Інформаційна безпека: правовий аналіз
Чи справді варта інформаційна безпека того, щоб її забезпечували? І чи має це робити лише держава?
До аналізу правового змісту інформаційної безпеки спонукає поточний стан суспільно-політичного життя держави. Каталізатором активних роздумів стала і стаття «Лялька Павловського розпочала атомну війну» Тараса Стрільчика, опублікована «Детектор медіаю».
Особливо «зачепили» (у доброму розумінні, тобто змусили замислитися) пропозиції автора зазначеної статті щодо напрямків реагування держави України на негативні інформаційні впливи, здійснювані проти неї та українського суспільства:
«1. Створення структур, які почнуть тотальний моніторинг ефіру (перш за все телевізійного) та найбільш розкручених інтернет-ресурсів. Залучення до цих структур багатьох відомих та знакових особистостей, в тому числі зі світу медіа.
2. Потужний державний тиск на ЗМІ, перш за все – на найбільші телеканали, незалежно від форм власності. Узгоджений з власниками контроль за ефіром. Відродження темників та інституту кураторів. Поява списків «небажаних персонажів».
3. Початок грандіозної пропагандистської кампанії по згуртуванню нації. Запровадження табу на критику Президента та деяких політичних персон. Самоусвідомлення, самоконтроль та самоцензура журналістів. Масові кадрові чистки в інформаційних службах…»
Отож подумаймо: чи дійсно варта інформаційна безпека того, щоб її забезпечували? І чи має це робити лише держава? Чи, можливо, до цього процесу варто долучатися і «відомим та знаковим особистостям, в тому числі зі світу медіа»? Проаналізуймо цю складну проблему через призму сучасного законодавства та з урахуванням поглядів провідних науковців-юристів даної сфери, яких наперед зараховуємо до когорти «знакових» особистостей.
Теза перша. Єдине законодавче визначення поняття «інформаційна безпека» закріплюється в Основних засадах розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: «Інформаційна безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації».
Стаття 17 Конституції України передбачає, що «забезпечення інформаційної безпеки – одна з найважливіших функцій держави, справа всього народу». Проміжний висновок: інформаційна безпека зорієнтована на захист не лише інтересів держави, а насамперед інтересів людини і суспільства. Громадяни є одними із суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки.
Теза друга. Негативний інформаційний вплив – який він? Хто його визначає? Чи є правові критерії визначення певного інформаційного впливу як негативного? Якщо аналізувати чинне законодавство України, то не знайдемо подібних критеріїв. Хоча більшість представників мас-медіа і відповідних державних органів розуміють: інформаційні впливи геополітичної міждержавної боротьби, виборчих кампаній, реклами, порно-контенту інтернету тощо нерідко є згубними для людини, суспільства та й держави.
Подібне можна говорити і про несанкціоноване розповсюдження інформації.
Виникає логічне запитання: як протидіяти? Звертаємось до одного із суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки – народу України в особі пересічного його представника. Він може використати переважно примітивні засоби захисту: не дивитися новини, не слухати радіо, не читати газет, не заходити в інтернет. Має передбачене Конституцією право на інформацію, яким може користуватися, а може проігнорувати, при цьому, зрозуміло, не втрачаючи подібну можливість.
Що ж держава? В особі державних органів вона має можливість системніше реагувати на загрозу інформаційній безпеці – шляхом формування норм права (загальнообов’язкових правил поведінки) та їх реалізації. Але з іншого боку – цей процес не повинен нашкодити задекларованій «свободі слова та інформації» (відповідний напрям державної політики виражається, наприклад, у розробці концепції закону «Про доступ до публічної інформації»). Виникає знову логічне запитання: який критерій?
На сьогодні лише Закон України «Про захист суспільної моралі» встановлює критерії обігу й ознаки продукції, що негативно впливає на суспільну мораль. Та ще Кримінальний кодекс України і Кодекс України про адміністративні правопорушення, та й то переважно щодо несанкціонованих дій із інформацією.
А що робити, наприклад, коли у процесі безкомпромісної, переважно економічно обґрунтованої геополітичної боротьби постійно поширюється негативна для України інформація? Чи знайдете ви у законодавстві України чітко передбачені можливості для ефективного і, головне, своєчасного реагування на таку загрозу інформаційній безпеці? Я не знайшов… А тим більше, що такі можливості мають бути передбачені для державних органів, а тому – лише в законі. Адже в іншому випадку використовуваний геополітичним конкурентом у процесі інформаційного впливу суб’єкт (скажімо, певна вітчизняна громадська організація) небезпідставно апелюватиме до суду: «Порушено гарантоване Конституцією право на вільне поширення інформації!» і формуватиме на цьому новий інформаційний вплив у вигляді: «Ой, яке беззаконня і корупція у цій державі!».
Проміжний висновок: органам державної влади варто законом надати повноваження щодо визначення на основі встановлених (тим же законом) критеріїв негативного впливу на інформаційну безпеку. Хоча зрозуміло, що для цього повинна бути «політична воля» і, принаймні, працюючий парламент… або (автор не спонукає, а констатує діючі норми чинного законодавства) режим надзвичайного стану.
Теза третя, суто наукова.
Вітчизняний дослідник О.В. Логінов у своїй кандидатській дисертації пише, що найбільшою загрозою на сучасному етапі розвитку українського суспільства є інформаційні війни (гуманітарні та технічні). Інформаційна війна, інформаційне протиборство та інформаційна боротьба є проявами одного значно ширшого поняття – загрози інформаційній безпеці.
Б.А. Кормич вже у докторській дисертації аналізує інформаційну безпеку з урахуванням глобалізаційних процесів, що відбуваються в світі, і виділяє інформаційну безпеку людини і суспільства (базується на нормах природного права і вимірюється ступенем свободи від втручання держави та інших осіб, можливостями самореалізації та самовизначення) та інформаційну безпеку держави (побудована на позитивному праві, пов’язана із застосуванням обмежень, заборон, жорсткою регламентацією, невід’ємним елементом яких є сила державного примусу).
Дослідники говорять про державну політику інформаційної безпеки і про доктрину інформаційної безпеки України. Ми додаємо, що політику інформаційної безпеки варто закріпити у законі, визначивши при цьому повноваження залучених до процесу забезпечення інформаційної безпеки органів. Мабуть, така думка стала підставою для ініціювання розробки і внесення на розгляд Верховної Ради України Концепції національної інформаційної політики (див. Указ Президента України 23 квітня 2008 року №377/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України"»).
Безумовно, у такій концепції поряд із положеннями про побудову в Україні розвинутого інформаційного суспільства, впровадження новітніх інформаційних технологій, забезпечення конституційних прав людини і громадянина на свободу слова та вільний доступ до інформації мають бути і механізми забезпечення інформаційної безпеки:
- захист національних моральних і культурних цінностей,
- правові механізми виявлення, фіксації, кваліфікації, блокування та видалення з українського сегмента мережі інтернет інформації, поширення якої заборонено законодавством України тощо.
А що ж залишається вам, «відомим та знаковим особистостям, в тому числі зі світу медіа»? Відповідаємо: не стояти осторонь подібних процесів, керуючись як інтересами власного покликання і професії, так і патріотичними (у випадку наявності таких) переконаннями щодо безпеки інформаційної нашої держави, суспільства і, власне, громадянина. Хіба, якщо вас уже не «включили» у формування «не зовсім позитивних» для України інформаційних впливів...
Анатолій Марущак, кандидат юридичних наук, доцент, лауреат Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації за найкращу наукову роботу в інформаційній сфері
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
4
просто українка
6057 дн. тому
згодна з паном Анатолієм та Скептиком. і справа не лише в тому, що питанням національної безпеки починають опікуватися тільки під вибори, а й у тому, що патріотичні Аналітики якось "по-совецьки" чекають, поки їм спустять з Банкової чергову вказівку як жити. Чи ми від Указу Президента перестанемо вірити в балачки фофудьєносців з Пєрвого канала?
Гарненька совєцька традиція: заборонити чуже замість того, щоб розвивати своє. Що було після того як зняли залізну завісу, пам'ятаєте? Та країна, де сексу й наркотиків не було швиденько вибралася на перше місце в Європі по захворюваності на СНІД.
Коли в 70-х переслідували "буржуазних націоналістів" - молоді люди носили вишиванки не тому, що опікувалися будівництвом власної держави, а тому що це було заборонено владою. Як протест, бо влада для громадянина апріорі гарною не буває.
Чи хочете, щоб замість "Ще не вмерла..." молодь заспівала "Боже, Мєдвєда храні.."?!
Скептик
6060 дн. тому
АНАЛитику. Лапшу на уши вам вешаю не я, а "патриотичный" владелец ничего не кравших рук, внезапно озаботившийся "информационной безопасностью". Путинскую Россию я не люблю и поэтому не хочу, чтобы моя страна была на нее похожа. А вы и вам подобные хотите именно этого - полицейское государство с национальным колоритом.
аналітик
6060 дн. тому
"Патриотизм - последнее прибежище негодяев" (С) Самуэль Джонсон. -це 100% підходить для путінської Росії !
а ось захист від цієї "ненажерливої раша-експансії" потрібен!!!
..і не треба "лапшу на уши вешать", - Скептик...
Скептик
6060 дн. тому
Через полтора года - президенсткие выборы. И кампания по борьбе за "информационную безопасность" усиленно раскручивается Банковой с определнной целью - завинтить гайки в СМИ, поставить медиа под свой контроль, возродить цензуру и темники. Таким способом Балога и Ко рассчитывают протащить ВАЮ на второй срок. И прикрытие выбрали удачное - кто же попрет против национальной безопасности? "Патриотизм - последнее прибежище негодяев" (С) Самуэль Джонсон.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
