В’ячеслав Піховшек: Добрий вечір. В ефірі «Епіцентр» на каналі «1+1». По традиції одна політична сила після своєї перемоги звинувачує попередню у фінансових зловживаннях. Голосні звинувачення, як правило, закінчуються голосними звинуваченнями. Потім справа розсмоктується, докази… Ось, наприклад, такий перебіг подій, почнемо з лютого 2007 року.

«Українська правда», 26 лютого 2007 року: За результатами перевірки КРУ діяльності МВС уже порушено 26 кримінальних справ. Але це – тільки початок. Про це в інтерв’ю «Бізнесу» повідомив заступник міністра внутрішніх справ Віктор Суслов: «Відбувалося нецільове використання коштів, порушення тендерних процедур і порядку державних закупівель. Особливої уваги заслуговує комерційна діяльність підприємств, створених МВС особливо в системі ДАІ.

В’ячеслав Піховшек: Через півроку позиція заступника міністра внутрішніх справ Віктора Суслова змінилася. Він почав говорити тільки про позитивні кроки Луценка міністра. Що чекає на справу Миколи Рудьковського. Я не буду говорити про стан його здоров’я. Для цього є лікарі. Я не буду торкатися суті звинувачень прокуратури проти Рудьковського, є слідство, є прокуратура. Хотілося б тільки, щоб все було без подвійних стандартів. Адже якщо послухати «регіонала» Нестора Шуфрича, не тільки Рудьковський платив державними коштами за поїздки літаком. Поїздки, про які каже Шуфрич, також були приватними високопосадовців, тільки помаранчевих. Сайт «УНІАН» сьогодні цитує Шуфрича, він говорить про поїздки міністра внутрішніх справ, діючого міністра внутрішніх справ надцять разів, і нинішнього глави Секретаріату Президента, коли він обіймав посаду міністра з питань надзвичайних ситуацій. Звичайно, що ми, я думаю, дочекаємося реакції цих високопосадовців. А в слід теза друга. В розборках українських можновладців поки що ніколи не доходило до того, щоб відносно когось відбувся суд і вступив в силу обвинувальний вирок. Пояснення цьому дуже просте. Всі незацікавлені у ланцюговій реакції арештів. Адже багато із тих, хто зараз нагорі, розуміє, він може бути наступним. Коли зміниться влада, вчорашня опозиція стане владою. І спрацює принцип, про який кажуть всі вони – сьогодні ви, а завтра – ми. Тому в українській політиці завжди був прийнятним взаємозалік компромату. Пригадується, коли ситуація Рудьковського під слідством був «регіонал» Борис Колесніков, він також обіцяв масу компромату проти Луценка. Але коли вийшов на волю, його запал згас. Принцип – ти знаєш, але мовчиш про мене, я знаю і мовчу про тебе – і звідти цікаве запитання: чому серед маси всіх можливих фігурантів всіх можливих кримінальних справ вибрали саме Рудьковського. Я не знаходжу іншого пояснення тому, що сталося навколо нього, як персональна помста і знак. Персональна помста когось дуже впливового, як кажуть мої джерела, можливо, персональне бажання кар’єрного зростання одного з ініціаторів кримінальної справи проти Рудьковського. Знак іншим – це тільки початок. Звідти теза третя – якщо це так, то нас очікує ланцюгова реакція викриттів. Обидві політичні сторони протистояння не діти, обом буде, що сказати. Якщо всі почнуть говорити, я можу спрогнозувати – тотальна дискредитація політичної еліти, падіння явки виборців, та інші приємні речі для українських політиків. Однак ми не знаємо, чи буде так. Набагато легше спрогнозувати політичні наслідки арешту Рудьковського. В принципі, вони вже проаналізовані засобами масової інформації.

«Главред», 11 лютого 2008 року: Не треба бути пророком, щоб передбачати дії опозиції. Попри те, що в Партії Регіонів до Рудьковського ставляться не дуже добре, цей випадок Партія Регіонів використає на всі сто відсотків. В найближчій перспективі це ускладнить ситуацію в Раді.

В’ячеслав Піховшек: Чи можливе блокування трибуни із гаслом «Свободу Миколі Рудьковському»? Наскільки мені відомо, «регіонали» вже вирішили це зробити. А от запитання, чи може бути розблоковано Парламент після того, як Рудьковсього випустять, я залишу без відповіді. А в довготривалій перспективі, і це четверта, остання теза, - Рудьковський може стати одним із лідерів опозиційного руху. Бачите, подобається це комусь чи ні, ситуація в Україні вже склалася так, що значна частина виборців апріорі не довірятиме будь-якому рішенню влади. І те, що для однієї частини виборців буде торжеством соціальної справедливості, для інших – політичним переслідуванням. І не існує жодного державного чи морального авторитету, чиї слова б сприйняли всі. Рудьковський, який постраждав від влади, - це образ, який вже склався, незалежно від того, чи врахували це ті, хто санкціонував його арешт, і чи дійде справа щодо до нього до обвинувального вироку. Його електорат також любить постраждалих, тих, яких саджали за одне, маючи на увазі інше. Попередня влада колись запроторила до в’язниці на кілька тижнів Юлію Тимошенко. А про те, що вона сиділа, пам’ятають до сьогодні. А поки все. До побачення.

Стенограма підготовлена компанією Sourcer.