Поки «Право на владу» було на канікулах, у житті президента Володимира Зеленського сталося багато цікавого: новорічне звернення, поїздка в Оман, плівки Гончарука. Усіх, хто відреагував на ці речі негативно, «1+1» виставив хейтерами або ботами. При цьому не забули медійники і про себе, адже напередодні ефіру в офісах колишніх проектів нардепа Олександра Дубінського відбулися обшуки. Їх організаторів «плюси» дискредитували. 

Найкращий канал та тиск на справжніх журналістів

Тактика захисту від обшуків у «Праві на владу» була розрахована, перш за все, на глядачів. Їм розповіли про нещасних жінок та дітей, які були вдома, коли сталося страшне. Висміяли СБУ, яке буцімто у відчаї, і тому ганяється за медійниками. Озвучили теорії змови про тиск на канал (за що, навіщо?) та тиск на нардепа Дубінського. Хоча він, взагалі то, уже не має бути пов’язаний зі своїми колишніми програмами. І, звісно, озвучили магічне «якщо сьогодні ми, то завтра ви». Загалом, тиснули на емоції.

Про реальні аргументи, наприклад, ім’я співробітника «плюсів» у метаданих аудіозаписів Гончарука згадали лише раз (та ще раз у рекламі) і звели аргументацію до «це надто дурна помилка, щоб бути правдою» і «внести зміни у дані може будь-хто». Припустимо. Тільки навіщо Дубінський у своєму Telegram-каналі розмістив аудіозапис, куди «будь-хто» вніс ім’я журналіста «плюсів»? Інша маніпуляція — це питання ведучої до Максима Шиленка, керівника департаменту журналістських проектів «1+1»: «Ваші журналісти прем’єра писали?». Звучить доволі абсурдно, чи не так, як журналісти можуть записати прем’єра? Але якщо запитати про інші закиди СБУ (отримання, монтування, зберігання і розповсюдження аудіозаписів, отриманих у незаконний спосіб), ситуація починає звучати значно реалістичніше. Імовірно, тому цього детально й не обговорювали. 

Вишенькою на торті самозахисту стала боротьба за свободу слова. Максим Шиленко жалівся: «До цього нас вважали антипорохами, так званими, що ми там мочимо Пороха. Прийшов до влади Зеленський, нас починали всі навпаки називати, що ми прозелені». Він же розуміє, що це одне й те ж саме? Також у студії кілька разів іронічно згадували, що «1+1» звинувачують у приході Зеленського до влади. Це, звісно, не правда — його успіху сприяли не лише «плюси». Але вони справді зробили, що могли: від новорічного звернення, в якому Зеленський заявив, що йде в президенти, до токшоу (під час виборів Зеленський особисто приходив лише у «Право на владу»), не кажучи вже про серіал «Слуга народу», який транслювався каналом. Нардеп Дмитро Лубінець («За майбутнє») назвав «1+1» «найбільш потужним, серйозним та системним каналом». Також Максим Шиленко заявив, що після історії з обшуками всі зрозуміли, що працівники «плюсів» — це справжні журналісти, у яких немає улюбленців. А Олександр Ткаченко нагадав про право журналістів говорити те, що «хотіло б чути суспільство». От тільки у випадку Дубінського та «розслідувальних» програм каналу «1+1» йдеться не про бажання суспільства, а про бажання Ігоря Коломойського. І ніякою журналістикою в цих шоу навіть не пахне. 

Нагадаємо, що це «Українські сенсації» перед виборами розповідали, що нібито Петро Порошенко вбив свого брата. І це вони лякали українців розстрілами під час введення воєнного стану. «Гроші» напередодні волевиявлення теж переключилися на критику Порошенка й досі випускають сюжети на кшталт «Як Порошенко причетний до відключення води у Вінниці». Також, як у часи ведучого Дубінського, так і після його переведення у парламент, ця програма боролася проти невигідних владі мерів. Це вже не кажучи про десятки матеріалів на сайті Дубінського з критикою Валерії Гонтаревої, яку Коломойський досі не пробачив за «Приват». Загалом, хоч ми й не виправдовуємо дії СБУ, прикриватися «свободою слова» та «тиском на незалежних журналістів» у розслідувачів «плюсів» підстав немає. Насправді, усе так погано, що Дубінського та КО навіть відмовляється захищати професійна спільнота. Можливо, час засновувати спілку медіакіллерів? 

Окремо відзначимо, що на шоу побіжно згадували законопроекти про медіа та про дезінформацію. «Право на владу» системно не просувало їх, але й не критикувало. Зокрема, у студії обговорювали проблему анонімних Telegram-каналів та саму необхідність регулювання ЗМІ й Інтернету. Олександр Ткаченко свої ініціативи захищав, а Максим Бужанський та Сергій Щербина їх критикували. Трохи іронічно, що в ефірі про загрози журналістам цій потенційній загрозі приділили відносно мало часу. Могло навіть скластися враження, що обшуки СБУ стали в нагоді для цього.

Haters gonna hate

Друга частина програми повинна була стосуватися проблеми розпалювання ненависті в суспільстві, але (сподіваємося, несвідомо) перетворилася на кампанію із захисту Володимира Зеленського.

Для початку «1+1» показав глядачам частину останнього новорічного привітання президента та нарізку з різноманітними «хейтерами»: Поярковим, Фединою, Гайдукевичем, Рабіновичем, Лукаш, Порошенком та акціями протестів проти Зеленського. Наприкінці програми ведуча описала ситуацію так: «Коли Зеленський пішов у фарватері толерантності, на нього скинулися всі хейтери України». Лише з цього маленького фрагменту уже витікає купа проблем. 

По-перше, «1+1» виставив усіх критиків влади звичайними «хейтерами», тобто заангажованими критиканами, яким щось не подобається з суто ірраціональних причин. Про можливість існування інтелектуальної опозиції, конструктивної критики, плюралізму думок за все шоу не згадали жодного разу. Критикуєш владу = хейтер. Це, до речі, дуже нагадує заяви окремих «Слуг народу» про масово куплені акції протесту. Тим часом негативно новорічне звернення президента оцінив кожен десятий українець. 

По-друге, раз «Право на владу» вже заговорило про мову ворожнечі, могло б вставити в сюжет і «слуг», які до неї вдаються. Чому б не згадати про численні заяви Максима Бужанського, що якраз був присутній у студії?  Тут вам і «тупа овца», і «Единственный результат Майдана — легализация нацизма». Або подати крики Микити Потураєва про нащадків катів у Верховній Раді. А ще ж можна згадати численні заяви героя вечора Олександра Дубінського, наприклад, про «Слуг МВФ» чи «Пускайте газ». А то «хейтери» виявилися тільки на боці опозиції.

По-третє, ні ведуча Наталія Мосейчук, ні інші гості не згадали, за що, насправді, критикували звернення Зеленського. Далеко не за заклики до толерантності. А скоріше за слабку національну позицію, сексизм, випадкових людей у кадрі та «яку різницю». 

І з кожною хвилиною ця безодня лише поглиблювалася, а кількість проблем накопичувалася по експоненті. Наприклад, Наталія Мосейчук заявила, що, якщо з українцями «цього не роблять», а вони самі вдаються до подібної ненависті, то «нація не відбулася, країна не відбулася». Враховуючи, що «Право на владу» доволі неоднозначно описало «ненависть», ця думка ведучої може означати що завгодно. Агресивна критика влади — це симптом відсутності нації? А ненависть до режиму у формі Революції гідності? А емоційні заяви щодо імпічменту в США та Брекзиту в Британії — це докази неповноцінності цих держав? Чи модераторка натякає, що, якби українцями не маніпулювали, у них би не було жодних причин емоційно критикувати Зеленського?

Далі Наталія Мосейчук сказала, що ті люди, які розпалюють ворожнечу, на ефір не прийшли. По-перше, привіт Бужанському. По-друге, з боку співробітниці «1+1» таке відмежування (мовляв, ненависть розпалюють лише «вони») звучить доволі лицемірно. Адже саме на «плюсах» співали «Палала хата». Саме тут Дубінський розповідав, що Супрун працює на американську розвідку. Сама Наталія Мосейчук нав’язувала міфи про якихось не таких українців на окупованих територіях. І ми вже згадували про Порошенка-Каїна? Короче кажучи, досить дивно виглядало, як «1+1», не попросивши вибачення за себе, критикував ненависть від інших. 

При цьому варто відзначити, що ведуча все ж намагалася розглянути питання ширше, наприклад, згадуючи про українців, яких і раніше ділили на сорти. Але нічим конструктивним це не закінчилося. Зате, раз ми вже згадали про поділ виборців, не можемо обійти стороною формулювання Олександра Ткаченка: поки умовні «патріоти» та «русский мир» чубилися, 73% проголосували за Зеленського. Тобто він вважає, що Зеленського обрали не патріоти? Чи це підтримка тези того ж «русского мира» про агресивну меншість?

Загалом, за дві години програма так і не вигадала, що робити з хейтерством. Це не наш висновок, а слова ведучої. Якщо ж вам цікаво, чому так сталося, можемо перелічити кілька припущень: Оля Полякова у кепці «Королева» — не найкращий у світі експерт з комунікації. Максу Бужанському цікавіше було захищати російську мову, ніж говорити про мову ворожнечі. Колишні та нинішні співробітники «плюсів» більше дискутували про медіа, ніж про ненависть пересічних громадян. У результаті, серед восьми гостей студії був один профільний експерт. Крім того, жодну проблему не можна вирішити, якщо боротися лише з однієї її частиною. Замовчуючи аналогічні вади на своєму боці. 

***

Але це все лише буквальний зміст. Найцікавіше у «Праві на владу» ховалося між рядків: теоретично шоу могло продемонструвати актуальний стан справ між Ігорем Коломойським та «Слугою народу». Що ж, судячи з цього ефіру, у них усе гаразд. Так, гості дискредитували СБУ і розповідали про тиск на ЗМІ, але критика не перекинулася на парламент, Кабмін та Офіс президента. Темі обшуків в приміщеннях каналу «1+1» присвятили всього третину програми. А потім «1+1» викотив цілий сюжет про засудження «хейтерів» влади. 

І він змушує перейматися набагато сильніше, ніж анекдоти «плюсів» про «незалежних розслідувачів». Адже в Україні (і не лише в нас) справді існує проблема зі штучним розпалюванням ненависті. І з нею справді варто боротися. От тільки, якщо звести ненависть лише до критики влади, хороша ініціатива швидко виявиться заполітизованою та дискредитованою.