12:13
Четвер, 17 Грудня 2020

Суспільне розчарування. Інтерв’ю Петра Порошенка на «Зворотному відліку»

76 346
Хороші запитання, наближені експерти та відсутні відповіді. Перше інтерв’ю Петра Порошенка на Суспільному за півтора роки
Суспільне розчарування. Інтерв’ю Петра Порошенка на «Зворотному відліку»
Суспільне розчарування. Інтерв’ю Петра Порошенка на «Зворотному відліку»

За той час, відколи Петро Порошенко востаннє бував на Суспільному (під час Національних дебатів минулого квітня, а до цього він не приходив в ефір НСТУ), він устиг дати щонайменше шість годинних інтерв’ю Прямому каналу та покататися в машині з Олексієм Гончаренком. Це коротко описує як ставлення п’ятого президента до розмов із незалежними журналістами, так і високі очікування від його появи на «Зворотному відліку» 14 грудня. Адже в нас нарешті мало бути інтерв’ю, під час якого Порошенко не купається в монологах про свої досягнення, а експерти не починають запитання до нього з вдячностей чи тверджень, що Зеленського обрала Росія. Проте, на жаль, якимось чином саме це і сталося.

Замало часу оцінити велич

Головною темою розмови з лідером «Європейської солідарності» стала друга річниця створення Православної церкви України, яку відзначали наступного дня. І тут до Суспільного претензій немає: Петро Порошенко — чи не найкращий спікер на цю тему. Але ж не єдиний. В Об’єднавчому соборі 15 грудня 2018 року взяли участь 192 представники церков, це вже не кажучи про величезну кількість релігієзнавців, церковних активістів та, до речі, опонентів томосу, які теж могли би прокоментувати цю подію. Проте у студії «Зворотного відліку» п’ятий президент був єдиним спікером і, відповідно, міг розповідати про третю частину свого виборчого гасла скільки й що завгодно. Інших поглядів бог не послав.

Тож на перше запитання ведучої про те, чому так мало парафій перейшли в ПЦУ, Порошенко відповів: «Пройшло ще лише два роки для того, щоби оцінити велич події, яка відбулася». Усі подальші розмови на тему церкви були витримані в такому ж стилі. Колишній глава держави декламував, що був би радий навіть, якби з усіх своїх численних досягнень добився лише томосу. Багато разів наголошував, що отримання автокефалії було майже неможливим. Навіть ділився своїми релігійними видіннями. 

Модератори у відповідь на це здебільшого мовчали. Що натомість мало б викликати запитання у глядачів: навіщо порушувати цю тему, якщо ведучих у ній, здається, не цікавить нічого конкретного? Крім, звісно, того, хто заважав автокефалії і чи підтримує Порошенко заборону російських релігійних організацій. 

Теоретично ситуацію могли б виправити запрошені експерти. Натомість вони були чи не найбільшою проблемою програми. Адже, як і в часи президентських виборів 2019 року на інших каналах, Порошенко завітав на токшоу Суспільного з пересувним пулом коментаторів. Ярослава Міщенко розповідала лідеру «ЄС», що той врятував собор. Віктор Шлінчак казав, що західні партнери розуміють значення томосу, а в от Офісі нинішнього президента сидять якісь агенти, що хочуть йому завадити. Михайло Басараб стверджував, що Росія дуже сильно вболівала за перемогу Зеленського. А Борислав Береза майже не брав слово, можливо, він просто не встиг адаптуватися до нової студії після постійного перебування на Прямому. 

Гріхи минулого

На щастя, піарні монологи Порошенка компенсували інші спогади про його президентство. Присутніх цікавили судова реформа, самознищення коаліції з Яценюком та найбільше — ренесанс Медведчука. 

Ведучі та коментатори настільки часто запитували про кума Путіна, що протягом шоу лідер «Європейської солідарності» використав майже всі стандартні відмазки. Пряме заперечення: Медведчук не приймав жодних політичних рішень. Розписку в безсилості: у президента не було повноважень щось зробити. Переведення стрілок: а чого нинішня влада нічого не робить? Акцент на дотичних досягненнях: зате ми заборонили російські канали. Проте учасники програми все одно повторювали, що Порошенко нічого не зробив із кумом Путіна, і називали Медведчука найбільшою помилкою п’ятого президента. 

Імовірно, тема лідера «ОПЗЖ» виринала настільки часто, бо її жодного разу не змогли повноцінно розвинути та вичерпати. Адже, по-перше, звинуваченням бракувало конкретики. Навряд чи Порошенко зміг би говорити, що в Медведчука не було привілеїв, якби хтось згадав про його ексклюзивні прямі польоти в Росію. По-друге, гостя майже ніколи не дотискали уточнювальними запитаннями. Тому лідер «ЄС» спокійно стверджував, що Медведчук набув політичного впливу лише восени 2019-го. Хоча насправді другою найбільшою фракцією в парламенті «ОПЗЖ» стала минулого літа, після того як проіснувала в українському політичному полі більше року. 

Інші теми спіткала схожа біда. Наприклад, під час «обговорення» судової реформи Порошенко просто розповів, що до реформованого ним Верховного суду немає претензій, а Антикорупційний суд дуже потрібний Україні. Ведучі та експерти при цьому чомусь справді не наполягали на конкретних проблемах — ні сумнівних рішеннях, ні затягуванні розгляду справ, ні проблемах із відбором судей, ні просто провалах

Особливо сумно стало під час розмови про колишні політичні союзи Порошенка, адже в цієї теми був величезний потенціал. Михайло Басараб сказав, що по рейтингах п’ятого президента вдарила його власна кампанія проти уряду Яценюка. А ведучий Павло Казарін додав аналогічні коментарі від Володимира Гройсмана. На жаль, і тут лідеру «ЄС» дали втекти. Колишній голова держави відповів, що фактично привів Гройсмана до влади і що він особисто не має до Яценюка жодного зауваження. На цьому тему закрили. 

Також Порошенко устиг пожалітися на інформаційні кампанії проти себе, закликати всіх хейтерів «зробити краще», прорекламувати Roshen, розкритикувати нинішню владу за хаотичну зовнішню політику та переслідування патріотів. А ще натякнути, що Крим можна було захистити зброєю.

Ну як так?

Насправді, це дуже добре, що Петро Порошенко нарешті прийшов у студію Суспільного. Де з ним могли зустрітися незалежні журналісти. От тільки за майже годину розмови ми майже нічого не дізналися. І видається, що в цього є три головних причини.

По-перше, формат токшоу. Розпорошення уваги між багатьма експертами, фактично, багатьма інтерв’юерами заважало цілеспрямовано добиватися відповідей на конкретні запитання. Кожного коментатора цікавило щось своє і ніхто не мав можливості поставити кілька уточнювальних запитань підряд. Адже ефірний час обмежений і всім треба було дати слово. Це типова ситуація для токшоу, але в цьому випадку свою роль зіграв ще й кадровий склад студії. Наскільки постійні гості Прямого, 5-го та «Еспресо» взагалі хотіли добиватися від Порошенка відповідей? І чи мали всі ці люди достатню компетентність, аби оцінювати церкву, російську агресію та судову реформу?

По-друге, на заваді стала хаотична організація програми. Година ефірного часу — це ціла вічність, коли ти використовуєш її ефективно. І дуже мало, якщо починаєш говорити про томос, потім про Медведчука, потім про томос, потім знову про Медведчука, потім про суд, який згадував десь на початку, а закінчуєш ледь втиснутим в ефір НАТО. Тут уже треба обрати: глибше розкрити менше тем чи коротко пробігтися по багатьом болючим точкам. В’яле перетікання туди-сюди — не варіант.

По-третє, величезну роль зіграла стриманість ведучих. Якщо не враховувати тему томосу, то Петро Порошенко точно не отримав на Суспільному теплу купель. Але це був і далеко не hard talk. Адже, хоч журналісти й порушували неприємні політику питання, вони робили це доволі беззубо. Без гострих формулювань, конкретних закидів чи заперечень його відповідей.

Тож, як наслідок, здається, ніхто з трьох сторін цієї історії не отримав бажаного. Суспільне не збагатилося обов’язковим до перегляду інтерв’ю. Глядачі дізналися дуже мало цікавого. А Петро Порошенко не виступив у виключно позитивному світлі. І «Європейська солідарність», і її лідер розмістили у фейсбуку лише окремі елементи розмови: без Медведчука, Яценюка, Гройсмана та судової реформи. Не інтерв’ю, а суцільне розчарування.



Думки, висловлені в рубриці Column, передають виключно погляди самих авторів і можуть не збігатися з позицією редакції «Детектора медіа». Тексти авторських колонок суб'єктивні та не претендують на всебічне висвітлення теми.
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
76346
Переглядів
Коментарі
АМОН
02:04 / 19 Грудня 2020
Як говорив Андрій Куликов: «Патріотизм журналіста полягає в дотриманні стандартів». А всім хто так палко критикує матеріал пана Ярослава та ГО«ДМ» хочу нагадати, що діяльність ГО«Детектор медіа», підтримує демократичні цінності в журналістському середовищі, обстоює дотримання професійних стандартів в українських засобах масової інформації та аналізує якість їхнього контенту. «ДМ» — сприяє становленню демократичних, вільних та професійних медіа в Україні і формуванню критичного вдумливого та обізнаного медіаспоживача. «ДМ» — це видання про медіа. Група видань ГО «Детектор медіа» висвітлює події та явища, пов’язані з медіа, а також контекст, необхідний для їх аналізу та розуміння. Три головні складові їхньої місії — покращення якості українських медіа, підвищення медіаграмотності українського суспільства та протидія дезінформації та пропаганді. Також редакція може публікувати матеріали на теми, прямо не пов’язані з медіа, якщо вважає їх важливими для аудиторії. «ДМ» працює в інтересах власної аудиторії та суспільства. Редакційну політику видань «ДМ» визначає керівництво громадської організації. Редактори видань і керівники проєктів «ДМ» приймають рішення у сфері своєї відповідальності, керуючись цими редакційними принципами, а також виходячи з інтересів аудиторії видання зокрема та суспільства загалом. «ДМ» вважає дослідження інтересів, уподобань та поглядів аудиторії й суспільства, зокрема через зворотний зв’язок та соціологічні дослідження, складовою своєї місії. Організації-донори, які фінансують ГО «Детектор медіа», не мають впливу на редакційну політику та редакційні процеси видань «ДМ». Співпраця «ДМ» з організаціями-донорами базується на взаємній довірі, чесному діалозі та спільних цінностях. Ми виконуємо свої зобов’язання перед ними в межах окремих проєктів, однак це не дає жодним стороннім організаціям та особам права втручатись у роботу журналістів, нав’язувати свою думку редакції, накладати цензурні обмеження. «ДМ» не займаємося пропагандою. Команда «ДМ» об’єднана спільними цінностями: повагою до закону і прав людини, підтримкою демократичного розвитку держави та громадянського суспільства, баченням майбутнього України як цивілізованої, незалежної, стабільної та мирної європейської держави. Ці цінності зумовлюють вибір тем та авторів, активну участь у суспільних, ринкових та регуляторних процесах, пов’язаних із демократизацією та розвитком медіапростору. Втім пропаганда не є функцією та завданням видань «ДМ». «ДМ» чітко відокремлюємо журналістику від громадянського активізму й не дозволяє особистим поглядам та вподобанням впливати на неупередженість власної роботи. Матеріали, створені в межах проєктів, покликаних просувати певні цінності чи ідеї (наприклад, європейської інтеграції, демократичних реформ, толерантності тощо), публікуються з додаванням інформації про проєкт та організацію-донора. «ДМ» відкриті до публікації думок, відмінних від позиції редакції, якщо вони грамотно висловлені, аргументовані та не порушують закон. Для «ДМ» свобода слова — понад усе. Але не понад закон. «Детектор медіа» захищає свободу слова, редакційні свободи медіа, обстоює права журналістів. Водночас в умовах збройного конфлікту, окупації частини території, постійної інформаційної війни, яку Росія веде проти України, вважає за неможливе виправдовувати свободою слова будь-які дії, спрямовані на підтримку агресора чи на руйнування української державності. Виступаючи за свободу преси, «ДМ» закликає колег до відповідальності та застерігає від свідомої чи несвідомої участі в маніпуляціях, які грають на руку агресору. «ДМ» проти дискримінації. Рівноправність — важлива цінність ГО «Детектор медіа». Будь-яка дискримінація за ознаками статі, віку, походження, стану здоров’я або за будь-якими іншими в матеріалах видань «ДМ» є неприйнятною. Якщо журналіст бачить у матеріалі, який збирається опублікувати, ознаки дискримінації або мови ворожнечі, він має проконсультуватися з редактором. У складних та неоднозначних ситуаціях редакція консультується з юристами та експертами профільних організацій, що спеціалізуються на недопущенні дискримінації. Журналісти «ДМ» мають проявляти толерантність до кожної людини та ідей, які вона висловлює, крім випадків, коли її ідеї або дії явно суперечать законам України. Якщо «ДМ» визнає подію вартою новини, то висвітлює її якісно. Новини видань «ДМ» подаються безсторонньо, неупереджено та відповідно до професійних стандартів та етичних принципів журналістики. З огляду на те, що видання «ДМ» є тематичними, добираючи інформаційні приводи, то виходить з інтересів цільової аудиторії (топ-менеджменту ЗМІ, редакторів, журналістів, медіаекспертів, політиків, громадських організацій, органів державної влади, донорських організацій, експертів у дотичних темах, медіаспоживачів). У новинах «ДМ» перевіряє факти (завжди мінімум у двох, краще у трьох джерелах), посилається на конкретні джерела, не дозволяє собі неавторизованих оцінок. Точність і достовірність для «ДМ» важливіші за оперативність та ексклюзив. Метою журналістів «ДМ» завжди є отримання ексклюзивної (якщо це можливо) інформації з першоджерела якомога оперативніше. Втім оперативність не виправдовує публікації неперевіреної інформації, а ексклюзивність — замовчування важливих фактів і коментарів, раніше висвітлених іншими виданнями. Оперативність може бути підставою для публікації неповного або незбалансованого матеріалу лише в разі, якщо редактор визнає цю новину особливо важливою для аудиторії, а редакція робить усе можливе для того, щоби з’ясувати та оприлюднити всі інші важливі факти й точки зору, про що ми обов’язково повідомляємо свою аудиторію. Міркуваннями оперативності не може бути виправдана публікація неперевіреної інформації про стихійні лиха, смерть та інші особисті трагедії, а також фактів із приватного життя. «ДМ» висвітлює конфліктні ситуації неупереджено. У новинах та аналітичних матеріалах будь-які конфлікти висвітлені безсторонньо, збалансовано та неупереджено. Якщо журналіст або редактор видання «ДМ» не може гарантувати безсторонності, є прихильником або ненависником однієї зі сторін конфлікту, має конфлікт інтересів, пов’язаний із висвітлюваною темою, він має повідомити про це керівництво. У таких випадках висвітлення цієї теми буде передане іншій людині. Якщо працівник редакції, експерт або постійний автор «ДМ» хоче висловити власну думку про конфліктну ситуацію, він може зробити це у форматі авторської колонки або блогового допису. Такі матеріали завжди публікуються у відповідних рубриках, а думки авторів мають бути аргументовані. Такий матеріал є власною позицією журналіста або редактора, а не думкою редакції. «ДМ» надає слово іншим сторонам конфлікту в рубриках колонок і блогів, якщо їхні позиції викладені у форматі, придатному для публікації. Думка авторів «ДМ» завжди аргументована. Аналітичні матеріали «ДМ», засновані на власних моніторингових дослідженнях організації, створюються відповідно до публічної методології та мають бути максимально аргументованими, оцінні судження в них – авторизованими, факти – відокремленими від коментарів. Оцінні судження в публіцистичних матеріалах видань «ДМ» мають бути аргументованими та виваженими. Ці вимоги поширюються на матеріали штатних і позаштатних авторів, а також опубліковані в розділі «Блоги». Редакція зобов’язана відхиляти матеріали позаштатних авторів, створені з порушенням законів України, стандартів та етичних норм журналістики. Публікація таких матеріалів не може бути виправдана правом на відповідь. «ДМ» поважаємо чужу працю й не краде контент. Плагіат для видань «ДМ» неприйнятний. «ДМ» використовує чужі ідеї лише з дозволу їхніх авторів, зазначаючи авторство, а чужі думки цитує лише з посиланням. Чужі фотографії та відео публікуються з посиланням на джерела та видаляються на першу вимогу власників авторських прав, якщо вони не згодні з публікацією. Винятки можливі в разі особливої суспільної важливості інформації. Посилання, зроблене журналістом на джерело інформації, є для глядача єдиним доказом того, що йому розповідають про речі, які відбуваються насправді, а не про фантазії журналістів. «Детектор медіа» завжди коректно, чітко й недвозначно посилається на конкретні джерела інформації в новинах. «ДМ» не копіюємо дослівно чужих текстів, крім тих, що публікуються в розділі «Дайджест» (із посиланням на джерело). Дописи в соціальних мережах публікуються в розділі «Блоги» лише з дозволу авторів. У соцмережах «ДМ» вільний, але відповідальний. «ДМ» цінує свободу висловлювання своїх працівників та розуміє, що їхній соціальний капітал — складова соціального капіталу бренду «ДМ». Люди, які працюють у виданнях «ДМ» або є постійними авторами або експертами проєктів організації, не обмежені у висловленні своїх думок на будь-які теми в соціальних мережах. Водночас «ДМ» очікує від них відповідальності та усвідомлення негативного впливу, який їхні необачні дії можуть мати на репутацію «ДМ». Забороняється обговорювати в соціальних мережах внутрішні справи організації та оприлюднювати деталі матеріалів, над якими працює редакція, без згоди керівництва. «ДМ» не забороняє, але не рекомендуємо авторам та експертам, які безпосередньо займаються аналізом політичного медійного контенту та дискурсу, публічно висловлювати свої політичні симпатії та антипатії. Все вище перераховане дехто з вас назвав - "заказухою", при тому, що вище згадане є лише каплею у морі якісних редакційних принципів ГО«Детектор медіа». Тому відзначу, що матеріали «ДМ» у значній мірі відповідають даній редакційній політиці - чого точно не можна сказати про матеріали деяких українських та проросійських ЗМІ. І можливо це прозвучить як ліричний відступ та все ж знецінення фундаментальних засад побудови відкритого суспільства, демократії, свободи слова, міцних інституцій, політичної культури та медіакультури на корись популізму, пропаганді, маніпуляціям, демагогії, клептократії, охлократії, підставної (авторитарної) демократії чи то утопічно-ідеалізованих політиків/керівників держави/чиновників (які б породжували нашу економічну та соціальну залежнісь від держави/власного популізму та самостійно вірішували б проблеми, вирішенням яких насправді має займатися проактивна, ліберальна, компетентна громадськість, яка б представляла сукупнісь різноманітних прошарків населення) - є цілком рівноцінним знеціненню себе, як особистості та індивідуальності на користь осіб/окремих груп суспільства чи то режимів, які ставлять державні, або ж власні пріорітети вище за наші загальні свободи, й права на здорову конкурентнісь, толерантність та самоцінність, а також потреби що до спільного (природнього, конструктивного) вирішення проблем/конфліктів які виникають в суспільстві. Так! Одномоментних позитивних культурно-соціальних/економічних зрушень та міцних інституцій навіть за умов високої професійної компетентності та наявності ліберальних поглядів з тяжінням до відкритого суспільства з високим рівнем гуманізну/культури та низьким рівнем корупції нам швидко й легко не вдасться досягти, утім ми їх точно ніколи не досягнемо якщо покладатимемо власні функції по створенню умов співіснування на окремих осіб/режими популістично-демагогічного штибу які монополізуватимуть наші права та свободи.
Ігор
22:36 / 18 Грудня 2020
Погоджуюсь!Об'єктивно і аналітично.Дякую Вам.Ви висловили мою думку,Ярославе
Украинец
21:03 / 18 Грудня 2020
Стандартная, заказная, низкопробная статейка, не имеющая ничего общего с реальностью!
Я
17:51 / 18 Грудня 2020
Щас просто зелёное время {CENSORED} и автор вписался в рамки как и некоторые коментаторы, которые просто любят сериал слуга народа и ждут манны с небес! Порошенко не вам осуждать!
Olenka
15:58 / 18 Грудня 2020
Вочевидь, пан Ярослав Зубченко є найзубатішим журналістом усіх часів і народів. Досить часто дивлюся Суспільне, але жодного разу цього зубатька не бачила. І ще питання, а де претензії до інтерв'юерів Ще і його команди?
Igor
13:55 / 18 Грудня 2020
Стаття заказанная клоуном-предателем!
Юлія
13:36 / 18 Грудня 2020
Проплачені олігархами гниди, подібні до авторів цієї статті, тупе, неосвічене насєлєніє, як деякі з коментуючих, та відверті кацапи - три біди нашої неньки України. І цей список, на жаль, не вичерпний.
Дмитро
11:23 / 18 Грудня 2020
Пороха може оцінювати і судити тільки той, хоча б приблизно стільки ж зробив би для України, а не "журналісти" Суспільного. Також сподіваюсь, що ви проведете hard talk з випещеним вами Зеленським і задасте йому ті ж самі питання, а на додачу - до десятка фактів державної зради!
Сергій
08:44 / 18 Грудня 2020
Біда інтерв'ю і ще більша аналітики у тому, що ніхто не думає про Україну як вільну демократичну державу. П.Порошенко думає про те як він буде добре виглядати на екрані ящика. А журналісти про свою кар'єру, гонорари і "кабы чего не вышло". Аналітика цієї статті відповідно теж ніяка, бо не хочеться чіпати пороха за "яйця". От і виходить, що кожен говорить про своє, нікому непотрібне. Виходить як у тому прислів'ї: Сім няньок, а дитя без глазу. А так хотілося почути відповіді на запитання: Чому П.Порошенко програв вибори? Чому він не посадив за грати Медведчука і К за державну зраду? Чому він не ввів військовий стан і не перевів всю економіку на рейки військового моменту, який забрав 14 тисяч життів громадян України? Чому так довго, кволо і беззубо проводив реформи і так врешті решт до кінця нічого не зробив для зламу совкової системи влади? І так далі... Ото було б інтерв'ю. А так... імпотенція що журналістів, що пороха... та й годі. Сумно. Ми всі разом українці виглядаємо як стало немічних баранів, яких Пугало жене у прірву руками зеленого ідіота і 5-ї колони росяничарів. Знову на повістці дня намальовується Майдан. А смичсл на нього виходити, коли нікому нічого не треба, окрім власного піару і бабла. За що люди загинули? Сумно!!!!!
Виктор
08:18 / 18 Грудня 2020
Петро {CENSORED} вор и хапуга должен сидеть в тюрме вместе с ним и его подельники
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2021 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду