Поляки не є винятком. Це відбувається і в інших країнах: у США відвідувачів кінотеатрів було на 9% менше, у Франції - на 10%. Але найбільш промовисті дані стосуються все ж Польщі: зниження частоти відвідувань становить 30%, а це 23 млн. та 33 млн. відповідно у 2004 та 2005 роках.

Глядачі, із якими розмовляла кореспондентка агентства IAR, кажуть, що репертуар у минулому році був дуже слабким.

У 2005 році справді, не було видатних хітів. Супервитвори "Олександр" і "Троя" не виправдали очікувань, у той час, коли роком раніше три популярні фільми: "Пасія", "Шрек" та "Володар перснів: Повернення короля" дали сумарно 10 млн. глядачів. Тоді як найпопулярніший у 2005 році польський твір "Кароль - людина, яка стала Папою" зібрав 1 млн. 900 тис. глядачів.

Кінокритик Януш Врублєвскі стверджує, що брак хітів - то надто спрощене пояснення зниження частоти відвідування кінотеатрів у 2005 році. Насправді, стверджує критик, це результат Інтернет - піратства, яке набирає оберти.  

Плямкання, що лунає із сусіднього крісла і запах смаженої кукурудзи не кожному до вподоби… До того ж, навіть у легальному прокаті можна дешево взяти фільм та проглянути його у більш комфортних умовах на DVD. "Найохочіше молоді поляки дивляться фільми у невеликому колі приятелів чи членів сім'ї", - повідомив IAR кінознавець професор Вєслав Годжіц (Wiesław Godzic). На його думку, "така зміна уподобань є вироком смерті для кіно". 

Глядачі у розмові з IAR визнають, що якщо йдуть у кіно, то, як правило, вибирають закордонний фільм, тому що він є кращим. З польської продукції поляки віддають перевагу простосюжетним романтичним комедіям: "Ніколи життю" ("Nigdy życiu") у 2004 році відвідала рекордна, як на польську продукцію, кількість глядачів - 1млн. 600 тис. Для порівняння - найпопулярніший у 2005 році польський витвір - драму "Приречений стати "голубим"" ("Skazany na Bluesa") переглянуло заледве  188 тисяч людей.

Діючий віднедавна Польський інститут кінематографії ставить собі за мету заохочення гдядача до перегляду польських фільмів. Директор Інституту Агнєшка Одоровіч (Agnieszka Odorowicz) здійснює це через систему дотацій  для  кінопроектів, які мають залучити принаймні кількасоттисячну глядацьку залу. Сьогодні деякі відомі польські фільми відвідують ледве кілька тисяч глядачів.

Частина кінематографістів висловлює занепокоєння щодо того, що комерційне кіно ставить під загрозу амбітне і авторське кіно. Агнєшка Одоровіч стверджує, що кіно артистичне може бути комерційним, і що Польща не може продукувати фільми, які не мають глядачів. Які будуть наслідки діяльності Польського інституту кінематографії, можна буде оцінити через рік, а радше - через два.