ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір. Як завжди по неділях на „П’ятому каналі” „Майдан”. Я Павло Кужеєв, і ми починаємо. Отже, минув тиждень після того, як у Дніпропетровську стався вибух побутового газу, який вщент зруйнував багатоповерховий житловий будинок і забрав життя багатьох людей. Протягом цих днів ми багато чули і про зношені труби, і про житлово-комунальне господарство, і про ГРП, і про тиск газу, але оскільки „Майдан” підсумовує саме календарний тиждень, то сьогодні ми вирішили поговорити саме про цю проблему із людської точки зору. А саме про те, як ставиться до людей сама держава, хто піариться на цих руїнах, і чи можна вірити взагалі обіцянкам державних мужів, враховуючи досвід попередніх техногенних катастроф в Україні. Для початку скажу, що партнер програми компанія „Імпульс”. „Імпульс” – провідний виробник вітчизняних меблів. „Імпульс” – яскравий зразок сучасної епохи. А про те, як будуть розвиватися далі події, пов’язані із Дніпропетровськом, а також взагалі в усій країні в цілому будемо говорити з сьогоднішніми гостями. Отже, у Дніпропетровську на прямому зв’язку ми раді вітати також виконувача обов’язків голови Дніпропетровської облдержадміністрації Віктора Бондаря. У студії в Києві ми запросили колишнього міністра з питань надзвичайних ситуацій Давіда Жванію. Добрий вечір Вам.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Добрий вечір.

ВЕДУЧИЙ: Екс прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка. Добрий вечір Вам.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Добрий вечір.

ВЕДУЧИЙ: Також від „Партії регіонів” сьогодні Тарас Чорновіл. Добрий вечір.

Тарас Чорновіл, «Партія регіонів»: Доброго вечора.

ВЕДУЧИЙ: І від Блоку Юлії Тимошенко Валерій Писаренко. Добрий вечір вам.

Валерій Писаренко, БЮТ: Добрий вечір.

ВЕДУЧИЙ: Також нам допомагатимуть шукати істину Віктор Жовтянський, заступник директора Інституту газу, Олександр Тодійчук, експерт з енергетичних питань, екс-голова правління „Укртранснафта”, а також від Міжнародної ліги захисту прав громадян Едуард Багіров. Також нагадаю, що імпровізований Майдан, який традиційно збирається у нас на Хрещатику в Києві, сьогодні перемістився у Дніпропетровськ. Там на головній вулиці міста біля ЦУМ працює також моя колега Яна Конотоп, і чекаємо від її гостей активної участі в нашій програмі протягом ефіру. А ті, хто зараз біля наших екранів, ми їх запитуємо, наших глядачів: коли трапляються в Україні катастрофи, то політики: допомагають постраждалим, дзвоніть першим номером телефону; якщо вони брешуть народу про масштаби і наслідки, а також дають порожні обіцянки, дзвоніть другим номером телефону; якщо ж вони взагалі сваряться між собою і шукають цапа-відбувайла, тоді дзвоніть третім номером телефону. Отже, політики увесь тиждень казали про те, що не треба політизувати цю ситуацію, не треба робити собі рекламу на руїнах. І також ми подивилися, що уряд надав 104 мільйони на ліквідацію, на подолання цієї катастрофи, але ми не знаємо, скільки взагалі виділяється грошей на запобігання подібних катастроф. І якщо вже повертатися до того, хто зробив собі рекламу, і хто пропіарився, зовсім не применшуючи участь і страждання тих людей, які все ж таки отримали допомогу. Скажіть, будь ласка, ми побачили про те, як урядовці домовились віддати свою місячну зарплатню, ми подивилися, як мер Черновецький, столичний голова, який говорив, що в нього зарплатня одна гривня, перерахував свій двомісячний оклад на подолання цих наслідків, ми бачили, як туди приїздив і Прем’єр-міністр, ми подивилися на візит туди Президента, там також побувала і лідерка Блоку Тимошенко сама Юлія Володимирівна. І от скажіть, будь ласка, давайте якось відокремимо, де це була реклама, а де це була справжня така суттєва допомога саме через співчуття до своїх співгромадян? Хто почне? Прошу.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Давайте я почну.

ВЕДУЧИЙ: Прошу, Валерій Павлович.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Я ще раз хотів би сказати і висловити співчуття родинам, в яких загинули діти, батьки, тим людям, які втратили своїх рідних, близьких в цій трагедії, страшній трагедії для нашої держави. І, я вже вдруге, в п’ятницю був на передачі, сьогодні, і мені дуже хотілось, щоб ми, і телебачення в тому числі, не робили з цього піару, Ви як раз з цього почали. Бо це дуже страшне питання. На жаль, я подивився всі виборчі програми всіх політичних партій, які йшли на вибори, в тому числі це і стосується Народно-демократичної партії, до якої я маю відношення, і взагалі по житлово-комунальному господарстві ніхто з політиків на протязі останніх шести місяців не говорив. А прийшов процес підготовки до зими, а ми повинні ж нормально в цьому плані працювати. І в прошлому році, коли був Алчевськ, аналогічно так же само почали розкрутку, обіцяли і котельні там, і газопроводи, і трубопроводи, і піарилися, залізниця допомагала, ми все можемо, коли щось стається. А коли такої повсякденної роботи абсолютно немає. І мені дуже хотілося б, і „П’ятий канал”, я пробачаюсь, що побажання моє, просто громадянина, як глядача, тому що я новини інколи дивлюсь, тому що більш вас ніхто частіше не подає новини, мені хотілося б, щоб це не було сьогодні, закінчиться трагедія, допомога буде виділена, і ми забудемо про проблеми, які в житлово-комунальному господарстві.

ВЕДУЧИЙ: А зараз давайте переключимося на Дніпропетровськ.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Я пробачаюся, ще я не закінчив. Тепер, Ви сказали за політиків, які піаряться, я вважаю, що зобов’язання прем’єр-міністра бути на такій трагедії, його заступників, міністру по надзвичайних ситуацій. І я знаю про ті події, тому що я знаю, де цей будинок, знаю район, мені прийшлось довго там працювати, це непростий район, тому що він знаходиться на такому невисокому рівні ґрунтових вод. І мені дуже хотілося і подякувати все-таки Віктору Бондарю, якого ви тільки що показали, який гарно спрацював, молода, абсолютно нормальна людина, Івану Коліченко, меру, тому ж Нестору Шуфричу і всій владі, тому що влада зобов’язана вирішити всі питання. Тому не потрібно переносити, ну, це мій погляд, моє бачення, що хтось на цьому робить піар. На жаль, у нас сьогодні на недоліках наших людей, які є в державі, на бідності, на нашій, на відсутності житла, на незадовільних, можна сказати, комунальних послугах, на транспорті, який сьогодні в тому числі страшний в Києві, дехто набиває просто піар, йде на вибори і перемагає. Просто іде, а відверто...

ВЕДУЧИЙ: Саме з цього приводу ми і зібралися, щоб поговорити, де ж там піар, а де ж там реальні справи. Давайте запитаємо безпосереднього учасника тих подій, виконувача обов’язків голови Дніпропетровської облдержадміністрації Віктора Бондаря, він з нами зараз на прямому зв’язку. Добрий вечір Вам, пане Вікторе. Скажіть, будь ласка, Ви вест цей час були на місці події, там, де трапилася катастрофа, який ступінь реклами від політиків, який ступінь самопіару Ви побачили там, якщо не там, то взагалі в масштабах країни, з тих заяв, які ми чули впродовж тижня?

Віктор Бондар, голова Дніпропетровської ОДА: Знаєте, я не можу сказати, що хтось на цих подіях з огляду регіонального чи загальнодержавного спробував відпіаритися. Навпаки, я побачив, що відпрацювали всі, як єдина команда, не було ні в кого навіть думки витягувати якісь політичні прапора чи там якісь політичні гасла. Ви бачили, в команді працювали різні люди з різних політичних сил, і Прем’єр приїхав, і Президент приїхав, особисто відвідав місце трагедії, працювали з уряду люди і від „Партії регіонів”, і я, як представник Президента від, скажімо так, демократичного блоку. І в нас не було ніколи жодного питання про політику і про те, хто за що відповідає з точки зору політики. Всі виконували свою функцію пряму: я забезпечував питання соціальні, організаційні, питання охорони, питання всі, які пов’язанні з місцевими органами влади, рівень міністрів забезпечували питання, які стосуються ліквідації надзвичайних ситуацій, тобто питання самих аварійних відновлювальних робіт.

ВЕДУЧИЙ: Скажіть, будь ласка, ще такий нюанс з приводу візиту Президента. Ми почули від Нестора Шуфрича, міністра з надзвичайних ситуацій, головного надзвичайника країни про те, що недоцільно було гаранту Конституції приїжджати на місце трагедії, тому що призупинялися розчищальні роботи, а також про те, що в авральному порядку готували і ділянку для візиту Президента.

Віктор Бондар, голова Дніпропетровської ОДА: Ви знаєте, це вже байки, які починали просто хтось на цьому піаритись і щось придумувати. Ніхто аврально нічого не проводив, зупинки ніяких робіт не відбувалося в той момент, коли приїжджав Президент, навпаки роботи йшли, інтенсивно підтягували додаткову спеціальну техніку, підтягували спеціальні інструменти, танки, лебьодки додаткові. Ми виконували ті дії, які необхідно було зробити для того, щоб не отримати нових додаткових жертв, для того, щоб не покласти там десяток, другий десяток рятувальників, які під завалами, під загрозою вже й до того декілька днів відпрацювали, витягнули практично всіх людей. У нас стояло головне питання дати півдня передишки для того, щоб ми закріпили стінку додаткову, для того, щоб ми підтягнули техніку, яка нам далі за півтора дня дозволила повністю закінчувати ці роботи і витягнути остатки людей останніх для того, щоб спокійно вже зафіксувати саму, скажімо так, ситуацію, розбирати далі вже з точки зору тільки будівельних робіт.

ВЕДУЧИЙ: Дякуємо, пане Вікторе, залишайтеся з нами на зв’язку. Тарас Чорновіл, так, у Вас були репліки з цього приводу.

Тарас Чорновіл, «Партія регіонів»: Знаєте, я перше, що хотів би, дійсно, приєднатися до співчуття, це трагедія, і мені здається, іноді під час таких дуже сумних страшних подій десь трошки настає очищення в людей, і в політиків в тому числі. І ми бачили, що люди не займалися, дійсно, піаром, незалежно від політичних сил. Хто міг допомогти, приїжджав, допомагав і не напрошувався на телекамери. Знаєте, іноді починають зараз розкручувати, я хотів би, щоб ми від цього наперед відразу відійшли, що от, мовляв, хтось частіше був на телекамері, хтось рідше був на телеекранах, себе показував, що, мовляв, це теж якісь моменти піару. Знаєте, тут телебачення мало робити новини, я розумію, що якийсь ажіотаж іноді нездоровий на деяких телеканалах з цього починався. Але ні Нестор Шуфрич, ні Віктор Бондар не напрошувалися на телеефіри, не напрошувалися, щоб себе демонструвати, показувати. Представники абсолютно протилежних політичних сил, а вони там просто нормально працювали. І я думаю, що нам з цього десь треба взяти певний уряд на майбутнє і на горі, на біді людей ніколи піару ніякого не робити, забуватися взагалі про існування політики. Але бажано трішечки забуватися про політичні речі, коли це стосується нормальної виробничої практики і роботи будь-яких міністерств, в тому числі особливо таких як надзвичайних ситуацій. І в той період, коли нібито все більш-менш спокійно, коли не відбуваються великі трагедії, для того, щоб не створити на пізніше проблем, знаєте, політика повинна відійти від поняття уряду. Політика має закінчитися момент формування коаліції, коаліційного уряду, і після того звідти будь-які політичні нюанси, політичні перетягування канату повинні відійти назавжди. Давайте зараз подумаємо, пригадуєте, на всіх телеекранах згадували місцеві люди, дніпропетровці, жителі цього трагічного будинку, як вони вдячні, скажімо, Нестору Шуфричу, і згадайте, скільки бруду на нього було вилито буквально кілька тижнів назад, навіть притягували якесь рішення РНБО з негативним форматом, от уявимо, що це рішення було б виконано, був би знову розгардіяш в РНБО. От в такий момент такої трагедії, несформоване керівництво, знову хтось там виконує чиїсь обов’язки, незабезпечення безпосередньо на місці організації роботи. Нам потрібно зрозуміти одну річ, політичні авантюри будь-які, про них треба просто назавжди забутися. А зараз перше, що треба робити всім тим, хто сформують нову Верховну Раду, хто сформує більшість, хто буде в опозиції, про те, щоби забезпечити неможливість повторення таких речей. Ми будемо сьогодні, мабуть, багато говорити про те, як хто винен, в чому проблема, що робити, щоб цього не було. Але проблема лежить не в тому, що десь безпосередньо кожну трубу перевірити, перевіряти має кожен той, в чиїй це відповідальності, десь міська влада, десь міські...

ВЕДУЧИЙ: До перевірки труб ми ще повернемося...

Тарас Чорновіл, «Партія регіонів»: Так. Але ідуть проблеми більші, загальнодержавні, які стосуються бюджетної політики, інших речей, які як раз і створюють передумови для таких проблем, які виникають, чи в Алчевську, чи в Дніпропетровську. І є речі, які можна перебороти, дійсно, серйозною державною мудрою політикою.

ВЕДУЧИЙ: Я також запитував про те, що такі широкі жести, що даємо місячну зарплату, віддаємо, або ж хтось перераховує кошти. Наскільки державні мужі, наскільки їм це потрібно було для того, щоб на всю країну заявляти про те, що ми віддаємо свій місячний оклад? Тому що зрозуміло, що це не є бюджето-утворюючим, ці гроші, для їхнього сімейного бюджету.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Давайте я, как экс-министр МЧС расскажу, какие правила существуют в случае таких чрезвычайных ситуаций. Это считается государственным масштабом, когда более 20-ти человек погибает. И главнокомандующим является президент, это по закону Цивільного захисту. У него есть заместители министра МЧС и у него есть заместитель губернатора. Если это регионального масштаба, и не выходит масштаба регионального. И этот закон действует следующим, следующим, скажем так, есть ответственность исполнительной власти, премьер-министра, прямая ответственность, которую он должен выполнять в случае возникновения таких чрезвычайных ситуаций. И ответственным на месте является губернатор. А всю работу, естественно, проводят спасатели, которые работают, они профессионалы и, по сути, которые есть герои, которые проводят все спасательные работы. То, что касается финансовой помощи, этот вопрос не урегулирован законодательно, поэтому это уже решение Кабинета Министров, исполнительной власти. И я тут хочу сказать по поводу выделения сумм, слава богу, что выделили ту сумму, которая может обеспечить этих людей, которые остались в живых, и у которых сегодня, они остались без крова, это обеспечить им кров, квадратные метры, которые могут получить в том же городе и не в плохом месте. И это, в принципе, очень благородный и правильный поступок, что они нашли из резервного фонда такие возможности. А так же то, что все политики перечислили или приняли в этом участие, ничего плохого, в принципе, я в этом не вижу, потому что это есть соболезнование. Главное, чтоб эта помощь полностью удовлетворила, скажем так, нужды тех людей, которые живые, и каким-то образом сгладила тот моральный ущерб, которые получили семьи, которые имеют погибших в данной катастрофе. То, что касается дальнейшей дискуссии, в первую очередь, вы знаете, политики очень долго и нудно будут обсуждать реформы, потому что реформы – это постоянный процесс. Когда мы говорим о проблемах ЖКХ, о проблемах глобального реформирования на Украине, то эти проблемы будут длиться многие годы, а вот безопасность нужно решать немедленно. И для этого существуют возможности, это можно проводить за очень короткий период для того, чтобы, может быть, не максимально, но оптимально решить вопросы безопасности человека в сфере его проживания…

ВЕДУЧИЙ: Але погодьтеся, тема КЖГ – це такий благодатний грунт, на якому можна і себе піарити, і когось навіть там клеймити ганьбою.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Вы знаете, тема ЖКХ – это очень обширная тема, и тут не надо лукавить, если говорить, что ЖКХ решит государство, проблемы решит одно государство, это неправда. Если говорить о том, что это сможет в Украине решиться за очень короткий срок собственными средствами, это тоже нереально. Поэтому к реформе ЖКХ нужно относиться так, как оно есть, выявить все существующие проблемы. В первую очередь, обеспечить безопасность, потому что люди сегодня живут в устаревшем жилищном фонде, у нас завтра-послезавтра начнут сыпаться здания, потому что они уже, по сути, вышли из своих сроков эксплуатации, выведены. И нужно постоянное наблюдение, и аварийные здания нужно отселять уже, в некоторых случаях даже насильно, для этого должна быть специальная комиссия, норма и инспекция, которая бы это проводила постоянно. У нас существуют неурегулированные нормы в пожарной безопасности, у нас существуют неурегулированные нормы в технадзоре, у нас, по сути, все инспектирующие органы сегодня в государстве, они не урегулированы на данном уровне, которое бы гарантировало максимальную безопасность для проживания людей.

ВЕДУЧИЙ: І до нас також знову приєднується Віктор Бондар з Дніпропетровська. Отже, пане Вікторе, якщо Ви нас чуєте і бачите, скажіть, будь ласка, ми щойно говорили про те, що все ж таки потрібно робити і моніторинг тих будинків, які от-от можуть і завалитися, і про те, що інспектуючі органи також не в належному зараз порядку, і взагалі про те, що тема житлово-комунального господарства дуже така прийнятна для всіх політичних сил, щоб звинувачувати одне одного у бездіяльності.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Главнокомандующий – премьер-министр, я ошибся по поводу…

ВЕДУЧИЙ: Давайте повернемося все ж таки знову до київської студії, і Валерій Писаренко, БЮТ, прошу.

Валерій Писаренко, БЮТ: По-перше, я хотів би висловити також слова співчуття всім сім’ям загиблих в цій катастрофі та постраждалим від неї. По-друге, дійсно, для України це не тільки трагедія, це ще й урок, який нам потрібно сьогодні всім зрозуміти. По-перше, що ми з’ясували, влада сьогодні не може захистити громадянина навіть в його власній оселі. По-друге, влада сьогодні не може покарати того, хто винен через такі трагедії. І, по-третє, сьогодні, дійсно, влада зневажає людей через те, що відбуваються такі трагедії, а, ви знаєте, те, що відбувається на екрані, той піар, який ви кажете, я, наприклад, не хотів би бачити пана Шуфрича... Не те, що я хочу якусь йому претензію пред’явити, але я не хотів би бачити кожного дня міністра з надзвичайних ситуацій по телевізору. Тому що я хочу жити в більш спокійній державі. Ви бачите, що останнім часом у нас то поїзди сходять з рейок, то дома рушаться. Що відбувається? Ви знаєте, ми забули, що у нас був Чорнобиль. 20 років тому ми надали людям статус постраждалих від чорнобильської катастрофи. Так ми йдемо до того, що у нас скоро буде статус постраждалих від житлово-комунального комплексу України, через те, що сьогодні влада не займається тими проблемами, які мають системний і характер республіканський, тільки що сказав ось бувший міністр з надзвичайних ситуацій. Ви знаєте, коли сьогодні йдеться мова про те, хто повинен висвітлювати думку, що відбувається на трагедії, так мені, як громадянину, краще було б бачити там або начальника керуючого пожежною станцією, або лікаря, який там надавав певну допомогу. А коли міністр чотири години в прямому ефірі показує себе з Дніпропетровська, то, можливо, це не дуже добре. А щодо участі інших політиків в цій справі, то, дійсно, треба розуміти, всі ми люди, і всі ми співчуваємо тому, що відбулося в Дніпропетровську.

ВЕДУЧИЙ: Отже, готовий доєднатися до нас також і Віктор Бондар з Дніпропетровська. Сподіваємося, що зараз зв’язок вже буде в порядку. Ще раз добрий вечір Вам, пане Вікторе. Чи Ви чули розмову, яка зараз відбувається у нас в студії, зокрема про те, що в неналежному стані у нас інспектуючі органи і не ведеться жодним чином моніторинг тих небезпечних об’єктів, які можуть не сьогодні, завтра також нагадати про себе, як це сталось в Дніпропетровську?

Віктор Бондар, голова Дніпропетровської ОДА: Ви знаєте, я думаю, що проблема не в сьогоднішньому дні, проблема починалася років десять тому, коли бездумно почали розпродаж міських газорозподільчих мереж, обленерго, коли з радістю тоді політики повіддавали ці підприємства в приватні руки і забули про те, що питання контролю за цими підприємствами, питання безпеки на цих підприємствах має бути на першому плані. На жаль, приватні власники підприємств в першу чергу погналися за прибутками, за фінансовими показниками. І як ми бачимо по дніпропетровській нашій трагедії, вийшла така ситуація, що аварійна служба практично була деморалізована, вона не функціонувала в тому вигляді, як необхідно. Інженерна служба була відсунена на третій план, рівень кваліфікації людей, який працював в цій службі, на жаль, був надзвичайно низький, і він був не здатний забезпечити безпечну експлуатацію цих мереж. І сьогодні, я думаю, держава має зробити висновки і поставити крапку у цій історії, і жорстко провести питання щодо контролю за діяльністю таких компаній, які несуть загрозу для життя населення, при чому тотальну загрозу. Сьогодні головне, що ми зробили, це ми трошки, я думаю, змогли вирішити питання людей, які постраждали, на жаль. За дорученням Президента, ви знаєте, проплачено великі кошти, майже 100 мільйонів гривень прийшли на Дніпропетровськ, плюс благодійні фонди. І в цій ситуації ми змогли зробити все, щоб люди змогли купити нові житлові приміщення. Але, на жаль, далі, на жаль, далі треба ставити питання, щоб трагедія не повторювалась. Що стосується виступів постійних на телебаченні, на жаль, трагедія завжди привертає до себе увагу, і в цій ситуації журналісти, засоби масової інформації потребують постійної інформаційної підтримки і коментарів щодо діяльності. Я думаю, як раз таке публічне висвітлення, яке відбулось, воно дало можливість людям побачити справжній, реальний стан справ, хто що робить, хто за що відповідав, і ці люди як раз мали надійний захист, саме публічний захист у своїх інтересах, люди постраждалі.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, пане Бондарю. На прямому зв’язку з нами з Дніпропетровська був виконувач обов’язків Дніпропетровської облдержадміністрації Віктор Бондар. У наступній частині нашої програми ми вже долучимо безпосередньо самих дніпропетровців, але це буде вже після реклами. (реклама) Продовжуємо „Майдан”. Вітаю всіх учасників нашої програми. І наших глядачів повторно запитуємо таке: коли в Україні трапляються катастрофи, то політики що роблять? Якщо допомагають, то дзвоніть першим номером телефону; якщо брешуть народу в масштаби і наслідки, а також дають пусто порожні обіцянки, дзвоніть другим номером телефону; якщо ж вони сваряться між собою і на цьому все закінчується, ваш номер третій. І вже зараз ми звертаємо увагу на Дніпропетровськ, і там зараз працює моя колега Яна Конотоп, якщо ми можемо долучити її до розмови. Отже, Яно, прошу тебе надати слово нашим небайдужим учасникам у Дніпропетровську.

Яна Конотоп: Дякую. Ми знаходимось в центрі Дніпропетровська. На разі тут зібралися люди, які бажають висловитися з приводу трагедії, яка сталася тиждень тому, з приводу того, як держава відреагувала на цю трагедію. І на разі я надаю слово першому подружжю пані Ілоні і пану Михайлові. Вони живуть безпосередньо по сусідству із цим сумнозвісним будинком. Доброго вечора вам. Скажіть, будь ласка, за цей тиждень було багато сказано, багато зроблено, чого, на вашу думку, було більше, слів чи справ з боку держави?

Пан Михайло: На мій погляд, більше було справ, тому що як ніколи наші правителі, наше руководство міста, государства, було дуже близько з нами, і всі обіцянки, які вони давали, вони їх тут же виконували. Значить, на третій день в наш будинок, який знаходиться безпосередньо від зруйнованого будинку, нам дали і світло, нам дали і тепло, і все, що ми просили від Івана Івановича Куличенка, від Нестора Івановича Шуфрича, він все виконував. І ми дуже вдячні йому за те, що він нас не кинув. І ми ніколи так не бачили наше руководство так близько з нами, з простими людьми. Вони ходили безпосередньо без охрани, вони спілкувалися з людьми, і всі прохання вони виконували.

Яна Конотоп: Скажіть, будь ласка, чи є у вас знайомі у горезвісному будинку, що вони говорять, які у них очікування від держави, і чи вони так само почули близькість держави?

Пан Михайло: Вони почули також близькість держави, вони дуже вдячні Нестору Івановичу Шуфричу, вони всі його підтримують, значить, незважаючи на те, в якій він состоїть партії, і яку партію він підтримує. Він дуже...

Пані Ілона: Я буквально вчера встречала людей с этого дома, моих знакомых, они очень благодарны нашему руководству, говорят, мы так никогда не ожидали, никогда не думали, что они так нам будут помогать, и не дали разгореться панике даже, говорит. И выносил, и Шуфрич вообще выносил и золото, и деньги, говорит, из этого дома, и помогал людям.

Яна Конотоп: Ми чули багато обіцянок, чули про те, що буде грошова компенсація, будуть переселені люди. Наскільки люди впевнені в тому, що ці обіцянки будуть втілені в життя?

Пані Ілона: Пока деньги не выплатили ни за квартиры, но обещают с понедельника. А на расходы деньги давали, помогают и в переселении, и помогают, и машины вывозят, и выносят люди ходят, помогают выносить с квартир, и помогают, и детей определили и в садик, и кормят. В общем, пока благодарны всем.

Яна Конотоп: Дякую дуже. Наступний наш співрозмовник пан Михайло. Я так зрозуміла, що Ви є новою генерацією політиків, принаймні, судячи з того, до якої партії належите. Скажіть, будь ласка, яка Ваша оцінка того, які розмови велися навколо цієї трагедії, і що з цих розмов має під собою реальний конструктив?

Пан Михайло: Я думаю так, що, ну, можу підтвердити слова такі, що всі політики, всі громадські діячі, незалежно від кольорів прапорців на піджаках, допомагали, дійсно, допомагали ліквідувати наслідки цієї жахливої катастрофи. Але велись, велись таки політичні дискусії. І можу сказати, що дуже інтенсивно заважала наша дніпропетровська молодь, яка, до речі, як окремі її представники зараз заважають проведенню телемосту, як ви можете бачити на своїх екранах. І, до речі, дуже хотілося би підняти питання накопичувальних рахунків, які були відкриті в деяких банках нашого міста.

Яна Конотоп: В чому питання?

Пан Михайло: Питання полягає в тому, чи, дійсно, дійдуть ті гроші до постраждалих? Бо є, наприклад, люди, які приходять до громадських приймалень Блоку Юлії Тимошенко в Дніпропетровську, звертаються до представників блоку на місцях, і не тільки до представників нашої політичної сили, і кажуть про те, що вони отримали хтось 600 гривень, хтось 700 гривень, хтось тисячу гривень, хтось дві, але суттєвої допомоги, якої б їм вистачило на життя на перший час, вони не отримують.

Яна Конотоп: Зрозуміло. Дякую. Якщо є компетентні з цього питання люди в студії, вони обов’язково дадуть відповідь на це питання. І пан Михайло, будь ласка, Вам так само слово. Як вважаєте, як відреагувала...

Пан Володимир: Я Владимир.

Яна Конотоп: Пан Володимир, я перепрошую. Як відреагувала держава на цю трагедію, чи навчить вона державу якимось, якісь уроки дасть, чи, можливо, насправді, так і треба реагувати, тобто, все було саме так, щоб люди почувалися безпечно, захищеними?

Пан Володимир: Прежде всего, значит, я с Левобережного третьего, это тоже спальный район в Днепропетровске, как и Победа. Значит, безусловно, прежде всего, от своих друзей, знакомых, жителей Левобережного третьего большое самое чистое человеческое соболезнование Победе. То, что произошло на Победе, мы общаемся, значит, весь город, это повлекло всех в шок. Но подводя этому или делая этому анализ, можно сказать, что мы к этому шли. Вот этот новый власник, который был закордонний гражданин, как выяснилось, о чем он мог думать. Он думал только о своих прибылях. Значит, вы послушайте, что творится, мы беседовали, у нас на массиве живут бывшие работники «Днепрогаза», буквально тех людей, которые более-менее хотя бы следили за этим всем оборудованием, их просто-напросто уволили. Пришел главный инженер, работает третий месяц, третий месяц, что он мог сделать, ничего он не мог сделать. Но тем не менее если произошла беда, почему мы его, он должен был бежать к Нестору Шуфричу и сказать, дай лопату, дай хоть что-нибудь. Значит, люди, люди на Победе с «Днепрогаза» никого даже не увидели, из руководства. Как же так можно, ведь ты натворил беду, и ты быстренько от людей спрятался. Поэтому мне бы очень хотелось услышать отношение наших политиков, перейти от слов к делу, такая штука как газ, электроэнергия должна быть только лишь в собственности государства и никого больше, никого к ней не дай бог не подпускать. Бездумная вот эта прихватизация, вы видите, чем выходит. Людей уже с могилы не подымешь, но тем не менее, тем не менее, мы живем, продолжаем жить в городе Днепропетровске, значит, если будут снова эффективные власники, в лапках, вот такие вот, тем более за кордоном, которых интересуют только наши деньги, больше ничего, мы будем иметь то же самое. Я очень хочу услышать от присутствующих в студии вот это дело. И попросить Президента, пока не соберется Верховная Рада, указ по этому поводу, постановление, все, что угодно, значит, посмотрите на нас, посмотрите на Днепропетровск, посмотрите на днепропетровцев, в каком шоке люди ходят после этого. Давайте раз и на всегда, это уже не просьба, это требование, считайте, громады, как угодно, прикончим это дело.

Яна Конотоп: Дякую. Дякую за думки, дякую за емоційність. Власне, передаємо слово студії і, звісно, продовжуємо слідкувати за дискусією.

ВЕДУЧИЙ: Дякуємо також, Яно, і тобі, і всім людям, які зараз слідкують за нашою розмовою. Про накопичувальні фонди питалися, і це був представник вашої політичної сили. Те, що люди приходять і не знають, отримують різні суми допомоги.

Валерій Писаренко, БЮТ: Ви знаєте, зараз ситуація така з тими фондами, з тими рахунками, як я знаю, зараз багато хто виділив допомогу людям, і вони отримують її з різних джерел, це і політичні сили, і фонди різні благодійні. Але, як я знаю, що державна допомога, вона ще не розподілялась, і тому, я розумію, що вона, якщо я не помиляюсь, то на „Свободі” казали представники уряду, що державна допомога буде розподілятись тільки на наступному тижні. Зараз вся допомога, яка розподіляється, це допомога приватних власників.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, тих, хто добровільно пішли назустріч і допомогли.

Валерій Писаренко, БЮТ: Так.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Я позавчера был на «Свободе слова», и там днепропетровцы, как раз непосредственно пострадавшие задавали этот вопрос. Я попытался объективно ответить на их вопросы, связанные с тем, что выделение средств через Кабинет Министров, это все-таки длинная процедура, это бюрократический орган, и это займет неделю или две, в любом случае, для того, чтобы после постановления Кабинета Министров эти деньги были выделены. То, что с государственных денег, я имею в виду, а не то, что выделили партии или граждане, кто хотел помочь. Поэтому накопительный счет, он будет открыт, и они получат все необходимые средства, исходя из того, что постановление Кабинета Министров уже было, это обязательная норма о том, что деньги будут выделены. Я с другой партии, но я объективно должен говорить так, как оно есть, потому что мы это проходили неоднократно. Реально мы проходили неоднократно эти процессы. В связи с тем, что эти деньги, в спецфонде они не учтены, они должны изыскать еще возможности, чем перекрыть. Поэтому я уверен, что деньги будут…

ВЕДУЧИЙ: А механізми зловживання і розкрадання цих грошей?

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Я хотів би пояснити. Ну, перше, я почну ще з першого питання, яке Ви підняли в цій студії. По-перше, ми не звикли в нашій державі до благодійності. Чому він, той дав гроші, той не дав.

ВЕДУЧИЙ: Той стільки, той стільки.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Да. Є декілька механізмів. Є постраждавши, ми з вами знаходимось в студії, можна вибрати одну людину і надати їй конкретно допомогу. А дальше для того, щоб всі розприділити, і кожне, в залежності від того, як він постраждав, в одному під’їзді більше, в інших менше, то треба визначити суму, якось ті збитки, які отримала та чи інша людина. Тому з’ясує створена комісія. Я хотів би, щоб ми не нагнітали цю ситуацію, про Шуфрича, не в ньому справа, і в тому числі по допомозі. Держава виплатить обов’язково, Президент задіяний, уряд задіяний, міська влада задіяна. Але користуючись тим, що ми сьогодні на телебаченні, і я думаю, що спеціально політична партія виступила з Дніпропетровська, я зразу розумію, я не знаю, з якої він партії, но я догадуюсь, звідки, тому що цепочка одна і та ж. Тому треба керівництву області і міста, коли поступила допомога як можна швидше людям пояснити, як буде надаватись допомога, і щоб ви зробили, можливо, даже окрему передачу, по кожній окремій людині. Тепер те, що сказав пан Жванія в самому початку. Є штаб цивільної оборони, його очолює Прем’єр-міністр, він зобов’язаний керувати цим процесом. Потім, в бюджеті ми ж не передбачаємо, який будинок коли впаде, він падав і буде падати. А сьогодні виникла ще, крім цього, транспортна проблема, яка буде впливати дуже на наслідки ліквідації як раз катастрофи, і він це прекрасно знає. Тому нам потрібно зараз, як ніколи, уважно до цього відноситись, побудувати абсолютно нову систему контролю за ліквідацією наслідків, переоснастити Міністерство по надзвичайним ситуаціям. Місто Київ, я приводив, і сьогодні приведу, абсолютно новий приклад приведу. Ми проводили навчання в місті Києві. Конверти були проштамповані і запечатані. Об’явили тривогу на 16-поверховому будинку. На правому березі в місті Києві у пожежників одна вишка і то достає тільки до дев’ятого поверху. Як зняти людей з шістнадцятого? Ця вишка знаходиться у пожежної служби на лівому березі, і вона приїхала тільки через годину. Тобто, ми не виконали завдання по ліквідації наслідків. А в цей же час Київська міська державна адміністрація не може виділити приміщення на лівому березі Дніпра для того, щоб можна було розташувати абсолютно нову службу. От в чому справа.

ВЕДУЧИЙ: Адже одне з гасел МНС також і запобігти, а вже потім врятувати, допомогти.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Я ж хочу... Є аварія, і ми повинні досконало вивчити, що пройшло, і щоб не допускати більше наслідки, як по ліквідації, так на те, щоб це сталось, ми повинні все упередити. Було задане питання, чому запрошуємо приватні структури. Якщо немає машин і механізмів в МЧС, то тоді що робити, хоч це зобов’язана робити держава, треба комплектувати і треба приклад, далеко не потрібно ходити.

ВЕДУЧИЙ: Тарас Чорновіл, стисло, прошу.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): А поїхати в Росію, подивитись, як працює Міністерство по надзвичайним ситуаціям.

Тарас Чорновіл, «Партія регіонів»: Я дуже коротко. Знаєте, все-таки по тій ситуації, що була в Дніпропетровську, мені здається, це буде один з тих добрих випадків, коли, важко казати про добрі випадки, коли загинули люди, але добре в тому плані, що зобов’язання перед людьми будуть виконані. Перше, дійсно, і роль преси, засвітка повна, і те, що показували дуже багатьох людей, які давали конкретні зобов’язання, але це стимулювало до того, що зобов’язання дуже конкретизовані, не взагалі, ми всім допоможемо, а чітко, яким планом будуть квартири виділятися, чіткі плани квартир, в який спосіб, який метод проплати. Ці речі сьогодні дискутуються, в перший тиждень після катастрофи.

ВЕДУЧИЙ: Дуже-дуже гарні такі слова, але я прошу, зараз ми почнемо працювати з нашими експертами. І давайте звернемо увагу на той інтерактив, який ми зараз маємо. Влада бреше під час катастрофи – так вважають більшість тих, хто зараз слідкують за нашою дискусією.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: У нас просто влади не має, що вона буде брехати, коли в державі влади немає.

ВЕДУЧИЙ: Але ж маємо досвід, останніх років 16, це ж не тільки зараз, не цього ж місяця. Прошу, Едуард Багіров. Саме от, якщо оцінювати ці показники?

Едуард Багіров, Міжнародна ліга захисту прав громадян: Знаете, если я голосовал, голосовал бы за второй пункт, потому что, как правило, власть, скажем так, не выполняет в полном объеме свои обязательства перед гражданами. Обещания, которые мы получаем, реально мы в жизни не видим сто процентной реализации. Что касается по интерактивному голосованию. Что касается ситуации, которую мы имеем. Да, есть техногенная авария. Мы знаем, что, не дай бог, и об этом говорят специалисты, что могут случиться и в других городах. Что нас интересует, простых граждан, которые живут в таких же домах, как в Днепропетровске. Я, например, хотел бы знать, в каком состоянии находится газоэлектроводоснабжение в моем доме, и что может быть и какие будут приниматься меры. Я, например, предлагаю хотя бы, чтобы или правительство, или заложили в бюджет, оплачивали экспертное заключение специалистов, которых мы бы, жильцы дома, могли бы пригласить, чтобы они провели экспертизу, показали реально техническое состояние дома. А потом из этого исходили бы специалисты МЧС и составляли бы там списки…

ВЕДУЧИЙ: Ну, цей експертний епікриз можна і купити за хабара, і тоді скажуть, що будинок буде стояти далі.

Едуард Багіров, Міжнародна ліга захисту прав громадян:Я не думаю, что жители дома были бы заинтересованы в том, чтобы приглашать каких-то там недобросовестных экспертов или не контролировать их работу, чтоб четко получить… Конечно, безусловно, по закону несет и уголовную ответственность за то, что не даст правильной оценки дома. Это то, что нас интересует. Что касается обещания политиков. То, что вот арестовали там директора предприятия, я, безусловно, вижу вину в его действиях, но давайте говорить откровенно и справедливо. За 17 лет у нас было много министров, было много губернаторов, было много мэров, они так же несут солидарную ответственность…

ВЕДУЧИЙ: Деякі по кілька разів навіть були.

Едуард Багіров, Міжнародна ліга захисту прав громадян:Да, безусловно, что случилось в данном случае в Днепропетровске. Потому что они должны были контролировать от имени государства, закон обязывает их, чтоб они вели контроль за в том числе и техническим состоянием и дома, и снабжения, потому что в данном случае газ – это опасное вещество и все с ним связанное. Что касается пиара и политиков. Давайте определимся раз и навсегда, что политика и пиар – это сестры-близнецы. Политики будут пиариться на позитивных ситуациях и негативных ситуациях. И такой, к сожалению, опыт работы телевиденья стран Европы и Америки, потому что телевиденье показывает то, что людям интересно, а интересно то, что связано…

ВЕДУЧИЙ: Те, що відбувається...

Едуард Багіров, Міжнародна ліга захисту прав громадян:Да, что происходит, да. И политики всегда комментировали, ну, это можно подтянуть под пиар, можно было нет.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. А зараз у нас як раз час для реклами на нашому телебаченні. (реклама) Отже, ми знову на „Майдані”. і в наших глядачів запитуємо: коли в Україні трапляється катастрофа, то політики що роблять? Якщо допомагають постраждалим, дзвоніть першим номером телефону; якщо ви вважаєте, що вони брешуть народу про масштаби і наслідки, а також дають пустопорожні обіцянки, ваш номер телефону другий; якщо ж вони сваряться між собою і шукають цапа-відбувайла, дзвоніть третім номером телефону. І також питання до експерта з енергетичних питань Олександра Тодійчука. Скажіть, будь ласка, Ви би свій голос куди віддали?

Олександр Тодійчук, екс-голова правління «Укртранснафта»: Мабуть, теж на другу позицію, тому що, дійсно, нам, державі набагато легше з усіх боків передбачити, або запобігти, краще слово, цій ситуації. І, як бачимо, дуже часто оправдуються наші великі політики або можновладці, що не завжди хватає в нашому бюджеті коштів, не хватає таких коштів у компаній, які експлуатають із-за того, що досить низькі тарифи за використання газу, електроенергії. Але, на жаль, коли відбуваються такі трагедії, і ці гроші знаходяться. Сьогодні, як ми вже сьогодні згадували в студії, наша інфраструктура практично уже використала всі запаси своєї надійності. І ми бачимо все частіше аварії і на залізниці, і в комунальній сфері. І я думаю, що держава мала б, завдання нового уряду перш за все створити таку програму утримання в належному стані особливо небезпечних таких об’єктів. І незважаючи, цей процес приватизації, на жаль, уже він пішов, його важко повернути, як у всьому світі, я зараз працюю як представник експертів від Євросоюзу, від Брюселю. Хотів би сказати, що там різні форми власності, але є дуже жорсткий і дуже професійний контроль збоку держави за утриманням, за якістю цих систем. І питання ліцензування. Я думаю, що найбільший урок, ну, те, що ми вже втратили, на жаль, ми втратили. Але я думаю, що ці життя, які втрачені в Україні, вони б мали трошки потрясти наших політиків, повернути до, навіть до тих стандартів, які були ще декілька років тому і в Україні. І жорсткі стандарти, ліцензування власника, постійні контролі. Я думаю, що, і з іншого боку навіть космічні апарати, які перевіряються десятки разів, на жаль, там відбуваються поломки. А на кожну таку, так звану там, внештатну ситуацію обов’язково є така ціла система дій по зменшенню результатів цих поломок. І я думаю, що у нас треба вивчити, коли сповістили про те, що є цей запах газу, коли відреагували експлуатація, коли відреагували надзвичайної ситуації. З іншого боку досить недорогий є газоаналізатори, які могли б запобігти автоматично цій системі. Коли були випробування останні, яка дійсно якість газу? Тому що є, на жаль, недобро.., неякісний і недобре відношення, ненормативно. Тобто, буває навіть вкачування і повітряної суміші, і інших сумішей в цю систему з бажанням збагатися. Але це може призвети до наслідків.

ВЕДУЧИЙ: Ну, з питань зворушення з цієї трагедії у політиків запитаємо у політика.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Ну, к сожалению, я не могу согласиться с одним из, с одним пунктом с экспертом. По поводу, то, что урегилировать вопрос инспектирования и надзора. Как раз это и привело к этой трагедии. И будет у нас впереди еще много сюпризов, я так думаю, если этот вопрос в ближайшее время не будет урегулированы.

ВЕДУЧИЙ: Які страшні речі Ви кажете.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Дело в том, что энергоинспекция, она находится в министерстве энергитики. Хозяйствующий субъект сам себя инспектирует. Это есть неэффективная форма не инспектирования, и не контроля. Поэтому в первую очередь на государственном уровне энергонадзор нигде, ни в одном из государственных инспекций не урегулирован, которые имеют статус государственного. И это есть основной проблемой. А в связи с тем, что произошла приватизация, и некоторые подразделения, единые в свое время в советсткой энергетической системе, были проданы. Так к ним в собственность перешли также и функции контроля и инспекции. То бишь, частник сам себя инспектирует и контролирует.

ВЕДУЧИЙ: Дуже зручна схема.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Вот исходя из этого существует, вот, это если мы говорим об одном из сегментов, которые сегодня неурегулирован в рамках инспектирования. Я хочу…

ВЕДУЧИЙ: Дуже стисло, тому що у нас знову зв’язок з Дніпропетровськом.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Я дуже стисло, я підтримую. Я слухав експерта дуже уважно. Я хочу сказати, що він запропонував зробити програму небезпечних об’єктів України. То я хочу напомнити вам цифри, що сьогодні знос амортизаційних фондів у нас, основних фондів, якщо точніше сказати, від 70 відсотків…

ВЕДУЧИЙ: До 90.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Так. Тобто, в нас все сьогодні небезпечно. Ми не можемо таку програму зробити.

ВЕДУЧИЙ: Це перший віце-прем’єр Азаров це…

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): От технічне переоснащення того, що є, це потрібно. І наступне зразу, що газ, електроенергія – це об’єкти і це комунальний продукт, то що послуга комунальна. Він майстер, прораб і головний інженер – вони безпосередньо несуть відповідальність за технічний стан того чи іншого об’єкта. Або це трубопровод, або це електро, лінія електропередач, або… І ставиться…

ВЕДУЧИЙ: Але не начальник міськгазу?

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): От. А начальник за все відповідає. Ми сидимо даже в цій студії. Я прийшов, подивився – це склад колись був. Бо зараз подивився на потолок…

ВЕДУЧИЙ: Ну, часи міняються.

Валерій Пустовойтенко, прем’єр-міністр України (1997-1999): Надо перевірити, небезпечний це об’єкт чи безпечний.

ВЕДУЧИЙ: Ми з вами разом. Тарас Чорновіл, прошу, тому що чекає Дніпропетровськ.

Тарас Чорновіл, «Партія регіонів»: Три буквально моменти. Перший – це те, що стосується ліцензування, акредитації, контролю. Тут пан Жванія абсолютно правий. Система в Україні законодавчо виписана абсолютно неприйнятно. Наступний момент – це є момент забезпечення взагалі функціонування того, щоби людський фактор максимально був уникнутий. Там три системи захисту в тій ГРЗ. Пояснити, як три системи одночасно могли вийти з ладу, я думаю, тільки після слідства ми можемо сказати. І третій, основний пункт – знаєте, ми повинні вернутися до того, що розв’язуються такі проблемі в кінці кінців в глобальному плані. А глобальний полягає в чому? Частка місцевих бюджетів в бюджеті держави…

ВЕДУЧИЙ: Ми зараз знову загрузнемо в тих же ГРП, і трубах, і решті. Але цікавий нюанс ми почули цього тижня саме з Дніпропетровська. Щойно держава сказала про те, що допоможе постраждалим, тим, хто вижив на щастя з нерухомістю, з помешканнями. Як одразу ж журналісти дізналися про те, що ціни на нерухомість у Дніпропетровську зросли в кілька разів. Про це ми хочемо запитати у Валерія Головіна, почесного члена української гільдії рієлтерів, який з нами на зв’язку із міста Дніпропетровська. Отже, пане Валерію, скажіть, будь ласка, от ми чули про зростання цін на житло. Яка зараз ситуація на ринку нерухомості у Дніпропетровську?

Валерій Головін, почесний член української гільдії рієлтерів: Вы знаете, достаточно удивительно слышать о том, что у нас в несколько раз выросла недвижимость в Днепропетровске. Дело в том, что если есть какие-то отдельные случаи, то это только, скажем так, нечистоплотность каких-то отдельных продавцов, которые решили на этом горе заработать. В целом ситуация в Днепропетровске на рынке недвижимости остается достаточно стабильной. Тот планируемый рост цен, который начался с начала осени, скажем так, идет достаточно нормальными темпами. И нельзя говорить о том, что это именно тот рост цен, который был вызван именно данной трагедией. В целом ситуация на рынке достаточно стабильная.

ВЕДУЧИЙ: Скажіть, будь ласка, пане Валерію, скажіть, будь ласка, а хто забезпечує цю стабільність на ринку нерухомості в Дніпропетровську зараз?

Валерій Головін, почесний член української гільдії рієлтерів: Вы знаете, на мой взгляд все-таки стабильность обеспечивает прежде всего… Дело в том, что, скажем, то необходимое количество квартир, которое на сегодняшний день не является каким-то таким большим вливанием в недвижимость Днепропетровска. Дело в том, что в этом году мы отмечали другую печальную дату – десять лет, как упали дома, расположенные на жилом массиве Тополь. И тогда точно такое же было большое, достаточно большое расселение пострадавших в результате этой катастрофы. И как тогда, так, я надеюсь, и сейчас не оказалось такого значительного давления на спрос на рынок недвижимости. Все-таки для того, чтобы серьезно изменилась цена на таком большом рынке, каковым является рынок недвижимости Днепропетровска, я думаю, что необходимы должны произойти какие-то глобальные экономические изменения в рамках целого государства. И я смею надеяться, что цены не вырастут. Может быть, где-то будет какое-то, ну, скажем так, небольшое увеличение или чисто какой-то, спекулятивно будет повышение цены. Но в рамках города это будет, скажем так, небольшой всплеск. И тем более спрос, он не будет распространяться только на Победу, где произошла трагедия. Я думаю, что спрос будет распространяться на весь город. А 160 квартир для города – это небольшая цифра.

ВЕДУЧИЙ: І дякуємо, дякуємо, Валерій Головін, почесний член української гільдії рієлтерів був з нами на прямому зв’язку з Дніпропетровська. І ми тут теж сподіваємося, що не буде ніякого всплеску на ринку нерухомості. Валерій Писаренко.

Валерій Писаренко, БЮТ: Да. Ну, дивіться, це дійсно, у нас ще буде багато побутових проблем, які буде потрібно вирішити саме для цих людей. Але на державному рівні у нас сьогодні є два великі завдання. Я сподіваюся, що і Верховна Рада, і Кабінет Міністрів, які будуть сформовані вже найближчим часом, вони займуться цією проблемою в глобальному масштабі. Що нам потрібно? Нам потрібно все ж таки, потрібна державна програма, і не потрібно говорити, що в державі немає коштів для того, щоб це робити. Ну, давайте тоді полишимо всі дома, нехай вони рухнуть, і ми будемо жити десь там в пустелі. Це перше. Але друга, ще не менш важлива проблема – це психологічний настрій, який сьогодні вітає у всіх українців. Розумієте, що відбулося що? Пересічні люди, які вранці в суботу встали попити кави і проснулися, вони опинилися на розвалинах свого ж будинку. І це психологічна травма, яку також потрібно викорінювати всьому населенню України. Сьогодні нам потрібно зрозуміти, що люди будуть боятися навіть бути в своїх оселях, тому що… А чи останній це дім, якщо держава не буде опікуватися цим.

ВЕДУЧИЙ: Так само як глядачі, які зараз сидять у себе вдома, голосують, що вони справді не вірять владі. І все ж таки переконані, що вона бреше. Так це чи ні, зараз дізнаємося у тих людей, які стоять поруч із Яною Конотоп у Дніпропетровську. Отже, Яно, ми зараз готові вислухати все те, що накопичилося у людей, які поруч з тобою.

Яна Конотоп: У мене відповідно є ще кілька людей, які готові поділитися своїми думками, причому виявляється, що ця ситуація з газом не поодинока. У Дніпропетровську, і дай Боже, щоб це обмежилося лише однією трагедією. Але принаймні я вже почула кілька історій про те, що з газом тут відбувається дуже нехороші речі. Одна з таких історій, однією з таких історій готовий поділитися пан Владимир, будь ласка. У Вас, я так розумію, практично аналогічна ситуація.

Пан Володимир, м.Дніпропетровськ: Я живу на массиве Парус. Который буквально пару дней назад, когда уже утечка газа произошла. Люди, которые уже поняли, что произошла утечка газа, позвонили в службу «04» утечка газа, и которые после этого приехали через сорок минут, за которые сорок минут могло в этом случиться очень много, очень много жертв, и очень много пострадавших. Сорок минут просто люди не могли ничего сделать. Они вышли на улицу, они стояли. Это буквально происходит возле моего дома. Мой дом, и рядом получается, в котором утечка газа. Люди, которые уже знали, люди, которые там жили, они поняли, что это, ну, за проблема, которые уже слышали, что случилось на Победе, где дом взорвался. Они вышли на улицу. Просто люди были в такую погоду, причем вышли в том, что такое случилось, ну, и они выходили.

Яна Конотоп: Сорок хвилин реагування.

Пан Володимир, м.Дніпропетровськ: Сорок минут, да, ехала эта служба спасения газа.

Яна Конотоп: Пане Володимире, скажіть, будь ласка, от питання у нас сьогодні основне – як Ви вважаєте, що політики найбільше роблять, коли таке трапляється в державі, воно трапляється регулярно, на жаль, якісь техногенні катастрофи: вони більше допомогають, вони більше сваряться чи вони якось спекулюють на цій трагедії? І як Ви вважаєте, яка держава реагує?

Пан Володимир, м.Дніпропетровськ: Мне кажется, политики сразу себя, лично себя просто от этой проблемы убирают, просто от этой проблемы. А потом они уже убирают эту проблему от тех людей, которые, им необходимо. И все. И потом все. А потом идут самые обыкновенные люди, которые просто, они не понимают, что с этим делать. Никогда с этой проблемой не сталкивались. Просто, ну, когда пришло, никогда такого не было. Понятно, Чернобыль, да, это все. А когда утечка газа, такого в жизни нашей не было. Я живу, мне шестнадцать лет, я никогда такого не слышал. Да, Чернобыль, мы в школе учим, все, это был. А такого – газ, утечка газа, что взрывы такие, никогда не было. Люди не знают, что с этим делать.

Яна Конотоп: Дякую. Ще співрозмовниця моя, пані Вєра, будь ласка. Як вважаєте Ви, наскільки громадяни взагалі захищені від подібних речей? Тобто, зрозуміло, коли трагедія трапляється, на неї реагують, намагаються допомогти. Але, от, звичайні люди в студії теж про це говорили, що люди зараз насправді просто бояться, де б вони не проживали, чи то у Дніпропетровську, чи то в інших містах. Що люди насправді відчули, що таке горе, воно поряд з ними буквально в кроці.

Пані Віра, м.Дніпропетровськ: Так. Зараз люди зараз налякані, стурбовані. І головне – вони не мають ніякого впливу, вони, їх ніхто не чує. Вони намагаються щось зробити, але це все марно. Тому що я, наприклад, живу у центральній частині міста, у нас дуже щільна забудова. І зараз намагаються іще її ущільнити. В нашому дворі намагаються збудувати будинок на відстані чотирьох з одного боку, а з другого – шести метрів від уже існуючих багатоповерхових будинків. І не дай Боже, щось трапиться, то до нашого дому не зможе даже під’їхати ні «швидка допомога», ні пожежна машина, нічого. І зараз отримані всі дозволи на таке будівництво. Я вважаю, що зараз потрібно переглянути прискіпливо знову ці норми, чи можна там таке будувати. Щоб не створилося, не дай Боже, таке страхіття, як…

Яна Конотоп: Це стосовно забудови, до речі, теж проблема, оскільки, як кажуть, що будинки валяться, якщо в такий спосіб будувати. З приводу ось цієї проблема, як Ви вважаєте, чи навчить це державу насправді більш ретельно ставитися зокрема до житлово-комунального господарства і займатися превентивними заходами, а не тими, коли безпосередньо реагують вже на трагедію, що сталася?

Пані Віра, м.Дніпропетровськ: Я вважаю, що, мені здається, мало висновнків буде зроблемо з цієї трагедії. Тому що зараз ми можемо тільки мріяти про це.

Яна Конотоп: Дякую Вам дуже. Ще одна співрозмовниця, пані Майя. До Вас буде таке питання. Кажуть, що спільнота, дніпропетровська спільнота дуже сплотилася, що насправді люди дуже відчули горе буквально як своє. Розкажіть, будь ласка, як звичайні, пересічні дніпропетровці відреагували на це горе, як вони намагалися допомогти.

Пані Майя, м.Дніпропетровськ: Я конкретно, конечно, не знаю, как человек каждый реагирует. Ну, ходили на Косиора, я не знаю, знают об этом в Киеве или нет. За магазином, не знаю, метров двести-триста запах газа. «Скорая» там, пожарка там, милиция там. Что случилось, я не знаю. Но это вчера вечером, сегодня 20, вчера 19. Вот парень говорит, два дня назад, а это на Косиора вчера.

Яна Конотоп: Тобто, зайвий раз підтверджується, що стан житлово-комунального господарства, він жахливий. І як Ви вважаєте, от, виходячи з цієї трагедії, яка все ж таки сталася, люди постраждали, чи будуть якісь уроки винесені державою, чи будуть насправді займатися цим буквально в притул, чи, не дай Боже, чекати нової такої трагедії?

Пані Майя, м.Дніпропетровськ: Я вообще за Киев не могу отвечать. Кто там чем думает. Вот Юля, когда три дня ночевали там в Верховной Раде, когда таможню перекрыли, или когда, вот если бы там все так работали, дать им просраться там всем, як Юля.

Яна Конотоп: Перепрошую, давайте культурно.

Пані Майя, м.Дніпропетровськ: Я извиняюсь. Но понимаете, до этого времени они здесь штаны протирают – будемо голосувати, тиснемо кнопку «за». А у нас заводы, оборудование у нас яке? Завод Карла Либкнехта, Розы Люксембург, Ильича, Петровского – все сначала того века у нас заводы. Так оно же все рухлядь, вся аппаратура абсолютно, оно все валиться, рушиться, я не знаю. Понимаете, и Вы понимаете, это безполезно. И, кстати, дом завалися, вони окружили, никого туда не пускають. Щепочки отакисинькие валяются. Следующий подъед там двадцать метров, можно было бы эту всю мелочь убрать. Ждуть якогось крана, через троэ суток з другого города. Та там люди живиі лежать, по щепочке, по кирпичику розібрали б. Да, до того подъезда не надо близько підходити, но от тут валялося все, нікого не пускають із людей. Мати на собі все рве, я не знаю, ви понімаєте. Вообще вопрос стоїть так, що, в мене слов, понімаєте.

Яна Конотоп: Про це, про цю трагедію говорилося на всіх рівнях, і зокрема політики про неї говорили. Як би Ви оцінили, співставили слова і справи, чого було більше? І наскільки конструктивно відреагували на те, що сталося?

Пані Майя, м.Дніпропетровськ: Вот говорю перед Богом і перед людьми. Я не знаю, що отой Шуфрич робив, я не знаю, я дивлюся… Моя мама рідна дивиться, но що воно способно, я не знаю. Понімаєте, надо кваліфірованних людей.

Яна Конотоп: От люди кажуть, допоміг, люди кажуть, що допоміг.

Пані Майя, м.Дніпропетровськ: Знаєте, як ото казав Горбатий, що ми тебя не больно зарежем. Так и тут – красиво похороним, понимаете. А потом розгребать – це вже знаете, що… Надо у нас, все лохле, надо поставить людей квалифицированных. Юля, де ти там, от давай так держтати. Щоб були специалисты, щоб було все, понимаете, а не так балакать.

Яна Конотоп: Дякую. Зрозуміло. Будь ласка.

м.Дніпропетровськ: Значит, надо все-таки смотреть в корень, вы видите. Значит, я задал вопрос. Значит, вышло то, кто платит, тот и заказывает музыку. На мой вопрос никто же не ответил. Почему? Потому что за, этот самый, задевает мой вопрос основное – деньги. Значит, как только нужно где против какого-то олигарха где-то чего-то сказать, посмотрите, студия вся молчит. Вот это я расцениваю свои, я голосую за второй пункт. Что политики делают, когда, значит, случается что-нибудь – брешуть безусловно. Значит, почему? Потому что пойдет до пана. А пан скаже: «Гроші я тебе не дам». – «Почему не дам?». – «А що ти говорив?». Вот это вот таким образом.

Яна Конотоп: Дякую дуже. Ми, власне, прошу, будь ласка, ще, якщо можна, питання у нас є, якщо можна, надзвичайно мало часу, будь ласка.

м.Дніпропетровськ: Я хотела высказаться по поводу того, что люди действительно боятся включения газа в соседних домах. Люди боятся вообще жить даже в этих домах, находиться. И меняют, вот нам сейчас шланги меняют на длинные. Объяснили, что их не должно быть по нормам техники безопасности, не должно быть. Ходили мы и туда, и туда, в общем, говорят, что…

Яна Конотоп: А як Ви вважаєте, що звичайним людям робити, як їм добиватися цієї самої захищенності від держави? Що їм робити для того, щоб прийшли конкретно до них, поміняли всі комунікації, зробили все можливе для того, щоб таких трагедій, таких речей, драм не відбувалося?

м.Дніпропетровськ: Мы пытались ходить, и в штаб ходили. Сказали, послали дальше. Ходили и в «Днепрогаз». Тоже никто ни на что не отвечает. Ни за что, говорят, что мы за это не отвечаем.

Яна Конотоп: Дякую дуже. Такі думки сьогодні ми почули тут, з центру Дніпропетровську. Власне, наші найщиріші співчуття всім родичам загиблих, і скорішого одужання всім тим, хто зміг пережити цю трагедію.

ВЕДУЧИЙ: Дякуємо, Яно. Дякуємо за ті виступи, які ми щойно почули. В наступній частині нашої програми ми будемо вже підбивати підсумки і дивитися в майбутнє, що зробити для того, щоб і завтра зранку можна було прокинутись, і нормально собі попити кави, не боячись вмикати газ. А зараз поки що реклама у нас (реклама), Отже, ми продовжуємо нашу дискусію зараз тут. І до слова я запрошую також Віктора Жовтянського, заступника директора Інституту газу. Отже, те, що ми почули щойно від дніпропетровців про те, що можна говорити, що у страха глаза велики з приводу газової ситуації? Адже після цієї трагедії, люди говорять, що чули запах газу там, чули його там. Прошу.

Віктор Жовтянський, заступник директора Інституту газу: Ну, перш за все кілька слів загального характеру.

ВЕДУЧИЙ: Якщо можна, конкретно.

Віктор Жовтянський, заступник директора Інституту газу: Значить, і одразу конкретно. Один з великих гуманістів сказав, що жодна проблема не варта дитячої сльози. Тут ми маємо надто багато життів, щоб говорити несерйозно. Ми трошки романтично говорили про ситуацію з технікою, з безпекою по споживанню газів. Є відповідно державний комітет, він називається Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, який відповідає за цю ситуацію. Є документ на сторінок сто п’ятдесят, який регулює правила споживання, правила постачання газу, там все дослівно розписано. Тому коли говорять, що щось десь недопрацьовано, то це не зовсім так. Такий є документ, я його вчора спеціально не полінувався, знайшов в Інтернеті. Це все в нас абсолютно врегульовано. Проблема трошки в іншому. А в чому, власне? По-перше, ми як зараз? У нас трапилося лихо, слав’янська звичка – ми імпульсно все швидко вирішуємо, а потім забуваємо. Я тут представник академічної науки, і хотів би трошки все-таки які ж уроки, наука з’ясовує закономірності. Що ж треба зробити, щоб цього не трапилося. По-перше, хто винуватий. От, я вважаю, що винуваті не політики, які з того боку бар’єру там сидять, а ми тут з вами, представники науки, представники засобів масової інформації, просто громадяни, представники громадянського суспільства. Бо ми перетворили Україну, ну, напевно, в шабаш первинного накопичення капіталу. Значить, якщо подивитися, що у нас стало за останні сімнадцять років з управлінською культурою. Я, мені довелося кілька років, багато років точніше працювати в системі державного управління. І пізніше все йшло до того, що буде зупинена ротація нескінченна кадрів з приходом кожного керівника міністерства, відомства, таке інше. Значить, уже переходили, мова йшла, от, в кінці 99-го, напочатку, коли був Віктор Андрійович Прем’єр-міністром, ставилось питання про те, що повинна бути, чехарда з усією зміною кадрів повинна бути зупинена. На жаль, цього не трапилось. У 2001 році прийшла інша команда, привели своїх.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, те, що ми зараз маємо, це наслідок усієї тієї…

Віктор Жовтянський, заступник директора Інституту газу: Управлінської, недостатку управлінської культури – раз. Тепер друга – технологічна проблема. Значить, таких ще буде… Я, вибачайте, але таких проблем, напевне, буде, на жаль, багато.

ВЕДУЧИЙ: Ми від пана Жванія таке вже чули.

Віктор Жовтянський, заступник директора Інституту газу: Ми маємо страшні технологічні проблеми. Значить, добре, що це ще галузь газ, де збереглися відомчі інститути. В багатьох відомствах у нас взагалі, вони ліквідовані, як клас. Нещодавно, наприклад, «Укрінжпроект», який є одним з базових інститутів в системі житлово-комунального господарства, взагалі припинив своє існування.

ВЕДУЧИЙ: Так а що ж тоді робити?

Віктор Жовтянський, заступник директора Інституту газу: Що робити? Значить, я думаю, що треба, по-перше, трошечки оглянутися, зупинитися. Може, вже вакханалію, ще раз кажу, оцього первинного накопичення капіталу, значить, нескінченної приватизації – може, треба зробити трошки перерву, трошки оглянутися, треба навести…

ВЕДУЧИЙ: Це вже іде, мабуть, вторинне або третинне накопичення капіталу.

Віктор Жовтянський, заступник директора Інституту газу: Треба навести лад управлінський в державі, технологічний в державі. Для цього у нас є надто багато ресурсів, є інтелектуальний ресурс в тій ж самій Академії наук, яка, Слава Богу, ще збереглася. Треба тільки державі вміло працювати з інтелектом.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, пане Вікторе. Одразу кілька реплік на ваше зауваження. Прошу.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Я небольшую реплику, потому что я по сути предыдущего выступления, в Держохорони праци, к сожалению, регулируют только промышленные предприятия, а не жилые помещения. Поэтому именно этот сектор, который касается жилых помещений, он остался как раз неурегилирован. Производственные урегулированы, я согласен. И там есть нормы, нормативы. А гражданская часть, она неурегулирована. И возникает три основных вопроса, какие лиха могут произойти, допустим, в доме, возьмем конкретный дом. Это первое – износ и обвал. Второе – пожар, и третье – как раз техногенная катастрофа, связанная с газом и с электричеством. Ни одна из этих проблем, кроме пожарных, неурегулирована. Вот две остаются неурегулированные. Для этого был создан, была создана техногенная инспекция, она была создана, она сегодня в зачаточном варианте находится. Потому что, к сожалению, министерства не отказались от своих ведомственных инспекций, и эти функции не были переданы в единую государственную структуру, которая бы могла профессионально и квалифицированно за это отвечать.

ВЕДУЧИЙ: Пане Чорновіл.

Тарас Чорновіл, «Партія регіонів»: Ви знаєте, був колись, пригадуєте, сигнал у Львові в середині дев’яностих, коли за несплату понижували тиск газу в системі, ледве, почалося затягування в систему повітря, ледве не створилася гримуча смесь.

ВЕДУЧИЙ: Добре. Але це все технічно. Ми почули, що люди бояться, щільна забудова іде, запах газу відчувають постійно.

Тарас Чорновіл, «Партія регіонів»: Так, але… Знаєте, що стосується того, що запах газу, зараз після цієї аварії, я думаю, почалася газофобія, як була радіофобія після Чорнобиля, це пройде, це ненадовго. А от те, що висновки не робляться, от львівська ситуація, вона була в середині дев’яностих, коли тільки починалася приватизація облгазів. І зупинили, і після того всі криком кричали, не можуть цього продовжувати. Продовжилося, пішо повним ходом. От зараз будуть результати офіційного розслідування, де стане відомо, що відбулося, по них чітко зафіксувати ті речі і їх виправляти по всій Україні. І другий момент – знаєте, от, якщо зараз почнеться певне повернення, скажімо, цих облгазів, щоб це було повернення під контроль держави, може не облгаз, але під контроль держави, а не переведення тим методом перерозподілу капіталів – в одного забрали, іншому віддали.

ВЕДУЧИЙ: Щодо газофобії, то з Вами можна посперечатися, тому що можна усілякі загрози назвати фобій.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Существует вторая проблема в так называемом гражданском секторе. Это невозможность инспекции в частной собственности. Например, инспектор, даже если он образуется, он не имеет право зайти в квартиру. Он может проверить только то, что в подъезде, или общая подводка к дому. Вот а по каким нормам оно вводилось, какие нормы уже соблюдаются конкретно в каждой из квартир, это по сути невозможно, пока не будет введена так называемая обязательная страховая форма, которая позволит как можно глубже инспектору зайти и проинспектировать безопасность в каждом из объектов.

ВЕДУЧИЙ: Ви казали, задвіжку засунути, і перекрити, а потім вже перевіряти?

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Та я говорю, закрив задвіжку внизу, пустив в квартиру, і знову я пробачаюсь.

ВЕДУЧИЙ: А-а, так, викурювати.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Так, перейшли ми до цього. От ви поставили питання – довіряти владі чи не довіряти. Я не можу голосувати, тому що я сказав, і чітко зараз підтверджую, влади у нас в державі просто немає. Якщо подивитися кругом, як формується Парламент, як буде формуватись уряд. Тут критикували Шуфрича. Буде новий міністр, він буде рік вчитись для того, щоб тільки пізнати, що потрібно робити. А потім на другий рік буде… От представник там інституту сказав, директор, що у нас системи нема управління, він абсолютно відсутній. Тому треба розділити ці питання. Я хотів би, щоб і журналісти, я прихожу інколи до вас, я дивлюсь я вашу передачу, щоб ми почали виховувати довіру до влади, взагалі до Президента, до Кабінету Міністрів. Я не кажу, Януковича чи Ющенко. До посади, щоб ми поважали любого керівника. І розділити сьогодні – і вірю на сто відсотків…

ВЕДУЧИЙ: Поважати можна тільки за вчинками. Просто так…

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Звичайно, за вчинками, да. Росія з повірила Путіну. Я вірю, що влада, я зараз сяду в машину, подзвоню Бондарю і подзвоню Куліченко, вони на місті повинні з людьми, всі ж це підтвердять, ідеологічно працювати. Сказати – допомога там, газ терміново дати, там, все підняти, газовиків всіх, даже з інших регіонів України, щоб перевірили стан мереж і постачання газу щоб не було. Ми повинні говорити про глобальне питання. Я говорив про житло. Сьогодні є закон, який називається «Про соціальне житло», я автор цього закону. Скажіть мені, будь ласка, в якому місті, в любому, даже в місті Києві, де закладено в бюджет гроші на цей рік, нехай вже цей пройшов, на наступний на будівництво соціального житла. Ви б запитували тоді не ріелтерів, ні в кого. В мерії повинно бути соціальне житло. І абсолютно зняли б цю проблему, і вирішили і по житлу, і по всьому. Тому я дуже хотів би, що закінчиться передача, знову буде, ми повинні проконтролювати, і дай Бог, щоб ми, ви нас запросили сюди, щоб по місту Дніпропетровську по тім, хто постраждав, будть ці питання вирішені. Мені б хотілося.

ВЕДУЧИЙ: Будемо контролювати все так само.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: А довіри до влади потрібно працювати всім разом і працювати.

ВЕДУЧИЙ: Це те, з чого ми починали програму. Тобто, знову ж таки пропіарити саму владу і дати їй належне…

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Не надо її піарити. Навіщо? Я певен, що…

ВЕДУЧИЙ: Належну рекламу. Дуже стисло, тому що люди теж хочуть сказати своє вагоме слово.

Валерій Писаренко, БЮТ: Давайте я щодо довіри до влади. Я хочу сказати. А яким чином влада себе веде сьогодні? Ви ось, ви всі ж проживаєте в Києві. Я думаю, що ви бачили, пам’яник стоїть владі, яка дивиться і забезпечує державі. На вулиці Красноармійській, де декілька років тому відвалився фасад однієї з будівель, і до речі, вона… Давайте я закінчу.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Вибачте, я Вас перебью. Я живу в Києві. В нас там житло, я прожив там чотирнадцять років. Прийшов туди майстром, і працював мер міста, і там працював. Зробив, відновив.

ВЕДУЧИЙ: Давайте зараз не про тернистий шлях на гору. А давайте…

Валерій Писаренко, БЮТ: Дивіться, це столиця, в якій стоїть будинок в центрі міста, який обвалився. І він стоїть до сьогодні вже кілька років. Ось це вам відношення влади до людини, яка проживає. А що тоді казати, коли людина каже: «А ви знаєте, є така вулиця в Дніпропетровську». Ну, хто її буде знати? Якщо можновладці навіть не дивляться, де у себе під носом таке коїться. Це по відношенню до людини і до влади. А щодо механізмів її реалізації? Ну, дійсно, ми можем бігати, і всі вентелі перевіряти. Але якщо ми не встановимо загальний контроль за цим, то нічого не буде. Повинен бути системний підхід до цього. Це перше. І друге – в нас є органи місцевого самоврядування, ми сьогодні надали багато функцій їм, а грошей не надали. Яким чином вони можуть утримувати все це майно? Ніяк. Це перше. Друге – Кабінет Міністрів сьогодні не має навіть державної програми щодо ЖКХ – це друге. І третє – на державному рівні сьогодні Верховна Рада заблокована, вона ще не працює. Коли вже нам вкрай необхідно врегульовувати це питання на законодавчому рівні.

ВЕДУЧИЙ: А давайте спробуємо врегулювати також і питання взаємин влада-народ за допомогою людей, які зараз стоять у Дніпропетровську. З ними також працює Яна Конотоп. Отже, слово виїзному нашому сьогоднішньому «Майдану». Слухаємо вас.

Яна Конотоп: Отже, щодо питання довіри до влади, то, напевно, з нього і почнемо. Наскільки владі треба довіряти, наскільки вони на це заслуговують з огляду на те, як реагує на державні проблеми і проблеми конкретних людей. Пан Артем, будь ласка, як вважаєте Ви? Тут прозвучала теза, треба довіряти владі, і принаймні влада на це заслуговує. Як вважаєте Ви?

Пан Артем, м.Дніпропетровськ: Добрый вечер. У меня к вам не то, что это. А у меня к вам вопрос. Скажите мне, пожалуйста, вы все говорите, о наших проблемах только после того, как они случились. Почему? Мы хотим жить нормально. Вы только обещаете после. Вы сделайте, чтоб это все было. Вы доверять, делайте то, чтоб это все было, заботьтесь об этом. Почему мы об этом голосуем, для чего это все? Это прост пиар, это смешно, ребята.

Яна Конотоп: Довіра до влади в Вашому розумінні коли прийде до українців?

Пан Артем, м.Дніпропетровськ: На данный момент я не вижу такой перспективы абсолютно.

Яна Конотоп: Дякую. Пан Антон, правильно. Пане Антоне, отже прозвучало в студії щойно, ваш краянин теж підтвердив, що менталітет у нас такий – поки грім не гряне. Як Ви вважаєте, що з цим робити, і чи будуть уроки винесені якісь зокрема з цієї трагедії?

Пан Антон, м.Дніпропетровськ: То есть, уроки не будут вынесены абсолютно никаких. Вспомнив ту же трагедию на Тополе. То есть, Победа – то же самое. И почему-то политики говорят-говорят, что выдадут жилье, но тем не менее я не видел ни одного акта по телевизору, которым предоставлялись, что да, действительно, мы даем людям жилье. И плюс еще такое впечатление, как будто они живут отдельно, мы живем отдельно. То есть, их наши проблемы абсолютно не затрагивают.

Яна Конотоп: З приводу житла тут поділилися чутками, не знаю, наскільки це чутки чи відповідає це дійсності. Можливо, Ви знаєте, що людям, які постраждали в цій трагедії, пропонується квартира, але пропонується в елітних районах, і люди від них відмовляються, оскільки не готові платити за великий метраж за комунальні послуги. Чи відомо Вам щось про це?

Пан Антон, м.Дніпропетровськ: Ну, конечно, это, в принципе, у нас в стране все так. То есть, людям дают, они официально дают, показывают - да, вот вам, ребята, живите, все. Но как они будут жить – это уже никого не волнует. Они просто дают, и все.

Яна Конотоп: Як би ви відповіли на сьогоднішнє питання нашого інтерактиву. Держава під час таких катастроф що найбільше робить: допомагає, бреше чи сваряться між собою?

Пан Антон, м.Дніпропетровськ: Сидит и думает. А там не думать надо, там сообразать надо. То есть, у них работаед думалка, а думалка ни к чему, надо соображать. Потому что в то время, пока они сидят и думают, то есть, тратят деньги на передачу, то есть, можно было бы уже, не знаю, разобрать эти завалы, или еще что-то.

Яна Конотоп: Дякую.

Пан Антон, м.Дніпропетровськ: Бардак полный.

Яна Конотоп: Дякую за Вашу думку. І пан Євген, будь ласка, Вам надано можливіть підсумувати і сьогоднішню розмову, і все те, що відбулося навколо цієї трагедії, зокрема з боку держави.

Пан Євген, м.Дніпропетровськ: Я думаю просто, что знаково, что происходят такие трагедии именно в Днепропетровске, поскольку здесь правление товарища Куличенка приводит к тому, что в этот город уже просто страшно въезжать из других городов. Это самый грязный город по Украине. Я ездил много, я не видел более грязных городов. Город, в котором выделяет городские власти на русификацию, на поддержку русского языка по двадцать миллионов, а теперь еще и дополнительно собирают со студентов для, принудительно собирают для жертв трагедии, и так далее. То все эти вещи, понятно, они приводят к тому, что никто этой власти верить не будет, и так далее. Снимите с русского языка, вместо того, чтобы еще сейчас собирать деньги на постройку новых домов, и дайте их…

Яна Конотоп: Скажіть, будь ласка, от, щодо суспільства, щодо громадянського суспільства, скажімо так, відомо, що люди досить близько до серця сприйняли цю трагедію, звичайні люди допомогали хто як міг. Як Ви вважаєте, що громадськість може зробити для того, щоб держава зрештою була більш відповідальна перед своїми громадянами?

Пан Євген, м.Дніпропетровськ: Для того, чтобы государство отвечало перед своими гражданами за подобные трагедии, надо каждого наказывать за подобные трагедии. А не так, что оказывается, что теперь уже никто не виноват. И так и окажется, посмотрите, никто не будет за это отвечать, за эту трагедию.

Яна Конотоп: Зрозуміло. І ще поряд з Вами. Ну, власне, Ви вже мали слово, Ви не готові. Ну, власне, щодо суспільства.

Пані Майя, м.Дніпропетровськ: Мне кажется, по любому вопросу общественность какие-то комиссии может создавать. Все-таки на месте виднее, да, и тот же мер, он сам не разорвется на части.

Яна Конотоп: А щодо активності суспільства. Як Ви вважаєте, чи достатньо воно активно для того, щоб окрім того, що займатися своїми особистими справами, ще і контролювати владу?

Пані Майя, м.Дніпропетровськ: Вот десять лет назад молодежь была отмороженная, сейчас уже молодежь молодцы, уже начинают и интересоваться, и работать, и что-то там, ну, Вы сами видите все в жизни, да. Значит, надо заниматься этим. Надо…

Яна Конотоп: Тобто, справді не на державу покладатися, а в першу чергу на себе?

Пані Майя, м.Дніпропетровськ: А интересно, а как же. Частная собственность – и хозяин там честнее, и над рабочими там рядышком все. А Киев далеко, дядя высоко, или как там, это самое.

Яна Конотоп: Зрозуміло, дякую. Такі думки ми почули тут, у центрі Дніпропетровська, дякуємо за те, що вислухали остаточні висновки зі студії.

ВЕДУЧИЙ: Забрали у нас чимало часу наші шановні дніпропетровці. Тому ми на завершення програми хочеться запитати таке. Ми чули про те, що держава нічого не робить. Або ж бреше навпаки своїм людям. А хотілося пригадати той день, коли Президент оголосив жалобу по всій країні. Але ми не побачили взагалі того, що таки дійсно в країні відбувається жалоба. Ми бачили те, коли на шахтах трапляються аварії, оголошується жалоба, музика звідусіль грає, ФМ не міняють свої плей-лісти, музичні канали не змінюють нічого. Ми на «П’ятому каналі» зняли всі розвально-інформаційні програми, а також все те, що може стосуватися розваг. Скажіть, будь ласка, чи в однаковому ступені відбувається лихо, яке трапляється, наприклад, на заході україні, відлуння на сході? Чи дійсно ми вже такі єдині, що справді можемо розділити те горе, яке трапилося в Дніпропетровську, щоб на нього хтось відреагував, наприклад, десь у Сімферополі? Якщо отак наостанок відвезти такі підсумки, наскільки ми все ж таки єдині в цьому? Давайте.

Тарас Чорновіл, «Партія регіонів»: Знаєте, ми співпереживаємо, напевно, по всій країні. Але механізму допомоги, взаємної допомоги, її треба ще теж відпрацьовувати, вона має бути відпрацьована просто технічно. І система рахунків, і система допомоги матеріальної, яка має іти. Знаєте, я трошки в бік одну буквально фразу. От іде фраза, дуже така проста, політики там брешуть. Добре, політики брешуть. Люди, які постраждали в будинку, для них вони теж говорили, що політики брешуть. А для них, скажімо, Шуфрич і Бондар, які є теж і політиками, сьогодні вже не політики, вони є сьогодні рятівники. Вони їм вірять. Тому, знаєте, давайте, може, будемо потрошки так робити, щоб менше бачити політиків, і більше бачити тих людей, які дійсно функції державного діяча, щоб державою займатися.

ВЕДУЧИЙ: Щодо єдності усіх людей навколо однієї трагедії, де б вона не трапилася.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Я підтримую то, що сказали. Що день жалоби, який об’явив Президент України, на жаль, фактично ніхто не зреагував. Так і є. Це ще один раз показує, що рівень культури і рівень духовності в нас в Україні нульовий. І якраз ці трагедії, дай Бог, щоб їх ніколи не було, вони об’єднують наших громадян, людей. Це єдиний насьогодні крок. Більше нас нічого сьогоді не об’єднує, тільки боротьба, як от сказали, за що ж…

ВЕДУЧИЙ: Боротьба за виживання.

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Не тільки за виживання. Що раз влади немає, кожна людина старається вижити так, як вона може. Оце біда наша головна. Тому треба…

ВЕДУЧИЙ: Стосовно консолідації навколо не трагедії, а хоча б, не закликаємо вдягати траурні якісь костюми, так, і ходити з таким трагічним виразом обличчя. Але принаймні хоча б якось долучитися до цієї трагедії. Чому цього не відбулося у день жалоби?

Валерій Писаренко, БЮТ: Ви знаєте, є питання до певних комерційних структур, які дійсно, ну, намагаються заробляти на всьому. Але щодо українців. Ви знаєте, я був на цьому тижні, був в трьох містах ще українських. І ви знаєте, багато людей сьогодні дійсно співчувають, і вони переживають за цю трагедію. В п’ятницю я розмовляв зі студентами, з групою студентів. Ви знаєте, вони зараз тут молоді люди обговорюють це як свою проблему, як вони переживають над цим. І це показує, що сьогодні українці об’єднані цим болем, цією трагедією. Я сподіваюсь, що ми всі винесемо уроки. І такої трагедії більше у нас не повториться.

ВЕДУЧИЙ: Пане Давиде, то, може, державі варто давати по шиї, тим, хто не виконує розпорядження про жалобні заходи, про те, як себе поводити. Можливо, держава має навчити культурі, зрештою?

Давід Жванія, «Наша Україна - Народна самооборона»: Должна быть внутрення, национальная культура, которая должна сформироваться в первую очередь, и по сути то, что сегодня это широко обсуждается эта проблема и по телевидению. И спасибо и вашему каналу, что уделили этой проблема достаточно времени. Это и есть формирование простой культуры, когда будут, когда люди будут чувствовать боль одного, один другого, и как раз это и будет формировать дальнейшую культуру по таким трагедиям, которые могут быть в дальнейшем в стране. Я хотел бы два слова по поводу урегулированности сказать. Вы знаете, западные меры, имеется в виду старая Европа, она сформирована максимально исходя из создания комфортных и безопасных условий проживания граждан на территории, которая называется отдельное государство и в целом Европа. Это есть, в принципе, формирование, первоочередные принципы формирования государственности и государства. Поэтому я думаю, что мы должны во многом этот опыт перенимать. И шаг за шагом делать так, чтобы у нас в ближайшее время, мы тоже гордились тем, что мы создали максимально комфортные и безопасные условия для проживания на Украине.

ВЕДУЧИЙ: Но у нас це ми бачимо, що це відбувається з таким скрипом, і навіть це можна подивитися. Підсумовуючи програму, що на запитання про те, як себе поводять політики під час катастроф, то ми побачили, що все ж таки вони брешуть населенню, брешуть своїм людям. І дуже рідко намагаються допомогти, або ж все ж таки все це зводиться до дрібної сварки. Наостанок я дякую партнеру програми – компанії «Імпульс». Ми дякуємо всім вам, хто взяв участь сьогодні на нашому «Майдані», дякуємо Дніпропетровську. І бажаємо всім нам добраніч, щоб ранок у нас був світлий, спокійний, і щоб ми нормально відпрацювали вже наступний тиждень, щоб, не дай Бог, у нас не сталося жодних катастроф. До нової зустрічі. Дякую.

Стенограма підготовлена компанією Sourcer.