У липні Мін'юст виніс на публічне обговорення законопроект, яким передбачено вивести телеканали й радіостанції з офшорів. А саме - заборонити створення та діяльність телерадіоорганізацій, засновником чи власником яких є нерезидент з офшору.

Також запропоновано зобов'язати телерадіокомпанії інформувати про зміну власників до 31 березня кожного року. Телерадіоорганізації оприлюднюватимуть звіт про результати своєї діяльності, в якому зазначатимуть відомості про джерела фінансування, зміну засновника чи власника, розподіл часток статутного капіталу або зміну акціонерів, які володіють пакетами акцій, керівника, складу виконавчого та наглядового органів.

Законопроект розроблено на вимогу ПАРЄ гарантувати прозорість власності ЗМІ в Україні.

Чи достатньо таких змін, щоб українське суспільство дізналося імена кінцевих власників ЗМІ? Ні, вважають незалежні правники. Адже розкрити структуру власності ЗМІ аж до кінцевих фізичних осіб законопроектом не пропонується. Водночас представники професійних телерадіомовних організацій вважають навіть ці новели радикальними. Аргументи обох сторін - у коментарях В'ячеслава Якубенка, Тараса Шевченка та Ольги Большакової.

1. Які суттєві зміни несе в собі проект закону для ЗМІ?

2. Чи справді закладені в ньому норми здатні зробити структуру власності ТРК більш прозорою і запобігти монополізації, враховуючи, що заборона на офшори у складі засновників чи власників стосується лише безпосередніх власників чи засновників, а не кінцевих власників?

3. Наскільки проект відповідає рекомендаціям ПАРЕ?

4. Як ви оцінюєте шанси на ухвалення цього проекту?

В'ячеслав Якубенко, медіаюрист:

- Складається враження, що справжня мета законопроекту - не досягти реальної прозорості медіавласності в Україні, а прозвітувати перед ПАРЄ, ЄС іншими впливовими міжнародними організаціями про таку «прозорість».

Законопроект лише на один ступінь відкриває завісу над складним павутинням власності українських медіа. За чинною редакцією закону, канал «Ч», наприклад, був зобов'язаний повідомити Нацраду, що його власником є ТОВ «Х». А в разі ухвалення такого законопроекту також стане відомо, що ТОВ «Х» належить кіпрській компанії «Y Ltd».

І що це змінить? Ми з вами дізнаємося, хто насправді фільтрує інформацію, яка впливає на нашу свідомість і підсвідомість? Ні. Просто влада напередодні виборів матиме привід прозвітувати, як вона сприяє свободі слова взагалі й прозорості медіавласності зокрема.

А заборона створення та діяльності телерадіоорганізацій, власником яких є офшорна компанія, - це просто «развод для лохов», як сказали б нинішні можновладці. Структура власності абсолютної більшості загальнонаціональних телеканалів має в своїй основі зареєстровані на Кіпрі компанії. А Кіпр ніколи не буде віднесено Кабміном до офшорних зон. Отже, така заборона ніяким чином не зачепить основних гравців ринку.

Тож цей абсолютно беззубий законопроект швидше за все буде прийнято. Й така профанація - максимально важливий результат за умови, коли суб'єкт законодавчої ініціативи йзаконодавчий орган контролюються тими ж особами, які контролюють і медіа.

Якби уряд справді хотів розкрити реальних власників ЗМІ, достатньо було б узяти готові тексти законів, які успішно діють навіть у деяких пострадянських країнах. Скажімо, в Грузії, телерадіоорганізації зобов'язані розкрити не просто свого засновника і засновника цього засновника, а «бенефіціарного власника». Це особа, яка «отримує грошову або іншу вигоду від здійснення радіомовлення чи телебачення на підставі закону або договору і не несе зобов'язання передавати таку вигоду на користь іншої особи...» (переклад Інституту медіа права).

Іншими словами: в Грузії ЗМІ зобов'язані розкрити свого КІНЦЕВОГО власника.

Тарас Шевченко, директор Інституту медіа права:

1, 2. Найбільші зміни стосуються звітування, в тому числі звітування за фінанси, а також обмеження застосування компаній, які походять із офшорів. У цьому є, звісно, і плюси, але таких норм, на нашу домку, недостатньо. По-перше, не враховується схема різних ступенів засновництва, коли компанії можуть ховатися за 3-4-5 рядів заснованих ними компаній і таким чином приховувати свої кінцеві коріння. По-друге, перелік офшорів, звісно, допомагатиме, але він не рятує від ситуації з Кіпром. Більшість компаній, які володіють українськими телеканалами, і не тільки телеканалами, засновані на Кіпрі. Так можна приховати власника, й існує дуже ліберальний податковий режим, який лишився ще з Радянського Союзу і на якому українські чиновники заробляють величезні гроші, будучи одночасно власниками бізнесу. Саме тому вони не хочуть денонсувати угоду з Кіпром.

Таким чином, не будучи формально офшором, Кіпр не підпадатиме під обмеження, передбачені розробленим законопроектом. Саме тому наша організація, представлена в громадський раді НАМ, під час обговорення цього законопроекту запропонувала ще один механізм. А саме: передбачити, що кожна компанія подає до регуляторного органу схему своєї власності. Якщо компанія не може розкрити схему своєї власності, вона не повинна отримувати ліцензію.

Втім, незважаючи на те, що закон недостатньо гарантує прозорість, на нашу думку, його можна було б брати за основу як базовий. Швидше вносити до Верховної Ради, приймати в першому читанні, а потім доопрацьовувати, оскільки ця тема, так само, як тема з суспільним мовленням, із роздержавленням роками вариться в системі виконавчих органів влади між Мін'юстом, Держкомтелерадіо, і фактично ніколи не доходить до стін парламенту, залишається лише ініціативами на етапі розробки.

3. Рекомендація ПАРЄ не є на сто відсотків чіткими і не встановлюють якогось конкретного механізму, яким би могла скористатися держава. Рекомендації ПАРЄ вимагають забезпечувати прозорість, а вона може бути здійснена в різний спосіб. Я вже наводив у першому питанні приклади тих рекомендацій, які, зокрема, до цього законопроекту надавав Інститут медіа права, тому головною проблемою, про яку ми вже говорили, залишається те, що законопроект не гарантує достатнього рівня прозорості власності, і все одно власність можна буде ховати чи через значну кількість засновників, чи через ті країни, які формально не є офшорами, але в яких реально розкриття інформації про засновників є неможливим. В першу чергу, це стосується Кіпру.

4. Залишилося дуже мало часу до парламентських виборів, а урядові процедури, як правило, дуже тривалі. Навряд чи цей законопроект буде внесено найближчим часом, тож залишатиметься дуже мало часу для того, щоб його змогли розглянути бодай у першому читанні в цій Верховній Раді. Якою буде політична ситуація після виборів - хто візьметься прогнозувати? Мені б дуже хотілося, щоби його швидше внесли і розглянули, але я тут швидше песиміст. Поки що я не бачу великого бажання й готовності уряду вносити цей законопроект, а Верховної Ради - приймати його до парламентських виборів.

Ольга Большакова, керівник Центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників (НАМ):

- Найбільш суттєвими змінами, що містяться в проекті, є заборона юридичним особам, зареєстрованим в офшорних зонах, засновувати телерадіоорганізації або придбавати частки у їхньому статутному капіталі. На мій погляд, така заборона є штучною перешкодою для здійснення іноземних інвестицій у галузь, адже офшорні зони створено не для приховування власників компаній, а для оптимізації оподаткування.

Крім того, не зрозуміло, як бути з офшорними компаніями, які вже на сьогоднішній момент цілком легально виступили засновниками телерадіоорганізацій, адже законопроект не містить перехідних положень, які б вирішували це питання. У правовій державі варіантів може бути два - або ця норма не матиме зворотної сили, або законним іноземним інвесторам мають компенсуватися витрати, пов'язані з відчуженням інвестицій на етапі продовження строку дії ліцензії. Цей проект передбачає порушення прав інвесторів, які, ще раз підкреслюю - здійснювали інвестиції у повній відповідності законодавству, чинному на цей момент.

Ще однією новелою є зобов'язання телерадіоорганізацій щорічно оприлюднювати інформацію про джерела фінансування та зміну власників і керівників. Оскільки наразі в проекті відсутня умова про публікацію таких звітів, у принципі оприлюднення на веб-сайті не створить серйозних проблем для мовників, але не зрозуміло, як саме оприлюднення інформації про джерела фінансування сприятиме прозорості власності ЗМІ, невже автори проекту мають ілюзії, що серед джерел фінансування мовники зазначатимуть щось на зразок благодійних внесків від політичних партій? Хоча законом і не передбачено, яку саме інформацію та в якій формі має бути оприлюднено, зрозуміло, що це будуть цифри про надходження коштів від розміщення реклами та спонсорства у максимально узагальненому вигляді, тобто таким чином, щоб не зашкодити комерційній таємниці. І, можливо, в деяких мовників серед джерел фінансування будуть додаткові внески засновників, імовірно - у тих, які нині змушені сплачувати за цифрову трансляцію. Тобто, нічого неочікуваного й ніякої інтриги в цій інформації не буде.

Фото - П. Довганя, І. Лисенка