У народному голосуванні переміг засновник Wikileaks Джуліан Ассанж («ТК» писала про це у статті «Людина року»). Натомість редакція обрала Марка Цукерберга, №10 за  кількістю голосів читачів. Пропонуємо вашій увазі невеликий екскурс в історію премії.

Сама традиція відзначення народилася випадково. Це сталося 1927-го, в мертвий інформаційний сезон, коли в редакції тижневика Time із нетерпінням чекали цікавих новин, а їх не було. Тоді вирішили вмістити на обкладинці знімок Чарльза Ліндберга - американського льотчика, який здійснив перший у світі одиночний трансатлантичний політ (за маршрутом Нью-Йорк - Париж).

Свого часу ця епохальна подія чомусь пройшла поза увагу солідного видання. Помилку вирішили виправити кардинальним чином. Славетний льотчик став за версією часопису першою Людиною року (Man of the Year). Переважна більшість наступних обранців були чоловіками. І все ж до почесного списку, який ставав чимраз довшим, потрапили чотири леді, найвідомішою серед яких була королева Великої Британії Єлизавета ІІ. Слово man тут аж ніяк не пасувало, і кожна з них отримала титул Жінки року (Woman of the Year).

З 1999-го року тижневик, щоб уніфікувати назву, почав обирати Людину року (Person of the Year). Деякі переможці були колективними і включали як чоловіків і жінок, так і винятково жінок. Серед них Борець за угорську свободу (1956 р.), Американські вчені (1960 р.), Двадцятип'ятирічні й молодші (1966 р.), Середні американці (1969 р.), Американські жінки (1975 р.), Американський солдат (2003 р.), Ти - збірний образ тих, хто, активно користуючись інтернетом, зробив особистий внесок у створення світової мережі (2006 р.).

2002 року перемогло жіноче тріо, яке «доносило» на своїх босів у державних і громадських інтересах. 2005-го - тріо «добрих самаритян»: Боно - ірландський рок-музикант Пол Д. Г'юсон, Білл Гейтс і його дружина Мелінда. Усіх їх відзначили за філантропічну діяльність.

Деякі нагороди часопису Time віддзеркалювали досягнення науко-технічного прогресу. Йдеться, зокрема, про відзнаку астронавтів - членів екіпажу космічного корабля «Аполлон-8» (1981 р.) та комп'ютера як Машини року (1982 р.).

Відколи Time почав обирати Людину року, до почесного списку часто потрапляли американські президенти. Деякі з них навіть двічі - як Дуайт Ейзенхауер (щоправда, першого разу за військові заслуги), Ліндон Джонсон, Ричард Ніксон та Рональд Рейґан. За бортом опинилися тільки Келвін Кулідж, Герберт Гувер і Джеральд Форд. А 32-го президента США Франкліна Рузвельта було удостоєно цієї честі тричі (у 1932, 1934 і 1941 роках). Принагідно варто зазначити, що він також єдиний у національній історії, кого американці обирали господарем Білого дому чотири рази поспіль. Серед Людей року є й держсекретарі, які розробляли й здійснювали зовнішньополітичний курс США в період «холодної війни»: Джордж Маршалл, Джон Фостер Даллес, Генрі Кіссінджер.

Time не обмежував свій вибір Америкою. Серед його переможців державні діячі з багатьох країн світу: імператор Ефіопії Хайле Селассіє 1 (1935 р.), Чан Кайші (1937 р.), Вінстон Черчилль (1940 р.), Конрад Аденауер (1953 р.), Микита Хрущов (1957 р.), Шарль де Голль (1958 р.), Віллі Брандт (1970 р.), король Фейсал (1974), Анвар Садат (1977 р.), Ден Сяопін (1978 і 1985 рр.), Юрій Андропов (1983 р.), Міхаїл Горбачов (1987 р.), Владімір Путін (2007 р.).

Людиною року були видатні борці за ідеали свободи: Махатма Ґанді (1930 р.). Мартін Лютер Кінг (1963 р.) і Лех Валенса (1981 р.). Серед духовенства - Папа Римський Іоанн Павло ІІ.

У сфері мас-медіа було відзначено засновника першої в світі телемережі цілодобових новин - CNN Теда Тернера.

Хто ж за мірками часопису Time найславетніший у його списку? Ось ця трійка:

Альберт Ейнштейн - Людина століття (1999 р.)

Вінстон Черчилль - Людина півстоліття (1949 р.).

Міхаїл Горбачов - Людина десятиліття (1989 р.).

«Людина року» часопису Time - це загалом почесна відзнака. Втім, нею відзначали Адольфа Гітлера (1938 р.) та Йосипа Сталіна (1939 р. і 1942 рр.). А після того, як поява 1979 року на обкладинці часопису в якості переможця іранського радикального лідера аятоли Хомейні викликала бурхливу реакцію, Time почав уникати включення до свого списку переможців контроверсійних діячів.

2001-го, після вересневих терористичних актів в Америці, Людиною року став мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані, хоча найбільшим ньюзмейкером був Осама бен Ладен. Його кандидатуру відхилили з тієї ж причини, що й 1999 року кандидатуру Гітлера на титул Людини століття, оголосивши переможцем Альберта Ейнштейна.

Саме принципом поділу на «хороших хлопців» і «поганих хлопців», схоже, керувався Time, надавши перевагу творцю найбільшої в світі соціальної мережі Facebook та наймолодшому мультимільярдеру Марку Цукербергу перед бунтівним оприлюднювачем державних таємниць і «світовим волоцюгою» Джуліаном Ассанжом, якого до останнього моменту вважали найвірогіднішим претендентом на титул Людини року і якого обрали переможцем самі читачі. Тож принцип, який проголошував засновник часопису Time Генрі Льюс, - вибирати того, хто найбільше вплинув на події «на краще чи на гірше», забуто.