Спроби зародити в суспільстві впевненість, що Віктор Янукович-молодший не загинув у березні 2015 року, а й досі живе десь далеко за кордоном, ми спостерігаємо не вперше. Ця тема зринає хвилями впродовж от уже майже двох років. Причому зринає якось нізвідки — адже про жодні нові дані й нові факти не йдеться.

Колеги звернули увагу на одну з останніх таких спроб на ICTV. Але спробуйте погратися з гуглом і запустіть у пошук відповідний набір слів. Ви отримаєте десятки, як не сотні, посилань — причому переважно на дві категорії медіаджерел.

Перша категорія — це ті, що викликають підозри в російській орієнтації й російських джерелах фінансування. Трапляються серед них і одіозні, як-от «Нахньюз». Трапляються видання з «мімікричними» назвами, як-от «Цензору.нет» (не респектабельний «Цензор.нет», а саме «Цензору.нет») або «Политука».

Друга категорія — це радикально-патріотичні видання. Трапляються публікації на цю тему іноді й у деяких респектабельних виданнях, але дуже нечасто.

Чому саме ці дві категорії видань? Можливо, це з огляду на особливості та предмети зацікавленості цільової аудиторії: й проросійські, й радикально-патріотичні українські ЗМІ орієнтуються на людей не надто високого інтелектуального та культурного рівня. На обивателів. Але в будь-якому разі прикметне товариство виходить. І вкотре вже змушує бути обережними: нібито радикально-патріотичне видання цілком може виявитися російською креатурою.

Причому от що цікаво. Деякі видання зі згаданих категорій дають ілюстративний матеріал — чи то фотографії, чи то відео, на яких «уже точно» й «поза всяким сумнівом» Янукович-молодший. Насправді ж... насправді таких «януковичів-молодших» можна зустріти з десяток, провівши просто на вулиці якусь годину. Кремезна статура, кругле обличчя, борідка, темне коротко стрижене волосся — ото на цих ілюстраціях і всі «особливі прикмети». Бо фотографії та відео здебільшого є знятими здалека й нечіткими. А якщо крупним планом — то «Янукович-молодший» на них неодмінно в темних окулярах, насунутому на самі окуляри головному уборі та інших — подеколи вельми колоритних — деталях вбрання (як, наприклад, отут), які роблять візуальну ідентифікацію неможливою й дозволяють вести мову лише про віддалену, а то й дуже віддалену схожість. Жодне подібне зображення не може правити в суді за доказ ідентифікації особистості. Жодне подібне зображення не дає змоги уявити, як виглядає особа без темних окулярів та без головного убору. А отже, натягнутість доказів не треба навіть доводити — вона є очевидною.

А тепер спробуймо відволіктися від детективного боку історії й поміркувати про ситуацію саму по собі. Припустімо, Янукович-молодший загинув. Суто по-людськи — це трагедія.

Але припустімо, що він не загинув і живе собі десь хоч у Канаді, хоч у Бразилії, хоч у М'янмі чи Бутані. Що веде собі глибоко приватне життя. Що в такому разі? У такому разі — то й хай собі живе, хай веде своє приватне життя, на здоров'я. Що з того нам усім, яка аж така важливість цього знання? Чи не байдуже нам, за великим рахунком? Не така вже й видатна персона той Янукович-молодший, щоби це було аж такою темою для суспільної зацікавленості.

Отут і міститься найбільша дивина всієї теми. Інсценування загибелі, зміна імені й документів, приховане пересування на інший бік земної кулі, пластичні операції... Навіщо всі ці зусилля, навіщо це інкогніто? Віктор Янукович-молодший — не Джим Моррісон і не Курт Кобейн, щодо яких також ходять легенди про нібито інсценовані їхні смерті. На відміну від Моррісона та Кобейна, Янукович-молодший навряд чи втомився від усесвітньої слави й навряд чи не міг би жити в тій самій Бразилії так, щоби його не впізнавали на вулицях усі, кому не ліньки — переважна більшість бразильців узагалі навряд чи коли-небудь про нього чула. (А що, до речі, з мовою — невже за мовним чинником ну просто тобі ніхто не міг би запідозрити в Януковичі-молодшому немісцевого? А чи він знайшов собі російськомовний куточок Бразилії? І чи не дивно, що матеріали про «дивовижне воскресіння» сина екс-президента, як правило, уникають цього чинника, який у даному разі є найбезпомильнішою прикметою?) Янукович-молодший — не Фредерік Валентич, який завдяки ймовірній інсценізації своєї загибелі вирішив уславитися. Янукович-молодший — не Ді Бі Купер, який за обставин можливої загибелі зник із награбованими грошима й понад 40 років перебував в інтерполівському розшуку.

Оце запитання й мало би бути в центрі уваги, якщо вже хтось узявся всю цю справу з'ясовувати: навіщо? Це є ланцюгом якоїсь довгої ланки інтриг проти України? Спецоперацією проти нашої країни? Тоді якою саме, якого характеру — бодай на рівні версій та гіпотез? У чому ця спецоперація може полягати, звідки чекати удару й на якому напрямі готуватися до відсічі? Без цього запитання все перетворюється на, даруйте, звичайнісіньку віп-хроніку.

А оскільки Янукович-молодший, знову ж таки, не був і не є аж такою суспільно значущою персоною, не був і не є постаттю державного рівня, то метою всієї цієї медійної метушні видається єдине — підігрівати суспільну цікавість до прізвища Янукович, зокрема й до Януковича-старшого. Нагадувати й нагадувати українцям про президента-втікача, причому не в контексті злочинів та кари й навіть не в контексті його провального президентства, а «з людським обличчям». І... нагадувати про те, що «спадкоємець престолу» насправді живий? Адже всі ці легенди про нібито інсценування загибелі Януковича-молодшого так або інакше мають викликати з пам'яті аналогічні легенди про спадкоємців імператорського престолу Російської імперії, які буцімто вижили у кривавій більшовицькій м'ясорубці, буцімто жили інкогніто десь за кордоном, й існування яких робило комуністичний уряд «уже точно» нелегітимним.

А коли так, то чи немає в усьому цьому російського сценарію? Адже надто вже часто російська пропаганда виходить із того, що в Україні буцімто все таке саме, як і в Росії — тоді як насправді українці аж ніяк не сповнені такого вже пієтету до дому Романових.

На російський слід може вказувати й іще одна обставина — шаман у згаданому вже сюжеті на ICTV. Бо саме це є характерним для російських видань певного штибу. Називати ці видання «альтернативними ЗМІ» в російському контексті було би некоректно — бо ніякі вони не альтернативні, а являють собою радше пропаганду другого ешелону, «пропаганду для плебсу» і є серед росіян досить популярними. Так от, це саме в подібних виданнях — натовпи провидців та гадалок у якості експертів і на правах експертів. Політичні прогнози від екстрасенсів, політичний аналіз від астрологів, геополітика від Ванги — це прикметна риса чималої кількості російської й саме російської медіамакулатури. У такий спосіб росіян довго й наполегливо привчали (й таки привчили!) до позалогічного сприйняття будь-якої інформації, хоч би якою сміховинною вона видавалася. До позбавлення росіян не те що критичного мислення, а звичайного здорового глузду. До сліпої віри в усе сказане у ЗМІ, коли політика уявляється чимось із «вищих сфер, недосяжних для розуміння простими смертними». Власне, коли політичні прогнози направо й наліво роздають астрологи та екстрасенси, будь-хто, титрований як політолог, наділяється вже абсолютним авторитетом і вже сприймається з абсолютною довірою, хоч би які дурниці він верз і хоч би яке людожерство пропагував. В українських ЗМІ звертання до окультної публіки як до експертів є загалом нехарактерним. Й от раптом такий самий прийом з'являється в темі Януковича-молодшого, й якби ж то лише одного разу!

Якщо ж ми не хочемо слідом за росіянами з'їхати з глузду, то, може, облишмо тему загибелі або незагибелі Віктора Януковича-молодшого? Залишмо цю суто приватну тему його родині й приватному оточенню? Принаймні, в такому, як є, поданні?

Фото: скріншот з YouTube-каналу "Факти ICTV"