Аналіз дотримання стандартів журналістики в новинах, підсумковій програмі й ток-шоу телеканалу «Інтер» (за період 4–10, 15 березня 2013 року) ГО «Телекритика» здійснює в рамках меморандуму Фонду «Відродження» й телеканалу «Інтер». Це останній моніторинг у рамках цього проекту. Адже, нагадаємо, після зміни власника телеканалу та його топ-менеджменту, «Інтер» відмовився від продовження дії меморандуму, а відтак і громадської ради. Творчий колектив телеканалу «не потребує зовнішнього нагляду і цензурування своєї роботи», йшлося у відкритому зверненні U.A. Inter Media Group Limited до громадської ради, оприлюдненому 7 березня. Громадська рада та Міжнародний фонд «Відродження», у свою чергу, заявили, що вважають відмову Inter Media Group від Меморандуму про співпрацю з Громадською радою певним показником посилення державного контролю над ЗМІ.

Читайте також моніторинг за грудень 2012 року та за січень і лютий 2013 року.

За місяць, що минув із останнього дослідження, телеканал «Інтер» спіткали великі зміни. Інформаційний продакшн каналу очолив Євгеній Кисельов, який оголосив про те, що інформаційно-політичне мовлення буде трансформовано. Орієнтиром для змін було названо підвищення рейтингових показників. Ток-шоу «Справедливість» екстрено, навіть не припинивши всеукраїнської рекламної кампанії, замінили на переведене з Першого національного «Шустер live», також пояснивши цей крок прагненням підвищити рейтингові показники «Інтера». Нове керівництво каналу демонстративно відмежувалося від громадської наглядової ради, мотивувавши це відсутністю потреби в зовнішньому «контролі та цензуруванні». Цей крок наразив «Інтер» на різку критику з боку громадських організацій, медіаекспертів та опозиції. З огляду на це, керівництву телеканалу важливо продемонструвати безпідставність звинувачень у тому, що «Інтер» обслуговує інтереси й потреби влади.

Таким чином, порівняно пристойні результати моніторингу можуть свідчити про успішне маскування «підводних течій» в інформаційній політиці каналу та його політичних патронів. Разом із тим, не можна не зауважити, що на сьогодні «Інтер» є порівняно вільним у висвітленні політичних подій, не має явних табу й не дозволяє собі відвертих маніпуляцій. Цікаво буде простежити далі, чи запускатиме канал нові інформаційні проекти та якою може бути їхня маніпулятивна складова. А також як зміниться інформаційна політика «Інтера» у 2015 році.

Новини («Подробности»)

У випусках «Подробностей» 4–9 березня експерти не виявили наочних змін редакційної політики, очікуваних після і внаслідок зміни власників і керівництва каналу та інформаційної служби. Висвітлення політичної тематики залишається в тому ж руслі, що й у попередні місяці, хіба що у складних питаннях дещо поменшало балансу та повноти подання інформації.

Зокрема, це стосується тем, пов’язаних із позбавленням мандату народного депутата України, члена фракції «Батьківщина» Сергія Власенка (висвітлення судової справи з цього питання), черговим перенесенням судового засідання у справі Юлії Тимошенко тощо. Наприклад, про те, що Власенко може втратити мандат, у понеділок, 4 березня, повідомляють без жодних конкретних посилань. Натомість варто зауважити, що лише «Інтер» із-поміж великих українських телеканалів у цей день повідомив із посиланням на німецьку пресу, що посла України в Німеччини викликали до німецького МЗС через ситуацію з Власенком. У наступні дні, змальовуючи судовий процес щодо позбавлення Власенка мандата, «Подробности» не називають головного аргументу захисту Власенка, без якого у глядачів складається хибне враження про предмет тяганини. Так само не було висвітлено коментарів опозиції щодо причини позбавлення мандата Андрія Веревського (Партія регіонів). Не було висвітлено й того факту, що «Батьківщина» вимагає від Генпрокуратури з’ясувати, чому народних депутатів не пустили на суд у справі про вбивство Щербаня, як і те, чому суд не задовольнив скарги соратниць Тимошенко, яких тюремники насильно винесли з її палати.

Інший приклад відсутності балансу – повідомлення про наміри Національного банку обмежити розрахунки готівкою позбавлене коментарів експертів, представників банків і людей, які могли би постраждати від такого рішення. 6 березня, даючи слово Миколі Азарову, який гостро критикує дії опозиції, що блокує трибуну і президію Верховної Ради, «Подробності» жодним чином не врівноважують його слів позицією представників опозиційних фракцій і не згадують про те, що очолювана Азаровим Партія регіонів також блокувала трибуну в минулому. Численні подібні приклади свідчать: баланс думок у висвітленні конфліктних ситуацій не є вимогою менеджерів редакції до співробітників інформаційної служби «Інтера».

Більшість інших порушень стандартів залишаються типовими для «Подробностей»: це поширене порушення стандарту відокремлення фактів від коментарів. Журналісти «Інтера» часто замість фактів подають власні оцінки й висновки з цих фактів, довільно переказують думки учасників подій та «експертів», не позначаючи чіткого авторства й меж думки. Системним є порушення стандарту достовірності.

Із 48 проаналізованих протягом тижня матеріалів – сюжетів і повідомлень – порушення стандарту відокремлення фактів від коментарів, одиничні або (частіше) множинні, виявлено в 44. До прикладу, в матеріалі 8 березня – про ситуацію у Верховній Раді та реакцію Європи на позбавлення мандата Сергія Власенка – присутні численні оцінки та припущення журналіста щодо того, що роблять, думають і вважають депутати. Натомість у викладі позиції Європи «забуто» головну тезу – що Власенко поплатився мандатом за підтримку Тимошенко. У двох реченнях підводки до повідомлення про перебіг суду над Тимошенко містяться дві протилежні версії – «Вона не приїхала» і «Її не привезли» (перший варіант передбачає свідому відмову від приїзду самої Тимошенко, що не відповідало дійсності).

32 з 48 проаналізованих посилань містять одиничні або множинні недостовірні посилання. До прикладу, підводячи сюжет про замах на Вадима Рабиновича, ведучий Володимир Андрієвський без жодних для того підстав називає вибух «доволі сильним», причому далі в матеріалі експерт дає цьому самому вибухові протилежну оцінку. В матеріалі про перенесення дитячих лікувальних закладів із центру Києва ініціаторів цього рішення називають «чиновниками Київради», не уточнюючи, про кого саме йдеться (відповідно, розподіляючи відповідальність за конкретну дію на абстрактну множину державних службовців).

Як уже було зазначено вище, системного замовчування певних важливих тем, про які говорили українські ЗМІ протягом тижня, на «Інтері» не зафіксовано. Водночас занепокоєння викликає те, що в «Подробностях» протягом тижня не було висвітлено такі новини та інформаційні приводи:

• Опозиція заявляє, що проміжні вибори до міськради в Дніпропетровську було сфальсифіковано регіоналами
• Громадські активісти мають намір оскаржити в Європейському суді рішення ВАСУ про збереження 10-денного терміну повідомлення про проведення мирних акцій у Києві
• На реконструкції «Борисполя» неефективно витратили майже 4 млрд грн – Рахункова палата
• Київрада продала пам’ятник архітектури на Андріївському узвозі
• Правозахисні організації підрахували, що в 2012 році українські суди заборонили 89% мирних зібрань громадян, через судові заборони не відбулося 300 акцій протесту
• Кабмін забрав 600 гектарів земель у Ялтинського заповідника
• За соцдослідженням групи «Рейтинг», рівень довіри регіоналів упав на 5%, опозиції – підвищився на 6%
• Профільний комітет пропонує ВР висловити недовіру Нацраді з питань телебачення через непрозорість її роботи
• Уряд дозволив збільшити штат МВС
• Музей «Київська фортеця» захопили рейдери – нардеп Бригинець
• У київської влади закінчилися гроші на ремонт Поштової площі
• Позов Кличка проти спікера Рибака не задоволено, опозиція готує апеляцію
• В Криму суд засудив вісьмох міліціонерів за наркоторгівлю й незаконні затримання людей
• Мін’юст пропонує узаконити застосування дубинок і сльозогінного газу в судах
• Профільний комітет пропонує парламенту призначити вибори мера Києва на 2 червня

Ці теми були варті висвітлення в загальному контексті, хоча немає підстав стверджувати, що їх заборонили висвітлювати або свідомо замовчували, щоби ввести громадськість в оману.

Тижневик («Подробности недели», 10 березня)

Якщо у щоденних випусках «Подробностей» політичні події висвітлюються доволі адекватно, то «Подробности недели» роблять усе, щоби звести нанівець гостроту й соціальну значущість суперечливих політичних тем, не допустивши «лобового зіткнення» головних опонентів – влади і опозиції – у тематичному полі, що стосується головного конфлікту тижня. Це стає дуже наочним, якщо поглянути на верстку тижневика 10 березня:

• У Криму сталося дві аварії
• У парламенті знову загострилося протистояння
• Гість програми – Олександр Мороз, голова Верховної Ради (1994–1998, 2006–2007)
• Президент відвідав із візитом Росію 
• Виповнилося 60 років зі дня смерті Йосифа Сталіна
• Столиці катастрофічно бракує місць для паркування
• Помер президент Венесуели Уго Чавес  
• Forbes назвав найбагатших людей планети 
• Українські капітали йдуть від податків на Кіпрі
• Активістки FEMEN представили в Парижі свою книгу

Фактично все багатоманіття подій української політики зведено до двох тем – блокування Верховної Ради та поїздки Януковича до Росії, висвітленої вельми лаконічно. Немає повідомлень про новини у справі Юлії Тимошенко, які досить активно висвітлювались протягом тижня. А тему кіпрських офшорів подано таким чином, неначе й не стосується української влади та політики – так, наче йдеться про абстрактних бізнесменів, а не асоційованих із Партією регіонів олігархів, двоє з яких володіють і каналом «Інтер».

Протягом декількох випусків програми завдання готувати головний політичний сюжет тижня давалося кореспондентці Ірині Баглай, яка використовувала метод алегорії – порівняння Верховної Ради, що не працює, то з бригадою дорожніх ремонтників, то – власне, 10 березня, – з поромом на закутій у кригу річці. Таким чином у сюжеті ненав’язливо зміщено акценти з вимог опозиції, яка блокує ВР, до вельми популярної у провладних ЗМІ теми «неробства» і «нахлібництва» парламентарів. Подавати блокування ВР не як форму протесту, а як відмову від роботи – найтиповіша маніпуляція провладних ЗМІ, відповіддю на яку, природно, має і мусить бути згадка про те, як Партія регіонів, будучи опозицією, так само блокувала трибуну.

Водночас творці тижневика «Інтера» знаходять вишукані шляхи для того, щоби в ефірі лунало менше неприємної для влади інформації. Так, цього разу коментувати парламентську кризу запросили Олександра Мороза – колишнього неодноразового голову ВР (це автоматично робить його компетентним коментувати події, до яких він непричетний), який сьогодні є умовно незалежним і критично налаштованим до всього нинішнього політикуму. Проте, позаяк ідеться про деструктивні дії опозиції, то й вістря критики екс-спікера спрямоване саме на неї. Разом із тим, позаяк Мороз не належить ані до влади, ані до опозиції, цю критику формально не потрібно балансувати позицією представників опозиційних фракцій.

Слід також звернути увагу на форму повідомлення про газові переговори: «Переговоры о газе. Без конкретики и официальных сообщений о договорённостях. Виктор Янукович встретился с Владимиром Путиным 4 марта в загородной резиденции российского президента. Почти девять часов – в галстуках и без, с прессой и с глазу на глаз... Результаты переговоров не озвучили. И вот вчера агентство УНИАН, ссылаясь на свой источник – цитирую – "знакомый с результатами переговоров", сообщило, что президенты фактически договорились о создании двустороннего предприятия по управлению украинской газотранспортной системой в обмен на снижение цены на газ для Украины до 260 долларов за тысячу кубометров. Напомню, ранее Киев рассматривал вариант трёхсторонней модели консорциума по управлению ГТС – с участием Евросоюза. В свою очередь Москва настаивала на создании двустороннего СП». Зауважмо, що інформацію УНІАН «Інтер» не намагається перевірити сам. Це при тому, що телеканал «Інтер» має унікальні можливості доступу до безпосередніх учасників переговорів та наближених до них, позаяк його акціонери – Сергій Льовочкін, голова Адміністрації президента, та Дмитро Фірташ, бізнесмен, що має прямий стосунок до газової сфери.

Разом із тим, слід зазначити, що «Подробности недели» доволі якісно й неупереджено висвітлюють соціальні теми, безпосередньо не пов’язані з поточними піар-інтересами влади. Зокрема, якісним був сюжет про проблеми паркування в Києві. За рахунок великих технічних і фінансових можливостей, а також професійних кадрів, «Інтер» виробляє справді якісний і презентабельний тижневик, який міг би бути використаний для сповіщення суспільно важливих і актуальних матеріалів, якби це збігалось із потребами та намірами керівництва каналу.

Ток-шоу («Шустер live», 15 березня)

З огляду на святковий статус 8 березня, програма «Шустер live» не вийшла в ефір. Розгляньмо наступний випуск програми – 15 березня. Його першою темою стало підбивання підсумків перших 100 днів дії нового Кримінально-процесуального кодексу, а «фішкою» – телеміст із Лук’янівським слідчим ізолятором.

Перше, що впадає в око, якщо дивитися на склад учасників програми – явна диспропорція: на додачу до Андрія Портнова, представника Адміністрації президента, що розробляв зміни до КПК, запрошений Святослав Олійник, лідер партії «Україна майбутнього», наближений до Портнова.

Попри те, що Шустер позиціонував Портнова головним спікером у першій частині «Шустер live», глядачам не надали можливості ознайомитися з його багатою біографією й повним переліком клієнтів-політиків. (Екс-адвокат Державного секретаря Олександра Зінченка в процесах проти «любих друзів», екс-радник із юридичних питань прем’єр-міністра Юлії Тимошенко й один із авторів газових контрактів 2009 р., зрештою, радник Президента України Віктора Януковича й автор судової реформи та Кримінально-процесуального кодексу.)

Адже в такому разі Портнову довелося б пояснювати, з якого дива він так «раптово» прозрів щодо Тимошенко і Януковича.

Так само Шустер не вказав на тісний зв’язок між ним та екс-прокурором і екс-депутатом, обраним за списком БЮТ, Святославом Олійником.

На противагу їм за столом сидить Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ, та колишній адвокат Юлії Тимошенко Микола Сірий. Природно, що учасником такої розмови мав би бути також представник опозиції; у ситуації, що склалася, цю функцію виконує Сірий, проте він не є відомим аудиторії і, відтак, програє в представникам влади в іміджевому плані. Портнов вочевидь користується вседозволеністю у студії – замість відповідати на пряме запитання, поставлене однією з засуджених, він починає «інформувати про ситуацію» з виконанням нового КПК у форматі 15-хвилинного монологу. І надалі Портнов виконував «сольну партію» в цій програмі.

Очевидною також є недостатня готовність представників СІЗО до діалогу в прямому ефірі (зокрема, розгублена відповідь начальника київського СІЗО Романа Родчина на занадто складне для нього запитання Савіка Шустера про зміни в мисленні) на тлі надзвичайної м’якості реплік і запитань на адресу пенітенціарників (кількість вибачень, різноманітних форм ввічливості та подяк, зокрема й від ведучого шоу, просто зашкалювала), а також самої постановки теми. Якщо вже для діалогу телевізійники «прийшли» у Лук’янівський слідчий ізолятор, то закономірно було б хоча б згадати розслідування Костянтина Усова «Лук’янівка. Тюрма №1» на телеканалі ТВі, результати якого викривають корупцію та жорстокість тюремників саме цього закладу. Проте цього зроблено не було.

Загалом у висвітленні та обговоренні цієї теми не було враховано думки опозиції, правозахисників і фахових правників, окрім присутнього у студії пана Банчука. Тож КПК практично не зазнав критики та фахового розбору, а представники влади, присутні у студії, мали змогу використати стільки часу, скільки їм було потрібно, щоби змалювати ідилічну картину наслідків зміни законодавства. Разом із тим, формально баланс у програмі не можна назвати відсутнім, адже за столом був присутній екс-адвокат Юлії Тимошенко.

Наступний блок ток-шоу мав перетворитися на публічне «покарання» власників «Криворіжсталі» та політиків, які за часів помаранчевої влади забрали комбінат у вітчизняних олігархів і продали його транснаціональній корпорації.

Приводом для цього Шустер назвав рекомендацію однієї консалтингової компанії звільнити 17 тисяч робітників. Головними спікерами «обвинувачення» виступили міністр соцполітики Наталя Королевська, екс-голова Фонду держмайна Валентина Семенюк та голова профспілки Сергій Гапон. Позицію власників «Криворіжсталі» представляв керівник київського офісу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Ткаченко.

Насправді, незадоволених майбутніми звільненнями робітників «Криворіжсталі» використали як масовку для виголошення Королевською низки тирад про низькі зарплати, безробіття й важку долю дітей із бідних сімей. Єдиним закидом Королевської на адресу власників комбінату було те, що її не пускали на територію заводу. Хоча це, по-перше, було спростовано Кравченком, а по-друге, не зовсім зрозуміло, як одна поїздка-екскурсія міністра чи голови профільного комітету на завод, а не конкуренті пропозиції чи підготовка проекту постанови уряду, чи законопроекту, можуть уплинути на ситуацію.

Попри багатослівні виступи Королевської, яка була солісткою цього блоку, режисура виявилася доволі сумбурною – учасники програми, зокрема екс-голова Фонду державного майна України Валентина Семенюк-Самсоненко, провладні нардепи Ігор Єремєєв і Давид Жванія, комуніст Олександр Голуб, представник президента з прав дитини Юрій Павленко сперечалися про події помаранчевої п’ятирічки, притому що представників тогочасної влади, які належали б зараз до опозиції, у студії майже не було, за винятком народного депутата В’ячеслава Кириленка. Йому, одначе, нечасто діставалося слово.

Порівняно змістовним був третій блок програми, із включенням народного депутата Петра Порошенка (екс-міністра економічного розвитку та торгівлі). Але впадало в око, що на відміну від інших опозиціонерів, яким доводиться в таких ток-шоу розпорошувати свої сили, щоби реагувати на адекватні й не зовсім закиди з боку регіоналів, Порошенку дали «зелене світло» для виголошення простого й вигідного владі меседжу: європейська перспектива в України є, якщо влада та опозиція працюватимуть злагоджено. Зрозуміло, що зараз Банковій потрібні свідчення нібито від незалежних політиків про те, що відповідальність за рух до Європи чи за його провал є солідарною і не пов’язаною з фактором Тимошенко.

Лише під кінець програми була побіжно піднята тема блокування Верховної Ради, яка насправді була головною й найважливішою темою двох останніх тижнів і, якби Савік Шустер сам приймав рішення щодо тематики своїх програм, неодмінно повинна була бути обговорена детальніше та в більш репрезентативному колі. Пояснення щодо причин блокування давав представник «Батьківщини» Сергій Соболєв. Не дослухавши Соболєва, якому опонував Давид Жванія, Савік Шустер сказав йому «ми чекаємо від вас початку роботи» та перервав програму.

Резюмуючи, слід зазначити, що Савік Шустер, як і в період роботи на Першому національному, маніпулює передусім постановкою теми своєї програми та складом запрошених учасників, не даючи змоги опозиції повноцінно презентувати свою точку зору, даючи переваги представникам влади й підміняючи злободенні політичні теми (які, без сумніву, були б поставлені у програмі «Справедливість», якби вона збереглася на каналі «Інтер») також важливими, але значно менш гострими й соціальними. Пояснення такого вибору «інтересами аудиторії» є казуїстичним. Причини соціальних проблем, обговорюваних у студії 15 березня, коріняться в політичній площині, однак до цих коренів так і не докопалися. Водночас, забезпечуючи присутність представників опозиції у студії під час другої частини програми, Савік Шустер убезпечився від звинувачень у заангажованості та відсутності балансу, хоча практично за тривалістю виступів та можливістю говорити без переривання Наталія Королевська і Давид Жванія мали в програмі привілейовані умови. Вибір на користь менш рейтингової, але комфортнішої для влади теми також свідчить про нещирість пояснень керівництва каналу «Інтер», що пов’язало заміну «Справедливості» на «Шустер live» із бажанням досягти вищих показників.