Гучним інформаційним приводам цього тижня не щастило. Їх начебто й вистачало, проте у виконанні телебачення все звелося до чергової «дискусії» про зарплати чиновників на рівні «ще не накралися?!», чергового «обговорення» ринку землі з криками «земелька свята!», чергових злив перипетій у владній команді, цього разу за участі прем’єра, та їх оцінки в дусі «дегенерат на самокаті».

Натомість на фоні всіх цих скандалів кудись неочікувано зникла тема збитого українського літака. На токшоу «Пульс», наприклад, їй приділили пів години у п’ятигодинній програмі. Кут висвітлення трагедії при цьому не змінився. От Прямий досі розповідає, як президент Зеленський чекає темників із Москви, готовий продати Україну та намагається «плівками Гончарука» відволікти увагу від своєї поїздки в Оман. Сумно бачити, що навіть збитий український літак не здатен змінити пріоритети інформаційних каналів.

Зате замість аналітики та якісних дискусій на передній план вийшли медійні персони. В’ячеслав Піховшек дав інтерв’ю власній програмі, Сергій Поярков наговорив на перевірку від Нацради, Андрій Портнов сходив на дружні посиденьки з Наташею Влащенко. Одні з найгірших людей українського телебачення влаштували глядачам потрійний П. І кожен із них при цьому називав себе журналістом.

В’ячеслав Піховшек та Василь Голованов. Автоінтерв’ю

На свята програма «Епіцентр» вирішила зробити перерву в інтерв’юванні членів «ОПЗЖ» (дякуємо) і натомість поговорити з працівниками NewsOne (забираємо слова назад). 6 січня на власній програмі виступав В’ячеслав Піховшек, 13 січня — Василь Голованов.

Почнімо з останнього, адже розмова з Головановим виявилася просто ніякою. Ви уявляєте, скільки запитань можна поставити генеральному продюсеру NewsOne? Хто рахує, аби членів «ОПЗЖ» на каналі завжди було більше, ніж представників інших партій? Де саме на каналі живе Андрій Пальчевський? Навіщо NewsOne так часто бере інтерв’ю в Дмитра Співака, якщо навіть не може його нормально представити (бо він нічого не досяг)? І, звісно, чим думав генеральний продюсер каналу Медведчука, коли погодився робити піарний фільм про Кононенка? Замість цього в Голованова запитували про роботу в театрі, а сам медійник жалівся на куплених активістів та розділених владою журналістів.

Не обійшлося, звісно, й без маніпуляцій. Ось, наприклад, Голованов каже, що може вигнати гостя зі студії, якщо той проявляє неповагу до інших учасників. Скинути посилань на Киву та Червоненка? Ось розповідає, що об’єктивна журналістика «трансформується» й він не розуміє, що є мірилом цієї об’єктивності. Ну, це коли ти не піариш Медведчука, а наче як намагаєшся говорити про всіх рівновіддалено. Абсолютної об’єктивності, звісно, не існує, проте інтерв’ю з Головановим подарувало нам хороший приклад. Запитання журналісту ставили зокрема: В’ячеслав Піховшек (для якого Голованов формально — генеральний продюсер), Володимир Кацман (постійний гість каналу та член «ОПЗЖ»), знайомі Голованова зі «Страны.ua» та ZIK. От об’єктивність можна виміряти у співвідношенні між друзяками Голованова та незалежними інтерв’юерами.

Що ж до тематичної програми з Піховшеком, то вона почалося з прохання «журналіста» ставити йому будь-які жорсткі та відверті запитання. Ними стали «чи буде у вас ютуб-канал?», «ви ходили колядувати?», «у вас було щасливе дитинство?», «яка ваша коронна страва?», «яке ваше хоббі?», «про що ви мрієте?» та інші подібні речі. Запитань про темники чи масове звільнення журналістів «1+1» не було. Хоча інтерв’юери обережно цікавилися роботою на Кучму, Януковича та Медведчука (ми вже колись жартували, що Піховшек — це спадковий актив), але глибоко ніхто не копав. Сам Піховшек сказав, що плівки Мельниченка були частково сфальшовані, а фраза про «солдата революції» — іронічна.

Крім цього, Піховшек стверджував, що для нього незаангажованість — це коли викладені всі факти. Висновки ж можуть бути суб’єктивними (і не додав, що маніпулятивними). При цьому Піховшек визнав, що сам він ангажований, і заявив: «Я працюю над тим, щоб максимальні електоральні успіхи здобула “Опозиційна платформа — За життя”». Не знаємо, чи входить це до «трансформованої об’єктивності» Голованова, але сподіваємося, що цю цитату наноситимуть на всі програми за участі Піховшека. Адже глядачі мають право знати, що дивляться рекламу.

І, звісно, не обійшлося без російської пропаганди. Крим у Піховшека «відійшов» (власними ногами, чи що?). Терористи «ЛДНР» воювали за батьківщину. Тут фанат Медведчука правий, вони справді воюють за Росію. Георгія Гонгадзе партійний «журналіст» назвав «фальшивою величиною». А потім образився, що його самого називають проросійським і, таким чином, створюють для нього загрозу. Ну, що ж. У такому разі оголошуємо в коментарях конкурс: як ще можна назвати ведучого, який відбілює анексію Криму, розповідає про громадянську війну та прямо заявляє, що просуває в Україні партію кума Путіна?

Андрій Портнов та Dull із Влащенко

Якщо грубо узагальнити, існує два види хороших інтерв’ю з політиками: особистісні (про внутрішній світ) та професійні (де від гостей добиваються правди про їхню діяльність). Але на каналах Медведчука, якщо йдеться про друзів, усі розмови належать до третього типу — унилі монологи на вигідні теми. От приходить до вас на програму Hard (скорочено від «важкої розмови») цілий Андрій Портнов, і що ви в нього запитаєте? Чи нормально погрожувати прокурорам? Чому він зрадив «БЮТ» і перейшов на бік Януковича? Як випросив у Медведчука власні програми на «112» та NewsOne? Ні, поговоримо краще про те, про що Портнов і так говорить під час кожної своєї появи на телебаченні: Майдан, Порошенка, Стерненка та «Радіо Свободу».

Узагалі, складно зрозуміти, навіщо програмі Hard ведуча. Ось Портнов розповідає про якихось таємних соціологів, які неформально кажуть, що суспільство більше не підтримує Революцію Гідності. Згідно з минулорічною соціологією, це неправда. І Влащенко могла запитати хоча б, хто наговорив Портнову інше. Ось Портнов обурюється, чому міністерку у справах ветеранів не карають за захист підозрюваних у справі Шеремета, якщо президент начебто підтримує обвинувачення. Влащенко не уточнила, що Зеленський не називав нікого винним, і не запитала в Портнова, чому він взагалі вирішив, що в Україні тоталітаризм. Ось Портнов каже, що деякі телеграм-канали сьогодні авторитетніші, ніж «Радіо Свобода», а Влащенко мовчки підігрує цьому твердженню. Ось Портнов розповідає що він журналіст, а Влащенко знову не заперечує своєму гостю. Мабуть, тому що, раз уже й Портнов журналіст, то Влащенко теж досі може себе так називати.

Проте інколи ведуча все ж говорила. Наприклад, ось її дослівна цитата після реклами: «Продовжуємо важливі суспільні проблеми обговорювати. Пане Андрію, а от те, що колишній наш президент, Порошенко, не з’являється на допити…» Або ось ще професійне запитання: «Часто мені доводиться чути, що справа Лукаш настільки ідіотська, шо це певно її просто придумала і сама Лукаш, і Портнов для того, щоб собі робити піар».

Коротше кажучи, монологи Портнова на фоні Влащенко не заслуговують вашої уваги. Хіба що, ви ніколи не чули поплічника Януковича, але навіщось хочете знати, що він думає про Майдан та українське правосуддя. Тоді ця програма вам сподобається: тут зібрані всі шаблонні позиції телеграм-активіста.

Сергій Поярков у пошуках журналістики

«Поярков News» 10 січня, якщо дивитися їх без звуку (а ми дуже радимо), нічим не відрізнялися від усіх інших випусків цієї програми. Ведучий знову взяв у заручники двох гостей (вони майже нічого не говорили цілу годину), знову махав руками та істерично кричав, знову показував випадкові картинки. Тільки цього разу вся ця какофонія була присвячена не цькуванню Зеленського, а приниженню ЗМІ. Адже ведучий Прямого вирішив виправдати себе перед Нацрадою, довівши, що західні журналісти працюють так само, як він.

Для початку ведучий продемонстрував глядачам відео Роберта де Ніро, де актор ображає тоді ще кандидата Дональда Трампа. Тільки от, насправді, це відео було записане для кампанії #VoteYourFuture (а не якогось ЗМІ) і, в результаті, навіть не потрапило до неї, адже вийшло занадто заангажованим. Крім того, який стосунок Де Ніро має до журналістики? Можливо, Поярков ще буде виправдовуватися всіма вчинками актора в «Ірландці»?

Аналогічна біда сталася й з іншими прикладами. Видання Gunes справді вийшло з обкладинкою, де Ангела Меркель зображена в ролі Гітлера. Тільки це не «світове відоме видання», як стверджує Поярков, а провладна турецька газета, що таким чином підтримувала Ердогана на референдумі. Наступною жертвою Прямого став Snoop Dogg, який у своєму кліпі буцімто стріляє в Трампа. Тут цілих дві проблеми: по-перше, яким чином кліп репера стосується журналістики? По-друге, Трамп відповів на це відео фразою «jail time» («тюремне ув’язнення»), що так собі ілюструє свободу слова. Ще одне відео стосувалося американського «коміка-журналіста» (це Поярков на Прямому набрався таких посад?) Білла Майєра, де той задається питанням, чи не були батьки Трампа мавпами. Насправді, Білл Майєр — ведучий комедійного токшоу й не має жодного стосунку до журналістики.

Проте Трамп усе одно подав на Майєра до суду, й ось як Поярков описав перебіг тієї справи: «Коли суддя побачив цей позов, він порвав його, пошматував, сказав, ну приблизно, те саме, що сказав Де Ніро, що Трамп — ідіот, і навіть цього не розглядав». Насправді, Трамп просто сам відкликав позов. А глядачі Пояркова тепер житимуть із брехнею про те, як американські судді рвуть позови та обзивають позивачів ідіотами. Також у якості прикладів сатиричної журналістики ведучий Прямого наводив німецький фестиваль карикатури та мультик SouthPark. Що ж. Єдиний раз за всю програму (!), коли Поярков таки приблизно вгадав з порівнянням, — це Charlie Hebdo.

І, насправді, весь цей абсурд настільки притаманний «Поярков News», що сам по собі не заслуговує на згадку. От тільки штатний холерик Прямого пішов далі: «Я нізащо не повірю, що члени нашої Нацради можуть бути настільки нефаховими та неосвіченими людьми, які насправді не мають уяви про журналістські стандарти у світі. Які я вам, до речі, продемонстрував». Сказала людина, фаховості якої вистачило, аби шість разів неправильно назвати речі журналісткою. Пізніше Поярков і себе назвав журналістом. Уявляєте наступний «Телетріумф»: Поярков проти Портнова?

Також ведучий Прямого обіцяв вдягати на голову Зеленському «кондом критики», поки той не зніме блазенський ковпак Голобородька. Узагалі, Пояркову настільки сподобалися порівняння з презервативами, що пізніше він і вільну пресу охарактеризував «таким самим запобіжником, як кондоми під час сексу».

Ви можете як завгодно ставитися до Сергія Пояркова, його слів та дій Нацради, але одну річ важливо розуміти точно: «Поярков News» значно ближчі до екранізації мультику «Зашкварені», ніж до журналістики. Це суто комедійна програма, і її в жодному разі не варто оцінювати за журналістськими стандартами. Просто, здається, Поярков — це один з тих людей, які не розуміють різниці між «журналістом», «ведучим», «блогером» та анонімним телеграм-каналом. І саме тому він зараховує себе до представників четвертої влади.

Шановний пане Сергію, це не так. Ви не журналіст і навіть не «комік-журналіст». Тому, будь ласка, скільки завгодно виправдовуйте свою програму вигаданими прикладами, тільки не переконуйте глядачів, що всі журналісти такі ж, як ви. І що вільні медіа — це кондом держави.