Якщо одного дня ви забажаєте сумнівної слави на всю країну, попередньо потурбуйтеся про свої стосунки із сусідами. Адже, що б ви не наробили, саме вони стануть вашими біографами та головним джерелом інформації для журналістів. Цитуючи канал ZIK: «Хто-хто, а сусіди явно іноді знають більше, ніж поліція. Особливо пенсійного віку і бабульки».

Судячи з повідомлень окремих ЗМІ, Максим Кривош жив у комуні екстрасенсів. Ось, наприклад, новина від «Страны.ua»: «Луцкий террорист Максим Кривош несколько дней назад настроил своего сына, что тот избил свою же мать, которая была женой Кривошу. Об этом корреспонденту "Страны" рассказала женщина по имени Марина, работающая в магазине, расположенного неподалеку от дома захватчика». Звідки Марина з магазину могла про таке знати? Невідомо.

Іншу гучну новину «Страна» отримала від криміналістки-любительки: «Жительница соседнего дома Ольга подозревает Кривоша в убийстве сторожа школы, которая расположена рядом с их домом». У місцевої пенсіонерки проросійське видання добуло ексклюзив про те, хто раніше жив у квартирі чоловіка: «Бабушка жены Кривоша». На фоні цього дуже іронічно звучать скарги працівниці «Страны» Олесі Мєдвєдєвої на журналістів, що ловили хайп на ситуації. Очевидно, щоб думка Мєдвєдєвої звучала ще переконливіше, «Страна» випустила також окремий текст про сім’ю терориста. Характеристика людей у ньому — це окреме збочення: «Жена — казашка, отец — ученый, а сыну 15 лет».

Інсайдери каналу «Україна» повідомили, що сину 14 років. А також навіщось описали батьків Кривоша і причини їхньої смерті: «Аварія сталася і вона загинула, мама його [...] А у батька щось зробилося з головою і він тоже помер». Із подібних розмов кореспондент каналу зробив висновок, що саме від батьків Максим Кривош успадкував любов до тварин.

Про те, що чоловік піклувався про бездомних собак, повідомляли на всіх каналах. У якийсь момент ми навіть очікували, що журналісти спробують взяти коментар у тварин. Цього, на жаль, так і не сталося, натомість «1+1» відвідав кладовище домашніх улюбленців терориста. Сюжет «ТСН» почався, далі цитата, «поетичними рядками, які написав Максим Кривош»: «Я тут спочила. Вас любила. Лиха людина мене вбила».

Журналісти ТСН можуть знайти могилу собаки терориста. Але не збірник журналістських стандартів

Канал ZIK у своїй гонитві за правдою дійшов аж до прийомів розслідувальної журналістики. Судячи з усього, використавши прихований аудіозапис проти звичайної працівниці готелю. Жінка не хотіла говорити на камеру, тож журналістка надала глядачам лише звук. Так аудиторія каналу Медведчука й дізналася, що терорист, виявляється, був «на своей волне».

Також лише віддані глядачі ZIK почули про ймовірну причину, яка схилила Максима Кривоша до злочину. «Судячи з усього, він припинив прийом м’яса і білків у їжу. І от, імовірно, що це так само вплинуло на ті події, які розгорнулися у Луцьку», — повідомив кореспондент Андрій Лащ. Це лобі виробників м’яса?

Ще однієї цікавою деталлю із життя Кривоша стала його книга. «Страна.ua» опублікувала уривки цього твору. Адже інформаційний супровід та поширення думок терористів — це щось типу профілю видання. «1+1» книгу не цитували, але взяли коментар у хлопця, який її читав. Цікавий формат. А головне глядачі змогли дізнатися, що «якщо жити чисто його думкою, його позицією, його світоглядом, то сісти в тюрму — то це не є проблемою».

Крім того, «Плюси» зробили окрему новину зі своєї розмови з дружиною Кривоша. Усе телефонне спілкування звелося до того, що разом вони не живуть і коментарів вона не дає. Але гучний заголовок «“ТСН” ексклюзивно поспілкувалася з дружиною луцького терориста» та більше 50 тисяч переглядів на ютубі на дорозі не валяються.

Гран-прі з висвітлення ситуації в Луцьку однозначно заслужив матеріал «Страны.ua» «Обнаженка на фоне иконы и Париж. Что публикует в соцсетях жена луцкого террориста Татьяна». Справа навіть не в тому, що в цьому тексті немає сенсу. Не в тому, що він вийшов за цілих два дні після захоплення заручників. Не в тому, що він розголошує купу персональних даних включно з фото дітей. А просто в тому, як натхненно працівники «Страны» описують фотографії на сторінці жінки: «Она лежит на животе с оголенными плечами и шеей, обнажена ли она полностью — загадка. Томным взглядом смотрит в камеру», «Татьяна экспериментирует с фото. Один снимок — черно-белый, она в шляпе», «СМИ писали, что у нее есть казахские корни — судя по чертам лица, исключить этого нельзя». Усе це, звісно ж, супроводжується фотографіями, тому журналісти могли б і не старатися. Але цим митці й відрізняються від ремісників.

Також «Страна» повідомила глядачам, скільки друзів має жінка. Кого з музикантів вона лайкає. Як називається її макіяж. Боже, сподіваємося, що терористи — це не ті люди, яким подобається увага.

«ТСН» гортає книжку терориста. Стоп, а як він звільнив ноги?

Крім коментарів сусідів, українські медіа відзначилися ще кількома цікавими робочими практиками. Наприклад, ведучі токшоу на ZIK жалілися, що журналісти можуть спровокувати терориста своїми спробами поспілкуватися з ним. Сам ZIK дзвонив терористу двічі. NewsOne наступного після захоплення заручників дня вирішив обговорити вимоги Кривоша. Коментатор Михайло Чаплига сказав, що підтримує погляди «що влада — це дещо зайве, скажімо так [...] тероризм у законі». Але додав, що, звісно, не буде вдаватися до екстремальних заходів. Не найгірше, що звучало на каналах Медведчука. Тим паче, що «112» взагалі оприлюднив «эксклюзивное интервью из зала суда» із самим терористом. На ньому якісь журналісти за кадром ставлять запитання на кшталт «чого ви здалися?», «ви били дружину?» А підсудний розповідає про державу-терориста, яка розуміє тільки силу.

Диван коментаторів, із якими спілкувалися телеканали, видав на тему захоплення заручників у Луцьку цілу купу відбірної аналітики. Олександр Охріменко на «Наш» вирішив, що в ситуації винна Революція гідності, до якої подібного буцімто не траплялося. Історія вважає інакше. Ірина Паламар на NewsOne пов’язала події в Луцьку та загрозу від буцімто закриття психдиспансерів.  Нагадаємо, що сам Кривош відповідного діагнозу не має.

Також медіа пронеслася ціла купа теорій змови. Захоплення заручників організовували й політичні кола Порошенка, й Офіс президента Зеленського. Анатолій Ш@рій підозрював змову, бо влада не боялася. Євген Магда на Прямому розповідав про постановку та недолугу реакцію влади на події. Недолугу реакцію на власну постановку? Денис Ярославський на ZIK поділився інсайдом, що чиновники готували ситуацію ще два тижні тому.

Креативно скористалися подіями російські пропагандисти. Вони поширювали (раз, два, три) наратив про те, що, раз Зеленський поговорив з терористом у Луцьку й виконав його вимоги, то тепер має піти і на прямі перемовини з керівництвом «ЛДНР». Так він же начебто спілкується з Путіним, ні?

З іншого боку, хто краще розуміється на розмовах із терористами, ніж журналісти Медведчука?

Говорити про журналістські стандарти в цій ситуації якось навіть не зручно. Зрозуміло, що «жительница соседнего дома Ольга» не може бути джерелом інформації про вбивство. Її слова слід, щонайменше, перевірити в поліції. Зрозуміло, що журналістам не слід розповідати про зміст книги терориста. Це може допомогти поширенню його ідей і мотивувати інших злочинців до подібного піару своїх творів. Зрозуміло, що журналістам не слід дзвонити терористам. Судячи з усього, ZIK не робив цього у прямому ефірі, але небезпека провокації від непрофесійних перемовників лишалася.

Здається, в деяких українських ЗМІ за роки жовтої журналістики вже просто виробився якийсь хворобливий алгоритм дій. Ким би не був «герой дня» — жертвою чи злочинцем — кореспонденти їдуть до його сусідів і починають моніторити фотографії родичів. І справа навіть не в тому, що часто — це неповага до фігурантів новин. Це неповага до глядачів.