Політики відкрили забрала, а редакції - гаманці

Цього року порушилася традиція «розкачування» після новорічних та Різдвяних свят, коли суспільство починало приходити до тями лише після старого нового року, а медіа вимушені “висмоктувати” новини  з одноманітних святкових ялинок та забивати шпальти гороскопами. Цього разу все було по-іншому. Запорізьким журналістам довелося ледь не з-за святкових столів вже  3 січня мчати на термінову прес-конференцію в облдержадміністрацію з газового питання. Ще б пак! Для Запоріжжя, де зосереджена потужна металургійна і хімічна промисловість - найуразливіші жертви газового “голоду” і підвищених тарифів - це питання, без перебільшення, життя і смерті. Вочевидь, з цієї причини медіа, попри критику на адресу уряду, підійшли до теми обережно. Більшість у висвітленні проблеми віддавали перевагу коментарям політиків з різних таборів і фахівцям, що більш-менш забезпечувало баланс позицій.  Далі були перипетії з кримськими маяками, які висвітлювалися не так масштабно, як газ, але все ж таки вносили тематичне різноманіття. А далі...почалися партійні конференції з висунення кандидатів, що прозвучало потужним сигналом для преси: проблеми нікуди не дінуться, а нагода заробити через два місяці минеться.

Багато партійних конференцій запорізьких осередків являють собою захоплююче шоу, часом з сюрреалістичними сюжетами, і,  звичайно ж, з неминучими для таких заходів конфліктами і скандалами, а закінчуються нерідко пікантними сюрпризами. Адже ж не жарт: потрапив на прохідне місце у списку - і 5 років стабільності без головної болі забезпечено. Відтак боротьба за місце під депутатським сонцем точиться по-дорослому, через що конференції часом доводиться проводити у два етапи. Цікаво було спостерігати, наприклад, за перипетіями на конференціях осередків Республфканської партії України, Блоку Литвина. Ці новоспечені партії, яким, що називається,  без року тиждень, виросли як на дріжджах, в них  позбігалося чимало досвідчених кон”юнктурників. Тож варто було подивитися на це змагання мистецтв підкилимної партійної боротьби.

У “старої” - Соціалістичної партії  - проблеми дещо іншого гатунку, хоча у "сухому залишку" мета та ж сама - місце у списку. Справа у тому, що соціалісти мають у регіоні досить непогані шанси.  Тому на партію звернули пильну увагу політики з добре розвиненим одним з шести почуттів, які мають амбіції і, звісно, засоби на зайняття чільних місць. "Старих" соціалістів, які крокують з партією з ідеологічних переконань, це,  природним чином,  обурює. Тож керівництву осередків доводиться докладати чимало дипломатичних зусиль, аби і потрібних людей (яких ідейні партійці зневажливо називають "прилипалами") провести (вибори ж фінансувати треба), і однопартійців не образити і не відвернути. Є, щоправда, і приклад зворотнього, коли партія сама залучила харизматичного політика - не так давно виключеного стараннями тодішнього губернатора, а нині керманича обласного штабу НСНУ Юрія Артеменка з лав "Нашої України" Анатолія Берези ("Детектор медіа" про це писала). З огляду на сукупну привабливість характеристик, а саме: репутація принципового політика, фінансовий стан (голова правління абразивного комбінату), розкрученість - соціалісти не поскупилися і віддали йому найпрестижніші місця. Нині пан Береза у безпрограшному стані: висунутий кандидатом на посаду Запорізького міського голови і очолює список соціалістів в обласну раду.

Перевершила всі сенсаційні очікування конференція агресивної, але поза тим  не дуже впливової партії "Союз". Місцевий форум "союзників" став чи не найбільш представницьким: його удостоїли участю партійний лідер Лев Миримський і, мабуть, на правах уродженця Запоріжжя, співголова народно-патріотичного союзу "Родина", депутат Держдуми Росії Сергій Глазьєв. Слід думати, що високе представництво  було не випадковим. Після спічів поважних гостей на конференції слово надали гостю, також високоповажному, - генеральному конструктору Запорізького  КБ "Прогрес", Герою України Федору Муравченку. Передавати зміст його виступу нема сенсу - все сказано тим, що ця літня людина, до цього не помічена в активній політичній діяльності, висловила готовність очолити обласний осередок партії "Союз". Та й це було б нічого, якби  не пікантне «але»: ще  не встигли висохнути чорнила на протоколах  ПНЕРУ, за списками якої пан Муравченко увійшов до першої п"ятірки кандидатів у народні депутати, як партія зазнала втрати.

Втім, це не єдиний випадок партійного роздвоєння  особистості.  Інакше як курйозом важко назвати ось такий приклад. Регіональні ЗМІ розтиражували звернення медиків Запоріжжя на підтримку чинного мера  Євгена Карташова, де першим стоїть підпис головного лікаря міськлікарні Володимира Бурлая, при тому, що він входить до першої десятки кандидатів до міськради від партії Регіонів, яка висунула на посаду міського голови головного опонента Карташова - Володимира Кальцева.

Як на пересічного споживача інформації, такі деталі партійних розборок було б не лише цікаво почитати та послухати, а й вони допомогли б зорієнтуватися у  бурхливій передвиборчій стихії, хоча б привідкрити завісу хитромудрих переплетінь, які так ретельно приховують партії і блоки від електорату. Але всього цього немає у запорізьких ЗМІ! Натомість, особливо на газетних шпальтах, рясніють нудні й одноманітні матеріали штабів про ті ж конференції, де все ідеологічно "виважено", причесано й прилизано.  А й справді, навіщо напружуватися, бігати по багатогодинних конференціях, відписуватися, коли у редакцію принесуть «правильний» готовий матеріал, та ще й за нього заплатять. Щоправда, більшість замовних публікацій останнім часом  супроводжуються логотипом «на правах реклами».
 
 «Тиха гавань» перед бурею?

Про те, що перегони вступили у фазу високої активності, свідчить масова поява в запорізських  медіа піар-технологій. За законами жанру і відповідно до національної ментальності,  рекламні кампанії у своїй більшості будуються не на пропагуванні і популяризації власних досягнень і програмних ідей, а на критиці та очорненні опонентів.  Найпотужнішою та найбільш наступальною є кампанія Партії регіонів, що має об’єктивне пояснення. Починаючи з того, що на президентських виборах Віктор Янукович зібрав на запорізькому електоральному полі урожай  майже 70% голосів (навіть з урахуванням фальсифікацій,  це переважаюча більшість). За рік «помаранчевого» правління симпатиків кольору навряд чи прибуло, якщо не навпаки. Натомість,  біло-блакитні не зменшували своєї присутності у регіоні ні на день. А в годину «Ч» винагородили «особо отличившихся» сповна, а саме: у потенційно прохідну частину списку кандидатів до Верховної Ради увійшли  5 представників регіону (не будемо порівнювати з позаконкурентним донецьким представництвом). Якісний склад дає  повну уяву про залучений на благо партії ресурс (медіа, фінансовий, людський). Це керівник і фактичний господар добре відомого ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв під престижним 5 номером;  цілком прийнятні місця посіли керівник обласного партосередку та голова правління небідного підприємства «Укрграфіт» Борис Петров, народні депутати, які не шкодують голосових зв’язок для критики влади,  Ярослав Сухий, Олександр Пеклушенко, Володимир Бронніков. (Для порівняння: у прохідній частині списку НСНУ область одиноко представляє екс-губернатор Юрій Артеменко).

До політичних «важковаговиків» слід додати фігурантів списків до обласної та міської рад, серед яких чимало авторитетних, публічних і забезпечених людей з різних сфер діяльності, кандидата на посаду Запорізького голови від Регіонів,  вже згадуваного Володимира Кальцева, який розпочав свою недешеву кампанію чи не півроку тому. Тепер «списочників» треба помножити на сукупні колосальні ресурси і отримуємо об’єктивну картину масштабності виборчої кампанії Партії регіонів. Очевидно, усвідомлюючи свою силу, регіонали ведуть її методами атаки, часом досить агресивно. Політика чинної влади піддається нищівній критиці. На свідомість запоріжців, чутливих до найменшої загрози великій промисловості, тиснуть посилом: якщо до цього часу все не розвалилося, то лише завдяки запасу міцності, створеному за часів прем’єрства Януковича. Далі розвивається думка, що долю довго випробовувати не можна. За наявності криз, які слідують одна за одною, такі тези, слід гадати, потрапляють на здобрене підгрунтя.

Поряд з цим увесь агітаційний масив пронизує нав’язливе твердження, що Партія регіонів набере більшість у радах усіх рівнів, від Верховної Ради до сільських, що буде запорукою побудови ефективної вертикалі управління. На підмогу цьому посилу активно використовуються результати соціологічних досліджень, достовірність яких за наявності інших джерел викликає сумнів. Достатньо порівняти дані двох різних центрів, замовлені регіоналами і, скажемо так, не-регіоналами (опитування проводилося майже водночас – у кінці грудня). За версією перших, якби вибори відбулися найближчої неділі, запоріжці проголосували би так: Партія регіонів – 34,86%, КПУ – 10,41%, НСНУ – 7,03%, БЮТ і СПУ – по 4,32%. Версія других: Партія регіонів – 19,6%, НСНУ – 14,8%, БЮТ – 6,6%, СПУ і блок Литвина – по 6,4%, КПУ – 4,8%. Не треба бути політологом, аби зрозуміти, що так звані рейтинги «намальовані» і дійти висновку, що істина лежить десь посередині між ними, особливо,  що стосується лідерів. Прикметно, що дані  першої версії  рейтингів, до речі, з маніпулятивними коментарями виконавців, були оприлюднені лише у надійних виданнях регіоналів, мабуть,  з перестороги, аби комусь не прийшло в голову зробити порівняльний аналіз. 

Медіа-кампанії інших партій і блоків на тлі Регіонів виглядають скромно, а то й блідо. Не дуже численні матеріали штабу «народників» балансують між критикою влади і рекламою Литвина. Із місцевих піар-акцій  «народники» засвітилися на організації мобільних бригад (явно з числа студентів) під час різкого похолодання, які під об’єктивами телекамер розгрібали вулиці від снігу. Підконтрольних видань партія не має, тож час від часу потрапляє на сторінки «на правах реклами».

У СДПУ(о), яка блокувалася з «Жінками» і РПУ, явна криза з інформаційними приводами. Їх одноманітні прес-конференції з ідеєю-фікс проведення референдуму щодо НАТО, здається, навіть за гроші  ЗМІ беруть без ентузіазму.  Рекламна кампанія БЮТ, на відміну від енергійності лідерки, проводиться мляво, покладаючись в основному на партійні та симпатизуючі ЗМІ. Зокрема,  тираж обласної партійної газети «Батьківщина» з початкових 5 тисяч «стрибнув» на 200 (!) тисяч. Почала обслуговувати партійні інтереси Тимошенко не дуже впливова міська газета «Горожанин», яка близька до людей «Запоріжсталі»,  у свою чергу,  близьких до БЮТ. Симптоматично, що під час  візиту Юлії Тимошенко до Запоріжжя «прямий ефір» їй люб’язно надала підконтрольна «Запоріжсталі» телекомпанія ТВ-5.

Більш-менш системно впродовж тривалого часу ведуть рекламну кампанію місцеві соціалісти. Щоправда, після відставки Юрія Артеменка з посади губернатора вони втратили привабливий інформаційний привід, яким завжди є протест проти високопосадовців. Однак у них є достатньо публічних постатей, аби не дати про себе забути. Достатньо сказати, що секретар обкому партії  веде на регіональному телеканалі АЛЕКС щотижневу політичну програму «Акцент». До того ж, орган обкому СПУ «Зеркало Запорожья», на відміну від інших партійний видань, періодично виходить тривалий час і має певну стабільну аудиторію. Лише протягом січня газета збільшувала тираж зі стартових 7 тисяч до 50, потім до 65 тисяч, а ще ж не вечір. Зрозуміло, що тенденція нарощування партійних тиражів з метою благодійного охоплення електорату триватиме до 26 березня.

Медіа-кампанію НСНУ можна  знайти, якщо добре шукати. Її головним ньюз-мейкером виступає губернатор Євген Червоненко, який очолив партійний список до обласної ради, тим самим  поклавши край розмовам про тимчасове відрядження на область для забезпечення виборів. За час свого керування областю Червоненко  не нажив, принаймні видимих, ворогів, зробив ряд кроків у вирішенні ключових для регіону проблем, що, звичайно, не залишається непоміченим пресою. Що немаловажливо,  Євген Червоненко створив при губернаторові різні громадські ради з числа авторитетних і впливових людей. Якщо це був розрахунок, то вірний: на ярмарці марнослав’я кожен хоче прорекламувати свою значимість і наближеність до першої особи. Таким чином створюється ефект позитивної, але ненав’язливої присутності губернатора в медіа. От тільки скільки це принесе відсотків «нашоукраїнцям» при млявості передвиборчої кампанії – питання не зайве. 

Інші партії і блоки «світяться» в медіа-просторі спонтанно,  без творчого натхнення і, здається, особливої надії зайняти призові місця. Виняток – комуністи і «вітренківці», чий електорат стійкий, стабільний, і які, за соціологічними даними, візьмуть в регіоні прохідний бар’єр. Ці сили у веденні виборчої агітації більше довіряють власній партійній пресі та надають перевагу  вуличним методам, де можна дати волю емоціям. 

Загалом партійна передвиборча медіа-кампанія у  запорізському регіоні  на даному етапі отримала характеристику  спокійної, не дуже заплямованої чорним піаром та брудними політтехнологіями (очевидно, з позиції порівняння з іншими). Така оцінка прозвучала на прес-конференції координатора проектів ОБСЄ у Запорізькій області, який за визначенням є незалежним і незаангажованим спостерігачем. Також відзначалося, до честі обласної виконавчої влади, що фактів використання адмінресурсу нею не виявлено. У такому ж дусі висловилася президент аналітичного центру «Академія» Олександра Кужель, яка у січні побувала у Запоріжжі і провела прес-конференцію. Характеризуючи передвиборну ситуацію загалом як тотальне зомбування, вона назвала Запоріжжя стосовно використання брудних технологій «тихою гаванню». Хочеться сподіватися, що це не затишшя перед бурею.

Однак ця характеристика не стосується місцевих виборів, насамперед, рекламних кампаній кандидатів на посаду Запорізького міського голови.  Баталія між основними претендентами на господаря міста – чинним мером Євгеном Карташовим і бізнесменом Володимиром Кальцевим – розпочалася задовго до офіційного старту і на даному етапі вже набула ознак інформаційної війни. Це не перший двобій між ними, суперники знають сильні і слабкі місця один одного і будують кампанії здебільшого за принципом: краща реклама – антиреклама опонента, послуговуючись далеко не стерильними технологіями. Так, проти Володимира Кальцева, якого з великою помпезністю було висунуто кандидатом від Партії регіонів, супротивним штабом активно розкручується фішка, що він є креатурою «донецьких», відомих своїми апетитами, у проведенні кампанії користується партійними ресурсами, знову ж таки, донецького походження, а у разі його перемоги кабальний кредит  доведеться відпрацьовувати  запоріжцям. Чинний мер, який йде кандидатом шляхом самовисування, у спрямованій проти нього кампанії став жертвою власного марнослав’я і політичної всеядності. Після перемоги Віктора Ющенка він не раз був об’єктом іронії з приводу раптового «пооранжевіння». Тож заготовлена штабом аргументація з претензією на афористичність – щоб займатися каналізацією, партійність не потрібна – сприймається не як принципова позиція, а як вимушена безпартійність, що настійливо підкреслюється опонентом.

Ще один вид ефективної зброї – хвороблива любов пана Карташова до участі у пишних церемоніях з перерізанням стрічок, що давно стало темою міського фольклору. А останнім часом присутність мера у підконтрольних ЗМІ, особливо на телеканалі ТВ-5, перейшла рамки здорового глузду. Втім, заради справедливості,  слід зауважити, що це повною мірою стосується і його суперника. Особливо у тій складовій, яка має створювати позитивний імідж, наші герої наділяються такими чеснотами, що час визнавати їх святішими за папу римського. Цей нескінченний потік єлею і меду вже викликає у городян природну рефлексію. Не дивно, що у повітрі майорить  суспільне очікування третього. Це видається малоймовірним, бо немає жодного іншого кандидата, достатньо розкрученого і впізнаваного, який мав би широкий доступ до медіа ресурсів. Та гіпотетично, якщо вірити соціологічному опитуванню у січні, не визначилися з вибором кандидатури мера 22% запоріжців, плюс протестна частина виборців... Вибори ж, як відомо - це лотерея, не позбавлена несподіваних сюрпризів.   

Особливості регіональних виборів-2006

У порівнянні з президентськими виборами, в епіцентрі яких знаходилися дві політичні сили, спостерігається тенденція деконцентрації акцентів, що пояснюється не лише неймовірною кількістю суб’єктів виборчих перегонів. Головну роль тут відіграє те, що у регіонах, особливо у  глибинці, виборці у своїй масі орієнтуються не стільки на партійні бренди, скільки на популярність місцевих лідерів, авторитет керівників підприємств. Тут сталися суттєві зміни. Під час президентських виборів кількість підприємств, які пасивно підтримували Ющенка (це лише заводи Григоришина і Жванії), можна було перелічити на пальцях однієї руки. Тепер серед промисловців і бізнесу відбулася свого роду диверсифікація політичних ставок. Наприклад, комбінат «Запоріжсталь» порозкладав яйця у різні кошики: посадовці підприємства фігурують на чільних місцях у партійних списках НСНУ, БЮТ, Регіонів. Керівництво автомобілебудівного заводу «ЗАЗ», яке свого часу лякало колектив закриттям виробництва з приходом Ющенка, приймає як дорогого гостя Юлію Тимошенко з тих пір, як Таріел Васадзе влився у ряди її блоку. До парламентського списку кандидатів від Народного блоку Литвина увійшов харизматичний мер міста Бердянська Валерій Баранов, який користується великою підтримкою населення. Не позбавлена підтримки промислових гігантів і Партія регіонів – її непохитним бастіоном залишаються  «Мотор Січ» і «Укрграфіт», чиї керівники посіли прохідні місця у партійному списку. Наївно сподіватися, що колективну свідомість не окучуватимуть на користь тієї чи іншої партії, ба навіть не чинитимуть адміністративного тиску. Однак колишній ентузіазм пішов на спад, принаймні, зовнішніх кричущих проявів наразі не спостерігається.

Ще однією запорізькою особливістю цьогорічних виборів є цікавий для журналістського середовища факт – масовий похід журналістів у політику. Лише з обласного центру, без урахування міст і районів, до партійних списків увійшли майже 20 журналістів. Пояснити це явище якоюсь універсальною причиною не уявляється можливим, бо є серед них як політичні активісти зі стажем, так і новачки, чиї прізвища у списках викликають,  щонайменше,  подив. Спектр їх політичних уподобань вельми широкий – від Народного руху України до прогресивних соціалістів. Так, кандидатами до парламенту повторно зібралися від НСНУ Юрій Артеменко та від ПСПУ Павло Баулін. На крісло Запорізького міського голови претендує головний редактор газети «Іскра» Валерій Зотов.  Решта мають скромніші наміри – обратися депутатами до Запорізької міської або обласної рад. Обійдемося наразі без коментарів з приводу того, що це має означати.

Ігор Павлюк,  для «Детектор медіа».