — за визнання у галузі ведення господарства, виховання дітей та побудови гармонійних стосунків із чоловіком. Начебто у змаганнях нормально конкурувати і сприймати інших учасниць як суперниць. Aле в більшості таких проєктів цей принцип перетворюється на якусь мішанину з хейту, насмішок, цинізму та мазохізму.

Майже завжди ці жіночі «бої в багнюці» коментують чоловіки. У «Чотирьох весіллях» це диктор за кадром, який переважно висміює учасниць, така ж ситуація в «Богині шопінгу» — коментатори висловлюються з приводу гардеробу дівчат, їхнього стилю, зовнішності, життєвих принципів та нерідко безграмотності. Щоправда, до нових випусків запросили і коментаторку, яка вносить хоч якийсь баланс. До участі навмисне беруть учасниць, які на екрані готові мати максимально придуркуватий вигляд. В результаті ці шоу отримують схожу атмосферу із серіалами про «тупих провінційних хохлів» — із героями, які своєю пришелепкуватістю та рагулізмом тішать глядачів та дарують їм гарний настрій.

Та значно складніша ситуація із програмами «Супержінка» на ТЕТ і «Супермама» на СТБ. Вони майже ідентичні за форматом — четверо жінок приходять одна до одної в гості та з усіх сил обурюються всім, що впаде в око. Претензій завжди хоч відбавляй, та найчастіше трапляються такі: брудно в домі, неналежно зготована їжа, неприйнятні (на думку котроїсь із учасниць) продукти, неправильне виховання дітей, неправильні стосунки з чоловіком. Одній закидають кар’єризм, іншій — утриманство. Героїні підбираються специфічні — найчастіше з особливими поглядами на харчування, прибічниці домашніх пологів, антивакцинаторки, прихильниці екзотичних для України релігій та вчень. Бажано в одну компанію зібрати учасниць із протилежними поглядами, щоб отримати файт по максимуму.

Ясна річ, усі ми знаємо про дива монтажу і що за його допомогою можна зробити. Утім, автори цих шоу мають цілком реальну ситуацію, яку, безумовно, можна посилити, але аж ніяк не вигадати повністю. З програми у програму переходить хоча б така картина: героїні дізнаються, що їхня конкурентка наймає хатню робітницю, та одразу сплескують руками. Мовляв, нормальна жінка мусить прибирати сама. Нормальна жінка обов’язково повинна задовбатися. Те саме з готуванням. Також у шоу повністю розкривається принцип «у чужому оці і скалку видно, а у своєму й колоди не побачиш». Одна з учасниць, приміром, обурюється суворим графіком, який конкурентка склала для дітей. А вже за кілька днів ми дізнаємося, що власних нащадків вона взагалі б’є.

Інша героїня, колишня дружина мільйонера (як стверджується), розповідає історію їхніх стосунків. На момент зустрічі вони обоє були у шлюбах і так закохалися, що мусили розлучатися з попередніми партнерами. Конкурентки одразу почали звинувачувати її в тому, що вона розбила сім’ю. Та погодилася й додала, що почувається дуже винною. Але з подальшої розповіді ми дізнаємося, що саме другий чоловік був ініціатором цієї ситуації та довго наполягав, аби вона розлучилася з першим. Почувши це, троє інших учасниць почали захоплюватися — мовляв, вчинок справжнього мужчини, який бореться за свою кохану. І перемагає.

Таких ситуацій — безліч. І вони досить точно, хоч і по-телевізійному гіперболізовано, показують усю огидність жіночої мізогінії. Глядачок це теж, ясна річ, стосується. І, напевне, в демонстрації цього можна знайти позитивний вплив таких програм. Бодай тому, що в реальному житті нерідко відбувається ще гірше. Час від часу автори усе ж шлють аудиторії послання — жінки не повинні постійно прискіпуватися до себе, вбиватися над домашнім побутом, не повинні розчинятися в чоловіках і ставити себе на друге-третє місце, розвінчується багато стереотипів про виховання дітей. Наприклад, що їх не можна бити, обзивати й говорити фрази штибу: «не плач, ти ж хлопчик». Торкаються питання психологічного насильства. Це особливо важливо для глибокої провінції, до якої прогресивний правозахисний дискурс не дійшов бодай частково. Цього часто не розуміють самі правозахисники та всілякі лідери думок.

Ну й одразу приклад. Про проблему сімейного насильства в нас начебто говорять багато, але якось результат погано проглядається. Далі відбуваються страшні історії про жінок, яких чоловіки роками били і, зрештою, вбивали. Немало жінок у якийсь момент самі позбавляли життя аб’юзерів, захищаючи себе та дітей. Майже завжди вони стикаються не лише із самим насильством, а з абсолютною неможливістю звернутися по допомогу. Згадайте випадок із журналісткою Анастасією Луговою, на яку напали в поїзді. Вона не змогла отримати підтримки ані в сусідів по вагону, ані навіть у персоналу поїзду. Вони, нагадаю, подумали, що нападник — це чоловік Анастасії, тому спочатку не хотіли «влізати в сімейні розбірки». Коли йдеться про насильство у стосунках, частина дівчат навіть вважає це сяк-так прийнятним, або фактором, який потрібно терпіти заради якихось інших благ. Чи винуватять себе і переконані, що роблять щось не так.

Вже кілька разів у проєкті «Супермама» брали участь жінки, які пережили серйозне фізичне насильство. Одну чоловік бив обличчям об асфальт, і після цього їй довелося довго лікуватися. Іншу партнер вдарив ногою в живіт, і вона втратила дитину. В жодній із програм не звучало питання, чому ці чоловіки не відсиділи за свої дії у в’язниці? Як таке взагалі могло трапитися? Зокрема, психолог проєкту Дмитро Карпачов не запитував героїню, чому вона не пішла в поліцію, чи знає назви організацій, до яких можна звернутися, що відчувала, чого боялася, чи просила допомоги у друзів та родичів. І чи взагалі розуміє, що за побої людина мусить отримати покарання.

Схоже, цього не розуміє навіть сам Карпачов, бо він ситуацію бачить так: «Уже вкотре я чую історію, як Таню б’ють чоловіки. Цілком можливо, що вона сама підсвідомо обирає собі партнерів, котрі її ображають. Схоже, Тетяні треба пропрацювати якусь травматичну ситуацію з минулого. І тільки тоді вона зможе побудувати стосунки без насильства». А їй він говорить наступне: «Є така приказка: якщо тебе по обличчю б’є третій чоловік, то, може, проблема не в чоловіках, а в обличчі?». Учасниця погоджується й каже, що їй подобалося виводити чоловіків на емоції та як результат отримувати побої. Усе тому, що вона бачила, як тато б’є маму, й перейняла цю модель як правильну.

Після гучного скандалу з ведучою Регіною Тодоренко до мему «самавиновата» додався ще один — «а что ты сделала, чтобы он тебя не бил?». Чи не такі вже це й меми, раз цілий психолог популярного проєкту їх повторює майже дослівно? Хоча Дмитра Карпачова психологом можна назвати з натяжкою. «Детектор медіа» раніше писав про заплутану історію з його дипломом, науковим ступенем та незрозумілим позиціонуванням ведучого самим каналом. Вислови Карпачова раніше вже не раз ставали об’єктами обговорення. Найгучнішим став випадок із героєм програми «Один за всіх», який не перешкодив убивству матері своєї дитини. За це він зазнав громадського осуду, а згодом — ще й вислухав злісну тираду Карпачова у студії. Після зйомок у програмі чоловік повісився.

У Дмитра Карпачова є навіть власна школа, де він продає різноманітні курси для жінок. Цікаво, що там він усіляко уникає називати себе психологом. Тренер НЛП, бізнес-тренер та ведучий психологічних шоу. Все. Тобто на телебаченні він лише грає роль психолога, якому багато учасниць і глядачок справді довіряють.

Вищезгадана героїня, якій «подобається виводити чоловіків на емоції», сама зізналася, що була ученицею цієї школи. Заходимо на сайт — на ньому безліч різних онлайн-курсів, серед них «Мужчина. Руководство пользователя». На ньому жінкам пропонують вивести стосунки на новий рівень. Серед іншого ви знайдете такі тези: «Разорвать этот замкнутый круг можно, только осознав и приняв истинные мотивы мужского поведения». «Чтобы разобраться, почему отношения портятся — нужно знать «корень» зла. И вот 6 аргументов, почему женщинам нужно работать над собой». «Очень распространённая ошибка женщин: думают там, где нужно чувствовать и чувствуют там, где нужно думать».

Тобто активно подається думка, що вся справа у вас, дівчатка. Тому давайте змінюватися. Вас навіть обіцяють навчити бути жінкою, якій не зраджують. Адже чоловіки йдуть наліво не через особливості свого характеру чи якісь мотиви, просто є жінки, яким зраджують, а яким — ні. Ось і не дивно, що після таких курсів дівчина згідна навіть із тим, що побої вона, в принципі, заслужила. Треба краще над собою працювати.

Ну і ще одне питання, яке часто виникає під час обговорення таких «жіночих» шоу. Чому жінки йдуть брати в них участь? Мені здається, що є як мінімум три причини. Одні беруться за це з чисто прагматичних міркувань — це реклама. Є багато блогерок, диджейок, власниць бізнесів, які просто хочуть розкрутити свою діяльність, набрати більше підписників, продавати дорожче рекламу і так далі. На продажі власної брудної білизни завжди можна було непогано заробити, ось ця можливість і використовується.

Інші ж учасниці просто хочуть на телик і слави. Теж доволі зрозуміле бажання. Немало з них справді вважають свої сім’ї взірцевими та не проти показати це світові. Просто потім часто розчаровуються від побаченого. Як і ті, які щиро вважають, що телевізійні проєкти їм допоможуть налагодити стосунки у сім’ї. До них розчарування теж приходить. Загалом цих героїнь почасти можна порівняти із вкладниками якоїсь фінансової піраміди — наче ж і давно зрозуміло, що не варто туди нести гроші, а однаково потрапляють на гачок. Утім, проблему треба почати вирішувати не з них, а з тих, хто ці піраміди постійно будує.