Тарифна політика за останні чотири роки стала для українського політикуму однією з головних проблем та можливостей. Міжнародні зобов’язання, намагання створити енергоринок, підозрілі схеми, вплив цін на рейтинги, критика, піар та власні минулі гріхи змішалися в цій темі настільки сильно, що, аби розібратися, хто правий, потрібна справді якісна робота журналістів. Й інколи ЗМІ чудово з нею справляються. Проте частіше вони, зокрема вечірні теленовини, просто транслюють заяви політиків, не перевіряючи їх і не даючи експертних коментарів.

Протягом першого тижня після чергового підвищення цін на газ телеканали, що присутні в моніторингу «Детектора медіа», у вечірніх новинах видали 19 сумнівних повідомлень. Ідеться про відсутність балансу думок (представлений лише один погляд), відсутність контексту (журналісти ігнорують очевидні маніпуляції), відсутність коментарів експертів (присутні лише політичні оцінки ситуації). Зате в усіх цих матеріалах наявний самопіар: «влада» нагадує про свою турботу через субсидії, «опозиція» обіцяє прийти до влади й навести порядок. Ми впорядкували всі сумнівні сюжети тижня на цю тему в одну таблицю. Короткі висновки з неї дивіться нижче.

Короткі висновки

1. У піарі на газовій темі найчастіше фігурують одні й ті ж політики й телеканали. Рекордсмени: Юлія Тимошенко (п'ять сюжетів), Володимир Гройсман, Петро Порошенко, Олег Ляшко (по чотири сюжети). Серед каналів: «Інтер» (сім сюжетів), «Україна» (шість сюжетів), ICTV, СТБ, 5 канал (по два сюжети).

2. «Влада» намагається мінімізувати електоральний ефект від підвищення цін, перекладаючи відповідальність та акцентуючи увагу на субсидіях. Володимир Гройсман посилається на МВФ, а Петро Порошенко прямо каже про «рішення уряду». Також Президент закликає Кабмін розширити програму субсидій, хоча там це вже обіцяли ще місяць тому. Тим часом прем’єр укотре переконує, що тарифи більше не зростуть. Мабуть, він мав на увазі протягом цього опалювального сезону.

3. Із боку «опозиції» простежується одразу кілька патернів маніпуляцій, які варто розглянути окремо.

3.1. По-перше, політики заявляють, що мають чіткі плани щодо того, як зменшити «ціни на газ». Ось, наприклад, план Олега Ляшка: «Мораторій на збільшення тарифів на комуналку і на ціни на газ, відновлення соціальної норми споживання газу, енергомодернізація». Не заглиблюючись у деталі, пройдімося по пунктах. Перший крок не зменшить об’єктивну ціну, а лише заборонить її збільшувати. Другий пункт теж не змінить ціну газу, йдеться всього лише про кількість тепла, яку можна отримати зі знижкою. Зменшення цієї норми в уряді пояснили невідповідністю її розміру до реальних потреб. Що ж до енергомодернізації, це корисна ініціатива й Кабмін уже нею займається, то що нового пропонує Ляшко? Загалом, хоч і йдеться про плани, політики, крім загальних фраз, нічого не пояснюють, а журналісти в них нічого не уточнюють.

3.2. По-друге, популярним є звинувачувати «владу» у скороченні програми субсидій чи просто їх нестачі для населення. Про захист компенсацій для бідних українців із квартирами на 120м² ми вже писали, а от звинувачення щодо обсягів допомоги неодноразово коментували посадовці: «Якщо відняти борги, то в проекті-бюджету-2019 видатки на субсидії закладені на рівні 2018 року».

3.3. По-третє, «опозиціонери» масово розповідають, що нова ціна необґрунтована, але при цьому не пояснюють чому. Речення: «Підвищення тарифів на газ вона [Юлія Тимошнко. —  Авт.] назвала необґрунтованим» не може бути загальнонаціональною новиною. Адже це далеко не унікальна думка цієї політикині й вона не має жодних нових чи унікальних аргументів на її підтвердження. Чи, у випадку даного повідомлення «Інтера», аргументів узагалі.

4. Журналісти ж у цих сюжетах виконують не більшу роль, ніж, вибачте, «підставки для мікрофонів». Вони просто транслюють заяви політиків, не намагаючись копнути проблему глибше. «Влада», наприклад, активно обіцяє підтримувати українців субсидіями, але ж це, очевидно, екстенсивне рішення проблеми. Журналісти не цікавляться в чиновників подальшою стратегією й тим, коли громадяни зможуть самі сплачувати тарифи. З іншого боку, «опозиція» критикує ціни та пропонує прості рішення, а телеканали не просять експертів прокоментувати подібні розрахунки. Як, власне, й розрахунки опонентів. Також кореспонденти чомусь не згадують, що чимало ініціаторів планів із, наприклад, енергоефективності вже бували при владі й чомусь не вирішили цю проблему.

Плюралізм думок — це дуже важливо, й немає нічого дивного, коли тарифну політику коментують політики. Але журналістика не має обмежуватися бездумним цитуванням, особливо коли йдеться про цитування лише обраних. Таким суспільно важливим темам конче потрібен баланс думок, контекст та оцінки експертів. Інакше виходить, що це не журналісти збирають та обробляють важливу інформацію, а політики використовують теленовини як платформу.

Детальніше про ці та інші особливо яскраві сюжети тижня читайте в публікації «Газовий шлейф Тимошенко. Моніторинг теленовин 22–28 жовтня 2018 року».