Хтось знає, що відбулось у Львові на минулих вихідних? (Точніше, не відбулося?) Ті, хто не мають інтернету, а споживають інформацію тільки з випусків новин на телебаченні, навряд чи знають про зрив «Фестивалю рівності» молодиками. Зрозуміло, конкурувати в актуальності цій новині в день, коли в Росії розбився літак із вісьмома українцями на борту, важко. Але, враховуючи бекграунд й інформаційний фон, який супроводжував подію, важко і не зважати на її значущість. Тим паче, на резонансність події вказує реакція високопоставлених українських і закордонних чиновників.

Важко зрозуміти логіку телеменеджерів і безпосередніх керівників інформаційних чи інформаційно-аналітичних відділів каналів, які, попри все це, практично проігнорували подію. А той хронометраж, що виділявся у верстці випусків під висвітлення ситуації навколо «Фестивалю рівності», є невиправдано малий. Тож пасивність головних каналів країни призвела до того, що вчергове аудиторія не змогла отримати повну, збалансовану та виважену інформацію щодо такої суспільно чутливої теми як дискримінація різних соціальних груп.

Суха статистика: з усіх каналів про події у Львові сюжет випустив тільки «Інтер» 19 березня. Він же єдиний, хто приділив хоч якусь увагу темі в підсумкових випусках новин. «1+1», UA:Перший – обмежилися начиткою в студії.  «ТСН» при цьому дав один синхрон – організатора акції. Інші ж великі канали взагалі проігнорували подію. 112-ий подавав інформацію 19-го наживо через включення зі Львова кореспондента й ставив питання гостям студії щодо цих подій. Але якість цього висвітлення бажала кращого, про що вже писав «ДМ».

Отже, що мала би, могла би побачити чи почути аудиторія телеканалів, але через відсутність бажання в журналістів копатися в темі не побачила?

Про що фестиваль

Офіційний сайт організаторів зазначає, що метою «Фестивалю рівності» була боротьба з дискримінацією різних груп населення, зокрема, етнічних меншин, людей із інвалідністю, ЛГБТІ, осіб без громадянства та мігрантів.

Основною метою фестивалю є просування ідей толерантності та рівності, а також боротьба з дискримінацією уразливих до проявів нетерпимості та насильства груп, таких як етнічні меншини, національні громади, люди з інвалідністю, ЛГБТІ (лесбійки, геї, бісексуальні, трансгендерні та інтерсекс люди), особи без громадянства та мігранти, внутрішньо переміщені особи, люди без постійного місця проживання та ін.

Якщо ж уважно глянути на програму фестивалю, то протягом двох днів (19 та 20 березня) планувалися обговорення проблематики дискримінації в рамках різних заходів – від дискусії до телепоказів. ЛГБТ-квест, на який медіа чомусь звертали найбільше уваги, був лише одним із заходів запланованої програми. Організатори хотіли провести його в центрі міста, але відмовилися через заборону суду.

Ось як даєінформацію вначитці про львівські події «ТСН»:

«У Львові через повідомлення про вибухівку евакуювали відвідувачів готелю, де з-поміж інших зібралися й представники ЛГБТ-спільноти. Сьогодні вони планували гру-квест на проспекті Свободи. Туди ж хотіли прийти і представники радикальних організацій, які погрожували прибічникам одностатевих стосунків розправою. Щоб уникнути провокацій, міська влада через суд заборонила всі масові акції в центрі міста. ЛГБТ-спільнота погодилася провести фестиваль в одному з готелів, де організували посилену охорону».

Досить дивно, що інформаційним приводом став для редакції не сам факт зриву фестивалю, про який взагалі не повідомляється, а евакуація відвідувачів готелю, де з-поміж інших і представники ЛГБТ-спільноти. У цьому контексті варто також звернути увагу на маніпулятивність твердження про збір у готелі представників ЛГБТ, навіть із поміткою з-поміж інших. Незрозуміло, чи автор говорить про збір у готелі взагалі представників ЛГБТ, чи саме про їхній збір у рамках фестивалю. Швидше за все, він має на увазі останнє. По суті, та ж проблема стосується й іншого твердження в начитці про те, що радикали погрожували прибічниками одностатевих стосунків розправою. Адже досить сумнівно, що учасниками квесту мали бути тільки прихильники одностатевих шлюбів.

Отже, кілька фраз про ЛГБТ і прибічників одностатевих стосунків – і глядач не розуміє, що мав відбутися «Фестиваль рівності», про що цей фестиваль, і що його учасниками була не лише ЛГБТ-спільнота. Пояснити всьогоцьогоредакція не спромоглася.

Про те, що 19 березня у Львові радикали агресивно себе поводили не проти «Фестивалю рівності», а ЛГБТ-акції , каже в начитці й ведуча на «112-му».

«Юлія ГАЛУШКА, ведуча: Камінням, петардами, димовими шашками закидали учасників ЛГБТ-акції у Львові».

Текст ще більш скупий на фактаж. Редакція теж не подала жодних деталей самої події, яка, за їхньою версією, називається ЛГБТ-акція.

На UA:Першому «Фестиваль рівності» прирівняли до ЛГБТ-фестивалю. І саме після того, як уначитці з’являється фраза ЛГБТ-фестиваль, ведуча акцентує увагу лише на одній із подій, що планували організатори, – пішохіднийквест у центрі міста. Всі інші події в рамках фестивалю редакція просто опустила, чим одразу навела глядача на думку, що «Фестиваль рівності» – це тільки захід на ЛГБТ-тематику, і тільки в форматі квестів.

«Скандалом закінчився «Фестиваль рівності» у Львові. Його учасників спочатку заблокували в готелі кількадесят молодиків у балаклавах. Потім хтось повідомив про замінування будівлі. Тож усіх пожильців довелось евакуювати. ЛГБТ-фестиваль мав тривати сьогодні та завтра, – кажуть організатори. Готували пішохідні квести в центрі міста».

Можливість подати більш точну та повнішу інформацію, звісно, мали «Подробности», адже вони єдині, хто 19 березня видав в ефір сюжет. Утім, редакція не використала цю можливість.

У підводці ведучий ставить все той же знак «=» між «Фестивалем рівності» та акціями, присвяченим проблемам ЛГБТ. При тому, виникає запитання: чому ведучий каже, що учасників ЛГБТ-ходизакидали камінням, якщо цієї ходи навіть не було?

«Произошел во Львове сегодняинцидентмасштабнее. Беспорядкамизакончился "Фестиваль равенства". Участников ЛГБТ-шествия закидали камнями».

У сюжеті ж автор каже про ЛГБТ-конференцію:

«КОР: Взрывпакеты, камни, погоня. Так закончился "Фестиваль равенства" во Львове. А с утра все начиналосьвполнеспокойно. В один изотелей в центре городасходятсяпосетители. У входа – охрана. Внутрьпускаюттолько по приглашениям. Здесь –конференция ЛГБТ-сообщества».

Одразу після цього журналіст зазначає, що «в последний момент от парадаимпришлосьотказаться». Утім, в контексті теми ЛГБТ слово парад одразу викликає у непідкованої людини асоціації з гей-парадом, чим кореспондент, підмінюючи поняття, тільки роздмухує вогонь. Не будемо забувати, що організатори планували саме квест, а не парад.

Крім того, журналіст робить ту ж помилку, що і колеги з інших каналів, попри розширені можливості формату подачі новини – жодного слова про антидискримінаційні заходи в рамках фестивалю.

Попри те, що «Інтер» – єдиний, хто згадав фестиваль у своїх випусках за неділю та понеділок, після їх перегляду знову немає чіткого розуміння, в чому полягала суть і спрямованість фестивалю. В інформаційному полі вже укоренилася чітка асоціація лише з ЛГБТ.

До прикладу, в репортажі на сайті «Страна» автор на самому початку окреслює для читача певні рамки, хоча й набагато точніше прояснює ситуацію щодо тематичної спрямованості заходів.

«Всю предыдущуюнеделю во Львове не стихали дискуссиивокругпредстоящего "Фестиваляравенства", организованногокиевскойобщественнойорганизацией "Инсайт", вот уже девять лет занимающейсязащитой прав ЛГБТ-сообщества. За уикендорганизаторыпланировали провести несколькокинопоказов, публичныедискуссии, литературныйвечер и концерт, посвященные проблемам дискриминации не толькосексуальных, но и национальныхменьшинств, людей с инвалидностью и других "проблемных" групп».

Дії місцевої влади

Дії, які повинні були детально проаналізувати ЗМІ, – потурання агресії місцевою поліцією, що не забезпечувала достатньою охороною учасників фестивалю. Цю проблема, зокрема, зазначено взаяві групи нардепів «Єврооптимісти». Крім того, сумнівними виглядають дії міськради, що через суд заборонила в центрі міста будь-які акції, включно з ЛГБТ-квестом. Також ця ж місцева влада дала чітко зрозуміти, що проти проведення самого «Фестивалю рівності». Це мало би викликати щонайменше здивування в самих журналістів і стати прецедентом для детального аналізу дій держслужбовців.

Але «ТСН» дії міської влади пояснює турботою задля уникнення провокацій.

Щоб уникнути провокацій, міська влада через суд заборонила всі масові акції в центрі міста.

Знову тема провокації випливає наприкінці начитки. Мовляв, поліцейські назвали інцидент навколо ЛГБТ-спільноти провокацією. При чому, не зовсім зрозуміло, про чию провокацію йдеться взагалі.

Нікого з радикалів правоохоронці не затримали, мовляв, для цього не було жодних серйозних підстав. А сам інцидент, який виник навколо ЛГБТ-спільноти, копи назвали провокацією.

Зважаючи на те, що всинхроні представниця організаторів оправдовується, мовляв, їхній фестиваль не є провокацією, значить, ведуча й мала на увазі під провокацією саме дії ініціаторів?

Олена ШЕВЧЕНКО, організатор фестивалю рівності: «Моє запитання до тих сил, яких хтось провокує, чому ви вважаєте, що ви маєте право когось бити або зривати якісь події? Тобто яка провокація? Зараз у Львові проходить біля шести фестивалів різної спрямованості».

Про заяви представників міської влади з приводу небажаності проведення фестивалю та бездіяльність поліції у начитці – жодного слова. В синхроні представниця організаторів фестивалю лише каже про зобов’язання поліції захищати масові акції: «усі масові акції мають право відбуватися, й поліція має захистити це право громадян на масові збори».

У «Подробностях» на «Інтері» в сюжеті йдеться, що поліція заявила: не допустить провокацій. І в наступному закадровому тексті в контексті нападу радикалів на автобуси, в яких вивозили учасників фестивалю, говориться, що цього уникнути таки не вдалося.

«КОР: Но без провокаций не обошлось. Ближе к вечеру в полициюпоступилзвонок: отель, гдепроходит ЛГБТ-конференция, заминирован. Правоохранителиначалиэвакуироватьучастников. Но парни в балаклавах, которые все этовремядежурили рядом, стали забрасыватьавтобусыкамнями и взрывпакетами. Активистов ЛГБТ-движенияспешно увезли. По даннымполиции, никто не пострадал».

Правда, про відсутність затриманих – мовчанка. Хоча, в автора могло би виникнути логічне запитання: чому порушення громадського порядку було, про що сама каже в сюжеті, а затриманих – немає?

Днем пізніше після подій у Львові – в «Подробностях недели» від 20 березня – ведучий уже акцентує увагу на негативних діях місцевої влади.

«Городские власти настояли, и было принято специальное решение суда: запретить любые массовые акции в городе.Затем град камней в сторону участниковфестиваля. При полномпопустительстве и дажеравнодушииполиции».

Також у випуску за 21 березня редакція звертає увагу на той факт, що ніхто не був затриманий: «Никто из дебоширов не был арестован, полиция ограничилась лишь "профилактической беседой"».

Про відсутність реакції з боку поліції на дії радикалів, які заблокували входи до готелю, говорить ведуча на «112-му» 19 березня.

«Жінка зауважила, хоч про інцидент сповістила поліцію, правоохоронці не відреагували».

Утім, про відсутність затриманих через дії цих радикалів, судову заборону та про будь-які інші дії влади канал промовчав.

UA:Перший взагалі ж нічого не сказав про дії поліції. Також жодного слова про те, що судова заборона була на прохання Львівської міськради.

«Готували пішохідні квести в центрі міста. Утім, Львівський окружний адмінсуд заборонив це робити. Пояснив: щоб уникнути провокацій».

При цьому, редакція опустила той момент, що заборона стосувалася всіх масових заходів, а не тільки акції в рамках фестивалю!

Разом із тим, канали, що сказали про судову заборону, не спромоглися пояснити глядачу: проведення фестивалю в готелі не є масовим заходом на кшталт квесту. Як наслідок, виникає враження, що учасники акції та організатори порушили закон, не виконавши рішення суду.

Противники фестивалю

Коли фестиваль розпочався в готелі, прийшли молодики – противники проведення заходу.

Звісно, некоректно відносити учасників «блокади» до тієї чи іншої організації, оскільки вони не представлялися. Але редакції могли би делікатно зазначити, які праві організації виступали напередодні проти фестивалю, при цьому відділивши контекст – не говорити про це в тій же частині, де й про дії противників біля готелю. «Перший» з цим завданням не справився й змішав усе докупи, чим кинув підозри на кілька організацій через зрив фестивалю.

«Скандалом закінчився "Фестиваль рівності" у Львові. Його учасників спочатку заблокували в готелі кількадесят молодиків у балаклавах. Потім хтось повідомив про замінування будівлі. Тож усіх пожильців довелось евакуювати. ЛГБТ-фестиваль мав тривати сьогодні і завтра, – кажуть організатори. Готували пішохідні квести в центрі міста. Утім, Львівський окружний адмінсуд заборонив це робити. Пояснив: щоб уникнути провокацій. Проти фестивалю виступили кілька правих організацій, зокрема "Правий сектор", "Сокіл", добровольчий рух "ОУН". Організаторка заходу Олена Шевченко повідомила в Facebook, що змушена поїхати з міста».

Інші ж канали взагалі не згадували організацій, які виступили проти фестивалю. А в контексті заворушень біля готелю на «Інтері» противників журналістка позначає як чоловіків у балаклавах. Не назвавши їх радикалами чи радикально налаштованими, авторка уникає оціночного судження. Утім, сумнівною є подача інформації про чоловіків в балаклавах. Адже серед натовпу противників були люди без балаклав, а також і дівчата.

«КОР: Впрочем, порядок все-таки нарушили. Через час после начала конференции к зданиюотеляподтянулисьнесколькосотен мужчин в балаклавах».

Схожу помилку робить і «112», узагальнено вказуючи, що «вхід до будівлі пильнували молодики в спортивному одязі та балаклавах».

«ТСН» же не визначився, чи подавати інформацію про противників із оціночним судженням чи без. Так, в одному з фрагментів начитки ведуча каже, що «нікого з радикалів правоохоронці не затримали». Утім, в одному з попередніх фрагментів заявляє про молодиків: «Туди ж згодом прийшли кілька десятків молодиків в балаклавах».

Разом із тим, досить суперечливою в «ТСН» звучить цифра учасників цих дій – кілька десятків. У «Подробностях» від 19 березня кажуть про кілька сотень чоловіків.

«Через час после начала конференции к зданиюотеляподтянулисьнесколькосотен мужчин в балаклавах».

Більше ста – така цифра виринає і в репортажі на сайті «Страна».

«Спустяполчасавозлегостиницытолпилось уже болеесотнимолодых людей».

Реакція на зрив

Ще 19 березня сутички прокоментував міністр закордонних справ України Павло Клімкін, який одразу в Twitterзаявив: «Засуджую напад на активістів ЛГБТ у Львові. Ненависть підриває єдність України. Толерантність і недискримінація роблять Україну сильнішою». Протягом наступних днів офіційні заяви пролунали від Глави Представництва ЄС в Україні Яна Томбінського. Також про реакцію послів США та Великобританії повідомило «Радіо свобода». Але й тут припустило помилки, назвавши «Фестиваль рівності» фестивалем ЛГБТ.

Паралельно зі словами на захист «Фестивалю рівності» було й низка коментарів і заяв із боку чиновників високого рангу, суперечливість яких збурила частину суспільства. Сам мер м. Львів Андрій Садовий назвав події у Львові спланованою провокацією. А начальник департаменту з протидії наркозлочинності НПУ Ілля Ківаопублікував пост із натяком про смертну кару для гомосексуалів.

Резонанс у суспільстві виник величезний. Але цього резонансу канали не відчули й продовжили мовчанку.

Лише на «Інтері» 21 березня розповіли як про заяву Комітету парламенту з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин із засудженням подій у Львові, так і дали невеликий зріз реакцій кількох медіаперсон. Зокрема, ведуча говорить про відгук мера Львова, голови Львівської ОДА, посла ЄС в Україні та AmnestyInternational.

«Львовское неравенство. Комитет Верховной Рады по правам человека осудил события во Львове, говорится на сайте комитета. Депутаты называют нападение на представителей ЛГБТ-сообщества произволом, недопустимым в демократической стране с европейскими ценностями и требуют немедленного расследования».

Цікаво, що детально про реакцію «Інтер» заговорив лише в понеділок. Хоча коментарі чиновників і дипломатів щодо ситуації навколо «Фестивалю рівності» з’являлися, як уже зазначалося, починаючи з суботи 19 березня. В неділю ведучий підсумкових «Подробностейнедели» лише краєм «пройшовся» по цій стороні медалі з темою фестивалю, мовляв, посипалися заяви політиків та дипломатів.

«Ну, и в ответ на этисобытиясегодняпосыпалисьзаявленияполитиков и дипломатов».

Зважаючи на велику кількість коментарів послів, міністра, дипломатів, міжнародних правозахисних організацій дивним виглядає той факт, що інші канали обминули увагою цю тему навіть у понеділок. І не спробували проаналізувати, чи може це хоч якось вплинути на репутацію України в очах заходу, адже на цю подію звернули увагу і посли Великобританії й США. Не кажучи вже про референдум у Нідерландах щодо України на початку квітня, перед яким наша країна постала не в найкращому світлі внаслідок подій у Львові.

Про цей бік медалі сказали тільки в тих же «Подробностяхнедели».

«Вот только пока дипломаты уверяют Европу: мол, "в Багдаде все спокойно", все-таки появляется все больше поводов для еврочиновников сомневаться в Украине, а для тех же голландцев, которым голосовать "За" или "Против" ассоциации с нашей страной - еще раз убедиться:  мол, зачем им Украина. Тот же погром во Львове. …В общем, львовская картинка может стать одним из самых больших ударов по репутации страны за последнее время».

Хоча, якщо уважно глянути на верстку ефіру та контекст, в якому подається ця тема у випуску, напрошується думка, що канал, маючи опозиційні нахили щодо влади, просто використав цю ситуацію для критики уряду та євроустремлінь України. Адже ця новина подається відразу після інтерв’ю з міністром закордонних справ Павлом Клімкіном, останні слова якого стосуються референдуму в Нідерландах.

«ПавелКлимкин, министриностранныхдел:… І зараз ми працюємо з багатьма країнами ЄС, з нашими друзями, які теж приїжджають в Голландію говорити про Україну, говорити про те, чим є сучасна Україна».

А після цього – коментар ведучого про те, що поки «"в Багдаде все спокойно", все-таки появляется все большеповодов для еврочиновниковсомневаться в Украине».

Крім того, ведучий у начитці ще й невиправдано «накручує» глядача, називаючи зрив фестивалю погромом, таким чиномгіперболізуючи ситуацію.

Резюме

Існує низка фрагментів мозаїки, про які всі канали забули, не захотіли чи не мали часу сказати, а вони дали би повну картинку події. Ці частинки можна перелічити.

1) Упереджена позиція міської влади до фестивалю. Про те, що Львів не толерує таким подіям у час війни та Посту, напередодні казав секретар ЛМР, про що пишуть «Тексти».

«Секретар міської ради Анатолій Забарило запевнив Черкашината депутатів, що позиція міського голови й міської ради є чіткою та зрозумілою, а «місто не толерує під час проведення Великого Посту та війни таким заходам. І після Великого Посту так само».

2) Залякування організаторів фестивалю було напередодні його проведення. Про це пише, до прикладу, «Новинарня».

«За словами Олени Шевченко, організаторамтакожнадходили погрози відорганізацій “Бандерівець” та “Біланація”.“Через погрози ми написали листа до львівськоїмерії та скерували запит до поліціїізпроханнямгарантуватиучасникам фестивалю і квестубезпеку”, – розповіла Шевченко».

3) Противники фестивалю залишились інкогніто. Жоден із каналів не спромігся бодай спробувати з’ясувати, хто ці молодики, які закидали камінням автобус із учасниками фестивалю, яких вивозили з готелю після повідомлення про замінування.

У «Текстах» автор матеріалу пише про те, що фото з акції під готелем віднайшли в соцмережах однієї з праворадикальних груп.

«Фото з «зігами» віднайшли в соцмережах самі активісти, ви можете їх побачити, знайшовши посилання на праворадикальну групу MisanthropicDivision, яку пов’язали з Цивільним корпусом ”Азов”».

Звісно, що ці фото з’явилися не в момент фотографування, тому редакції могли і не встигнути знайти відповідну інформацію. Але той же «Інтер», який подав сюжет на цю тему, міг би принаймні зв’язатися з кількома групами, що виступали публічно проти фестивалю, та спробувати з’ясувати, чиї молодики були під готелем.

4) Тотальна відмова організаторам від різних закладів «приютити» в себе фестиваль. Про це заявляла керівник організації «Інсайт» Олена Шевченко. І, до прикладу, Zaxid.net зумів поспілкуватися з представниками закладів, до яких зверталися організатори «Фестивалю рівності» та подати причину відмови.

«Наскількимені стало відомо,львівськірадикальніорганізаціїмалинамір просто «накрити» тут учасників фестивалю йпобитиїх. Ми дужедружні до представниківсексменшин і нікогоніколи не дискримінували. У нашомуклубівиступаютьнайрізноманітніші гурти. Однакцього разу ми відмовилитільки з міркуваньбезпеки», - пояснила вона.

Засновник «Музею ідей» Олесь Дзиндратакожпідтвердив, щобувзмушенийвідмовитисявідспівпраці з організаторамифестивалючерез погрози».

5) Місцеві структури відмовилися охороняти фестиваль. Про це, зокрема, йдеться у матеріалі на «Текстах».

«Організатори також зверталися до поліції охорони та приватних охоронних фірм й отримали відмову. Зрештою охорону довелося везти з Києва».

Здавалося, що відсутність цих важливих деталей в ефірі телеканалів могли заповнити принаймні онлайн-медіа своїми чи аналітичними матеріалами, чи репортажами. Утім, їх кількість можна перерахувати на пальцях однієї руки. Основний удар на себе взяли новинні сайти та інформагентства, які просто не здатні давати повну картинку.

Великі та повні аналітичні чи репортажні матеріали вийшли в згаданих уже «Новинарі», «Стране» та «Текстах». В останньому якраз слушно зауважується цікавий факт: анонс програми фестивалю передрукували одразу регіональні ЗМІ. А першим був ZaxidNet, який зараховують до ресурсу міського голови Андрія Садового.

«Наступного дня ця фестивальна програма була передрукована основними регіональними ЗМІ. Перший анонс далоZaxidNet, яке зараховують до ресурсу міського голови. Усі видання робили наголос на квесті, яким мав би відкритись фестиваль».

За відсутності якісної, професійної й повної інформації «прапор істини» вруки взяли на себе блогери та стали першими в колону інформаційної хвилі. Кожен із них давав свій погляд на частину питань щодо події у Львові.

На «Радіо Свобода» вказується на системність проблеми бездіяльності Нацполіції у Львові. Канали могли би вийти на якісно новий рівень дискусії, розвинувши цю тему.

«Нікого з праворадикалів за хуліганські дії не було арештовано. У Нацполіції області повідомили, що нікого не затримали, а лише провели «профілактичні бесіди». Це вже не вперше, коли поліція нікого не затримує за хуліганські дії під час провокацій у Львові. Схожа ситуація була біля приміщення Генконсульства Росії у Львові, де відбувалась акція на підтримку Надії Савченко».

А от головний редактор Censor.net на своїй сторінці у Facebookкаже, що акції на захист ЛГБТ – інформаційна спецоперація: «Акції на захист ЛГБТ-спільнот в Україні створюють враження інформаційної спецоперації, а не захисту прав людини».

На «УП. Життя» ж у блозі йдеться, до прикладу, що байдужість медіа до актів агресії погіршує ситуацію з насиллям.

«У ніч на 30 вересня (2009 рік, – авт.) невідомі підпалили "Я Галерею", залишивши на стіні напис "Ні содомії! ОУН". Реакція ключових учасників цих подій не забарилася, й вона була на диво знаковою.

Першим ділом було затерто провокативний напис. А вже вранці 30 вересня Андрій Мокроусов, головний редактор видавництва "Критика", що видало антологію, поширив заяву, в якій прямим текстом пов'язав підпал галереї Гудімова з вищезгаданим диспутом, а також із націоналістичними погромами на Львівському форумі та в книгарні "Є", що супроводжували презентації "120 сторінок Содому".

Крім того, Мокроусов скаржився, що медіа "цей брутальний акт терору зігнорували", й "така прикра громадська байдужість напевно спонукатиме погромників, які за вельми короткий час пройшли шлях від майонезу і товченого перцю до побиття і підпалів, чинити щораз гірше насильство"».

Із критикою дій міського голови Львова виступає в блозі учасник «Несторівської групи» Євген Глібовицький.

«І ще одне питання – одне з останніх – у мене до мого міського голови, Андрія Садового. Я ставив вам питання в очі напередодні виборів: чи ви свідомі небезпеки розпалювання конфлікту між двома ключовими для прогресу України групами суспільства. Чи ви справді вважаєте, що можете стати загальнонаціональним лідером, уникаючи відповіді на такі важливі питання?»

А відомий письменник Юрій Винничукзвинувачує організаторів, мовляв, ті самі нарвалися на скандал.

«Що не кажіть, а проводити якісь акції ЛГБТ в клерикальній католицькій Галичині – це однозначно нариватися на скандал. Тут навіть до ворожки не йти».

На заяви представників міської влади про Піст, під час якого місто не толерує проведенню такого заходу, відповідає один із авторів на Politeka.

«Обвинения дивные.Например, такое: зачем устраивать ЛГБТ-акции в традиционалистском клерикальном Львове?Постойте, так Львов у нас традиционалистско-клерикальный или европейско-культурный? И если одно другому так сильно мешает, то усидеть на двух стульях не получится: городским властям, в конце концов, придется сделать выбор. Пока же мэр Садовый будет считать проведение подобных мероприятий «нецелесообразным» и произносить обтекаемые фразы насчет «хорошо спланированной операции», о европейской Украине лучше не заикаться».

У цьому ж блозі автор зауважує, що причиною скандалу став демарш міської влади.

«Выполагаете, чтопричинойскандалабыл не демарш городских властей и не разгулультраправых, а сам фестиваль? Тогда ну их к черту, этиреформы, этуборьбу с коррупцией, этипостоянныереволюции и перевыборы – от них же сплошныескандалы! Давайте сначалавойдем в Европу, а потом уже займемсявсемиэтиминеприятнымиделами!»

Словом, учасників дискусії «за» і «проти» фестивалю вистачало. Через велику кількість обговорень в соцмережах деякі інформаційні ресурси навіть створили онлайн-збірку таких коментарів із соцмереж. «Центр інформації про права людини» – про саму подію у Львові. А, наприклад, «Детектор медіа» – пости медійників щодо згаданої заяви Іллі Ківи про смертну кару для гомосексуалів.

Утім, не варто забувати, що йдеться про блогосферу. А оскільки їх авторів (окрім публічних осіб високого рангу) навряд чи можна критикувати за зміст допису, то й, відповідно, вони можуть писати практично все, що заманеться. Без дотримання якихось стандартів. І лише дещицю блогів можна назвати частково виваженою. А, позбавивши глядача відстороненої та неупередженої інформації, традиційні ЗМІ підштовхують громадян іти за порцією інформації саме до блогерів, які нав’язують їм свої рефлексії, що можуть і не мати нічого спільного з реальністю чи правдою.

Фото - focus.ua