12:31
П'ятниця, 7 Березня 2008

Ірена Кільчицька проти Володимира Скачка у ток-шоу «Дуель» з Олександром Мельничуком, «Україна», 6 березня 2008 року

30 746
Ірена Кільчицька проти Володимира Скачка у ток-шоу «Дуель» з Олександром Мельничуком, «Україна», 6 березня 2008 року

Голос за кадром: Добрий вечір. У прямому ефірі конфлікт-шоу «Дуель».

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я, Володимир Скачко, викликаю на дуель Ірину Кільчицьку, і хочу поговорити з нею на тему «Жінки в політиці». Жінок я дуже люблю, але не розумію, чому вони ідуть у політику, і не приносять туди нічого жіночного чи навіть чогось особливого, а навпаки копіюють найгірші вади чоловіків-політиків: пристосуванство і непрофесіоналізм.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я, Ирена Кильчицкая, принимаю вызов Владимира Скачко, поскольку считаю, что говорить о половом признаке в политике, бизнесе, спорте или науке вообще некорректно.

Голос за кадром: На майданчик запрошується головний редактор тижневика «Київський телеграф» Володимир Скачко. На майданчик запрошується заступник мера Києва Ірена Кільчицька. Панове, Олександр Мельничук.

ВЕДУЧИЙ: Пані Кільчицька, пане Скачко, чи готові ви до поєдинку. Якщо готові, зараз розпочнемо. Але перш, ніж ми розпочнемо цей двобій, я представлю суддів. Сьогодні це Людмила Харіф, телеведуча; Сашко Положинський, лідер гурту «Тартак»; інша пара суддів у нас подружжя – це Маргарита Січкар, відомий київський ресторатор, та Владислав Ващук, футболіст футбольного клубу «Динамо». Кожен з них має визначити переможця дуелі. Сподіваюся, що їхні оцінки будуть об’єктивними і не залежатимуть від власних симпатій. Крім того протягом програми за вас голосуватимуть глядачі, і саме їх голоси стануть вирішальними. Телефони інтерактиву працюють протягом усієї програми.

Голос за кадром: Якщо ви голосуєте за Володимира Скачко, набирайте 8-044-537-55-01, якщо за Ірену Кільчицьку – ваш номер 8-044-537-55-02. Проголосувати можна також за допомогою sms. Для цього відправте повідомлення з кодом учасника на номер 4554. Ми чекаємо на ваші дзвінки і sms протягом усієї програми.

 

Поєдинок перший

 

ВЕДУЧИЙ: Формальності вичерпано. Пані Ірено, Вам кинули виклик. Ви маєте право першою поставити питання.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я хочу запитати у пана Володимира, чому він вважає, що особисто в політиці, чим Вам не сподобається так політика, чому Ви не поставили питання, що в медицині, наприклад, чи в науці, чи в бізнесі жінка може бути, а в політиці ні?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Ну, це дуже цікаве питання. Але перед тим, як на нього відповісти, я хотів би привітати і Вас, і всіх жінок у цій студії і перед екранами з наступаючим святом Восьмого березня.

ВЕДУЧИЙ: Ну, ясно, використати треба будь-яку можливість.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: І побажати всього, що ви тільки собі побажаєте. А чому я вважаю, що жінки в політиці – це певний нонсенс. Та тільки тому, що політика, на жаль, в цій, в Україні, вона відповідає, від неї все залежить: і медицина, і спорт, і все. А політика ведеться погана. А, отже, в загоні і всі інші галузі нашого життя.

ВЕДУЧИЙ: Так ті жінки, які забезпечують цю роботу, вони і прагнуть її витягнути.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Отут вони витягти, заходять туди, і зникають там назавжди. Бо політика в Україні не просто брудна, це просто якась чорна дірка, де не тільки чоловіки товсті, такі, як я, зникають, а й тендітні жінки. І від них там толку…

ВЕДУЧИЙ: Так, може, жінки не винні, вони просто розчиняються, бо їх чоловіки там, не дають їм..?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: А ви бачили, ви бачили жінку, яку підкорив собі чоловік? Ну, цього не… Чомусь жінки підкоряються чоловікам і копіюють їх. Я повторив, як у виклику, найгірші їхні вади. Вони становляться такі балакучі, як і чоловіки, хоча… Вони пристосовуються до якогось, вони хочуть щось отримати, нічого не дають. Вони навіть не наводять лад в тому місті, де вони політикують.

ВЕДУЧИЙ: Про пані Кільчицьку цього сказати якраз не можна.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Ну, як це не можна? Ви живете всі в Києві. Хто…

ВЕДУЧИЙ: Ну, не надто балакуча, правильно. Лад наводить, намагається.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я вчора буквально стояв на перехресті вулиці, в центрі Києва, старий центр Києва, перехрестя Рейтерської і Стрітенської. Подивився на будинки, шукав будинок 8/2. На жодному будинку не було номера. А в Парижі, як хто був в Парижі, знає, що кожний будинок з чотирьох сторін позначений назвою вулиці і назвою, і номером цього будинку, щоб ніхто там не шукав. А ми кажемо, що ми європейська столиця. А пані Кільчицька відповідає за це, бо вона заступник мера. І вона жінка, яка на відміну Черновецького, чи якихось там чолов’яг, які там зібралися, вона б мала це зробити. І розуміти, бо вона жінка.

ВЕДУЧИЙ: Дивіться, ми як справжні чоловіки в український політиці, забрали весь час, не даємо ні слова сказати пані Ірені.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ну, справа в тому, що якщо я б захотіла сказати і перебити, я би це зробила. Але я просто хочу сказати, що мені здається, що чоловікам дуже вигідні певні спекуляції з нагоди, по половому питанню і розділу. Тому що чоловіки сміливо вступають в бізнес з жінками, в будь-які інші стосунки, наприклад, наука, спорт, культура, і таке інші. І коли вони бачать, що вони слабше, ніж жінки, вони відразу кажуть, що вони не хочуть мати справу з жінками, тому що це жінка. Він не хотів так відповідати. В мене, наприклад, вчора була прес-конференція, було дуже багато опонентів, всі були чоловіки. І коли я виступила, багато піднялися і пішли. Коли їх журналісти запитали, чому вони так зробили, вони сказали, що напередодні Восьмого березня не хотіли ображати жінку. Хоча коли вони йшли на цю прес-конференцію, вони знали, що я там буду, і вони знали, що так само 5 березня і напередодні це 8 березня. Вони могли туди взагалі не йти.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Пані Ірено, я нагадаю вам відомий анекдот про українську жінку, яка вийшла заміж за узбека. І який узбек сказав: «Якщо у мене тюбетейка буде на потилиці, чіпай мене, якщо насунута на лоб – не підходь близько». А вона йому каже: «Якщо ти прийдеш додому, і в мене руки так, то мені плювати, де в тебе тюбетейка».

ВЕДУЧИЙ: Де в тебе тюбетейка.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Українська жінка, я зараз захищаю Вас, вона від зворотнього, виступає від зворотнього. Вона завжди була господарем. Вона завжди була шиєю, якою крутила чоловічою головою. Чому цього не помітно в українській політиці, як на рівні міста, яке Ви маєте честь очолювати, так і не кажучи вже про Верховну Раду, де, Господи, съезд городских сумасшедших отдыхает.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Добре. Да. Добре. Я хочу тоді відповісти стосовно тих знаків з номерами. Ви, до речі, знайшли вулицю, яка Вам була потрібна, чи ні?

ВЕДУЧИЙ: Те, що шукали?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Та шукав, шукав і знайшов.

ВЕДУЧИЙ: Слава Богу.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я хочу сказати, що якщо це Вас турбує, то ми у владі тільки два роки, ще немає двох років, як ми керуємо Києвом. Я хочу сказати, що за два роки ця табличка не щезла, і що просто її не було раніше. І також ті затори на дорогах, які сьогодні всі бачать і ставлять нам в укір, вони не могли з’явитися за півтора роки, які ми при владі. Це те, що накопичувалось багато років, і сьогодні це вже бачать люди. І багато інших проблем, наприклад, з продовольчими магазинами, які поступово кудись дівались.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: О, от і запитання – куди діваються продовольчі магазини з центра Києва.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Да. Куди…

ВЕДУЧИЙ: Тобто, якщо б більше було жінок у владі, то вони б не дали їх знищити, так?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Вони вже куди поділися, тому що… Приватизовано було п’ять, сім, десять років назад, і поступово не стало першого магазина, другого, третього. Цього не було бачити. А сьогодні ми вже це бачимо, що в центрі Києва немає, де купити продукти. І ми стали перед такою проблемою, яку ми вирішуємо вже два роки.

ВЕДУЧИЙ: Пані Ірено, я не хотів, щоб ми заглиблювалися сьогодні в міські проблеми.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ну, пан Володимир підняв.

ВЕДУЧИЙ: Вам вдається так, як сказав пан Скачко, були шиєю, яка крутить головою?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Крутить головою Леоніда Черновецького.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я хочу сказати, що по тим питанням, якими я опікуюсь, я доповідаю дуже детально, і в мене, ну, в дев’яносто відсотках випадках я доказую свою точку зору. Тому що я в ці питання дуже ретельно дивлюсь, і в мене виходить. Тобто, по тих питаннях, якими опікуюсь я, мер приймає рішення, які я пропоную.

ВЕДУЧИЙ: А було таке, що Ви сказали так, як сказав Скачко, отак от, і казали, що це треба вирішити або ніяк не буде?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я вам скажу, що Леонід Михайлович дуже демократична людина. Ну, такого ще, я з ним працюю біля п’ятнадцяти років, такого ще в мене не було. Але я можу цей досвід спробувати як-небудь.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Спробувати, наприклад, під час забудови центральної частини міста оцими кукурудзяними, які величезні.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Дивіться, жодна, жодна земельна ділянка в центрі міста… Ми просто, у нас тема не напередодні Восьмого березня «Жінки в політиці», а київська проблема. Але я можу відповідати.

ВЕДУЧИЙ: Це, до речі, до Вас.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Жодна земельна ділянка в центрі міста не булла віддана під забудову за часів Черновецького. Ви тільки підрахуйте, скільки треба проектну документацію підготувати, закласти фундамент, і таке інше. Все те, що ви бачите, це робота минулої влади.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Окей. Я погоджуюся з тим…

ВЕДУЧИЙ: Про жінок, так.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я погоджуюся з тим, що підраховувати не буду, бо я не вмію рахувати ці всі земельні ділянки. Я поставлю Вам головне запитання: чому Україна, де найбільше в світі на тисячу, на сотню населення найкращі, найкрасивіші жінки, така політика не дуже гарна, більше того, бридка навіть?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я знаю відповідь на це питання. Я Вам хочу сказати, що в скандинавських країнах 50% жінок в парламенті, при владі. І тому там майже вже країни живуть при комунізмі. Тому, про який ми мріяли в радянські часи, але вважали, але це зараз називається капіталізмом. Але в нашій країні жінки…

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Капіталізмом з людським обличчям.

ВЕДУЧИЙ: З людським обличчям.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Але в нашій країні жінки тільки починають. Зараз дуже, за останні роки дуже багато жінок з’явилося у владі, у політиці, у Верховній Раді, у районних, міських Владах. І я вважаю, що за п’ять років ця проблема, якщо більше жінок в політиці і у владі, це питання буде набагато краще в Україні.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: А як Ви це б хотіли зробити? Щоб це була законом установлена квота? Чи ви, може, поборетесь? Бо…

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: А я Вам скажу, що, бачите, як роблять чоловіки. Ніяких квот для жінок… Мене завжди запитують, як я ставлюсь до гендерної політики, чи є якісь проблеми в мене для того, щоб робити свою справу, тому що я працюю в більшості з чоловіками. Я кажу, що особисто я цього не відчуваю. Але для того, щоб, дійсно, у науці, у культурі, у бізнесі чи політиці жінці зробити кар’єру, їй треба в два рази мінімум більше енергії, сил, часу, ніж чоловіку.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: А Вам не здається це дуже дивно?

ВЕДУЧИЙ: Дайте, хоч Вам одне запитання поставлять.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: А-а, будь ласка, ради Бога.

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ні. Я просто вважаю, в мене таке зовсім враження, що пан Володимир в якусь жінку в українській політиці, кохає якусь жінку, і не може пережити, що вона час втрачає в політиці, ніж в особистих стосунках.

ВЕДУЧИЙ: Зізнавайтесь.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Хоча я хочу сказати, я перепрошую. Я хочу сказати, що у британській монархії найбільш такі часи були добрі, коли монархією британською правили жінки.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я – щаслива людина, я традиціонал, я люблю жіноцтво. Я щасливий, що я живу в країні, де понад 50% жінок, і такий вибір, що аж очі розбігаються. Мене дивує інше – чому жінок у нас більшість, а вони вибирають чоловіків, та й не найкращих.

ВЕДУЧИЙ: І Ваша версія.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Може, тому, що українське жіноцтво, воно трошки заздрісне, воно… Чи, можливо, жінки, які потрапляють в політику, вони не є тим взірцем, і від них плюються і не хочуть голосувати. Як Ви думаєте?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: А я хочу тоді запитати у Вас. Чи є у Вас, наприклад, особистий фахівець чи лікар якийсь, стоматолог, наприклад, чи терапевт, лікар-жінка, якій Ви довіряєте? Наприклад, є?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Та є, є. Я довіряю своїй дружині.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Да. Скажіть, будь ласка, коли… Вона лікар?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Ні.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ні. Я запитую…

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я її просто люблю.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я запитую фахово.

ВЕДУЧИЙ: Лікарю-жінці довіряєте?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Довіряю.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Лікар, наприклад, лікар, якщо у Вас, там, проблема в стоматології, да, і Ви звертаєтесь до лікаря. Може це бути жінка?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Може.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Да? Скажіть, будь ласка, коли Вам погано, і Вам, Ви потребуєте допомоги, Ви, так сказати, віддастесь цій жінці для того, щоб вона Вам допомогу надала?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Та якщо вона не погана, то навіть коли я здоровий, то я віддамся, нема проблем.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ні. Я про… Та я хочу, я хочу просто запитати, якщо жінка-стоматолог може надати Вам допомогу. Чому Ви… І Ви вважаєте, що вона фахова, хоча є багато чоловіків-стоматологів, чи хірургів, чи будь-яких інших медичних професій.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Це я хочу у Вас запитати. Чому жінки можуть бути добрими лікарями, добрими адвокатами, а в політиці вони приходять…

ВЕДУЧИЙ: Снайперами.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Непоганими снайперами, а приходять в політику, і не в яблучко.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я Вам знаєте, що скажу. Що вони ж дуже агресивними опонентами чоловіками там зіштовхуються, а оскільки вони дуже довго до цього ідуть чи потребують більше енергії втрачати, вони відразу готові до оборони і для перемоги.

ВЕДУЧИЙ: Скажіть, довкола Вас багато такого агресивного середовища, агресивно налаштованих стосовно Вас чоловіків?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ви знаєте, я хочу сказати, просто у мене були такі приклади… Ну, по-перше, дуже цікавий приклад такий, що коли мені було трохи більше двадцяти років, я купила собі автомобіль, і їхала, це було влітку, і їхала по дорозі. І був сильний град, і мене зупинив співробітник ДАІ. А тоді там перевіряли, там, аварійні знаки, аварійні, там, зупинки, чи щось іще.

ВЕДУЧИЙ: Вогнегасник.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Так. І він попросив, щоб я вийшла, відкрила, продемонструвала все, що в мене є в машині. Оскільки по щиколотку була вода на вулиці, а я була в босоніжках таких, я сказала, що ви мене…

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Але в спідниці?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Да, в спідниці і в босоніжках.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Нема проблем, я його розумію.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: І я його запитала: «Чи можна, я не буду виходити?». А він каже: «Чому?». Я кажу: «Я ж дівчина, можна, я не буду виходити?». А він каже: «Ви не дівчина, Вы участник дорожного движения». І я, дійсно, спочатку я опішила, тому що я перший раз таке почула. Бо з дитячого садочка, зі школи нас вчили, що хлопці повинні, там, уступати дівчатам, і таке інше.

ВЕДУЧИЙ: Поважати, шанувати.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: І я перший раз зіткнулася з тим, що, дійсно, якщо я сіла за кермо, я учасник дорожнього руху.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Руху.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Руху, да.

ВЕДУЧИЙ: І якщо прийшли в політику, відповідно…

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Да.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Ви впізнали цього ДАІшника в комусь із депутатів? Це хто? Яценюк, я не знаю, Ярослав Сухий, Янукович?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ні. Ні, я його ще не впізнала, я навіть не задавалася такою метою.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Чи хто там…

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Але я подумаю.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: То так пошукайте.

ВЕДУЧИЙ: Добре. Дякую. Було цікаво. Зараз у вас є час відпочити і підготуватися до другого раунду. У ньому запитання ставитимуть ваші секунданти. Глядачам нагадую, що саме вони визначають переможця дуелі, телефонуйте за вказаними номерами та голосуйте за того з учасників, чию позицію підтримуєте. А що про наших героїв думають судді, дізнаємося прямо зараз. Будь ласка, відпочивайте.

Людмила Харіф, телеведуча: Ну, як на мене, Ірена з самого початку ввела Володимира в деяку оману. Вона поставила йому запитання, яке, ну, можливо, в даному випадку не має сенсу, оскільки воно обумовлено вже темою програму – чому жінка не може бути в політиці. Вона спитала спочатку, чому Ви сприймаєте жінок в спорті, в культурі, а в політиці не сприймаєте. Володимир, як журналіст, пішов, піддався цій омані. І замість того, аби нагадати тему програми, він почав давати відповідь. І ця відповідь перетворилася в базар. Пригадалися будинки, і Париж, і Черновецький, і все там в одну купу. Тому на початку раунду, як на мене, було два мінуси. Потім мені здалося, що Ірена набрала декілька більше аргументів, вона пригадала і свою першу машину, і, скажімо, стаж водія, і решту. А Володимир в цей час, напевно, мав на увазі жінку в політиці, яку він дуже не любить, і вважає, що, напевно, що вона займає його місце. Тому тут все ж таки мені здається, що Ірена підкорила на свою точку зору, більш так?

Сашко Положинський, лідер гурту «Тартак»: Я думаю, що Ірена взагалі могла не приходити на програму. Тому що Володимир все робить для того, щоб програти. І він би міг просто стати перед камерою, навести свої непереконливі аргументи, про чорну діру в політиці, яка свідчить про те, що, в принципі, немає різниці, який політик, всіх їх треба гнати. Ну, а почав Володимир взагалі неправильно. Почав як справжній сексист із того, що привітав зі святом, яке принижує кожну порядну жінку. Так що я думаю, що якби пан Володимир наважився запросити до бар’єру не таку досвідчену в телевізійних дебатах пані Ірену, а досвідчену Юлію Володимирівну, то вона би його порвала би з трьох слів, я думаю. Так що я віддаю перемогу пані Ірені.

Маргарита Січкар, відомий київський ресторатор: Ну, вот у меня сложилось такое впечатление по Владимиру Скачко, что никакой конкретики, в общем-то, и не было. Были какие-то расплывчатые фразы. То есть, естественно, что Ирена на наглядных примерах показывала ему. Но понятно, что тема уходила все время почему-то в сторону критики работы киевской мэрии, хотя тема беседы совершенно другая. Но, как бы, на фоне вот этого диалога мне показалось, что Ирена все-таки более была подготовлена. И она шла, и знала, на какую тему, как бы, и какую мы тему будем обсуждать. Ну, а поскольку оппонент нападал и, то есть, ей нужно было отвечать, то есть, она достойно достаточно отвечала. То есть, я считаю, что в этом Ирена была сильнее.

Владислав Ващук, футболіст футбольного клубу «Динамо»: Для меня прежде всего то, что Владимир поздравил, да, это раз. Но все-таки первый раунд еще ничего не решает. Я пока жду конкретики как от одного человека, так и от другого. Потому что таблички на домах и… Но я считаю, что Владимир был сильно подготовлен в первом раунде. А Ирена, ну, очень грамотно все построила в том, что женщины слабые, их надо защищать.

ВЕДУЧИЙ: 1552 року в Неаполі трапилася неоднозначна подія. Дві дами Ізабелла де Каразі та Діамбра де Потінела билися на дуелі. Причиною поєдинку став молодий чоловік на ім’я Фабіо де Зересола. Дуель надзвичайно схвилювала мешканців міста. Чутки і розмови щодо неї гуляли дуже довго. Більше того, романтична історія про поєдинок двох молодих дам, закоханих в одного чоловіка надихнула іспанського художника Хосе Ріверо на створення полотна, яке так і називається «Жіноча дуель» (реклама).

Голос за кадром: За правилами нашої дуелі, зараз в боротьбу вступають секунданти. Вони можуть надати серйозну допомогу дуелянтам. Підтримуйте їх і ви своїми дзвінками.

 

Поєдинок другий

 

ВЕДУЧИЙ: Отже, ми продовжуємо нашу дуель. І зараз слово секундантам. Спочатку секунданти пана Скачка. Назвіться, будь ласка, і Ваше питання пані Кільчицькій.

Сергій Поярков, художник: Сергій Поярков, художник. Маленькая ремарка с самого начала. Я очень четко понял, нам Ирена объяснила, что у нас во власти не изменилось ничего. Значит, все проблемы, которые мы вспомнили, раз уже сбились о Киеве, да, значит, когда у нас следующий мэр, у него будет следующий аппарат, мы таки узнаем, чего стоила предыдущая власть.

ВЕДУЧИЙ: У нас тема не проблеми міста.

Сергій Поярков, художник: Значит, вопрос. Значит, давайте перейдем к чисто медицинским фактам. Когда-то в начале века феминистки пытались организовывать шахматные турниры между мужчинами и женщинами, получилось полная профанация. Мужчины просто на порядок лучше играют в шахматы. А женщины, значит, гроссмейстер-женщина играет хуже, чем кандидат в мастера спорта. Дальше. Значит, все хакеры мира на 94% мужчины. Вот тут абсолютное равноправие полов, в том числе в Америке, где угодно. Теперь смотрите. Есть такая штука, называется «спортивное ориентирование». Да, так вот оказывается, есть такая болезнь пространственный идиотизм, им болеют исключительно женщины, а дальтонизмом – исключительно мужчины. Послушайте, а…

ВЕДУЧИЙ: У чоловіків теж багато хвороб.

Сергій Поярков, художник: Значит, политика – это смесь бокса, шахмат, спортивного ориентирования и хакерства. И это очень здорово. Как это классно, что у нас так мало Кильчицких, Тимошенок, Богатыревых.

ВЕДУЧИЙ: Це добре?

Сергій Поярков, художник: А все остальные женщины пользуются своим правом не быть равноправными с нами, мужиками. Это как здорово. Маргарет Тетчер очень классно сказала: «Когда женщина хочет быть равноправной, она должна быть готова получить дружеский пинок под зад от своего коллеги». Вы с этим согласны?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Сергей, ну, во-первых, я хочу сказать, что тот микс, который ты назвал, что есть сейчас в политике, то, что туда привнесли туда мужчины – бокс, спорт, еще что-то. Это привнесли мужчины тогда, когда женщины немножко расслабились, когда переходило управление от матриархата к патриархату. И я думаю, что женщин больше…

Сергій Поярков, художник: Существование матриархата не доказано ни одним историком просто.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Если больше женщин появится в политике, так они этот микс, который туда привнесли мужчины, вычеркнут, и включат туда разум, самосохранение, и многие другие необходимые вещи. Это первое. Второе. Ты сказал, что есть такое спортивное ориентирование, где очень преуспели мужчины. Они не только в спортивном ориентировании, но во многих других женских, уже и мужских, и разных ориентированиях. А есть такое жизненное ориентирование, в которых всегда побеждали женщины.

ВЕДУЧИЙ: Наприклад?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Потому что… Например, после Великой Отечественной войны очень много мужчин погибло, и детей, поля поднимали женщины, которые остались одни. И сейчас очень много, когда началась перестройка, и многие мужчины, научные работники, и все другие, которые имели профессию, которые привыкли иметь постоянную зарплату, все, гарантированный отпуск, и так далее, потеряли работу. Женщины сменили свою, свой профиль, пошли на другие работы, в коммерческие структуры для того, чтобы зарабатывать деньги, чтобы было, за что воспитывать и растить своих детей, и потом поступать их в институты. А мужчины очень расслабились и впали в депрессию.

ВЕДУЧИЙ: Розумієте, те, що називають словом «пахать» у нас, жінки завжди уміли. А керувати, організовувати процес?

Сергій Поярков, художник: Знаете, Мадлен Олбрайт, она сделала шикарную карьеру, она, ее в сорок с чем-то лет бросил муж, и она стала делать свою карьеру. И, вот, когда в конце карьеры ее спросили: «Расскажите, пожалуйста, что бы Вы выбрали: счастливую семейную жизнь или Вашу карьеру?». Ее за это ненавидят все феминистки, она насказала: «Да на хрена нормальной женщине карьера, если у нее есть семья, любящий муж и дети?». И большинство украинок, Слава Богу, такие же нормальные, как Мадлен Олбрайт. Спасибо вам за это, дорогие наши соотечественницы.

ВЕДУЧИЙ: Вони не пройшли, правда, той кар’єрний шлях, який пройшла вона.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Сережа, может быть, другим женщинам, которые посвятили себя политике и другим важным направлениям в мировой истории, или в украинской истории, не так повезло с таким великолепным мужем, как муж нашей героини, о которой ты говорил.

ВЕДУЧИЙ: Дякую Вам. Слово Вашим секундантам. Будь ласка, назвіться і ставте питання пану Скачку.

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Елена Бондаренко, народный депутат Украины, Партия Регионов. Ну, на самом деле давайте все-таки поддержим, что в физиологическом плане никогда женщины и мужчины равны не будут. Но мы должны говорить о том, что они равны должны быть в социальном плане.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Слава Богу, Слава Богу.

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Вы знаете, мне хотелось бы, чтобы Вы, Владимир, и Вы, Сергей, вспоминали о поле при разгрузке шпал и разгрузке асфальта. Вы посмотрите, кто это делает на наших улицах – женщины. А я хочу спросить у пана Владимира следующее. Скажите, пожалуйста, сколько женщин работает в Вашей редакции, сколько мужчин, и кому Вы из них поручаете самую сложную и кропотливую работу?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Хороший вопрос. Это хороший вопрос. И я на него честно отвечу. Что если бы не женщины в украинской журналистике, то журналистики бы не было. Но, тем не менее, самые сложные задачи у себя в редакции я поручаю сам себе, потому что я знаю, что меня не ждет массажист, я не перепутаю легкие с помидорами, я приду и напишу то, что нужно. И отвечая о профессионализме, я хочу еще раз сказать, что это женщины так сразу поставили вопрос – они либо женщины, либо профессионалы. Когда их уличают в непрофессионализме, что говорит обычно женщина? Так я же женщина, я же, ну, что же вы ко мне…

ВЕДУЧИЙ: Так що жінка не може бути професіоналом?

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Володя, Вы, наверное, работали не с теми женщинами.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Она может быть профессионалом. Но переходя в профессионалы, она должна четко знать, что она нарвется на отношения к себе…

ВЕДУЧИЙ: Це виклик.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: На равные отношения к себе, вот на тот пинок, о котором говорил Сергей.

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Реплику.

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка.

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: На самом деле, Володя, Вы, наверное, в своей жизни не встречали других женщин. И я, как бы, Вам сочувствую на самом деле. В данном случае в политике настоящие женщины никогда полом не прикрываются. Вы знаете меня, и Вы знаете, что я никогда этого не делала.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: А мы не будем переходить на личности. Я знаю. И поэтому…

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Почему же?

ВЕДУЧИЙ: Ви обоє присутні в одному залі, дивитесь очі в очі, будь ласка.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Это правда, хотя бы просто потому, что Вы женщина, а я мужчина, и я не хотел бы…

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Вы сказали это сами, но я никогда этим не прикрывалась.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: И я не хотел бы накануне весной, и вообще женщин, победить женщину в какой-то дуэли на телевидении. Есть масса других мест, где можно победить или проиграть.

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Почему Вы ставите так вопрос о победе?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: А потому что тут сказали, мне сказали, что на дуэли я должен кого-то победить.

ВЕДУЧИЙ: Дуель, тут повинен бути переможець.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Судьи что-то…

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: В данном случае, как мне кажется, что мужчина и женщина всю свою жизнь посвящают как раз таки поиску компромисса. И самые серьезные счастливые семьи, они основаны как раз таки на самом таки компромиссе.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Они обычно многодетны, они находят компромисс.

ВЕДУЧИЙ: Дякую. Будь ласка, Вам слово, називайтесь.

Андрій Доманський, адвокат: Андрій Доманський, адвокат. Ну, по-перше, хотів знову-таки звернутись до жінок, і привітати їх з наступаючим святом. Хоч ви можете сказати, що в дійсності я дещо не відповідаю. Проте питання таке. От, зараз дуже така, добра дискусія, хочу в неї включитися, та запитання до пані Ірені перше. Тут казали про професіоналізм. І я хотів би згадати слова одного свого викладача, як я розумію, також і пані Ірени, оскільки ми з нею закінчували один вуз. Він сказав, що, от, звертаючись до аудиторії, де сиділи студенти, студентки, він сказав, що «з вас виросте або жінка юрист». То хотів би перш за все дізнатися, чи в дійсності є юристи-жінки, як вони такові. Хоча я їх бачу багато в судах. По-друге, друге питання – це знову-таки візьму прислів одного з вчених, який сказав: «Якби б не жінки, ми б, чоловіки, залишились в раю. Проте ми не знаємо, де знаходиться рай». То хотів би сказати, що професіоналізм жінок, якщо казати словами героїні одного з кінофільмів «Москва сльозам не вірить», що якщо навчишся керувати трьома чоловіками, навчишся керувати і трьома тисячами. Проте згадаймо долю цієї жінки, яка своїм професіоналізмом і своїм тим, що вона займалася по-перше своєю кар’єрою, вона загубила майже свою родину і своє жіноче щастя. Чи потрібне, чи варте жіноче щастя того, щоб досягнути чогось у політиці?

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. Будь ласка.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ну, во-первых, я хочу сказать, что тот преподаватель, который Вам сказал, что из вас может вырасти или стать или юрист, или женщина…

ВЕДУЧИЙ: Не з нього.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Не знаю… Да. Нет, не из Вас, он обратился к аудитории студенческой. Я не знаю, в каком звании этот преподаватель, но я думаю, что он не прочитал нигде, что женщина тоже человек. Хотя это доказывала наука. А доказательством человек ли мужчина не было. Это первое. Второе – по поводу фильма «Москва слезам не верит» и по поводу женского счастья. Я вам скажу, что понятие «женское счастье» придумали мужчины, которые, наверное, хотят, чтобы рядом с ними были с одной стороны, ну, покорные. Я не скажу примитивные, ну, как бы, в плохом смысле слова. Я просто простые, ненагружающие их женщины с одной стороны. Хотя с другой стороны мужчины хотят, чтобы с ними была женщина-личность. И именно в фильме «Москва слезам не верит» она из-за того, что она не была еще такой личностью, она и потеряла свое счастье в студенческие, молодые годы. А когда этот же красавец увидел, какой она стала личностью, бегал за ней.

ВЕДУЧИЙ: Можна запитати, Ви щасливі в своєму приватному житті? Даруйте за…

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Вы знаете, моя частная жизнь складывается из общения с близкими, из хобби, которые у меня есть, обязательно из работы, из интересов. Я очень счастлива в своей жизни.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. Будь ласка, Ваші питання.

Олена Борницька, Товариство українських жінок-феміністок: Борницька Олена, товариство українських жінок-феміністок. Пане Скачко, у мене до Вас є лише, є одне-єдине запитання. Будь ласка, скажіть, що би ви, чоловіки, без нас, жінок, робили?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Суперзапитання.

ВЕДУЧИЙ: 7 березня, наприклад, або 8?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Та якого 7 або 8? Взагалі я не знаю. Я згоден, погоджуюся з Наполеоном Бонапартом, який колись казав: «Чого хоче жінка, того хоче Бог. Єдина проблема, що ніхто не знає, чого хоче Бог, і тому невідомо, що хоче жінка». Але я знаю, якби не було жіноцтва, то його треба було б спеціально вигадати, і не обов’язково з ребра, яке, єдина кістка, яка не має мозку. Бо, в принципі, якби не було жінок, то перед ким би ми, чоловіки, випендрювались, навіть зараз в будь-якому віці? Це є абсолютно правда, абсолютно. І тут нема жодних… Але ми говоримо про політику. Я ще раз кажу. Ну, чому, раз чоловіки в нас такі недолугі, то чому у нас нежіноча і нерозумна політика? Оце мене єдине, що турбує. Да, а порвуть мене чи не порвуть, чи хтось, там, прийде… Чому, коли в нас приходять чоловіки і жінки, і вони сходяться в дуелі, вони забувають, що вони мають принести в цей світ.

ВЕДУЧИЙ: Дивіться, ми можемо взяти будь-яку практично жінку в парламенті або у владі, і відразу пригадати її прізвище, вони всі яскраві. На відміну від рядів одноманітних піджаків чорних або сірих.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Є таке прислів’я французьких таксистів: «На…». Ну, я не знаю, можна чи його сказати. «На безбабьї і рука шансоньєтка». Коли їх дуже мало, коли їх дуже мало, то всі вони помітні. Але чим вони помітні?

ВЕДУЧИЙ: Своїми вчинками.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Якими вчинками?

ВЕДУЧИЙ: Чи нема вчинків? Тимошенко, Богатирьова, Богословська, Ляпіна.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: О-о, це супер. Вони повторили все, що повторили чоловіки. Вони бігають з партії в партію, вони підсиджують один одного, вони борються за владу, вони втрачають людську подобу, коли в них забирають крісло чи портфеля.

ВЕДУЧИЙ: Чому тоді чоловіки кажуть, що в українській політиці є два справжніх чоловіки: Тимошенко і Вітренко?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: То вже проблема чоловіків. Я за всіх чоловіків відповідаю. Але навіть Юлію Тимошенко я не вважаю чоловіком. Хай мене Бог простить, що я про неї кажу добре. Але навіть її я чоловіком не вважаю.

ВЕДУЧИЙ: Дякую.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я, просто у меня складывается такое впечатление, что Владимир, то есть, он перечисляет, говорит о том, что он любит женщин, без женщин мужчины, признает, не могут вообще жить и существовать. И единственное, что его смущает во всей этой ситуации, что женщины такие умные, красивые, необходимые, пошли в эту грязную политику, и дальше описывает, что с политикой сделали мужчины. В частности с украинской политикой украинские мужчины.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Почему женщины не могут ее изменить?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: У меня просто такое подозрение, что Владимир мужененавистник.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Мужененавистник?

ВЕДУЧИЙ: Опа!

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Это да, это я сказал, я традиционалист. Я кушать да, а так нет.

ВЕДУЧИЙ: Це удар під дих.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Ну, чого, там? Среди них есть, Господи, так много красивых мальчиков, но я люблю девочек. Вот это проблема.

ВЕДУЧИЙ: Ви знаєте, у Вас унікальний сьогодні шанс. Ви тут стоїте, знаєте, для чого? Для того, щоб освідчуватись всім жінкам України насправді.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я це з великим задоволенням роблю.

ВЕДУЧИЙ: Є уточнення? Будь ласка.

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Ну, на самом деле и приятно слышать такое. Но сразу жесть и продолжение фразы: приятно видеть женщину у плиты. Да?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Ну, необязательно, не только.

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: То есть, знай свое место, не лезь в политику.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Нет, ни чуть.

Олена Бондаренко, народний депутат України від Партії Регіонів: Володя, я объясню, почему в парламенте невозможно практически сейчас пока ничего изменить. 450 депутатов и сколько из них женщин?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Вот это я признаю. Но, тем не менее, сколько в Англии мужиков? А пришла «железная леди» Маргарет Тетчер, и восхитила не только британских шахтеров, а весь мир. В том числе и мужскую его часть.

ВЕДУЧИЙ: Добре. Цю тему ми зараз продовжимо, і згадаємо навіть про те, чому, подумаємо про те, чому у парламентському комітеті у справах сім’ї та дітей одна жінка. І цією справою опікуються чоловіки. Зараз можете відпочивати. Ми слухаємо суддів. А глядачі продовжують голосувати.

Голос за кадром: За правилами нашої програми, переможцем дуелі буде визнано учасника, за якого проголосують більше глядачів. Дзвоніть, номери телефонів на ваших екранах.

Владислав Ващук, футболіст футбольного клубу «Динамо»: Ну, из сегодняшней беседы второго раунда я понял, что женщин в политике – крепче политика. Нужен баланс в политике между мужчинами и женщинами. И будет меньше драк.

Маргарита Січкар, відомий київський ресторатор: Ну, а твое мнение по поводу Ирены и Владимира?

Владислав Ващук, футболіст футбольного клубу «Динамо»: Я думаю, что Ирена, конечно, баланс вносит в нашей политике.

Маргарита Січкар, відомий київський ресторатор: Да. Но мое мнение такое. Что, в принципе, как бы, у Ирены больше было аргументов. И я абсолютно с Иреной по поводу ответственности у женщин. То есть, у женщин развито это чувство по природе своей, поэтому женщины более разумны в принятии решения. А что по поводу Владимира, могу сказать, что Владимир сам себе противоречил в данном случае. То есть, он говорил о том, что почему же в политике ничего не двигается, там женщины, да потому что их там меньшинство – это раз. А второе – он привел яркий пример с Маргарет Тетчер, моей теской, вот, и поэтому сам себя же и, как бы… Вот, поэтому я считаю, что в этом раунде Ирена была сильнее.

Сашко Положинський, лідер гурту «Тартак»: Мені здається, що поступово програма перетворюється на якийсь фарс. Уже люди забувають про те, що ми говоримо не про жінок взагалі, а про жінок в політиці. І аргументи якісь ідуть про бокс, про шахи, про хакерів. Я теж не люблю жінок в футболі. І я не розумію жінок в боксі. Я ніколи не можу збагнути логіку жінки за кермом. Але тим не менш ми говоримо про жінок в політиці. І яскравий приклад у нас знаходиться тут в студії. Я, як чоловік, як громадянин, з більшим задоволенням буду бачити по телевізору одну єдину гарну жінку з Партії Регіонів, яка так само нічого доброго не робить для країни, як і всі інші українські політики, ніж сто, там, чоловіків з цієї ж партії. Просто вони гарніші, і нам їх приємно бачити. А що ті, що інші – нічого не роблять. Давайте за жінок в політику. От, якби їх було, там, ну, хоча б відсотків 80 чи 90, тоді би пан Володимир мав би рацію, коли казав: ви, жінки, нам тут в Україні все псуєте.

Людмила Харіф, телеведуча: Я думаю, що зараз цей раунд показав, що ми справді дивимось дуель, а не знаходимось на базарі. Тому що підключилися секунданти, вони були досить непогано, як на мій погляд, підготовлені. Але секунданти пана Володимира чомусь вирішили вказати місце жінці, чим саме вона має займатись. Але вони забули про те, що жінка так само може вибрати – або вона буде на кухні, це також дуже, я б сказала, важка праця, і так само чоловіки в нас є дуже гарні повари. Якщо жінка хоче шити, якщо вона хоче бути водієм або хоче займатися політикою, то треба просто їй надати вибір. І я думаю, що тут секунданти пана Володимира були менш коректними, ніж секунданти Ірени. Оскільки вони поставили більш коректні запитання, на які можна було давати відповіді, і не нападали на дуелянтів.

ВЕДУЧИЙ: У червні 1744 року німецька принцеса Софія Фредеріка Августа Анхальсербська отримала виклик на поєдинок від своє троюрідної сестри принцеси Анни Людвіги Анхальт. Невідомо, що саме не поділили ці 15-річні дівчата, але зачинившись у спальні, вони заходилися на шпагах доводити свою правоту. На щастя, довести справу до вбивства сміливості їм не вистачило, інакше Росія залишилась би без Єкатерини ІІ, якою з часом і стала Софія Фредеріка. До речі, після сходження її на престол, в Росії почався справжній бум жіночих поєдинків. Лише 765-го року їх трапилося понад двадцять. Однак за весь час правління Єкатерини свою смерть на дуелі зустріли лише три жінки (реклама).

Голос за кадром: Учасники дуелі готуються до завершальної сутички. Їм доведеться на запитання ведучого.

 

Поєдинок третій

 

ВЕДУЧИЙ: Я сподіваюся, ви встигли перепочити і готові продовжувати дуель. У вас є ще чимало часу для того, щоб встигнути переконати наших глядачів віддати голоси саме за вас. Отже, перше запитання до Вас, пані Ірено. Скажіть, будь ласка, хто Вам допоміг пройти у великий бізнес і в політику?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ну, я вам хочу сказать, что, безусловно, случай и удача присутствовали, потому что и случай, и удача – это не такие вещи, которые садятся тебе на плечо, и ты не можешь их согнать. Если ты чувствуешь, что это случай или это удача, ты должен, должна в данном случае хватать, и это очень, я думаю, что это 70% успеха. Но, безусловно, свое трудолюбие и стремление собственное, и желание.

ВЕДУЧИЙ: Допомога чоловіків у відсотках була якась?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я думаю, что нет. Если их, их можно… Если была помощь мужчин, то эту помощь как-то впустить, скажем так, в эти проценты, в 70 процентов удачи и случая.

ВЕДУЧИЙ: Дивіться, і в «Правекс банку», и в мерії Ви другий при Черновецькому. Лідер все одно чоловік. Чому?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Ну, я вам хочу сказать, что… Кстати, Леонид Михайлович когда работал в банке, когда я с ним начала работать в банке еще, он всегда говорил, что ему с женщинами легче работать, чем с мужчинами. И он более, он знает, что женщины более ответственные, и он более спокоен, когда за какой-то участок работы отвечает женщина. И насчет второго номера. Во многих направлениях я даже не третий или пятый номер, можно так сказать, смотря, с какой стороны посмотреть. А во многих направлениях, которые я вела, я была номером один, то есть, я занималась в банке кредитной деятельностью. И хотя был передо мной председатель правления, скажем, банка, полностью за кредиты, невозвратов, которых вообще не было, отвечала я.

ВЕДУЧИЙ: І все ж таки відповідальність несе перший номер, правильно. Можливо, це просто вигідно, щоб вся відповідальність за ухвалення рішень брав на себе чоловік?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Вы имеете в виду выгодно женщине?

ВЕДУЧИЙ: Да.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Вы знаете, я всегда несу ответственность, полную ответственность за все свои действия. И во многих случаях, поскольку цена ответственности очень большая, и своим, скажем, ни заработной платой, ни своим имуществом я ответить не могу. Фактически я отвечала и отвечаю за многие направления головой. Поэтому я не могу сказать, что я опираюсь на защиту, скажем так, мужчины.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. Тепер дивіться, пане Скачко, у політиці вистачає яскравих жінок, які здатні на яскраві вчинки. Ну, тобто, помітні, так? Якби на їх місці були чоловіки, їм би прощали так, як жінкам іноді прощають?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Що саме прощали?

ВЕДУЧИЙ: Наприклад… Наприклад, ситуація з Богатирьовою. От, якби на її перехід до РНБО, якби на її місці був чоловік, яка була б реакція?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Покричали, випили б і забули.

ВЕДУЧИЙ: От. Можливо... Можливо, ситуація з жінками в політиці і у владі складається не зовсім якби найкращим чином через те, що чоловіки… Ну, скажімо, всі знають, як на регіональному рівні як домовляються – губернатор, прокурор, міліціонер, на полювання, в баню, посиділи, поговорили, випили – кум, сват, брат. З жінкою складніше.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Ну, чим складніше? Чим складніше?

ВЕДУЧИЙ: Ну, на полювання вона не хоче.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Александр, а я по поводу Богатыревой Раисы Васильевны могу сказать следующее. Тот шаг, который сделала она, этот шаг очень ответственный. И его мог сделать только смелый человек, которым в данном случае была женщина. Потому что ни один мужчина из Партии Регионов такой бы шаг не сделал, потому что он бы просто побоялся.

ВЕДУЧИЙ: Розумієте… Справа в тому, що я не хотів оцінювати вчинок пані Богатирьової, власне, от, те, що вона зробила. А якби на її місці був чоловік, оця позиція.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: А я не оцениваю именно этот поступок. Я говорю по примеру. Это очень был смелый поступок. Это был публичный очень смелый и нужный для страны в данном случае поступок. Она поступила мудро и очень смело. Ни один бы мужчина, который хотел бы так поступить на ее месте, он бы просто побоялся.

ВЕДУЧИЙ: А чому?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я не думаю, что бы он побоялся. Просто бессмысленный, совершенно бессмысленный переход. Барышня пошла в политику, чтобы сохранить за собой кресло и видное место. Какой толк от этого?

ВЕДУЧИЙ: Ну, «барышня» - вислів такий, ну, я би не казав.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Раиса Васильевна перешла в политику. И я хочу знать хотя бы он конкретный результат ее политической деятельности на новом поприще.

ВЕДУЧИЙ: Ми тут уже так, в таку тему таку пішли…

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: В чем цена в граммах, я не знаю, в решениях ее смелости?

ВЕДУЧИЙ: Результати роботи багатьох чоловіків теж бувають…

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Без вопросов. Мы сейчас говорим о женщинах в политике.

ВЕДУЧИЙ: Дуже сумнівні, так.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Не я начал.

ВЕДУЧИЙ: Все правильно. Почали ми насправді. Добре. Ви коли-небудь працювали під керівництвом жінки?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Да. Заучем у меня была женщина, а я был молод, а она старше, и чмурила она меня не по-детски.

ВЕДУЧИЙ: Дивіться, пані Кільчицька складає враження достатньо жорсткого керівника, вимогливого, цілеспрямованого. От, під її керівництвом Ви б працювали? Як би Ви почувалися в цій ситуації?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Да нормально. Нормально, если мы делали дело. И, по большому счету, я при всей своей развязности довольно ответственный человек. Если женщина ставит внятные задачи, нет проблем.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Мало того я могу точно гарантировать господину Владимиру, что я не буду к нему ни по-детски, ни по-взрослому.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я не говорил, что ко мне приставали. Слава Богу, Бог миловал.

ВЕДУЧИЙ: Добре. А які будуть, яким може бути засоби впливу, да, якби він не справиться з якимось дорученням Вашим, з завданням?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Дело в том, что если мы говорим не как вообще, там, о мужчине или женщине. Я просто скажу, что я, как руководитель, как я подхожу к даче заданий подчиненным. Я знаю, со временем люди, которые меня окружают, я знаю их потенциал. И, как правило, глубину задания или дополнительный контроль я стараюсь давать подчиненным такой, чтобы ожидать того результата, который мне нужен. И если я, например, знаю, что какой-то человек, и не имеет значения, это мужчина или женщина, не может справиться с этим заданием в полной мере или не может справиться сам, я даю задание, даю ему кого-то в подкрепление или даю другие, более подробные инструкции, или контролирую на разных этапах.

ВЕДУЧИЙ: А Ви особисто змогли б працювати під керівництвом вимогливої жінки?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Безусловно. И я работала неоднократно под таким руководством. И я вам скажу, что я вообще не разделяю по половому признаку ни руководителей, ни подчиненных. Я по принципу профессионализма, друзей – по человеческим качествам, соседей – по наличию, скажем так, необходимых продуктов, которые могут понадобиться в какое-то время.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Я, Слава Богу, распределяю подчиненных, и разделяю по половому признаку. Но я знаю и могу сказать честно, что если бы у меня была начальником женщина, я, как мужчина, мне, как мужику, было бы стыдно, если бы я ее задание выполнил плохо, и она меня ругала. А зато я знаю, как руководят женщины. Я хотел бы напомнить очаровательной визави стих Николая Глазкова. Он говорил: «Как молод плющит железину, как гибель встречают колосы, как женщина смотрит на женщину, так палки вставляют в колеса». Вот, вы, собственно говоря, из этих вставляний палок у нас до сих пор в политике нет достаточного количества женщин, среди руководителей нет достаточного количества квалифицированных женщин-руководителей. Что-то не складывается в женском хозяйстве.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: А я хочу Вам сказать, господин Владимир, что я Вам напомню тоже стихи Эдуарда Асадова, я не смогу их так процитировать, потому что я не готовилась. Я не думала, что мы здесь будем, ну, зачитывать стихотворения, хотя было к месту.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Нет. Это мое любимое стихотворение, я не готовился.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я просто хочу сказать, что последние слова, что не важно, что вы не умеете играть на скрипке, зато как вы умеете слушать. Каждый человек должен заниматься своим делом. И необязательно быть, скажем, каким-то научным работником, знать 20 иностранных языков, выводить какие-то теоремы математические. Можно на самом элементарном участке работы, который вы ведете, быть профессионалом, даже если это касается работы в ЖЕКе.

ВЕДУЧИЙ: Дивіться, і український, і російський досвід свідчить про те, що жіночі партії і блоки в парламентах не приживаються. Можливо, громадяни просто, ну, сприймають по-іншому, ніж чоловіків, жінок, які ідуть відокремлено?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я думаю… Смотрите, дело в том, что кроме как в начинающей, зарождающейся демократии в Украине, я не знаю, были ли в бывших странах СНГ других, в парламент пытались ли пройти такие женские именно партии. Я просто считаю, нигде из истории я не помню, чтобы были чисто женские партии. И, может быть, именно к ним была такая настороженность со стороны электората, потому что они именно указывали на половой признак. А я опять говорю о том, что если ты в чем-то профессионал или хочешь работать в каком-то направлении, не имеет значения, с кем ты работаешь, - с мужчинами или с женщинами.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Были, існували партії «Жінки Росії», «Жінки України», в Росії…

ВЕДУЧИЙ: В Росії жіночий блок був перший.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Така Катерина Лахова, вона навіть привела кілька людей. А я… А в історії взагалі існували амазонки, і були такі…

ВЕДУЧИЙ: Ну, це Ваш коник, як історика, правильно.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: І були нічогенькі такі собі жінки. Але знаєте, чому їх навіть чоловіки боялися? Бо вони щоб влучніше стріляти з лука, вони навіть собі частину грудей відрізали. Та хай мене Бог врятує від зустрічі з такою зустріччю.

ВЕДУЧИЙ: Ви розумієте, Ви, от, кажете, чому нема жінок, чому нема жінок, чому нема жінок. І ніби напрошується така думка, що хочете сказати, що ми повинні їх взяти і привести. От, чому в кожній п’ятірці партійній обов’язково повинна бути присутня жінка?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: А це наші фемінізовані чоловіки хочуть мати таких мускулинних жінок, які б їх повели до перемоги. Можливо… Я ж не хвалю чоловічий рід, що всі зрозуміли мене правильно.

ВЕДУЧИЙ: А і не хвалити жіночий.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Але і не хаю жіночий. Я просто кажу, що є певна нерівномірність. І винні в цьому самі жінки. Вони не можуть зорганізуватися. А коли зорганізовуються, вони не можуть проявити чомусь, і це трагедія для України, чомусь проявити свої найкращі якості, і змінити цю політику, і змінити цю країну, хоча і кажуть, що…

ВЕДУЧИЙ: Вони повинні зорганізуватися. Рух, громадську організацію, чи що?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Їх більшість в Україні, в Україні 60% жінок і 40% чоловіків.

ВЕДУЧИЙ: Ніби 1:4 - я таку цифру бачив.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Чоловіки спилися, прогуляли все.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Владимир, я хочу сказать, что Вы даже в подходе к разговору о том, что как должны сгруппироваться или не сгруппироваться женщины, это опять же разговор о половом признаке. Я хочу сказать, что каждый человек – мужчина это или женщина – это личность, и каждый выбирает свою жизнь. Кто-то пишет картины, не вмешивается в какую-то общественную или политическую жизнь. Кто-то занимается научной деятельностью. Женщины идут или в модельный бизнес, или остаются домохозяйками, рожают детей, и лепят пельмени. И я уважаю таких женщин и их выбор. Зачем мы говорим о том, что женщины должны сгруппироваться. Каждая женщина, если она чувствует в себе потенциал идти в модели, она начинает участвовать в конкурсах красоты. Женщина, которая хочет выйти замуж, создать семью, родить детей, и их воспитывать, она это делает, и я уважаю выбор этой женщины. Есть женщины, у которых есть потенциал, и так складывается карьерный рост, и успехи, что она может делать карьеру в каком-нибудь своем направлении. Это же касается и женщин-политиков. Если она хочет идти в политику, она идет, так как это делает Елена, так как это делает Раиса Богатырева, другие женщины. Например, я, да. А не группироваться, что, девочки, давайте соберемся и каждая пятая, чтоб в списке партии была каждая пятая женщина.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Вообще вопрос весь возник… Почему же, женщин мало, но кричат они больше, и говорят о каком-то неравноправии, потому и возникает вот такая, собственно, проблема. Почему мы, собственно, говорим сегодня на эту тему?

ВЕДУЧИЙ: То це придумана чоловіками проблема?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Потому что… Я так думаю, что это придумано женщинами, мужики как-то реагируют…

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я даже не знаю, о каком неравноправии…

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Зачем они на это реагируют?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я думаю, что как раз те женщины, которые есть в парламенте, которые есть у нас во власти, они такие, как Вера Ульянченко, такие, как губернаторы других областей женщины и мэры городов, они не нуждаются в криках и кричать, что о какой-то несправедливости. Они себя очень уверенно чувствуют на своих местах, и работают на благо города или страны.

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: А задам Вам еще вот такой… Мне, например, то, что я прожил какое-то количество лет мужчиной. Что Вам, собственно, не нравится в вашем поле?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: А у Вас есть какие-то планы по изменению пола?

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Да нету. Вот, Вы, Вам почему не нравится? Вы все говорите – не надо пол, не надо пол. А что надо? Вы – красивая женщина, гордитесь этим.

ВЕДУЧИЙ: Добре. І ви… А знаєте, поясніть мені що?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Я просто хочу сказать, что когда мы говорим о том, что если Вы бы меня пригласили на романтическое свидание, и говорили, что мне кажется, что ты, как женщина, там, немножко, там, грубовато одета или грубовато себя ведешь, например, да. Поскольку мы находимся, скажем, в таких обстоятельствах, что я Вас воспринимаю как мужчина, а Вы меня – как женщину, я это воспринимаю. В других случаях, если я прихожу на работу, если я собираю совещание, если там сидят двадцать человек, например, я председатель призывной комиссии в городе Киеве, и идет осенний призыв, да, а некоторые политические силы…

Володимир Скачко, головний редактор тижневика «Київський телеграф»: Огромное количество женщин Вам завидует.

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: А некоторые политические силы говорят о том, что не будет призыва с 1 января, например, мы не выполняем план. Я собираюсь, и сижу с двадцатью мужчинами. Я себя веду не как женщина, я себя веду как председатель призывной комиссии.

ВЕДУЧИЙ: Бояться Вас?

Ірена Кільчицька, заступник мера Києва: Во всяком случае вопросы решаются.

ВЕДУЧИЙ: Ну, що ж, Слава Богу, значить, поважають, і це приємно. Добре. Третій раунд підійшов до завершення. І зараз у нас вирішальна мить, ми будемо дізнаватися, хто переміг сьогодні у цьому поєдинку. Але за правилами нашої програми, ми побачимо найгостріші моменти сьогоднішнього поєдинку.

Голос за кадром: До завершення дуелі залишилося кілька хвилин. Але у вас є ще можливість вплинути на результат. Продовжуйте голосувати. Настав вирішальний момент. Зараз буде оголошено переможця.

ВЕДУЧИЙ: Ну, і за правилами нашої дуелі, спочатку висловлюються судді. Людмила Харіф, будь ласка.

Людмила Харіф, телеведуча: Я думаю, що Ірена на сьогоднішній день мала найсильніший аргумент, вона говорила про те, що в політиці не може бути оцінки громадян за статевою ознакою. Це завжди в політиці вторинне. Тому що ця ознака є вторинною в політиці. І взагалі говорити про гендерну рівність в політиці – це, на мій погляд, порушення конституційних принципів. Оскільки в політиці не можуть бути чоловіки і жінки, чорні і білі, блондини і брюнети, з манікюром, без манікюру, на підборах, без підборів. Є громадяни України, які абсолютно рівні перед законом, які можуть робити свій вибір, і якщо вони хочуть займатися політикою, треба їм це дозволити зробити.

ВЕДУЧИЙ: Дякую. Сашко Положинський.

Сашко Положинський, лідер гурту «Тартак»: Я вважаю, що у Володимира сьогодні, ну, вже заздалегідь була програшна позиція. Тому що він вибрав тему, в якій у нього не було жодного вагомого аргументу. Він нічим підтвердити той тезис, що жінки в українській політиці слабші, ніж чоловіки. Він вибрав собі занадто потужного противника, занадто успішну жінку від вибрав для того, щоб з нею боротися. Ну, і головне вже сам той факт, що Володимир викликав на дуель жінку, підтверджує те, що жінки нічим не слабші за чоловіків.

ВЕДУЧИЙ: Дякую. Маргарита Січкар.

Маргарита Січкар, відомий київський ресторатор: У меня вот, ну, как бы, понятно, что правда на стороне Ирены. Но мне хотелось бы, например, не согласиться по поводу того, что мужчины не помогали в жизни женщины. На самом деле мужчины всегда помогают женщине. Другое дело, что задача женщины, в общем, мужчина помогает, женщина оберегает, вот. И вторым планом быть не столько плохо, даже, вы знаете, есть такой слоган у компании, которая занимала вторые позиции на рынке был: «Мы №2, мы больше стараемся». Поэтому, в общем, женщины в данном случае, они всегда помогают мужчинам. И я думаю, чем больше женщин будет в парламенте, тем, наверное, там будет порядок. И потом о влиянии женщин могу сказать, Хилари Клинтон, когда ее спросили: «Если бы Вы не были женой Президента, кем бы Вы были?». Она сказала: «Женой Президента». Поэтому, в общем, мужчину делает женщина, и поэтому, в общем-то…

ВЕДУЧИЙ: І хто сьогодні переміг?

Маргарита Січкар, відомий київський ресторатор: Ирена Кильчицкая.

ВЕДУЧИЙ: Владислав Ващук, Вам слово.

Владислав Ващук, футболіст футбольного клубу «Динамо»: А я думаю, что с первого раунда было понятно, что Владимир Скачко проиграет эту дуэль. Поэтому без женщин нам скучно в любом роде деятельности. Поэтому Ирена выиграла.

ВЕДУЧИЙ: Дякую. Це булла оцінка суддів, вона не завжди збігається з оцінкою наших глядачів. І хочу нагадати, що саме вони визначають переможця. І вони зробили свій вибір. Шановні учасники, залишайтеся, будь ласка, на майданчику, і ви дізнаєтеся, хто сьогодні був сильнішим.

Голос за кадром: За результатами голосування глядачів перемогла Ірена Кільчицька.

 

Стенограма підготовлена компанією Sourcer

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
30746
Переглядів
Коментарі
Дурдом
20:11 / 07 Березня 2008
Бред двух сумасшедших. Что Володька, что Ирэна - косноязычные самопиарщики, причем довольно неумные. Вот так выглядели в этой передаче. Если нечего сказать, если в голове и на душе пустота - не лезьте на телеэкран! Да и телеканал хорош. Давно такой глупой передачи не видел... :(
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду