ВАТ «Турбоатом» (Харківський турбінний завод), хоча й не має стосунку до медіабізнесу чи телевізійного контенту, періодично стає ньюзмейкером «Детектор медіа». Річ у тім, що це підприємство відоме затятим відстоюванням своєї ділової репутації по судах. Протягом останніх двох років завод устиг ініціювати понад десяток судових позовів проти «Коммерсанта», «Дзеркала тижня», «Газеты по-киевски», «Фактов и комментариев», «Українських новин», УНІАНа, Національної телекомпанії України й низки інтернет-видань. Через що й заради чого?

Успіхи й поразки

Проти газети «КоммерсантЪ» «Турбоатом» позивався двічі (у 2007 і 2008 роках). Першого разу - через статтю «"Турбоатом" вошел в штрафную площадку», в якій ішлося про вину харківського підприємства в аварії на індійській АЕС Kaiga. Однак, зі слів юриста видання Олександра Войтова, до судового розгляду та справа не дійшла. Зате дійшла інша, яку нещодавно газета програла (стаття «Юлия Тимошенко дала команду по машинам», у якій стверджується, що в 2007 році прибуток «Турбоатома» впав на 17%). Письмове рішення у справі досі не готове, утім Олександр Войтов ще раз підтвердив ТК намір «Коммерсанта» опублікувати спростування, щойно отримають документ із суду.

«"Турбоатом" часто судится со СМИ или заявляет о намерении подать иск. Но в данном случае мы были неправы, потому что ошиблись в цифрах. Если бы они по-другому отнеслись к этому вопросу, его можно было бы решить в досудебном порядке. Но они хотели не только опровержения, а мы по-другому не могли», - пояснив ТК пан Войтов.

Проти «Дзеркала тижня» «Турбоатом» подавав позови також двічі, але двічі програвав. В обох випадках обурення харківського підприємства викликали матеріали позаштатного автора Андрія Єрьоменка про аварію на індійській АЕС Kaiga у 2007 році: «Харківський "Турбоатом" сподівається на уряд і Будду» та «Індійський конфуз, або За що Мінпромполітики вичитало директору "Турбоатому"». В обох позовних заявах, за словами адвоката «Дзеркала тижня» Валерія Федорченка, окрім вимоги спростування інформації висловлювалася вимога відшкодування моральної шкоди. «Суми були невеликі - близько двох тисяч гривень», - пригадує юрист. Обидва процеси тривали більш ніж півроку, і влітку 2008 року «Турбоатом» їх програв. «Рішення апеляційного суду вже вступило в законну силу», - каже адвокат видання.

І от «Турбоатом» подав на «Дзеркало» до суду втретє. Цього разу харківський промисловий гігант обурений публікацією «"Турбоатом" і знаки питання». Керівництво заводу не забарилися з відповіддю: їхню першу реакцію викладено на офіційному сайті підприємства в матеріалі «"Зеркало недели" и знаки вопроса». На думку представників «Турбоатому», стаття в «Дзеркалі тижня» є частиною масованої піар-атаки на завод, до якої приєдналися також інтернет-видання і газети Vlasti.net, From-ua.com, «Форпост», «Украина криминальная», «Укррудпром», «Обозреватель», «Фраза», «Події», «Дело», «Экономические известия», «Инвестгазета». Проти них, як повідомив ТК заступник генерального директора «Турбоатому» Дмитро Нестеренко, теж подано позови до суду. У такий спосіб підприємство збирається перевірити дієвість нової постанови Верховного Суду, яка роз'яснює, як слід чинити суддям у разі оскарження інформації, поширеної в мережі Інтернет.

Часом «Турбоатом» у запалі боротьби за свою ділову репутацію дещо перебільшує вину журналістів. Наприклад, торік він позивався проти інформагенції «Українські новини» через інформацію про збитки підприємства. УН взяли її з офіційного порталу розкриття інформації емітентів, де її розмістили... самі співробітники «Турбоатому». Наступного дня фінансову звітність на порталі відкоригували, про що «Українські новини» також поінформували читачів. Зрештою, в грудні 2008 року «Турбоатом» відкликав свою позовну заяву. «Тому що справа була безперспективна, я про це юристам одразу казав. За цей час відбулося три судові засідання, на жодному з яких я не був присутнім», - зазначив у коментарі ТК директор «Українських новин» Денис Безлюдько.

Узагальнюючи судову практику «Турбоатому», Дмитро Нестеренко вважає її успішною в тих випадках, коли відповідачем є друковані ЗМІ. Тоді можна довести факт поширення інформації та знайти відповідача. Як приклад він наводить позитивні судові рішення по «Газете по-киевски» і «Коммерсанту». В інтернет-виданнях складніше доводити факт поширення, бо суд, наприклад, не бере до уваги роздруківку з інтернету. По частині справ проти онлайн-медіа в «Турбоатому» негативні рішення, частина - ще на розгляді суду. «Мы хотим довести эти дела до Верховного Суда Украины, чтобы он оценил массовость и негативность явления черного пиара в интернете. И либо внес изменения в законодательство, либо дал свои разъяснения судам», - каже пан Нестеренко.

Проти чорного піару

У журналістських колах «Детектор медіа» пояснювали: «Турбоатом» - принципове підприємство, яке у випадку мирової угоди прагне рівнозначного відшкодування моральних збитків, тобто публікацію або сюжет такого самого обсягу, як і спірний матеріал. Але редакції не погоджуються на такий крок: хай уже краще суд, якщо доведе недостовірність інформації, зобов'яже дати спростування обсягом в один рядок. А причиною появи часом недостовірних даних називають складність отримання офіційних коментарів від «Турбоатому». Адже щоденним газетам відповіді зазвичай потрібні «зараз і негайно». Дмитро Нестеренко натомість розповів ТК, що журналісти, готуючи дискредитаційні матеріали, взагалі не звертаються по коментарі до підприємства.

«Мы себе не делаем врагов, - переконував ТК Дмитро Нестеренко. - Мы поступаем адекватно ситуации, в которой оказываемся. Нас облили грязью, печатают информацию непроверенную, недостоверную, порочащую честь и достоинство предприятия, руководства, трудового коллектива. Как бы вы реагировали на это?». На зауваження ТК, що можна діяти мирним шляхом, пан Нестеренко каже: мирова угода передбачає, що відповідач компенсує без суду втрати позивача. А ЗМІ начебто й готові компенсувати, але... за рахунок позивача. «К сожалению, мирным способом в понимании СМИ означает: купите у нас эфир или полосу, заплатите за это 5-10 тысяч долларов и получите право опубликовать свою информацию о себе», - каже пан Нестеренко.

У спробі джинсувати Дмитро Нестеренко звинувачує журналіста Олега Сичова - автора програми «Громадська варта» виробництва ТОВ «ПАЗЗ» (юрособа продюсерського центру «Закрита зона»), що виходить в ефірі Першого національного. «Против "Турбоатома" была сделана "заказуха" - телепрограмма "Громадська варта". После чего их редактор, который представился Олегом Сычовым, мне лично звонил и обращался с предложением сделать на коммерческой основе позитивный материал», - розповів пан Нестеренко. «Турбоатом» не погодився й подав до суду на НТКУ, яка поширила недостовірну інформацію, вимагаючи, крім спростування, символічного морального відшкодування (1 гривня).

«Це повна маячня!» - заявив ТК Олег Сичов. Він переконує, що намагався в мирний спосіб урегулювати конфлікт і запропонував Дмитрові Нестеренку спростування інформації в титрованій формі (таку пропозицію напередодні прийняв від «Громадської варти» «Мегабанк», про який також ішлося в спірному сюжеті). Візаві не погодився, оскільки заставка тривалістю 30 секунд не збігається за обсягом із інформацією, представленою в «Громадській варті». «Саме від нього була пропозиція зробити хвалебну програму. Він сказав "хвалебна", а потім виправився - "об'єктивна", на що я відповів, що вона й так була об'єктивна, а хвалебних ми не робимо», - стверджує пан Сичов. Він визнає, що журналістика - справа суб'єктивна, але наголошує, що кожен факт, оприлюднений у програмі, був наведений із документів або з чиїхось слів, і готовий до розгляду справи в суді. Щоправда, повідомлення із суду до Олега Сичова й «Закритої зони» ще не надходили.

Керівництво заводу переконане: негативні й необ'єктивні матеріали - це чорний піар проти підприємства. «Заказчиком этой массированной пиар-атаки, безусловно, является российский олигарх Константин Григоришин (міноритарний акціонер «Турбоатому». - ТК), который уже пытался рейдерскими методами получить контроль над ‘Турбоатомом" и организовал не одну пиар-кампанию против руководства предприятия», - йдеться в офіційному повідомленні на сайті заводу. Дмитро Нестеренко додає, що замовники мають дві мети: занизити ціну підприємства і показати себе як потенційно кращого власника, ніж держава.

Здається, відстоюючи в судах свою ділову репутацію, «Турбоатом» робить благородну справу - бореться проти джинси у ЗМІ. Можливо, якби це явище не було таким поширеним серед українських журналістів, на «Турбоатомі» (та й на інших підприємствах) скоротився би штат юристів. Тільки ось у цій запеклій затятості борці за істину не помітили, що відстеження кожного всує вимовленого слова про підприємство та залякування судовими справами перетворилося на елементарне намагання створити навколо себе зону поза критикою. Втім, правило казати тільки хороше або нічого поширюється в нас лише на покійників... Тому менеджменту «Турбоатому», зрештою, доведеться змиритися з новими правилами гри, коли суспільство вимагає об'єктивної інформації про діяльність усіх без винятку виробничих компаній. Що ж стосується любителів джинси, то перед дилемою «брати чи не брати» згадайте слово «Турбоатом».