Видавництвам на вихід

Тяганина за чотириповерховий будинок у центрі Києва (вул. Богдана Хмельницького, 51а), де «проживає» чотири державних видавництва - «Книга Пам'яті України», спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені Миколи Бажана, дитячий журнал «Соняшник» та журнал «Радуга», - розпочалася ще три роки тому. Приглянувши ласий будиночок в історичній частині міста, київська влада вирішила відібрати приміщення у видавничих осередків та передати його приватному фонду.

Зазначимо, що «Книга Пам'яті» розташована в зазначеному приміщенні відповідно до урядового рішення (№405 від 03.04.1996 року), журнал «Соняшник» розміщено на частині орендованої площі ПВА «Книга Пам'яті України» за рішенням міськради, а «Українська енциклопедія» має право на площу згідно зі спеціальним Указом президента України про її розміщення в орендованому видавництвом будинку (№1156/2007 від 28.11.2007 року). Мало того, цей будинок було повністю передано видавництву «Українська енциклопедія» в довгострокову оренду ще 1958 року на підставі розпорядження Уряду (№1792 від 10.12.1958 року). Саме тут під пильним керівництвом академіка Миколи Бажана створювався енциклопедичний пласт української науки. Більше як півстоліття приміщення в чотири поверхи є центром наукової та культурної діяльності країни.

Так чи інакше, жодні аргументи щодо цінності видавничих осередків не стали для київських чиновників підставою для збереження будинку за організаціями. Таким чином приміщення загальною площею 1905,0 кв. м було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до «Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва 2007-2010 років». Будинок у програмі позначено позначкою «аукціон». За словами головного редактора журналу «Соняшник» Володимира Рубана, приміщення виставили на продаж «без відома видавництв».

5 лютого 2008 року за поданням КП «Київжитлоспецексплуатація» Господарський суд Києва ухвалює рішення про виселення «Книги Пам'яті України» з будинку 51а по вулиці Богдана Хмельницького. 29 жовтня 2009-го на сесії Київської міської ради приймається рішення №540/2609 про відмову колективові «Книги Пам'яті» в переукладанні договорів оренди нежитлових приміщень. Книги та журнали відправляють на вулицю, натомість дорогі квадратні метри надають приватному фонду «Здоров'я майбутнього» з орендою на три роки й дозволом на приватизацію всього будинку.

Такі дії столичної влади, звісно, не залишилися без уваги громади міста. Восени 2009-го під стінами будинку влаштовуються акцій протесту, організовуються живі ланцюги, самі ж видавці спалюють у вогні свої книги на знак байдужості влади до культурних надбань. Заходи набувають ще більшої масштабності, а справа - ще гучнішого розголосу, коли на захист друкарів виступили відомі діячі, зокрема Дмитро Павличко, Іван Драч, Павло Мовчан, народні депутати, коли майже кожен загальнонаціональний канал показав у новинах сюжет про виселення видавництв.

Увага громадськості дає свій результат. На певний час процес виселення видавництв зупинено. Відповідно до рішення Київради, було створено слідчу комісію з вивчення ситуації: «Ми тоді прийшли до висновку, що всі процеси щодо виселення незаконні», - прокоментував ТК голова слідчої комісії, депутат Олександр Бригинець.

Прокурор Києва Євген Блажівський накладає протест на рішення Київради від 29.10.2009 року №540/2609. За висновками прокурора, рішення Київради прийнято з порушенням вимог закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації, соціальний захист журналістів», «Про державний бюджет України на 2009 рік»; Указів президента України та постанов Верховної Ради про заборону виселяти з приміщень книгарні, бібліотеки, редакції друкованих ЗМІ, установи культури.

Незважаючи на протест прокурора, відділ державної виконавчої служби Шевченківського райуправління юстиції в місті Києві все ж узявся виселяти з будинку пошуково-видавниче агентство «Книга Пам'яті України»: «Примусове виселення відбудеться 23.09.2010 року о 10-й годині ранку в примусовому порядку... Ваша відсутність не є перешкодою для виконання рішення», - йдеться у листі виконавчої служби. Виселення не відбулося. Поки що.

Як прокоментував ТК медіаюрист В'ячеслав Якубенко, «дії виконавчої служби є абсолютно правомірними»: «Державна виконавча служба буде виконувати в даному разі рішення суду. І тут з'являється така колізія: оскільки Україна позиціонує себе як правова держава, в такій державі всі рішення суду підлягають безумовному виконанню».

Вагомим моментом у справі є прийнятий від 19 червня 2010 року Закон України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень...», за яким органи місцевого самоврядування «зобов'язані укласти договір найму (оренди) на невизначений строк приміщень, у яких перебувають редакції, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, творчі спілки».

За словами юриста В'ячеслава Якубенка, «згаданий закон, мораторій на виселення, не міг поширюватися на ці правові відносини на той час, коли суд розглядав цю справу. Закон зворотної сили немає». На думку юриста, єдиний правовий шлях у справі - «звернутися до Господарського суду про перегляд рішення у зв'язку з новими обставинами (Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації...». - Ред.) й одночасно написати клопотання у виконавчу службу про призупинення виконання рішення на час розгляду такого клопотання про перегляд».

Олександр Бригинець, депутат Київради, зазначає, що є два шляхи розгортання подій: «Є рішення суду, за яким видавництва мають виселити, і треба боротися з цим рішенням суду, а як ні, то треба, щоб київська адміністрація відкликала свої претензії на приміщення». Але «враховуючи те, що в Києві існує жорстка піраміда влади», ситуацію доведеться з'ясовувати в судовому порядку.

Як повідомив Володимир Рубан, 6 жовтня 2010 року відбулося слухання у справі про виселення «Книги Пам'яті України», на якому ухвалили скасувати попереднє рішення Господарського суду від 5.02.2008 року й не виселяти ПВА. На засіданні був присутній представник державної виконавчої служби та КП «Київжитлоспецексплуатація».

За інформацією Рубана, 5 жовтня 2010 року відбулося судове слухання у справі «Соняшника», на яке запросили представника з прокуратури: «Остаточного рішення ще не прийнято, засідання перенесли на 2-3 тижні». Пан Рубан зазначив, що від Київради в суді ніхто не з'явився, натомість надіслали лист, що «вона підтримує виселення».

Однак рішення суду на користь видавництв ще не рятують останніх від виселення. Прояснити ситуацію наразі може тільки київська влада.

Зазначимо також, що Олександр Бригинець підняв питання щодо виселення «Книги Пам'яті» в прямому ефірі програми «Київський форум» КДР ТРК 28 вересня 2010 року: «Коли кілька днів тому одне з муніципальних підприємств за рішенням суду намагалося виселити одне з видавництв, я прийшов до Леоніда Михайлович (Л. М. Новохатько, заступник голови КМДА. - Ред.) і сказав: "Щось треба робити". Він відповів: "Не знаю, чи вдасться це відбити, але принаймні призупинити цей процес ми спробуємо". І поки що їх не виселили», - розказав Бригинець. Пан Новохатько, який також був присутній на програмі, підтвердив цю інформацію.

Заступник голови КМДА Олександр Мазурчак, коментуючи питання про незаконне відчуження київських будівель, у цьому ж ефірі «Київського форуму» повідомив, що 7 жовтня на сесію міської ради повинні були винести відміну більше 300 об'єктів із переліку приватизації. Чи містилися в згаданому списку видавництва за адресою Богдана Хмельницького, 51а, пан Мазурчак не уточнив.

За роз'ясненням ситуації «Детектор медіа» звернулася до Михайла Новохатька. Коментувати це питання в приймальні заступника голови КМДА погодилися тільки у відповідь на інформаційний запит. Такий запит було надіслано 7 жовтня. «Детектор медіа» обіцяє інформувати читачів щодо позиції влади у справі виселення державних видавництв.

«Приїдуть, заберуть, викинуть»

Журналу «Соняшник» у разі позбавлення приміщення світить забуття: за словами головного редактора, дитяче видання уже малювали в домашніх умовах, а редакцію «Соняшника» вже викидали на вулицю, другого виселення журнал не переживе. Нагадаємо, що 2005 року Київська міська адміністрація відмовила «Соняшнику» у продовженні строку оренди в будинку 37/14 по вулиці Воровського. Тоді все приміщення приватизувала велика комерційна структура АТЗТ «ЗовнішЕкспоБізнес».

Керівник пошуково-видавничого агентства Роман Вишневський побоюється, що під час виселення можуть постраждати архівні матеріали, які збиралися протягом кількох десятків років: «Приїдуть, заберуть, викинуть», - коментує пан Вишневський.

Із судовою тяганиною щодо приміщень уже не вперше стикається й журнал «Радуга», історія діяльності якого сягає більше 80 років. У 2001-му його виселили з будинку по вулиці Пушкінській, де видання перебувало близько 30 років. Тепер позбавлення даху над головою загрожує і на Богдана Хмельницького, 51а.

Зазначимо, що четвертий поверх будівлі вже перебуває в приватній власності. Два роки тому там розміщувалася редакція «Спортивної газети». Тепер довга рука приватизації почала «спускатися на нижні поверхи».

На запитання, що буде з видавництвами, якщо їх усе-таки позбавлять цього приміщення, Володимир Заруба мовчки показує руками хрест - знак абсолютного знищення. Згодом додає: «Книга Пам'яті не може писатися на кухні».

«Ми зрушили це залізобетонне безпам'ятство»

Робота по створенню Книги Пам'яті України почалася ще 1989 року з метою збирання, узагальнення й аналізу усієї інформації про втрати українського народу у Великій Вітчизняній війні. Через сім років постановою Кабміну 1996 року було створено Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам'яті України». За 20 років науковці агентства випустили понад 400 поіменних меморіальних томів «Книги Пам'яті України», «Книги Скорботи України» та «Книги Пам'яті громадян України, які загинули у воєнних конфліктах за кордоном». «Ми своєю роботою зрушили це залізобетонне безпам'ятство», - каже Роман Вишневський.

З березня 2006 року пошуково-видавниче агентство не фінансується, колектив заробітної плати не отримує. Тим не менше, агентство та його регіональні структури за власної ініціативи активно ведуть пошукову роботу.

Як розповів ТК Роман Вишневський, за останні роки він розіслав понад 40 листів із криком по допомогу в різні державні установи. У відповідь - самі лише обіцянки-кліше. Серед 26 членів головної редакційного колегії ПВА, яку було затверджено в 2006-му, уже вісьмох немає в живих. Неодноразово колектив агентства звертався до Кабінету Міністрів із проханням сформувати нову колегію, однак із боку влади - знову ніяких дій. «Просимо на урядовому рівні остаточно визначитися щодо підтримки чи згортання роботи агентства. Потрібна чи ні дана інституція державі?! Коли ні, прийміть урядове рішення про її ліквідацію, профінансувавши заборгованість по зарплаті та за виконані роботи» - з такими словами до першого віце-прем'єр-міністра України Миколи Азарова ще 2007 року звертався в офіційному листі профспілковий комітет «Книги Пам'яті».

«Найбільше, що дивує й болить, - це сьогоднішнє ставлення влади до культури, видань, пам'яті - абсолютне відторгнення і відкидання всього: не треба, не треба, не треба... Боляче, що стираються грані пам'яті, грані історії», - каже Роман Вишневський. За словами керівника ПВА, через рік могло бути створено Книгу Пам'яті в електронному варіанті, що значно би спростило потік та обмін цінною інформацією між різними країнами, однак такі перспективи поки що в шухляді.

Пошуково-видавниче агентство наразі майже бездіяльне, а на адресу редакції й досі надходять листи від людей із проханнями надати інформацію, розшукати, з'ясувати. «Мушу відповідати, - каже пан Вишневський, - купую марки, конверти і сам відписую людям».

Вочевидь, світова спільнота цінує українську видавничу діяльність та українську пам'ять більше за саму Україну. Видання «Книги Пам'яті України» зберігаються й активно використовуються в бібліотеках ООН, Ватикану, Конгресу США, Британського музею, Бундестагу ФРН, парламентів Австрії, Франції, Угорщини, Чехії, Італії, Польщі та інших країн. У 2000 році лист із подякою та високою оцінкою роботи пошуково-видавничого агентства прийшов на адресу редакції від Папи Римського Іоанна Павла ІІ: «Вітаючи Вас із публікацією цих двох книг, які є справою пам'яті для Вашої країни, Його Святість висловлює вдячність за свідчення сміливості, виявленої багатьма з Ваших співвітчизників у гіркий час історії Європи», - йдеться в листі. Як сказав пан Вишневський, «мабуть, оте благословення такої святої людини й досі тримає нас на плаву».

Зараз чотириповерховий будинок на Хмельницького і його мешканці в очікуванні своєї подальшої долі. Видавці сподіваються на підтримку від депутатів, журналістів, на розуміння київської влади.

Треба зазначити, що за приміщенням, де нині розміщено «Книгу Пам'яті», стоїть набагато більше, ніж просто видавництво, за ним - десятки регіональних відділень в усіх обласних центрах, у багатьох районних центрах, за ним - більше 500 людей по всій Україні, - студентів, школярів, пенсіонерів, учителів, науковців - які беруть участь у пошуковій діяльності агентства, за ним - українська пам'ять.

Як так сталося, що великі видавничі осередки замість того, щоби творити, змушені перебирати стоси судових справ? І яку редакцію, книгарню, інститут чи театр позбавлять даху завтра, щоб побудувати черговий готель до «Євро-2012», черговий розважальний комплекс, чергову комерційну структуру? Хто на черзі? З кожними виборами та кадровими змінами у столиці перекроюють ласі шматки будівель та землі, а страждають, як завжди, культурні осередки, історичні пам'ятки, інтелектуальні центри, страждають та зникають - безповоротно.

Ілюстрація - www.your-mind.ru