«Детектор медіа» отримала статтю закарпатського журналіста Богдана Барбіла з критикою на адресу генерального директора Закарпатської ОДТРК Віталія Мещерякова. Пан Барбіл звинувачує очільника державної ТРК в піарі колишнього губернатора Закарпаття Олександра Ледиди.

Ми звернулися до генерального директора Закарпатської ОДТРК Віталія Мещерякова з проханням прокоментувати закиди. Він пов'язує появу матеріалу Богдана Барбіла з бажанням нового губернатора, близького до родини Балог, призначити очільником ОДТРК іншу людину. Закиди щодо піару пана Ледиди пан Мещеряков відкидає.

Публікуємо повністю, без змін як статтю Богдана Барбіла, так і відповідь на неї Віталія Мещерякова.

«Тиса-1»: за течією ПР

Останнім часом стало модною тенденцією-створення Громадських рад при різних державних інституціях. Це віяння Майдану. Хоча подекуди такі утворення є вотчиною головного начальника і він тихцем підбирає туди своїх вірнопідданих. Та все ж інколи трапляється з них хосен. Приміром, постійно кипить-нуртує Громадська рада при Ужгородській мерії. Може, й щось путнє придумає.

Така рада з авторитетних представників Закарпаття конче, нагально потрібна Закарпатській обласній державній телерадіомовній компанії «Тиса-1». В цьому остаточно переконався в середу, 17-го вересня. В той день 1939-го радянські війська ввійшли  Галичину, а їхні літаки бомбардували Львів. Закарпатський обласний телерадіоканал «окупували» представники Партії регіонів і попри карколомні революційні рухи по всій Україні, схоже, не збираються залишати свої позиції на берегах Ужа.

Так от, 17-го, десь після 21-ї години, коли ґаздині подоїли корів, а ґазди нарубали дров, разом повечерявши, включили кнопку «ящика». Аби увидіти щось для душі та серця. Екстрено пішла не заявлена в програмі передача «Про головне». Точно щось сенсаційне, нагальне скоїлося! В ній усього два учасники - ведучий і Олександр Ледида. Модератор Олександр Мерявчик, кавеенник від Всевишнього, від котрого весь час марно очікую маленької посмішки, влучного підколу чи бодай натяку на жарт, сповістив на все Закарпаття й цілий світ (канал завдяки використанню супутника дивляться в багатьох країнах), що трафунок номер 1 - вихід пана Ледиди з Партії регіонів. 99 відсотків глядачів тут же перемикнули на інший канал, бо коби така заява з'явилися на світ у грудні-січні, то б вартувала 10-ти секундного повідомлення. Далі добру годину Олександр Олександрович мучився сам, з трудом підбираючи слова, терзав біля екранів нас, котрі раділи, якщо на заготовлене наперед питання Ледида спромагався видати до п'яти речень.

Хто ж такий нині О.О. Ледида? Звичайний депутат обласної Ради. Уже не губернатор, не керівник обласної організації Партії регіонів, не її член. А все одно на «Тиса-1» він - начебто представник керівної і спрямовуючої.

Нагадаю, до речі, що нинішній генеральний директор Закарпатської обласної державної телерадіомовної компанії Віталій Мещеряков узимку 2012-го поставлений на цю відповідальну посаду саме з подачі Партії регіонів. Мещеряков до цього - прес-секретар «губернатора» Івана Різака, керівник прес-служби «губернатора» Олександра Ледиди.

Тому п. Ледида в час свого губернаторства буквально прописався на обласному ТБ. У кінці майже кожного тижня - студійна розмова з очільником краю. Формат один і той же, перевірений, затверджений, аби раптом чогось не трапилося. Журналіст, котрий не зробить кроку ні вправо, ні вліво, буцімто веде неупереджений діалог з О.О.

Коли на кількох центральних телеканалах з'явилися «Свобода слова», котрі почасти нагадували кориди, в Ужгороді й не силкувалися влаштувати щось схоже на політичний боксерський ринг. Аби разом з улесливими журналістами сиділи кілька зубастих, які би дали жару Ледиді. Всі ж бачать: пан Олександр - замкнений, небагатослівний, не цікавий, не публічний, не оратор, його треба виводити із себе, провокувати. З десятків телевізійних прес-конференцій екс-губернатора віч-на-віч не запам'яталося нічого, бо все мовлене- прогнозоване, нудне.

Такого патрона, млявого, неговіркого, без свіжих думок, емоцій Мещеряков все одно сватає на численні ефіри. Ледида вже давно не голова ОДА, він продовжує постійно світитися в передачах «Тиса-1». І як політик, і як депутат, і як керівник гандбольного клубу, і нерідко на футбольних турнірах вручає кубки-грамоти. Даруйте, є понад 100 депутатів обласної Ради, дайте їм кожному стільки ж ефірного часу, як відведено обранцю Ледиді. А це по кілька годин на місяць. Ніхто на крайове ТБ не запрошує депутатську сотню. У «чорних списках» залишаються численні керівники обласних партійних осередків, громадські діячі, журналісти.

Цими днями на закритті 16-го Міжнародного телевізійного фестивалю «Мій рідний край», на якому демонструвалися програми про життя національних меншин, і який проходив на ранчо «Золота гора», його власнику О. Ледиді Мещеряков надав право вручити призи переможцям?!

Відразу згадався Іван Франко про брата, який любить Русь за хліб і кусень сала. Мещеряков, як і його попередники Петрик, Шишков, цим фестивалем хоче показати, що ЗОДТРК сповна дбає про забезпечення потреб національних спільнот краю. Даруйте, але це напівправда. Бо програми мовами національних меншин  виходять в обід, у кращому разі до 18-ї години. Вони би мали йти в проміжку 20.00-24.00.

Зрозуміло, чому так настійливо / означає наполегливо/, ні все-таки настирливо / означає надокучливо/ Мещеряков пропихає в ефір Ледиду. Той налаштований стати депутатом Верховної Ради. Тому таке постійне розкручування цієї персони.

Гендиректор і не збирається зважати на те, що в Україні після Майдану, втечі Януковича та його прислужників, усунення від влади на всіх рівнях Партії регіонів проходить хвиля очищення, народження європейських підходів у суспільному житті. На той же «Мій рідний край» приїжджають керівники регіональних студій з країн Євросоюзу й вони розповідають, як у них кожен керівник, політик, депутат має рівні можливості в доступі до теле- чи радіоефіру, що там їхні виступи, інтерв'ю зі секундоміром рахують. Аби у когось не вийшло більше часу, ніж у колеги. А в Закарпатті хронометром розпоряджається один Віталій Мещеряков.

Куди ж дивиться створена в обласній компанії колегія? Мовчать усі покірно, бо говіркого звільнять миттєво. Чому з таким станом речей погоджуються перші керівники влади Закарпаття?

В період революції на Майдані керівник ЗОДТРК затято став на бік режиму Янковича й чи не щовечора в студії збирався гурт «регіоналів» та їхніх «одобрямс», які всіляко намагалися спинити хвилю народного бунту. Подейкують, що у Мещерякова в Адміністрації президента є колишній однокурсник, тому екс-голова ОДА Валерій Лунченко не кивав його. Певен, що це нісенітниці, поширювані самим скандальним керівником.

В ефірі закарпатському нема в прямому ефірі жвавих, предметних дискусій з участю голів ОДА та обласної Ради, їхніх заступників, керівників міст, районів, підприємств, політиків, народних обранців, представників громадськості, журналістів. Хай вони будуть щотижня і хай в студії схрещують мечі-думки 5-10 виступаючих, низка експертів, звичайних громадян. Не можу пригадати, коли на тій же програмі «Про головне» були голова обласної Ради Іван Балога, або народні депутати України Віктор Балога, Василь Петьовка. Нардеп Василь Ковач бував раніше. А останнім часом за усіх них - Олександр Ледида. Знятий депутатським корпусом з посади після Майдану екс-мер Ужгорода Віктор Погорєлов теж нерідко доводить свою правоту в програмі « Про головне», в форматі тет-а-тет з ведучим. Чому б не постати перед своїми містянами десь на площі в прямому ефірі? Мабуть, чогось остерігається.

Розперезаного В. Мещерякова поставити на місце може новостворена Громадська рада при обласній телерадіомовній компанії «Тиса-1» або наглядова рада. Народження останньої можуть ініціювати щойно призначений голова ОДА Василь Губаль та голова обласної ради Іван Балога. Вони можуть звернутися до офіційного Києва з клопотанням про дострокове розірвання контракту з Мещеряковим і призначення на цю посаду когось з тих «тисовців», котрі попри талант і хист, проявили себе у Майданному вирі, а нині у волонтерському русі. Чомусь на підкилимні діяння ген директора закрили очі представники «Опори», «Правого сектора», інших організацій. На початку року, коли «правосекторівці» влаштовували викривальні рейди по області, це знімалося й показувалося в ефірі обласного телебачення. Невже вам цього достатньо, шановні небайдужі закарпатські активісти?

Громадська рада, до якої, гадаю, повинні увійти знані, авторитетні в Закарпатті «телерадіотисовці» - Осип Лобода, Світлана Бойко, Наталія Якушко, Тетяна Лешко, Дмитро Воробець, а також журналісти Владислав Микита, Наталія Мигалина, активісти Павло Чучка, Володимир Феськов, інші, повинна разом з керівництвом компанії сформувати, виробити, реалізувати чіткі правила гри. Тобто продукування дискусійних програм, де б право на думку, слово мав кожний. І щоб все будувалося за двома принципами- влада й опозиція, за і проти. На таких ефірах можна буде владі й громадськості виробити спільну стратегію подальшого розвитку Закарпаття.

О. Ледиду зняли з посади губернатора. Правда, він сам вийшов з Партії регіонів. На місці Мещерякова, як активного штика Партії регіонів, спокутуючи краплю власних гріхів, написав би заяву до Голови Держкомтелерадіо Олега Наливайка з проханням про відставку. До речі, цими днями Наливайко гостював на фестивалі в Ужгороді. Не вистачило у гендиректора мужності вручити йому заяву на звільнення. Коли його ставили на цю високу посаду, гадав, що головне швидко, вправно виконувати вказівки  з третього поверху на площі Народній і почастіше його, патрона, в телевізор.

Життя так стрімко змінилося, замість диктатури настає демократія, уже Україна на європейський поріг вступила, гартується через горнило війни з Росією. Все це конче вимагає в тому числі й нового багатоголосого, толерантного, поліетнічного телебачення. Й діяти слід без зволікань. Оскільки вже йде виборча кампанія до Верховної Ради України, а дехто на Київській набережній, 18 в Ужгороді хоче грати в ній крапленими картами.

Облтелерадіокомпанія «Тиса-1» з-поміж перших створених в Україні регіональних. Вона досі вирізняється своїми багатьма самобутніми журналістами, операторами. Має низку сильних технічних працівників. Але всі 23 роки незалежності України вони не можуть сповна розправити крила. Працюють з думкою, як би чогось не трапилося, оглядаючись то на реакцію губернаторів, то своїх генеральних директорів. А всі вони, генеральні - Петрик, Шишков, Мещеряков - чомусь не стоять стійко за свій колектив, не відстоюють журналістські принципи,самих журналістів, операторів, а є якісь «смотрящіє» від влади, перед нею плазують, вислужуються.

Колектив ОДТРК, новостворена Громадська рада повинні добитися, аби нарешті запанував дух справжнього, всекрайового народного телебачення й радіомовлення. До речі, обласне радіо останнім часом майже знищене, його треба негайно реставрувати. Так, має бути персональна відповідальність нового гендиректора, але вся його діяльність - під колективним контролем. Й неодмінно повинен бути конкурс претендентів із широким громадським обговоренням.

Богдан Барбіл, спеціальний кореспондент Парламентського телеканалу «Рада», заслужений журналіст України

Віталій Мещеряков: Новий губернатор сказав мені,

що в нього на посаду гендиректора ЗОДТРК є своя людина

Зазвичай, я не відповідаю на голослівні звинувачення щодо моєї персони. Проте, надісланий паном Барбілом лист переповнений відвертою брехнею та маніпуляціями, які стосуються й усього колективу Закарпатської ОДТРК. На відміну від Богдана, відповідаю, посилаючись винятково на факти.

1. У чому суть цього листа та чому п. Барбіл написав його саме зараз, а не, до прикладу, влітку чи в лютому-березні цього року?

15 вересня на Закарпатті відбулася чергова зміна влади. Замість Валерія Лунченка головою Закарпатської ОДА став Василь Губаль. Він, подейкують, входить до орбіти впливу сім'ї Балог («Українська правда»: «Порошенко віддав Закарпаття людині Балоги»). 19 вересня в мене відбулася зустріч із новопризначеним керівником Закарпаття. Василь Губаль заявив, що «вважає мене професіоналом, не має ні до мене, ні моєї діяльності жодної претензії, але в нього на посаду генерального директора Закарпатської ОДТРК є своя людина». Зважаючи на те, що 27 лютого 2014 року загальні збори трудового колективу (134 працівники зі 138 присутніх (4 утрималися - прим.) висловили мені довіру, я відмовився добровільно подавати у відставку. А вже 23 вересня - відповідаю сайту «Детектор медіа» на величезний лист безпідставних звинувачень пана Барбіла.

Про людські якості (а точніше - їх величезну деформованість) Богдана Барбіла знають багато хто - і на Закарпатті, і практично в усіх регіональних відділах загальноукраїнських телеканалів, де встиг попрацювати цей журналіст. Щоправда, ніде довго Барбілу затриматися не вдалося. Адже особливість Богдана - конфліктність та бажання будь-що пропхати у випуски новин «заказуху». Така спроба відбулася нещодавно і з Закарпатською ОДТРК. Богдан Барбіл запропонував нам для ефіру старі та відверто замовні відеоматеріали, прикриваючись своєю співпрацею з ТК «Рада» та посилаючись на підписану між ЗОДТРК та парламентським телеканалом угоду про співпрацю. Після відмови у розміщенні почав чинити тиск на співробітників нашого телеканалу, вказуючи на неправильну верстку програм та, на його погляд, відверто слабкий рівень журналістських матеріалів, у тому числі - в ток-шоу «Про головне».

Подейкують, що у пана Барбіла тісні стосунки з нинішнім нардепом Василем Петьовкою - двоюрідним братом екс-міністра з надзвичайних ситуацій в уряді Віктора Януковича Віктором Балогою. Останній разом із Петьовкою та ще двома своїми братами - кандидати в народні депутати України. Додам, що один із них - Іван Балога є головою Закарпатської обласної ради. Призначення губернатором Василя Губаля посилило в області позиції родини Балог. Але цього, мабуть, мало - потрібна монополія на владу.

Нині на Закарпатті тривають масові зачистки чиновників - звільняють з посад не лише тих, які працювали на керівних посадах за часів президентства Віктора Януковича, але й тих, хто був призначений після «революції гідності» і пройшов чисельні погодження з люстраційними комітетами, громадськими організаціями, активістами. Зрозуміло, що мова не у професійності керівників, а в особистій відданості. Посада керівника ЗОДТРК - також серед апетитів відомої мукачівської родини. Саме тому Барбіл і включився у процес дискредитації мене як керівника, так і ЗОДТРК загалом. Додам, що з родиною Балог не конфліктую. Просто не вхожу до їхньої команди.

2. Про Олександра Ледиду та Партію регіонів

Насамперед, хочу уточнити - я ніколи не працював ані прес-секретарем губернатора Івана Різака, ані керівником прес-служби губернатора Олександра Ледиди. У підтвердження - відправляю заскановані копії моєї трудової книжки, де чітко вказані як мої посади під час роботи в Закарпатській облдержадміністрації, так і дати прийняття та звільнення з них. Це яскраво підтверджує рівень заслуженого журналіста України, який за всі роки своєї роботи так і не навчився перевіряти інформацію і, відповідно, нести відповідальність за кожне написане (сказане) слово.

Дійсно, у мене давні хороші стосунки з екс-губернатором Закарпаття Олександром Ледидою (які я ніколи не приховував) - з часу, коли я ще працював заступником головного редактора газети «Закарпатська правда», де Ледида був одним із 8 співзасновників. У виданні я відповідав, зокрема, за розвиток газети, промоцію, збут та рекламу. Далі майже два роки працював помічником голови ОДА, готуючи аналітику керівництву.

Щодо засилля Партії регіонів в ефірі ЗОДТРК... Одразу після завершення виборчої кампанії 2012 року ЗОДТРК офіційно оприлюднила дані щодо присутності політичних сил в ефірі телебачення і радіомовлення (без врахування часу, який надавала ЦВК і який був виконаний ЗОДТРК у повному обсязі). Зокрема, загальна присутність Партії регіонів в ефірі сягала... аж 7 хвилин. Для порівняння, ВО «Батьківщина» - 141 хвилину, партія «Удар» - 60,38 хвилин (телебачення) та 33,68 хвилин (радіо), «Наша Україна» - 407,98 хвилин (телебачення) та 343,3 хвилини (радіо), ВО «Свобода» - 70,75 хвилин (телебачення) та 83 хвилини (радіо). Агітації Комуністичної партії України в ефірі ЗОДТРК (крім часу, який надавала ЦВК) взагалі не було.

Відзначу, що жодних скарг чи претензій ані з боку лідерів загальноукраїнського масштабу, ані обласного рівня на протиправні дії керівництва ЗОДТРК, політичний тиск чи утиски свободи слова на адресу Держкомтелерадіо, Нацради з питань телебачення та радіомовлення чи ЦВК - ані під час виборчої кампанії, ані після неї - не надходило. До речі, так само - як і після дострокових виборів Президента України в 2014 році.

Додам також, що жоден із моніторингів як політичних сил, так і вітчизняних та міжнародних громадських організацій не зафіксували фактів порушень з боку Закарпатської ОДТРК ані під час парламентських (2012 рік), ані під час президентських виборів (2014 рік).

Безпосередньо, Олександр Ледида упродовж цього року в ефірі ЗОДТРК з'являвся чотири рази - двічі у програмі «Про головне» (як політик) та двічі у програмі «Спорт-тайм» (як почесний президент гандбольного клубу «Карпати», який є діючим чемпіоном України серед жіночих команд). Гостями програми «Про головне» цього року були Петро Порошенко та Олег Тягнибок, неодноразово лідери обласних організацій партій «Удар», «Батьківщина», «Фронт змін», «Свобода», «Правий сектор», члени партій «Єдиний центр» та КМКС, Самооборони, Автомайдану, громадські діячі, активісти «Опори», два екс-мери Ужгорода, бізнесмени, депутати, політологи, соціологи, психологи, митники, журналісти і т.д. (Повний список гостей програми «Про головне» за 2014 рік додається.) Поява гостей у програмі аргументується не політичною доцільністю - лише згідно з інформаційними приводами. Додам також, що з часу революційних подій кінця 2013-го - початку 2014 років ніхто з представників Партії регіонів коментувати ситуацію просто не наважувався. Дивно, що всього цього не побачив Богдан Барбіл.

Переконатися у правдивості моїх слів дуже легко - практично всі програми є в інтернеті (тут, тут і тут). Додам, що вже цього тижня в ефірі програми «Про головне» запрошені представник угорської партії КМКС Василь Брензович, представник блоку Петра Порошенка Роберт Горват, нардеп Василь Ковач, а також представники громадських організацій щодо ймовірної адміністративної реформи. Відзначу, що журналісти ЗОДТРК неодноразово запрошували на програму братів Балог, однак ті жодного разу на пропозицію не відгукнулися.

Щодо міжнародного фестивалю «Мій рідний край»... Співорганізаторами фестивалю, який проводиться вже 16 років поспіль, є Держкомтелерадіо, Закарпатська обласна адміністрація та ЗОДТРК. Цього року вперше ми провели фест без державних грошей (хоча в обласному бюджеті на це було передбачено 25 тисяч гривень). Усі кошти - спонсорські. Переважно - європейські гроші. У спонсорському контракті було чітко прописано - нагороджувати переможців фестивалю офіційними призами мали право представники Цільового фонду підтримки послуг та медіа сервісу, Дослідницького інституту національної стратегії та Неприбуткового ЗАТ «Угорське радіо» (усі - Угорщина). З українського боку - представники співорганізаторів фесту (перший заступник голови Закарпатської ОДА Андрій Сербайло).

Олександр Ледида, як власник готелю-ранчо, де вже сьомий рік поспіль проводиться цей фестиваль, на правах одного зі спонсорів надав додаткові призи чотирьом учасникам від свого закладу - за найкращі, на його погляд, телевізійні та радіо роботи. Це було заздалегідь передбачено домовленостями. У достовірності викладеного можна легко переконатися, переглянувши відео з церемонії нагородження 16-го Міжнародного фестивалю «Мій рідний край». Схожі призи учасникам фестивалю міг вручити, до прикладу, і пан Барбіл, якби виявив таке бажання і купив їх за свої гроші.

3. Про ЗОДТРК, колег і мою роль в розподілі ефіру

Під час Майдану жодних акцій протесту під стінами ЗОДТРК не відбувалося. Не було також жодної заяви громадськості про брехню в ефірі чи утиски свободи слова. Ефір в рівній долі надавався представникам усіх політичних сил. Чимало працівників ЗОДТРК брали активну участь в революційних діях, акціях протесту та мітингах. Жодних утисків, заборон брати участь в акціях протесту,  звільнень з роботи - не було.

Пан Барбіл помиляється, думаючи, що посада генерального директора - це такий собі «шлагбаум-розподільник» участі в ефірі. Можливо, так колись і було. Не виключаю, що десь так і зараз є. Але точно - не при мені і не на ЗОДТРК. Я не вказую редакторам і журналістам - кого запрошувати на ефір. Це - винятково зона відповідальності моїх колег. Зрозуміло, що жодних «чорних списків» на ЗОДТРК немає. В час, коли інформація миттєво поширюється соціальними мережами, приховати такі дані було би просто неможливо. Та й будь-хто, переглянувши програми ЗОДТРК в інтернеті, може самостійно зробити висновки про рівень демократії та свободи слова.

Я ж переважно зосереджую свою увагу на менеджерській роботі, адже державних коштів на чимало статей немає взагалі. А без постійних інвестицій телебачення - приречене. Зокрема, за кошти меценатів на ЗОДТРК в 2013-2014 роках було побудовано студію новин, студію для нацменшин, музей, гримерку, капітально відремонтовано вхід до компанії, залатані дахи будівель, частково оновлено оргтехніку. Крім того, в короткий час було вирішено питання з теплопостачанням телерадіокомпанії (Закарпатська область повністю відмовилася від централізованого теплопостачання). Ми виграли європейський грант на закупівлю техніки, оновили та відремонтували автопарк, реконструювали котельню, частково замінили вікна в приміщеннях, приводимо до ладу двір і т. д.

Два роки тому випуски новин на ЗОДТРК почали виходити у прямому ефірі. Було створено низку інформаційно-аналітичних програм, які також виходять у прямому ефірі з можливістю долучення до спілкування телеглядачів за допомогою телефонного зв'язку та використання соціальних мереж. Ток-шоу «Про головне», створене наприкінці 2012 року - єдина в області телевізійний майданчик, на якому щотижня представники влади, опозиції, громадських організацій, журналісти мають можливість у прямому ефірі обговорювати резонансні події та проблеми.

Також відзначимо, що на ЗОДТРК тривалий час мовлення ведеться на 7 мовах нацменшин - зокрема, російській, угорській, румунській, німецькій, словацькій і т. д. У 2012-2013 роках було запроваджено адаптування програм та фільмів нацменшин для українських глядачів - з перекладом та титруванням. Крім того, з 2013 року редакції нацменшин готують спільний підсумковий випуск новин про життя нацменшин, який виходить в ефір на українській мові.

4. Про Громадську раду та суспільне телебачення

Я двома руками «за» за якісні зміни у вітчизняному телебаченні та радіомовленні: появу громадської ради при ЗОДТРК та створення суспільного регіонального телеканалу. Наразі ЗОДТРК вже надає трибуну для виступу численним громадським організаціям, де обговорюються різноманітні, важливі для регіону теми. Ми вже зараз фінансово та ресурсно незалежні від обласної влади. Залишається відкритим питання залежності кадрової - за одним дзвінком із владного кабінету ОДА керівника телерадіокомпанії можуть звільнити у будь-який момент.

З цим якраз могла би впоратися громадська рада при ЗОДТРК. Дискусійними можуть бути моменти щодо кількісного та якісного її складу. До прикладу, до громадських рад при ОДА та Ужгородській міськраді входять понад сто активістів. А якщо ще захочуть долучитися до участі в роботі ради активісти з районів... Чи повинна громадська рада складатися виключно із журналістів? Як уникнути спроб маніпуляцій з боку політиків? Питань багато, але це - теми, повторюся, для дискусій, у тому числі - в телевізійному ефірі.

Віталій Мещеряков, генеральний директор Закарпатської ОДТРК